Пряма дія — це засіб створення нової свідомості, засіб самозвільнення від пут ієрархії та пригнічення, якими оплутані наш розум, емоції та дух.
Anarchist FAQ. Version 14.0
Що відбувається?
У листопаді тисячі людей вийшли на вулиці підтримати євроінтеграцію. Їх мобілізувало міфологічне уявлення про асоціацію з Європою. Учасники протестів вбачали у договорі гарантію добробуту, верховенства права та справжньої демократії. Лише одиниці критично осмислили умови асоціації чи бодай просто ознайомилися з основними положеннями. З іншого боку, після десятихвилинної розмови зі знайомими або випадковими людьми зазвичай не складно було виявити за «славаукраїною» їхні реальні класові інтереси. Цим ЄвроМайдан і відрізняється від винятково ідеологічних «мовних протестів», де зміст протесту відповідав засобам вираження.
Під час розгону мирної демострації, напевно, вперше за роки люди вдихнули їдкого повітря реальності — відчули на своїх шкурах поліцейські кийки держави. Люди втратили віру в можливість реформувати наявний лад. Тепер вони прагнуть докорінних змін системи. Так само безтолкове стояння на Майдані розкрило їм очі на нікчемність опозиційних політиканів. Тепер люди хочуть стати самостійним політичним суб’єктом!
Таким чином, ми отримали ситуацію, в якій сотні тисяч людей стрімко політизувались та проявили фантастичну самоорганізацію, але дуже слабко осмислили події та їхні причини.
Яка роль лівих у протесті?
Товариші! Люди зараз неорганізовані та темні! Вони ніколи до цього не мали досвіду участі у масових протестах — мовчу вже, що вони ніколи їх не організовували! Вони ніколи не мали можливості почути адекватного опису соціально-економічної дійсності, вони ніколи нічого не чули про критику капіталізму!
Лівим, кров з носа, потрібно дуже активно долучатись до протесту! Хто пояснить людям у чому суть системної кризи капіталізму? Хто допоможе організувати якісний та дієвий спротив? Хто запропонує розумну альтернативу суспільного устрою? Ці знання та досвід не виникають без відповідного інтелектуального та активістського середовища! І наше перше завдання — створити його.
Чому ж так багато лівих активістів та дослідників залишаються пасивними або працюють у половину сили? Я переконаний, що головною причиною стає викривлене сприйняття дійсності та брак організаційного досвіду. До того ж, загальна демотивація підживлюється яскравою присутністю на протестах неонацистів та політиканів.
За два місяці протесту досі ніхто не зробив притомного аналізу класової структури учасників протесту. Так само ніхто не пробував розібратися в ідеологічній плутанині Майдану. Поставте собі питання: Які вимоги висувають низи? Яких змін вони хочуть? Наскільки вимоги виражають їхні класові інтереси? Чи є причиною спротиву саме класові інтереси? Чому люди кричать «Слава Україні!», а «Смерть ворогам!» — ні? Чому гасло «Україна понад усе» підтримують не менше, ніж «Права людини понад усе»? Чому з’явилися стікери «Свобода — це не партія» та «За лекарства в больницах. Выходи на Майдан»? Чому антиполіцейські плакати ліваків на Михайлівській після розгону зібрали по кілька тисяч лайків? На моє переконання, все це свідчить про дискурсивну нестабільність протесту. Така ситуація створює ідеальні умови для боротьби за публічну гегемонію. Я впевнений, що ми маємо об’єктивні передумови, щоб змістити фокус протесту на соціально-економічні проблеми.
Поки за рівнем організації ліві виявились неготовими до масових протестів. Наш повсякденний досвід боротьби зводився до нечисленних акцій проти ситуативних деформ. Але час змінити перспективу та методи боротьби! Згадайте, чого ми прагнемо, згадайте чим ми маємо займатись! Ми повинні будувати безкласове та безвладне суспільство. Потрібно готувати та робити революцію!
Що потрібно робити?
Революція потребує карколомних зусиль! ЇЇ неможливо здійснити з десятьма людьми. Антикапіталістичний рух повинен стати масовим. Для цього потрібно загітувати силу-силенну людей. Тому весь вільний час потрібно спрямувати на активізм! Почекає все, від чого не залежить, здохнемо ми від голоду чи ні. На кону стоїть дуже багато — не можна прокрастинувати, лінуватись або боятися. Саме від нас залежить, чи піде продуктивним руслом протестна хвиля та запал учасників Майдану. Якщо люди остаточно розчаруються у протесті та не знайдуть альтернативи, нам буде дуже складно підняти їх до спротиву знову. Мінімум за останні п’ять років ми ще не мали такого плідного ґрунту, щоб залучати людей! Ви розумієте, на кону стоїть кількатисячний лівий протест 1 травня.
Свідомість людей найшвидше та найнадійніше змінюється у прямій дії. Саме революційна практика відкриває очі на репресивні механізми влади та капіталізму. Ті, кого слабше стискують окови влади, повині допомогти товаришам, яких вони душать сильніше. Тому пліч-о-пліч із людьми на Майдані ми повинні стояти на барикадах, жити, виходити на збори, готувати їсти та організовувати акції. Ми зможемо змінити свідомість людей лише у спільній боротьбі.
Нам потрібно долучатись до роботи у наявних ініціативах та створювати нові. Нам потрібно вигадати новий словник, який не буде відлякувати та плутати людей. Революційними потрібно бути за змістом, а не за традицією. Наше бачення має бути стратегічним. Наша діяльність має бути системною, багатовекторною та добре скоординованою. Ми маємо бути терплячими та наполегливими. До роботи!
