Образ медсестри поєднує патос суспільно корисної праці та «інтуїцію» про жалюгідне становище. Така невідповідність може викликати нестерпність. І однаково, чи вона проявляє себе через героїзацію або уникання — це розміщує медсестер відносно нас в сліпій зоні, де вони, будучи так близько, залишаються невидимими та звідки ми можемо дозволити собі узагальнення й віру в те, що «експерти вирішать».
Сьогодні ми публікуємо уривки з активістського дослідження Олени Ткаліч, Оксани Дутчак та Наталі Ломоносової, проведеного разом з «Медичним Рухом “Будь як Ми”». Називаючи його активістським, авторки відкидають ідею про нейтральність дослідження та прагнуть не стільки виявити приховане, скільки досягнути соціальних змін разом з учасницями та для них. В цьому сенсі дослідження — це лише одна з форм як для переосмислення позиції, з якої ми дивимося, так і для повернення образу медсестри у світ політичного, де можливі широкі альянси між медсестрами, лікарями, вчителями, бібліотекарями та пожежниками.
Повний текст можна знайти за посиланням, а зараз пропонуємо вам ознайомитися з уривками дослідження, в яких йдеться про становище медсестер та окремі види порушень трудового законодавства.
Медсестри є невід'ємною частиною сучасних систем охорони здоров'я. Від достатньої кількості медсестер та чітких норм щодо їхнього робочого навантаження (McHugh et al. 2021) прямо залежить якість медичної допомоги, а отже, і кількість врятованих життів (Griffiths et al. 2014, Rani et al. 2023, Meredith et al. 2024, Lasater et al. 2021, Aiken et. al 2012). В Україні, в умовах війни, коли потреба в медичній допомозі надзвичайно висока, питання навантаження на медичний персонал постає особливо гостро.
Водночас в Україні десятиліттями спостерігається тенденція до скорочення кількості медсестер (Держстат, 2017). Це відбувається на тлі медичної реформи, в рамках якої у 2016 році скасували норми, що регулювали кількість штатних одиниць медичного персоналу в закладах охорони здоров'я, а у 2020 році — кардинально змінили правила управління та фінансування лікарень (Лукащук, 2020). Ці кроки фактично уможливили неконтрольоване збільшення робочого навантаження медсестер. Ми називаємо це явище дерегуляцією медсестринського догляду.
Професійна організація медсестер «Медичний Рух “Будь як Ми”» (попередня назва — «Будь як Ніна», далі —МедРух) неодноразово порушувала проблему надмірного і нерегульованого навантаження, яке додатково підштовхує медсестер залишати професію. Це спонукало авторок дослідження разом із медсестрами дізнатися, в яких умовах працює медичний персонал і як ці умови впливають на його роботу та пацієнтів. На актуальність проблеми також вказують звіти Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ, 2024) та Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ, 2024), у яких йдеться про нестачу медсестер, а також спроби МОЗ відновити норми навантаження на медиків (МОЗ, 2024а; КМУ, 2025).
Становище медсестер в українській системі охорони здоров'я
В Україні медсестри (медбрати) мають статус середнього медичного персоналу або фахівців. До цієї категорії також належать акушерки, фельдшери, лаборанти та зубні техніки (МОЗ, 2002). Станом на 2023 рік в Україні загалом було 257 тис. медсестер (Центр громадського здоров'я, 2024), 98% з них — жінки (ВООЗ, 2024).
Робота медсестер тісно пов'язана з роботою молодшого медичного та технічного персоналу, до якого належать санітари та санітарки, працівники кухонь і дезінфектори (МОЗ, 2002). Серед них, вірогідно, теж спостерігається скорочення, однак точні дані відсутні.
В Україні виділяють декілька видів медичної допомоги (ВРУ, 1993): екстрена (швидка допомога), первинна (поліклініки, сімейні лікарі та педіатри), вторинна (лікарні, стаціонари широкого профілю), третинна (вузькоспеціалізовані лікарні), паліативна (догляд може бути в лікарні, вдома або в спеціалізованих закладах). Кожен з цих видів допомоги має свою специфіку щодо роботи медсестер.
Норма тривалості робочого часу для більшості медсестер становить 38,5 год. на тиждень[1]. Якщо умови праці визнано шкідливими (наприклад, для лаборантів рентгенкабінету), робочий час може бути меншим. Для екстреної, вторинної та третинної допомоги характерні подобові чергування (7–8 діб на місяць) або комбінація щоденної роботи та чергувань, а для первинної — п'ятиденний робочий тиждень з 7,7 год. на день. За таким графіком здебільшого працюють і медсестри закладів освіти. Однак вони, як і медсестри в соціальних закладах (наприклад, пансіонатах), не входять до жодного з перелічених видів медичної допомоги й не підпорядковуються МОЗ, через що їхні зарплати є нижчими, ніж в інших медсестер. Графік медсестер паліативної допомоги та медичної реабілітації залежить від того, чи є така допомога стаціонарною, мобільною чи амбулаторною.
Більшість медсестер (173 тис.) працює в закладах, що надають спеціалізовану або високоспеціалізовану медичну допомогу, і саме цей рівень медсестринського догляду особливо зазнав дерегуляції. До первинної ланки належать 30 тис. медсестер, до екстреної — близько 20 тис[2]. У закладах дошкільної освіти працює 9500 медсестер[3], ще приблизно стільки ж — у школах.
Медична сестра оглядає пацієнта одного з вінницьких медзакладів. Фото: Суспільне Вінниця
Як скоротилася кількість медсестер в Україні
Тенденція до скорочення кількості медсестер в Україні фіксується з 1990 року (Держстат, 2017), однак в останні роки цей процес значно прискорився. З кінця 2014 і до кінця 2023 року кількість медсестер в Україні зменшилася на 121 тис. (з 378 тис. до згаданих вище 257 тис. осіб), тобто на третину. При цьому основне скорочення відбулося до повномасштабного російського вторгнення. Водночас кількість лікарів лишалася майже незмінною і зменшилася на 13% лише після початку великої війни (Центр громадського здоров'я, 2024).
У МОЗ зазначають, що з 2010 і до 2022 року кількість медсестер «зменшилася на 40% із загальним скороченням населення на 10,5%» (МОЗ, 2024). Станом на 2020 рік в Україні налічувалося 526 медсестер на 100 тис. населення, тоді як найбагатші країни мають 950 медсестер на 100 тис. МОЗ зазначає, що «порівнюючи з країнами ЄС (куди рухається Україна), ми маємо суттєве відставання від більшості з них, які, крім того, мають тенденції до зростання кількості медсестер, на противагу українським трендам». При цьому українські медсестри емігрують до країн ЄС, і ця тенденція посилилася з початком повномасштабної війни. Окрім міркувань безпеки, важливим фактором переїзду вони називають кращі умови праці (Слободян, 2025).
Дані щодо скорочення кількості медсестер в Україні підтверджує також звіт ВООЗ (2024), відповідно до якого кількість середнього медперсоналу в розрахунку на 1000 осіб у нас вдвічі менша, ніж в середньому по ЄС. При цьому загальна щільність лікарів є однаковою, проте в Україні не вистачає спеціалістів за напрямками, пов'язаними з невідкладною та травматологічною допомогою, епідеміологією і психічним здоров'ям. Також ВООЗ констатує поступовий перехід до приватної медицини, особливо у великих містах, та відтік значної кількості кваліфікованих медсестер в інші професії. «Оплата праці в державному секторі не є привабливою для лікарів і медсестер, і багато закладів не хочуть приймати [новий персонал] на роботу через фінансові обмеження», — йдеться у звіті.
Тож проблему зростаючої нестачі медсестер відзначають як вітчизняні, так і міжнародні експерти. Подібний ефект прогнозували й активістки МедРуху. Це об'єднання медиків виникло на тлі медреформи, яка не вирішувала проблеми медсестер, а, навпаки, лише посилила їх дерегуляцією медсестринського догляду.
Динаміка змін норм навантаження медсестер
У 2016 році в рамках медичної реформи в Україні скасували Наказ МОЗ від 23.02.2000 №33 «Про примірні штатні нормативи закладів охорони здоров'я». Цей документ регламентував робоче навантаження для лікарів, адміністрації, медсестер, молодшого і технічного персоналу медичних закладів залежно від кількості ліжкомісць для вторинної та третинної допомоги або від кількості зареєстрованих пацієнтів чи населення в регіоні для первинної та екстреної допомоги. Приклади нормування, чинні до 2016 року, наведені у Таблиці 1.
Важко сказати, наскільки чітко медичні заклади дотримувалися цих норм раніше. Однак наразі через дерегуляцію медсестринського догляду в медзакладах державної та комунальної форми власності виникла правова невизначеність щодо навантаження на медсестер. Під час другого етапу медреформи у 2020 році лікарні почали отримувати фінансування через Національну службу здоров'я України (НСЗУ) згідно з підписаними пакетами на медичну допомогу (фактична кількість пацієнтів/послуг), а не за кількістю ліжкомісць. Ці пакети надаються лише за умови дотримання певних вимог, передусім наявності лікарів певної кваліфікації та медичного обладнання. Однак норми щодо середнього медичного персоналу є менш чіткими, а щодо молодшого медичного чи технічного персоналу — взагалі відсутні. Це дозволило медзакладам у разі фінансових труднощів (Ткаліч, 2020) масово скорочувати медсестер та молодший медперсонал, збільшуючи навантаження на тих, хто залишилися.
Акція «Будь як Ніна» 26 лютого 2020 року у Києві. Фото: Соцпортал
У третьому розділі дослідниці звертають увагу на порушення трудового законодавства, які повʼязані зі збільшенням робочого навантаження:
Cуміщення посад: «І швець, і жнець, і в дудý грець»
У більшості випадків, виявлених у межах цього дослідження, найтиповішим механізмом перекладання додаткових обов'язків на медсестер є приховане суміщення посад. Наприклад, коли медсестра приймального відділення одночасно виконує обов'язки палатної, перев'язувальної чи маніпуляційної медсестри.
«І швєц, і жнєц, і на дудє ігрєц». То робота медсестри зараз, вот на даному етапі саме, підпадає під це прислів'я. Ми приходимо в дев'ятій ранку, починається зміна. І ми і процедурні, і постові, і пропускні, і все-все-все. Раніше нас було три-чотири добові медсестри на зміні, а зараз це все навантаження припадає на двох медсестер.
49 років, медсестра дитячого ургентного та інфекційного відділення, зарплата 14 000, 28 років стажу, облцентр, Центр
Доплата за суміщення передбачена, але її розмір не визначений законодавством. Встановлювати його має колективний договір в кожному окремому медичному закладі. [...] В ситуації, коли загальні норми навантаження скасували, а регулювання оплати праці за суміщенням нечітке, адміністрація закладу може збільшувати навантаження без відповідних доплат. Це також створює умови, коли медзаклади можуть не наймати достатню кількість персоналу та залишати частину посад вакантними.
У випадках, виявлених цим дослідженням, роботодавці включають додаткові обов'язки за іншою посадою до посадової інструкції. У такий спосіб адміністрація намагається уникнути виплат за суміщення, адже формально вважається, що все, записане в посадовій інструкції, є частиною основної роботи, визначеної трудовим договором.
Робота поза межами професії: «Ми працюємо за себе і за свого друга»
Важливим механізмом захисту прав працівників на адекватне робоче навантаження є посадова інструкція. Вона окреслює зміст роботи на кожній посаді й уможливлює відмову від виконання обов'язків іншого працівника або завдань, що не відповідають кваліфікації. Однак, за словами медсестер, через надто загальні формулювання в інструкціях (наприклад, «виконувати усні чи письмові вказівки лікаря» або «підтримувати санітарногігієнічні норми»), спиратись на неї для відстоювання прав важко.
Проте іноді медсестер змушують виконувати роботу за іншою посадою паралельно з основною, не зазначаючи цього в посадовій інструкції. На відміну від суміщення, такі обов'язки зазвичай належать до нижчої кваліфікації та мають нерегулярний чи разовий характер. Найпоширеніший приклад — виконання роботи молодшого медперсоналу, якого також критично не вистачає.
Я захворіла, і моя колега працювала добу в нашому відділенні одна, вона ледь з розуму не з'їхала. Тому що, замість чотирьох, санітарочка одна на зміні, дві — це вже за щастя. І вони там, вибачте, як коні колгоспні, не здатні навіть голови до верху підняти.
49 років, медсестра дитячого ургентного та інфекційного відділення, зарплата 14 000, 28 років стажу, облцентр, Центр
При цьому НСЗУ не ставить вимоги до медзакладів щодо обов'язкової наявності санітарок чи їхньої кількості, хоча порушення санітарногігієнічних норм у медичних закладах може мати серйозні наслідки. Відтак ця робота додатково лягає на плечі медсестер. Часто вона не прописана в документах і не вимагається керівниками прямо, проте специфіка роботи медсестер не залишає їм вибору.
Машину всередині миють тоже медсестри. [...] Але це не той вопрос, що заставляють, тут хочеш-не хочеш. Ти, наприклад, везеш кровотечу, машина вся в крові. Ти ото не бросиш ту кров. Ніхто її за тебе не помиє, і ти її не бросиш, тому що, ну, люди ж не винуваті, і ти в тій крові не будеш тоже...
47 років, медсестра бригади екстреної медичної допомоги, зарплата 10 800 грн, 28 років стажу, село, Південь
Студенти й викладачі Кам’янського фахового медичного коледжу під час заходів тижня циклової комісії Сестринської справи до Міжнародного дня медичної сестри. Фото: med.cc.ua
Понаднормова робота: «Якщо йду в п'ять годин, то дивляться, як ніби я втікла з роботи»
Понаднормовою вважається робота понад встановлену тривалість робочого дня[4]. Для медсестер, які працюють у стаціонарах або на «швидкій», понаднормова праця не є типовою. Вони здебільшого працюють в рамках визначених добових чергувань[5], проте часто з високою інтенсивністю. Втім, буває, що через брак персоналу медсестрам доводиться виходити на чергування частіше, особливо коли їхні колеги йдуть у відпустку чи беруть лікарняний.
Ну, недостача персоналу [велика]. Даже щас нам скинули графік на наступний місяць. Зазвичай ми працюємо сутки-двоє. У нас медсестра одна уходить за свій рахунок, і потрібно буде неділю працювати сутки через сутки. Я не знаю, що це буде. Мені сутки-двоє важко, я не встигаю відпочити.
35 років, медсестра терапевтичного відділення, 15 років стажу, зарплата 11 000, місто, Центр
Медсестри первинної ланки та освітніх закладів стикаються з понаднормовою роботою, коли змушені затримуватися на робочому місці після офіційного закінчення зміни. Це переважно пов'язано з паперовою роботою, яку вони не встигають завершити під час робочого дня.
Практично каждий день [затримуюсь]. Ну, в тиждень один або два дні я можу вчасно піти з роботи. Часто-густо я сиджу і до 3-х, і до 4-х, або, коли немає часу залишитись на роботі, іду додому, а потому приходжу вечором ще щось доробляю, або беру додому ноутбуки — ще щось дома доробляю.
44 роки, медсестра сімейного лікаря, 24 роки стажу, зарплата 9600, облцентр, Центр
Майже всі учасниці дослідження зазначали, що мають дуже багато паперової роботи, і цифровізація цю проблему поки не вирішила.
7–8 журналів. Журнали обробки, ведення медтехніки і «Панмеда»5, ми записуємо кількість робочих годин, кварцування перев'язочної, стерилізацію інструментів, Господи, азопірамові проби як робимо.
32 роки, хірургічна медсестра, відомчий госпіталь, 13 років стажу, зарплата до 20 000 грн, облцентр, Центр
Інший випадок — робота медсестри первинної ланки в амбулаторії в сільській місцевості. Через неформальні звернення пацієнтів поза робочим часом їй доводиться працювати понаднормово.
Конфлікти виникають через те, що пацієнти напрошуються ходити в позаробочий час і робити їм якісь процедури без направлення [...] Та тільки відмовив — це начинається обіда, це звернення до моєї свекрухи, що «посодєйствуйте, повліяйте» [мається на увазі тиск на медсестру через родинні зв'язки].
36 років, медсестра та завідувачка амбулаторії, 14 років стажу, зарплата 11 400 грн, село, Центр
Формально в таких ситуаціях медсестра має право відмовитися від роботи. Однак фактично це відбувається в умовах гострої нестачі персоналу, особливо в сільській місцевості. Тут, ймовірно, спрацьовує ефект «в'язнів любові» та почуття відповідальності, часом посилене особливостями взаємодії у малих спільнотах.
У переліку вимог до медичних закладів, які можуть отримати фінансування від НСЗУ (2025), зазначено норми мінімальної кількості медсестер. Однак це не є тотожним робочому навантаженню, адже одна медсестра може бути залученою до декількох пакетів, працювати на півставки або, навпаки, на півтори.
«Повідомляємо, що розрахувати кількість медичних працівників, що безпосередньо надавали медичну допомогу за відповідним пакетом, неможливо, оскільки при формуванні статистичних даних на запити НСЗУ використовує інформацію з електронної системи охорони здоров'я (далі — ЕСОЗ), зокрема з Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в ЕСОЗ, а в процесі надання такої допомоги медичні записи в ЕСОЗ вносить не весь задіяний медичний персонал», — йдеться у відповіді НСЗУ[6].
Винятком є первинна медична допомога (терапевти, сімейні лікарі та педіатри), де вимоги НСЗУ і навантаження на одну медсестру більш-менш збігаються: там має бути щонайменше одна медсестра на одного лікаря, якщо той набрав 50% обсягу декларацій. Питання регулюється і в екстреній медичній допомозі (КМУ, 2012), де в бригаді, залежно від її виду (лікарська, фельдшерська чи парамедична), повинна бути медсестра або парамедик. Щодо вторинної медичної допомоги, то, наприклад, за пакетом «Медична допомога при гострому мозковому інсульті» має бути цілодобовий пост зі щонайменше 4 медсестрами на 4 ліжка, а за пакетом «Медична допомога новонародженим у складних неонатальних випадках» — на 3 ліжка має бути 7 медсестер (НСЗУ, 2025). Проте пакетів з такими детальними вимогами мало.
МОЗ стверджує[7], що дерегуляція навантаження та інших умов праці медсестер має компенсуватися положеннями колективного договору, який кожен заклад охорони здоров'я укладає окремо:
«Скасування наказу No 33 дало більшу автономію в прийнятті рішень керівниками закладів охорони здоров'я щодо формування та затвердження штатних розписів таких закладів виходячи з їхньої функції та обсягу медичної допомоги, що пов'язано з реформою фінансування медичної системи України. [...] Взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування й оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплати, надбавки, премії та інше) встановлюються у колективному договорі», — наголошують в МОЗ.
Медсестра та санітарка. Фото: Суспільне Полтава
Втім, в дослідженні йдеться про систематичне невиконання колективного договору.
Після запровадження у квітні 2020 року нової схеми фінансування вторинної ланки медичної системи для укладення контракту з НСЗУ кожен медзаклад мав підписати колективний договір. Колективний договір — це документ, що укладається між адміністрацією лікарні, трудовим колективом та профспілками (якщо вони є). Він прописує та уточнює положення, які відсутні на рівні загального трудового законодавства.
[...] аби зберегти баланс між фінансовими можливостями лікарні й потребами колективу, кожен пункт має бути предметом обговорення. Надалі роботодавець зобов'язаний зробити колективний договір доступним та ознайомлювати з його положеннями нових працівників[8]. Проте на практиці медсестри часто не знають його змісту.
Колдоговор, какой заключаем — мы просто за него расписываемся. И, на самом деле, мы даже не знаем, что там у нас прописано в колдоговоре.
45 років, палатна медсестра, 28 років стажу, облцентр, Схід
А колективний договір — це тайна за сімома замками.
47 років, палатна медсестра, 29 років стажу, зарплата 10 200 грн, місто, Центр
Окрім того, роботодавець зобов'язаний ознайомити працівника з текстом колективного договору при наймі на роботу, а також протягом тижня після його підписання чи внесення змін. Медсестри розповідали, що не у всіх була така можливість — деяким було відмовлено в цьому праві. Одна з учасниць дослідження зазначила, що коли вона хоче поцікавитися, як її навантаження чи інші умови праці узгоджуються з колдоговором, вона мусить щоразу звертатися до колеги, яка працює у лікарні довше й мала змогу ознайомитися з документом.
Колективний договір ніколи я не бачила. Я прийшла туди робити у 23му році. І на той момент колдоговір підписували до мене. І хто його підписував, ніхто поняття не має. [...] Мене ніхто не ознайомлював. І сказали: «Що, кожного ознайомлювати з цим колдоговором?» Підписали. А хто підписав і в якому році — навіть з працівників ніхто не знає.
48 років, медсестра реанімаційного відділення наркологічної лікарні, зарплата 10 800 грн, 28 років стажу, облцентр, Схід
Деякі медсестри, які не були своєчасно ознайомлені з положеннями колективного договору, намагалися отримати документ. Однак зіштовхнувся з відмовою адміністрації.
Дехто боїться, що саме лише питання про колдоговір може спровокувати конфлікт з адміністрацією. Водночас серед учасниць дослідження були й ті, хто не лише домоглися ознайомлення з колективним договором, а й змогли змінити деякі його положення на свою користь. Наприклад, медсестри, які працюють в освітніх закладах, вибороли собі довші відпустки, а одній з медсестер психіатрії вдалося домогтись додаткових виплат всім медсестрам лікарні. Це згуртувало колектив, і наразі він готовий активно брати участь у формуванні нового колдоговору.
В коллективном договоре было чётко написано, что 10% должны платить медсёстрам, но наша администрация не хотела. Поэтому я нашла всё-таки этот коллективный договор, который мне надо было, и благодаря ему я смогла добиться этих 10%, чтобы всем медсёстрам платили за дезсредство. [...] На сегодняшний день мы объединились, поэтому коллективный договор у нас есть. И сейчас будет новый коллективный договор, так как срок проходит. И есть группа рабочая, которая решила написать все просьбы, которые бы мы хотели.
54 роки, рентгенлаборантка та медсестра психіатрії, 34 роки стажу, 10 000 грн, село, Південь
Цей позитивний випадок ілюструє, як насправді має працювати механізм колективних договорів. Втім, договір у будь-якому разі має бути публічно доступним не тільки для працівників медзакладу, але й для будь-кого11. А пряма відмова у доступі до нього є незаконною.
Однак зрештою МОЗ провертається до регуляції на національному рівні. У 2024 році Міністерство поставило собі за мету розробити та затвердити «Граничні норми навантаження медичних працівників» (МОЗ, 2024а), а Профспілка працівників охорони здоров'я України (2024) звернулася з проханням долучити своїх представників до цього процесу. Проте на момент публікації ми не отримали відповіді на запит щодо прогресу в розробці нових норм.
Як формується зарплата медсестер
Перш за все, варто пам'ятати, що зарплата працівників і працівниць бюджетної сфери формується навіть не на основі мінімальної зарплати, а на основі Єдиної тарифної сітки для працівників бюджетної сфери, яка привʼязана до прожиткового мінімуму, який є нереалістичним та більш ніж вдвічі меншим мінімальної зарплати. Відповідно до неї, посадовий оклад медсестер залишається на рівні приблизно 5–6 тис. грн. Те ж саме, наприклад, відбувається і з зарплатами виховательок дошкільних закладів (Дутчак, Стрельник, Ткаліч, 2020) та соціальних робітниць (Ломоносова, 2024), яким до посадового окладу роблять доплату, «підтягуючи» зарплату до мінімальної — аби не було порушень законодавства про працю. Тобто значна частина цих працівниць отримує мінімальну зарплату. У випадку медсестер ситуація трохи краща — їм доплачують так, щоб кінцева сума складала 13 500 грн.
Як так сталося? У 2020 році працівники медичного сектору в середньому отримували 8500 грн брутто (Держстат, 2020). Однак після низки протестів медиків і медійної кампанії, а також на фоні пандемії коронавірусу (Ткаліч, 2024) на початку 2022 року медсестрам фактично вдвічі підняли зарплати — до 13 500 грн брутто. Але доплати, на які має право конкретна працівниця, не додаються до цієї суми, оскільки роботодавці вважають, що ці доплати вже враховані, тобто підвищена зарплата поглинає усі можливі доплати. У результаті медсестри з різним досвідом і кваліфікацією часто отримують однакову суму, а вищу зарплату мають лише ті, хто працює в нічні зміни, отримує доплати від місцевої влади (наприклад, «Кличківські» — 2–4 тис. грн у Києві (КМДА, 2023)) або ж працює на більш ніж одну ставку.
За даними НСЗУ, середня зарплата медсестер на кінець 2023 року становила 16 404 грн (приблизно 13 200 грн нетто). Власне нерепрезентативне опитування МедРуху (2023) того ж року показало середню зарплату на рівні 12 000 грн (приблизно 9500 грн нетто).
Патронажна медсестра надає допомогу літній жінці. Фото: УНІАН
Про відсутність належних доплат за шкідливі умови праці та ризики зазначали й інші учасниці дослідження. Це стосувалося різних видів доплат: за нервове напруження при роботі в психіатрії, за роботу з дезінфекційними розчинами, за нічні зміни, за контакт із небезпечними інфекціями. Подібна ситуація стала можливою через низькі посадові оклади в бюджетній сфері, що дозволяє встановленій для медсестер зарплаті брутто в 13 500 грн «поглинати» всі додаткові виплати.
Вот я работаю в психиатрии — у нас 25% вредности, дезсредство, ночные, выслуга. А нам сделали уравниловку.
54 роки, рентгенлаборантка та медсестра психіатрії, 34 роки стажу, 10 000 грн, село, Південь
Ні, нічо нам не доплачують. Хоча в нас [...] і СПІД «лежить», і туберкульоз «лежить» — нічого нам вообще ніхто не доплачує. І считають, що це так нормально.
35 років, медсестра терапевтичного відділення, 15 років стажу, зарплата 11 000, місто, Центр
Видається, що наявна система формування зарплати уможливлює зарахування фактично всіх доплат середнього медичного персоналу до визначеної КМУ суми — 13 500 грн (до відрахувань), а у деяких випадках навіть до мінімальної зарплати. Водночас у медиків вже зараз є можливість включати відповідні вимоги до колективного договору на рівні кожної окремої лікарні. Проте проблемою залишається низький рівень залученості медперсоналу до обговорення цього документа. Так, одна з учасниць дослідження зазначила, що лише після укладення нового колдоговору персонал дізнався про зменшення розміру доплат.
От і получається, в реанімації нам повинні платити 50% за нічні. А нам платять 35%. Це все прописано в колдоговорі. Нада було сразу дивиться колдоговір перед підписанням, а потом уже підписувати. У нас же ж по другому це все.
46 років, медсестра реанімації психоневрологічного диспансеру, 23 років стажу, зарплата 11 000 грн, місто, Центр
Цей випадок промовисто демонструє, наскільки важливою є участь медсестер в обговоренні та прийнятті колективного договору. Проте на практиці виявляється, що персонал часом навіть не може ознайомитися з уже затвердженим документом.
Втім, не всі медсестри отримують 13 500 грн (10 700 нетто). Наприклад, медики, які працюють у школах, дитячих садках або закладах соціального захисту, не підпорядковуються МОЗ, а отже не мають права на підвищену оплату. Наразі їхня зарплата часто є мінімальною або трохи вищою: наприклад, за рахунок 20% доплати за проходження курсів з ментальної підтримки дітей (МЕУ, 2023).
Однак навіть для медсестер у державних та комунальних медзакладах з 2022 року зарплата ще жодного разу не індексувалася. Після початку повномасштабного російського вторгнення ситуація погіршилась — у 2023 році лікарням, що витрачають понад 80% бюджету на оплату праці, дозволили зменшувати зарплати до мінімальної (Ткаліч, 2023). А медикам на прифронтових територіях, які мають право на доплати у розмірі 13% і 25% залежно від близькості до фронту, виплачують їх вибірково (МедРух, 2023).
У рамках цього дослідження ми окремо запитували медсестер про розмір їхньої зарплати. Він варіювався від 6500 до 22 000 грн нетто, а в більшості випадків становив 10 700 грн (ті ж 13 500 грн брутто).
Медична евакуація з прифронтових територій. Фото: nakypilo.ua
Підробітки: «Я приходжу додому, трошечки поспала і бігом їду на другу роботу»
Враховуючи низький рівень оплати праці медсестер в Україні, ми запитували учасниць дослідження, чи вдається їм відкладати якісь заощадження, а якщо ні — як вони справляються з непередбачуваними витратами (наприклад, у разі проблем зі здоров'ям чи поломки побутової техніки) та яким чином підтримують своє матеріальне становище.
Здебільшого медсестри або говорили, що їм заледве вистачає на щоденні витрати, проте заощаджувати можливості вони не мають, або ж про те, що медсестринської зарплатні їм не вистачає навіть на покриття базових потреб сім'ї. Остання ситуація є особливо поширеною серед учасниць дослідження, які мають одного або кількох рідних, які повністю від них залежать (діти, батьки старшого віку). Медсестри намагаються заощаджувати кошти, дозволяючи собі лише найнеобхідніші витрати. Дехто згадували про те, як би їм хотілося придбати щось нове з одягу або ж сходити у кафе, проте це їм не по кишені.
[...]
Окрім жорсткої економії, а також позик у скрутних випадках, медсестри часто вдаються до підробітків. Якщо спиратися на досвід учасниць дослідження, деякі з них знаходять додаткову роботу у сфері охорони здоров'я, проте переважно — поза нею. Досить поширеним є такий «режим»: відпрацювавши зміну у лікарні та поспавши вдома, свій «вихідний» медсестра проводить миючи посуд у ресторані або ж прибираючи приміщення. Дуже часто такі підробітки є неформальними.
У нас всі практично люди мають інші роботи, тому що вони не виживають на ту зарплату. Чотири доби вихідних, тому майже всі мають інші роботи: [...] по-різному, хто де влаштовується. Хто димоходи чистить, хто десь у фармації прилаштувався, а хтось десь і по медичній частині, хтось на УЗІ — різні-різні. Будь-де, тому що люди не виживають за ті гроші.
51 рік, медсестра постова дитяча, зарплата 16 000 грн, 32 роки стажу, облцентр, Захід
Я ще работаю прибиральницею в ресторані. Це неофіційна робота, тому що на 10 800 у [великому місті] ніхто не виживе. Якщо в мене оренда квартири — 7 000, то як [...]? Мені навіть на їду не хватить на такі гроші прожить. [...] Я приходжу додому, трошечки поспала і бігом їду на другу роботу. Так що в мене все крутиться вокруг роботи. На жаль, хочу [відпочити], але я розумію, що краще піду в ресторан і там я якусь копійку зароблю.
48 років, медсестра реанімаційного відділення наркологічної лікарні, зарплата 10 800 грн, 28 років стажу, облцентр, Схід
[...]
Таким чином, справжніх вихідних, які медсестра могла б використати для відновлення, не кажучи вже про повноцінне дозвілля, може практично не лишатися. Так, кілька учасниць дослідження прямо говорили, що їхній єдиний вільний час — це коли вони сплять.
По суті, в лічной жизні я вдома в двох состояніях — їм і сплю.
48 років, медсестра реанімаційного відділення наркологічної лікарні, зарплата 10 800 грн, 28 років стажу, облцентр, Схід
Окрім підробіток на вихідних, медсестри розповідали, що використовують також і відпустку для того, аби заробити додаткові кошти.
У мене двоє дітей: вісім і дев'ять років. Я влаштувалася на ще одну роботу, тому що мені ніяк не вистачає тих коштів, що я заробляю медсестрою в школі. [...] Я працюю сутками, сутка через дві. Зараз якраз під час відпустки я влаштувалася на другу роботу. У мене мама хвора, яка постійно потребує догляду, то лікарства [...]
36 років, школа, зарплата 6400 грн, 10 років стажу, місто, Захід
Зрештою протягом 2023 року в Україні стало ще на 11 тис. медсестер менше. Тенденція навряд чи зміниться в найближчі роки, оскільки кількість людей, які навчаються за спеціальністю «медична сестра», також зменшується (Волосовець, Заболотько 2020).
Ситуація, коли медсестри залишаються поза увагою, а їхня робота недооцінена, не є винятково українським феноменом і загалом характерна для доглядової праці. Одним із пояснень (England, 2005) є те, що така робота не дає миттєвого ефекту, тому «програє» на ринку. Поширеною є ситуація, коли при розвитку доглядової інфраструктури основна увага спрямована на будівництво та оснащення, однак не на умови праці персоналу (Himmelweit, 2017). Натомість типовою є регулярна понаднормова та неоплачувана робота (Charmes, 2019), що дає змогу системам продовжувати функціонувати навіть в умовах браку ресурсів (Baines, 2004). Працівниці погоджуються на працю в секторі догляду через обмежений вибір інших варіантів освіти чи працевлаштування (Folbre, 1995), особливо поза великими містами. Однак, з іншого боку, це пояснюється (England, 2005) декількома концепціями, які спираються на поняття «любові». «Любов та гроші» — коли працівниці погоджуються на гірші умови, тому що люблять свою роботу. І «в'язні любові» — коли працівницям сфери догляду значно важче організувати протест, бо від їхньої роботи залежить добробут інших людей. Такі етичні дилеми знижують їхню переговорну силу в боротьбі за покращення умов праці (Huget, 2020).
Втім, у всього є межа. Через систематичне знецінення медсестер, виховательок і доглядальниць у світі виникла «криза догляду» (Fraser, 2016). І якщо багатші країни замість або поряд із покращенням фінансування доглядової сфери можуть залучати жінок-мігранток, то бідніші – повною мірою стикаються з наслідками такої кризи. Тому ситуація в Україні в умовах російської агресії виглядає особливо загрозливою (Галан et al., 2024).
Список використаних джерел
Aiken, L. H., Sermeus, W., Van Den Heede, K., Sloane, D. M., et. al. (2012). Patient safety, satisfaction, and quality of hospital care: Cross sectional surveys of nurses and patients in 12 countries in Europe and the United States. BMJ, 344 (mar20 2), e1717–e1717.
Baines, D. (2004). Caring for Nothing: Work Organization and Unwaged Labour in Social Services. Work, Employment and Society, 18(2), 267–295.
Charmes, J. (2019). The Unpaid Care Work and the Labour Market. An analysis of time use data based on the latest World Compilation of Timeuse Surveys. International Labour Organization.
England, P. (2005). Emerging Theories of Care Work. Annual Review of Sociology, 31(1), 381–399.
Fraser, N. (2016). Contradictions of capital and care. New Left Review, 100, 99–117.
Himmelweit, S. (2017). Why all economists should be feminist economists.
Folbre, N. (1995). ‘Holding hands at midnight': The paradox of caring labor. Feminist Eco- nomics, 1(1), 73–92.
Griffiths, P., Dall'Ora, C., Simon, M., Ball, J., Lindqvist, R., Rafferty, A.-M., Schoonhoven, L., Tishelman, C., & Aiken, L. H. (2014). Nurses' Shift Length and Overtime Working in 12 European Countries: The Association With Perceived Quality of Care and Patient Safe- ty. Medical Care, 52(11), 975–981.
Huget, H. (2020). Care Workers on Strike. Feminist Philosophy Quarterly, 6(1).
Lasater, K. B., Aiken, L. H., Sloane, D. M., French, R., Anusiewicz, C. V., Martin, B., Reneau, K., Alexander, M., & McHugh, M. D. (2021). Is Hospital Nurse Staffing Legislation in the Pub- lic's Interest?: An Observational Study in New York State. Medical Care, 59(5), 444–450.
McHugh, M. D., Aiken, L. H., Sloane, D. M., Windsor, C., Douglas, C., & Yates, P. (2021a). Effects of nursetopatient ratio legislation on nurse staffing and patient mortality, re- admissions, and length of stay: A prospective study in a panel of hospitals. The Lancet, 397(10288), 1905–1913.
Meredith, P., Turner, L., Saville, C., & Griffiths, P. (2024). Nurse understaffing associated with adverse outcomes for surgical admissions. British Journal of Surgery, 111(9), znae215.
Rani, R., Sharma, S. K., & Gupta, M. K. (2023). Standard workloadbased estimation of nurs- ing manpower requirement in the ICU of a tertiary care teaching hospital: A time and mo- tion study. Journal of Education and Health Promotion, 12(1).
Верховна Рада України (ВРУ) (1993). Основи законодавства України про охорону здоров'я.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ). World Health Organization. European Region (2024). Results of initial health labour market analysis in Ukraine.
Волосовець, А., Волосовець, О., Заболотько, В. (2020). Кадрове забезпечення галузі охорони здоров'я в Україні та світі: сучасні виклики. Scholar Google.
Галан, Л., Носкова, Є., Пашкіна, А., et al. (2024). За лаштунками турботи: близькі ветеранів та доглядова праця. Принцип.
Державна служба статистики України (2020). Фонд оплати праці усіх працівників за видами економічної діяльності за 2020 рік.
Дутчак, О., Стрельник, О., Ткаліч, О. (2020). Хто потурбується? Дитсадки в контексті гендерної нерівності.
Кабінет міністрів України (КМУ) (2012). ПОСТАНОВА від 21 листопада 2012 р. № 1114 Київ Про затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) ме- дичної допомоги.
Київська міська державна адміністрація (КМДА) (2023). Київські медики продовжують отримувати безперервно та у повному обсязі безповоротну фінансову допомогу від міста — Микола Поворозник.
Ломоносова, Н. (2024). «Вони чекають на нас». Вплив повномасштабної війни на умови праці соціальних працівни_ць. CEDOS.
Лукащук, Л. (2020). Медична реформа: що зміниться в 2020му? MedPlatforma.
Медичний Рух «Будь як Ми» (МедРух) (2023). Якою є зарплата українських медсе- стер — результати опитування.
Міністерство економіки України (МЕУ) (2023). Уряд встановив доплату медпрацівникам у закладах освіти у 20% від посадового окладу, які пройшли навчання з підтримки ментального здоров'я.
Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ) (2024). Strategic directions of nursing development in Ukraine.
Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ) (2024a). План діяльності Міністерства охорони здоров'я України на 2024 рік.
Національна служба здоров'я України (НСЗУ) (2025). Погоджені специфікації та умови закупівлі за напрямами медичної допомоги, які надаватимуться за Програмою медичних гарантій у 2025 році.
Організація об'єднаних націй (ООН) (2021). Інформаційна записка: Вплив пандемії COVID19 на працівників і працівниць охорони здоров'я в Україні
Профспілка працівників охорони здоров'я України (2024). Профспілка працівників охорони здоров'я України звернулася до Міністра охорони здоров'я України про роз- робку нормативів навантаження. Facebook.
Рахункова палата (2021). Валерій Пацкан: У доплатах медикам у рамках боротьби з COVID19 суттєві диспропорції. Найбільші отримували керівники медзакладів.
Слободян, О. (2025). Українські медсестри в Німеччині: умови праці і перспективи по- вернення. UAFem.
Ткаліч, О. (2020). «Будь як Ніна»: як під час медреформи та пандемії зародився рух мед- сестер. Commons.
Ткаліч, О. (2023). Чому українських медиків переводять на мінімальну зарплату та що з цим робити? Socportal.
Ткаліч, О. (2024). Потрясіння і «вікна можливостей»: як COVID19 та війна вплинули на становище медсестер? Commons.
Укрінформ (2021). В Україні від коронавірусу померли 877 медиків В Україні від коро- навірусу померли 877 медиків.
Укрінформ (2024). Показники народжуваності в Україні падають приблизно на 7% в рік — МОЗ.
Примітки
- ^ Наказ МОЗ від 25.05.2006 №319 «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я».
- ^ Відповідь Центру громадського здоров'я МОЗ на запит дослідницької команди, дані станом на 2023 рік.
- ^ Відповідь МОН на запит дослідницької команди, дані станом на 2023 рік.
- ^ Стаття 62 Кодексу законів про працю.
- ^ Стаття 59 Кодексу законів про працю передбачає, що тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включно з часом перерви на обід).
- ^ Відповідь НСЗУ на запит дослідницької команди.
- ^ Відповідь МОЗ на запит ГО «Медичного Руху “Будь як Ми”».
- ^ Порядок ознайомлення з текстом колективного до- говору та змінами до нього визначається договором (ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди»).
