Баскар Сункара
Джо Байден переміг Дональда Трампа. Мільйони людей по всій країні аплодують падінню президента, відомого своєю брехливістю в комунікації з громадськістю, мерзенною поведінкою та вкрай невмілою боротьбою з пандемією, в результаті якої загинуло 230 тисяч американців.
Однак серед цього святкування має прозирати невідступний страх. Байден здебільшого виїхав на твердженні, що поверне країну до звичного стану років президентства Обами. Але якщо він керуватиме США, як «нормальний» демократ, невдовзі нам доведеться мати справу з наступним Дональдом Трампом.
Справжній Трамп поховав себе незчисленними грубими помилками й не змігся виконати передвиборчі обіцянки. Замість збереження виробничих робочих місць і захисту, як обіцяв, «насамперед роботи, заробітної плати та добробуту американських робітників», адміністрація Трампа ліквідувала правила оплати понаднормових робіт, знизила податки для багатих і втратила 740 тисяч виробничих посад лише цього року.
Однак інший Дональд Трамп міг би грамотно впоратися з пандемією коронавірусу та запустити амбіційну програму інфраструктури та робочих місць, здатну покращити життя мільйонів людей. Без фактичного виклику олігархам та інтересам великого бізнесу цей альтернативний реаліст Трамп міг би ефективно поєднати економічний популізм з ксенофобією — тією самою формулою, яка привела правих авторитарних правителів до влади в інших країнах світу. Іншому Трампу, можливо, навіть вдалося б завоювати достатню кількість тих виборців, які, як правило, голосують за демократів, включаючи чорне й коричневе населення, щоб розширити свою базу так, щоб виграти більшість голосів.
Як би погано не було за останні чотири роки, нам усе ж пощастило отримати справжнього — невмілого — Трампа, а не більш ефективного політика, якогось американського Нарендру Моді чи Жаїра Болсонару.
Ясна річ, нам на роду не написано йти шляхом правого популізму. Такі країни, як Данія, Португалія та Іспанія, за останні роки закріпили лівоцентристські уряди та утримували правих на відстані. Але, щоб запобігти появі чергового Трампа, лібералам доведеться починати серйозніше думати про те, що дало нам Трампа перш за все.
"Щоб запобігти появі чергового Трампа, лібералам доведеться починати серйозніше думати про те, що дало нам Трампа перш за все."
Трамп був не лише продуктом латентного расизму та сексизму. Економічне лицемірство останніх демократичних адміністрацій відчужило частину традиційної бази виборців-синіх комірців, не кажучи вже про мільйони виборців, які просто вирішили не голосувати ні за Клінтон, ні за Трампа в 2016 році. Саме ці виборці все ще тримають ключі від американської політики, а не жителі заможних передмість, яким догождають багато представників партійного істеблішменту.
Байден переміг просто на тлі того, наскільки непопулярний Трамп. Демократам потрібно буде запропонувати американцям щось інше — тип політики, який може активізувати нерегулярних виборців робітничого класу та вирішити базові економічні проблеми — якщо вони хочуть створити стабільний та оперативний уряд.
Прогресисти повинні кинути виклик центристській політиці минулих демократичних адміністрацій. Але їм також доведеться протистояти вузькому ідентитаризму у своїх власних лавах. Якщо ми наполягатимемо лише на розмові з тими, хто вже з нами згоден, масової прогресивної політики ми не досягнемо. Закриті у своїй прогресивній бульбашці, ми неявно відкидаємо можливість організації працівників усіх рас, містян і жителів сільських місцевостей за програмою Medicare for All, хорошими робітничими профспілками та Зеленим новим курсом.
Байден проводив агітацію не так, як Клінтон. Він висунув трохи більш популістський меседж та проводив агітацію в районах, якими колишній державний секретар знехтувала. Але спрямованість запропонованого ним методу управління ближче до норми адміністрацій Клінтона та Обами, ніж та, яку відстоювали колишні, більш ліві союзники Байдена, такі як Александрія Окасіо-Кортес та Берні Сандерс.
За правління Білла Клінтона ця «нормальність» спричинила втрату більшої частини виробничої бази США, підвищення рівня масового ув’язнення та скасування соціальної допомоги. За часів Барака Обами мільйони людей були депортовані, такі представники істеблішменту, як Джон Подеста, отримали посади в Білому домі й навіть під час Великої рецесії не було жодної серйозної спроби порвати з десятиліттями проваленої економічної політики.
Коли Гілларі Клінтон сказала виборцям, що вона в політиці вже 30 років, у виборців було безліч причин скептично ставитись до того, що сталося з їхнім життям та громадами протягом 30 років застою заробітної плати та стрімкого підвищення нерівності. Вирішивши зіграти роль популіста, Трамп зміг завоювати достатньо з них для того, щоб пробратися в Білий дім.
Він розбазарив той незначний кредит довіри, який до нього був. Якщо Джо Байден зробить те саме, наступний правий президент може цього не зробити.
Переклала Дар'я Беззадіна за публікацією: Sunkara, B., 2020. "Brace yourselves. The next Donald Trump could be much worse". In: The Guardian. Available 12.11.2020 at: [link].
Читайте також:
Політика еліт і занепад США (Річард Лахман)
США: соціалізм знову стає модним (Лора Рем)
ХХІ сторіччя: чи існує альтернатива (соціалізму)? (Лі Міньці)