Ізраїль створив у секторі Гази штучний голод

14.05.2024
|
Віт Павлюк
1978
Віт Павлюк
Статті автора

У листопаді 2023 року в «Листі солідарності з палестинським народом» українки й українці засудили воєнні злочини Ізраїлю. З того часу кількість людей, що загинули від військової агресії в секторі Гази, зросла з 8500 до як мінімум 34 596, поранених — з 21 048 до 77 816, 1 900 000 були вимушено переселені[1], а до воєнних злочинів додався штучний голод.

Про це не можна мовчати, і особливо ми, українки й українці, точно не маємо права про це мовчати. Мільйонам палестинців і палестинок і так загрожують ізраїльські ракети й снаряди, вони й так залишаються під завалами, позбавлені доступу до лікарень та медикаментів. Але до цього Ізраїль своєю блокадою додає ще й штучний голод, який тією чи іншою мірою стосується всього населення сектору, а в перспективі все згубніше впливатиме на все більше загнаних у пастку людей.

Попереджати про можливий голод почали як мінімум у січні. Сьогодні ж «Бецеле́м» (івр. בצלם‎; англ. B'Tselem), Ізраїльський інформаційний центр з прав людини на окупованих територіях, уже стверджує, що держава Ізраїль чинить воєнний злочин штучного голоду в секторі Гази.

Додаткову увагу до ситуації, що склалася, привернув удар Армії оборони Ізраїлю (АОІ) по конвою гуманітарної організації World Central Kitchen (WCK), що рухався узгодженим з Ізраїлем маршрутом. У результаті кількох ударів по трьох машинах із логотипом організації на даху, які продовжувалися на відрізку близько 2,4 км, загинуло сім міжнародних працівників. WCK також працює в Україні з перших днів повномасштабного вторгнення, готуючи понад 300 тисяч порцій на добу. Вони працюють у найгарячіших місцях і, на жаль, в Україні їх так само не оминули російські удари. Після удару по WCK у Газі президент США Джозеф Байден виступив із критикою й обуренням щодо дій Ізраїлю, який, на думку президента, «робить недостатньо для захисту гуманітарних працівників». Це був важливий крок, але, водночас, він викликає обурення: щоденні смерті палестинців, особливо «невидимі» смерті від браку медичної допомоги та їжі, майже не коментуються американськими посадовцями, а загибель семи міжнародних працівниць призвела до такої швидкої реакції!

 

конвой

Наслідки удару ізраїльської армії по конвою гуманітарної організації World Central Kitchen у секторі Гази. Фото: Abdel Kareem Hana / AP

 

Голод у секторі Гази

Згідно IPC — глобальної організації, що аналізує продовольчу безпеку й харчування, — населення на певній території перебуває у стані голоду, коли більше 20% людей відчувають на собі наслідки нестачі продовольства, одна дитина з трьох гостро недоїдає, а дві людини з 10 000 щодня вмирають через голод. Це відповідає найгіршій, 5 фазі голоду, за класифікацією IPC.

Згідно зі звітом організації за лютий-березень, на 5 фазі голоду перебували 55% домогосподарств на півночі сектору Гази, 25% — у центрі й 25% — на півдні. Паралельно зі звітом про теперішній стан справ, IPC також робить прогноз на наступні місяці. У звіті від 15 березня прогнозується, що ситуація значно погіршиться: у стані голоду опиняться 70% домогосподарств півночі, 50% — центру й 45% — півдня. 

Управління ООН із координації гуманітарних справ ще в березні 2024 стверджувало, що 2,2 мільйони людей (майже 100%) у Газі перебували на 3 фазі продовольчої небезпеки — коли сім’ї пропускають прийоми їжі. Зокрема, для 1,17 мільйонів людей настала 4 фаза, коли перерви між трапезами стають дуже довгими, а майже 500 тисяч людей переживали найгіршу, 5 фазу продовольчої небезпеки.

 

голод

Люди в черзі за їжею, місто Рафах, що на півдні сектору Гази, 31 грудня 2023 року. Фото: Rizek Abdeljawad / Xinhua / Getty Images

 

Хаміс Аль-А’араж із табору переміщених осіб аль-Фаллуджа так описує побут своєї родини:

«Тут немає ані їжі, ані води. [...] На ринку їжі так само не знайти: ані консерв, ні борошна чи рису. Іноді нам удається знайти [листя] хубейзи[2] десь коло дороги [...], тоді, якщо [ще] знайти картон чи гілки для вогню, ми варимо її у воді та їмо кілька днів, і хоча би можемо краще поспати вночі. Раніше ми їли хубейзу, може, раз на рік, та тепер це в нас чи не єдине джерело їжі. Останні чотири дні ми майже не спали, адже ми дуже голодні. [...] Тут, у таборі, усі бліді від голоду й ледве стоять на ногах».

Родина Асіль змогла роздобути рівно стільки їжі за 9 днів:

 

раціон родини

 

На початку квітня Саманта Павер, адміністраторка Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), першою з офіційних осіб США заявила, що голод у секторі Гази вже настав.

«Бецелем» також звітує про те, що вже зареєстровані випадки смертей пацієнтів від інфекцій, спричинених гострим недоїданням. До того ж, гуманітарні працівники кажуть про виснажених і голодних медиків, яким конче не вистачає їжі й води.

Голова Національного комітету з продовольчої безпеки Ізраїлю, професор Роні Стрієр, нещодавно також заявив, що «[і]снують беззаперечні докази від міжнародних організацій, що [...] доводять надзвичайну гуманітарну катастрофу, яка включає крайню форму голоду місцевого населення». Він закликав до припинення вогню.

Дії Ізраїлю — воєнний злочин

Міжнародне право прав людини забороняє державам вживати заходів, що обмежують людей у доступі до їжі, включно з випадками, коли ці люди живуть поза територією такої держави[3]. Римський статут Міжнародного Кримінального Суду (МКС) визначає створення ситуації штучного голоду серед цивільного населення як воєнний злочин в юрисдикції МКС, тобто МКС може розслідувати такі злочини й ініціювати судові справи.

Римський статут так визначає воєнний злочин штучного голоду:

«Умисне використання голодування цивільного населення як методу ведення війни шляхом позбавлення його предметів, необхідних для виживання, у тому числі умисне створення перешкод для надання допомоги…».

Римський статут Міжнародного Кримінального Суду, ст. 8(2)(b)(xxv)

Злочин складається з чотирьох елементів: вчинення злочину, намір, контекст і обізнаність щодо контексту. Якщо всі чотири присутні — злочин було здійснено.

«Бецелем» проаналізували всі чотири елементи стосовно сектору Гази. Далі я підсумовую результати їхнього дослідження:

1. Учинення злочину — це позбавлення населення предметів, необхідних для виживання (або умисне постачання недостатньої кількості таких предметів).

Ізраїль просто зараз систематично знищує сільське господарство сектору Гази: заблокований доступ до моря й орних земель, знищені 28% посівних земель і 70% рибацького флоту, пошкоджені 488 криниць і 21% теплиць. Іншими словами, у секторі Гази майже не лишається можливостей для виробництва їжі. Масове нищення через ізраїльські бомбардування призвели до майже повного руйнування всіх продовольчих фабрик, пекарень, складів із їжею й ринків. Водночас сотні тисяч людей вимушено переселені зі своїх домівок і не мають доступу до води, а також до засобів приготування їжі.

 

дефіцит води

Жителі сектору Гази вже кілька місяців страждають від дефіциту питної води та продовольства. Фото: Mohammed A Hajjar / Middle East Images

 

Окремою проблемою, що витікає з попередньої, є стрімке зростання цін на продукти: цибуля подорожчала в 50 разів, шпинат — у 25. До початку ізраїльського наступу на прикордонне місто Рафах на півдні сектору Гази 25 кілограмів борошна там коштували 20 доларів, а на окупованій півночі сектору — більше за 300 доларів. Поки я намагаюся зібрати інформацію про ситуацію в секторі Гази, мене не покидають думки про облогу Маріуполя, де ціни на окремі товари під час блокади так само стрімко зросли, іноді їх неможливо було купити, лише обміняти на інші товари, а іноді годі було й шукати.

При цьому, ізраїльський Координатор гуманітарної допомоги на окупованих територіях постить світлини з повними їжі ятками, намагаючись створити враження, що в секторі достатньо продовольства.

Враховуючи вищезазначене, мешканці сектору Гази станом на сьогодні майже повністю залежні від гуманітарної допомоги інших держав і міжнародних організацій. Водночас Ізраїль суттєво перешкоджає проїзду вантажівок з гуманітарною допомогою в сектор Гази. Якщо до війни туди потрапляло 500 вантажівок щодня, що забезпечувало мінімально прийнятну ситуацію з продовольством, то під час війни були дні, коли постачання майже припинялося або відбувалося на рівні 60-80 вантажівок на добу. Більшість допомоги прибуває в місто ель-Аріш у Єгипті й може заїхати в сектор Гази лише через два пропускні пункти. Вантажі перевіряються багато разів поспіль, їх вивантажують, знову завантажують, наново складають після перетину кордону й лиш потім намагаються розвезти людям.

Через накладені Ізраїлем обмеження і проблеми з інфраструктурою, спричинені ізраїльськими бомбардуваннями, лиш невелика частка допомоги досягає півночі сектору Гази, де, як згадано вище, голод особливо загрозливий.

Міжнародна спільнота намагається пробитися крізь ізраїльську блокаду повітрям. Дев’яти країнам — Йорданії, Єгипту, США, ОАЕ, Німеччині, Нідерландам, Бельгії, Франції й Сінгапуру — дозволили скидати допомогу з вантажних літаків. Однак це виявилось як проблематичним через повільність та великі витрати, так і смертельно небезпечним, адже не завжди спрацьовують парашути на вантажах. У березні повідомлялося, що як мінімум п’ять людей загинуло через скинуті з неба вантажі.

 

гуманітарна допомога

Літак скидає гуманітарну допомогу над північчю сектору Гази. Фото: Leo Correa / AP / Scanpix / LETA

 

Окремо необхідно згадати Агентство ООН для допомоги палестинським біженцям і організації робіт на Близькому Сході (UNRWA), що раніше відігравало ключову роль у зборі й розподілі гуманітарної допомоги. Ізраїль значно обмежив діяльність агентства у березні, а потім спробував повністю витиснути його із сектору Гази — без заміни іншою організацією. Трохи пізніше Жозеп Боррель, представник ЄС із питань закордонних справ, заявив, що Ізраїль використовує голод як спосіб ведення війни.

Тридцятирічна Ханан Абу Рабі, яка живе у таборі вимушених переселенців, так описує ситуацію з їжею:

«Овочів і фруктів ми не бачимо вже місяцями. [...] Про м’ясо й мови не йде. [...] Коли м’ясо поставляють у магазини, воно коштує 32 долари за кілограм. Яєць теж майже немає, а коштують вони 27 доларів за упаковку».

Окрім того, Ізраїль також обстрілює палестинців і палестинок, які поспішають до вантажівок із допомогою й утворюють натовпи. На площі а-Набулсі удар по такому скупченню призвів до загибелі 100 людей і поранень 760. Ось як згадує про цей удар сорокарічний Ахмад Абу Фул, який перебуває у таборі біженців Джабалія:

«Я пішов туди разом з іншими за мішками борошна. Коли ми наблизились до вантажівок, почався масований вогонь. [...] Це було [...] жахливо. Кров перемішалась із борошном, і вислів “окроплений кров’ю хліб” став реальністю».

Проаналізувавши всі перелічені факти, «Бецелем» висновує, що Ізраїль не виконує свої продовольчі зобов’язання, не дозволяючи достатній кількості гуманітарної допомоги потрапити в сектор Гази й не забезпечуючи її безпечного прибуття до цілі.

 

табір

Табір біженців на півночі сектору Гази в Джебалії, де на площі 1,4 км2 мешкають понад 100 тисяч людей. Мешканці таборів найбільше постраждали від перебоїв із постачанням гуманітарної допомоги. Фото: Mahmoud Essa / AP

 

2. Намір злочину. Цей елемент стосується дій, про які наперед відомо, що вони спричинять голод, і це має послужити воєнним цілям.

Намір Ізраїлю використати голод як засіб досягнення військової переваги підкреслювали офіційні особи Ізраїлю. Йоав Ґалант, член військового кабінету, однозначно заявив, що відмова в доступі до їжі й води буде частиною війни: «Ми оголошуємо повну блокаду сектору Гази. Жодної електрики, їжі, води й палива. Ми воюємо проти людських тварин[4] і поводитися будемо відповідно».

Від себе додам, що дегуманізація іншої часто передує геноциду, як це сталося, наприклад, у Руанді, де хуту (на той час партія влади складалася з представників цієї народності) називали тутсі тарганами. Після цього частина хуту вчинила ґеноцид тутсі, у якому загинули до 800 000 людей і були зґвалтовані — до 500 000.

За Ґалантом пішов й Ітамар Бен Ґвір, міністр нацбезпеки, відомий праворадикальними поглядами: «Поки Хамас відмовляється видавати заручників, єдине, що матиме доступ до сектору Гази — це сотні тонн вибухівки наших повітряних сил, й ані граму гуманітарної допомоги». Ізраель Кац, міністр закордонних справ, також відкрито заявляв: «[...] ми вирішили зупинити постачання води, електрики й палива, тож місцева електростанція зупинилась, тепер в секторі Гази немає електрики».

Не випадає сумніватися й у тому, що ізраїльська влада усвідомлює, що її дії призводять до голоду. Міжнародні організації опублікували безліч звітів і даних із цього приводу й подали позов до Верховного Суду Ізраїлю під керунком громадської організації Ґіша. До того ж, Ізраїль провадив блокаду сектору роками, і через цю політику добре знає його «економічні потреби».

3. Контекстом голоду для класифікації як злочину в юрисдикції МКС має бути міжнародний збройний конфлікт. Щодо того, що бойові дії у секторі Гази — це міжнародний збройний конфлікт, сумнівів немає.

4. Порушник також має бути свідомим того, що відбувається конфлікт. Це теж не піддається сумніву, адже Ізраїль оголосив війну проти ХАМАСу.

Проаналізувавши всі чотири елементи на основі звітів міжнародних організацій і свідчень очевидців, «Бецелем» доходить висновку, що Ізраїль уже місяцями чинить воєнний злочин штучного голоду.

Висновки

Ізраїль місяцями нищить всю інфраструктуру в секторі Гази, слідуючи «настановам» свого прем’єра, Беньяміна Нетаньягу, який закликав чинити з палестинцями так, як біблійні євреї чинили з амалекітянами: нищити все і всіх. Так і чинить ізраїльська армія: міста, зрівняні із землею, неосяжна кількість жертв бомбардувань, непрацююча медична система тощо.

 

беньямін нетаньяху

Прем'єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу на півночі сектору Гази, 25 грудня 2023 року. Фото: Avi Ohayon / GPO

 

Із цілої низки воєнних злочинів Ізраїлю особливо жахливий — штучний голод. Тотальна блокада, повне винищення місцевого виробництва їжі, обмеження в гуманітарній допомозі.

Як результат:

Мільйони голодних людей

Гострий голод у секторі Гази — не результат повороту долі, а продукт свідомої політики держави Ізраїль. Щоби реалізувати навмисне доведення до голоду сотень тисяч людей, їх треба максимально дегуманізувати. На жаль, саме цим все інтенсивніше займалися ізраїльські урядовці останніми місяцями. Згадаймо «людських тварин».

Я, зі зрозумілих українському суспільству причин, не можу мовчати про штучний голод. Я не вважаю, що воєнні злочини треба перемагати ще жахливішими воєнними злочинами. У випадку ж військової операції Ізраїлю в секторі Гази йдеться саме про таке рішення: повністю дегуманізувати іншу сторону, знищити більше половини домівок і морити голодом тих, кому «пощастить» лишитися живими.

Поки я писав цю статтю, Ізраїль почав атаку на місто Рафах на півдні, куди перед тим наказував евакуюватися усім палестинцям сектору Гази. У цьому місті зараз перебуває більш ніж півтора мільйони людей, хоча до війни там проживали 275 000, а саме містечко має площу 64 км2 — це трохи менше за Дніпровський район Києва (67 км2). Уявіть, що правобережних киян змусили втікати від бомбардувань на ДВРЗ й Стару Дарницю, а тепер починають авіаудари та розгортають наземну операцію і там. Я не знаю, як це зупинити, але можу щонайменше свідчити.

Очевидно, що ситуація зі штучним голодом через цю атаку лише погіршиться. Це вже не кажучи про прямі вбивства й поранення десятків тисяч людей, яким більше немає куди тікати, і серед яких є вже кількаразово переселені люди. Я би дуже хотів, щоби цей жах зупинився.

Примітки

  1. ^  56,6% будівель у секторі Гази зруйновані або пошкоджені
  2. ^  Калачики нікейські (Malva nicaeensis) — вид квіткових рослин родини мальвових.  
  3. ^  https://www.escr-net.org/resources/general-comment-12 статті 36-37. 
  4. ^  Людські тварини (івр. хайот адам — חיות אדם) — в оригіналі дослівно «тварини людина», ізраїльська форма, де з двох іменників другий визначає перший, тобто, на думку ізраїльських урядовців, вони воюють проти чогось на кшталт тварин з людськими ознаками. 

Автор: Віт Павлюк

Обкладинка: Катерина Грицева

Поділитись