Божевілля на роботі не є обов’язковим: рецензія

  • 30 листопада 2018
  • 1438
Божевілля на роботі не є обов’язковим: рецензія

Володимир Куліков

«Божевілля на роботі не є обов’язковим!» —  стверджують Девід Ханссон і Джейсон Фрід у книзі «It Doesn’t Have to Be Crazy at Work»[1], що її випустило видавництво Harper Business на початку жовтня 2018 року. The Economist у рецензії назвав книжку «смішною та добре написаною», найкращою книжкою з менеджменту серед усіх опублікованих 2018 року. Хоча книжка написана простою мовою в розважальній манері, деякі висловлені ідеї можуть бути підставою для розмови про важливі зрушення в природі сучасного капіталістичного підприємства.

 

 

Ханссон і Фрід починають з того, що розвиток сучасних комунікаційних технологій був покликаний полегшити роботу, але ці сподівання виявились марними. Робота в більшості сучасних компаній означає тривалий робочий день та багато стресу. Першою причиною є неможливість виконувати роботу на робочому місці в робочий час через масу відволікаючих факторів. Тому доводиться продовжувати робочий день або брати роботу додому. Другою причиною є нездорова нав’язлива ідея економічного зростання будь-якою ціною, встановлення надто високих очікувань, які створюють постійний стрес. Тож робота поглинає більшу частину нашого життя, але часто не тільки не приносить задоволення, але й супроводжується значним стресом. Стрес передається від організації до працівника, а потім від працівника до клієнта. Ба більше, стрес не зупиняється на порозі офісу, він поширюється на приватне життя, на стосунки з друзями та сім’єю.

 

"Хаос не повинен бути природним станом на роботі."

 

Ханссон і Фрід кажуть: досить! Пішло воно до біса! Настав час змінити ситуацію, коли робітники покірно переслідують нові, більш високі, переважно штучні цілі, що їх встановлює управитель компанії за своєю примхою. Сучасне робоче місце є нездоровим. Але хаос не повинен бути природним станом на роботі. А життя не є залишками від роботи. Рішенням — це не збільшення робочих годин, а менше нісенітниці та метушні. Не збільшення обсягів продукції, а менше витрат. І головне — менше відволікань та уникнення стресу. Прийшов час зупинити вакханалію безумства й почати святкувати спокій.

Автори стверджують, що побудувати прибутковий бізнес, не вимагаючи від себе та своїх співробітників безумно довгих робочих годин, цілком можливо. Ба більше, надто довгий робочий день може бути шкідливим, бо знижує продуктивність. Втомлені працівники малопродуктивні, бо творчість не може уживатися з грубою силою.

Ханссон і Фрід — прибічники моделі корпоративної культури, яку вони називають спокійною компанією. Її відрізняє повага до особистого життя співробітника, розумні очікування, відсутність жорстких дедлайнів, мінімум нарад, орієнтація на рентабельність, а не завоювання ринку.

Звучить гарно, але трохи фантастично? Хіба це може працювати? Так, практика показує, що може. Автори книги базують свої аргументи на власному досвіді. Вони є засновниками та топ-директорами приватної компанії Basecamp, головний офіс якої знаходиться в Чикаго. Основний продукт має ту ж назву, що й компанія. Basecamp є популярною онлайн-платформою для організації спільної роботи над проектами. Проект має понад 100 000 платних підписників, і річний чистий прибуток становить десятки мільйонів доларів. І це не стартап із Силіконової долини, накачаний грошима венчурних капіталістів: Basecamp заснована 1999 року. З того часу це стабільне та прибуткове підприємство. 2017 року журнал Forbes назвав Basecamp однією з найкращих невеликих компаній у США.

 

 

Ханссон і Фрід стверджують, що «спокій» став наріжним каменем культури компанії з часу її заснування. Працівники Basecamp мають 40-годинний робочий тиждень, а в літні місяці компанія працює чотири дні 32 години на тиждень. Щороку всі співробітники йдуть у відпустку на три тижні, що оплачується фірмою ($5 000 на особу), а раз на три роки компанія відправляє співробітників у місячну творчу відпустку. Компанія оплачує співробітникам навчання на онлайн-курсах, абонемент у спортзал, а також щомісячне відвідування спа-салону. Ханссон і Фрід підкреслюють, що жоден з цих бонусів не є пасткою, щоб утримати співробітника на робочому місці. Їхньою метою є якість часу співробітника за межами офісу.

Ханссон і Фрід зізнаються, що зовсім уникнути стресових моментів не виходить. Так, подекуди доводиться перенапружувати сили, але це має бути тимчасовим явищем. У Basecamp вони намагаються мінімізувати працю ударними методами: це девіація, а не норма.

Щоб зробити організацію «спокійною», Ханссон і Фрід радять:

• Обмежити роботу робочим часом. 40 годин на тиждень в більшості випадків абсолютно достатньо для спокійної та ефективної роботи. Збільшення робочого часу веде до втоми, зростання стресу й спричиняє падіння ефективності праці.

• За можливості уникати нарад, особливо тих, що мають більше ніж три учасники. Більшість нарад є марною тратою часу.

• Відтворити в офісі атмосферу бібліотеки, тобто місця, де можна сконцентруватись над виконанням завдання. Сучасні офіси стали фабриками відволікання. Відкриті офіси, групові чати, лист розсилки тощо, заважають співробітнику зосередитись на справі. Як наслідок, роботу неможливо виконувати на роботі. Ефективний офіс має нагадувати бібліотеку, а не залу фондової біржі.

• Планувати робочий час так, щоб він складався з довгих періодів. Дуже важко зробити щось важливе, якщо тебе хтось постійно відволікає, натомість така атмосфера легко призводить до стресу.

• Зменшити до мінімуму кількість жорстких дедлайнів. Більшість дедлайнів управителі просто вигадують штучно для того, щоб мотивувати своїх підлеглих. На практиці жорсткі дедлайни стають джерелом сильного стресу.

• Висувати адекватні вимоги до якості виконуваних завдань. Постійний перфекціонізм не є здоровим. Бізнес-світ страждає від гіперінфляції амбіцій. Насправді гаразд працювати нормально, коли цей рівень якості є прийнятним.

Серед усіх висловлених в книзі сміливих ідей, найбільшою єрессю, мабуть, має вдаватись відмова від встановлення стратегічних цілей. Ханссон і Фрід іронічно зазначають, що оточення таке зізнання просто шокує. Але вони справді не встановлюють цілей залучення певної кількості нових клієнтів, обсягів продажу, доходу, навіть не мають конкретних цілей рівня прибутковості (крім того, щоб в принципі бути прибутковими). Такі неконвенційні ідеї, безперечно, роблять Basecamp білою вороною у діловому світі. Ханссон і Фрід вважають, що у більшості випадків цілі в бізнесі є штучно створеними. І вони постійно створюють непотрібний стрес тільки для того, щоб їх досягти або покинути. Ба більше, переслідування штучних цілей часто призводить компанії до компромісу зі своєю мораллю, чесністю та цілісністю, тільки заради того, щоб досягти цих фальшивих цифр.

Постійне підвищення планки є частиною ширшої проблеми — нездорової трудової етики сучасного капіталізму. Довгі години сидіння в офісі, надмірне навантаження і брак сну стали знаком честі сучасних професіоналів. Але, кажуть Ханссон та Фрід, це радше свідчення дурості. На жаль, ідея суперзайнятості є проблемою не лише великих корпорацій. Самозайняті робітники так само часто спалюють себе на роботі. Гасло «без болю нічого не доб’єшся» пасує для плаката в тренажерному залі. Але чи варто орієнтуватись на нього у щоденній роботі?

Іншою ідеєю, що прямо атакує святу святих капіталізму, є припущення, що можна відмовитись від жаги завоювання ринку. Ханссон і Фрід вважають, що діловий світ одержимий бойовими та домінуючими ідеями та гаслами. Цей етос перетворює бізнес-лідерів у маленьких наполеонів. Компаніям, що діють у такій системі цінностей, недостатньо просто мати свою частку на ринку, їм треба «перемагати» конкурентів та «завойовувати» ринок. Вони не просто обслуговують своїх клієнтів, вони їх «захоплюють». Така войовнича риторика не є просто словами. Тому тим, хто уявляє себе полководцем, що має розгромити ворога (конкурент по бізнесу), легше виправдовувати брудні трюки.

 

Офіс компанії в Чикаго

 

Ханссон і Фрід відкидають цю агресивну парадигму. «Ми прийшли з миром. У нас немає імперських амбіцій. Нам байдуже, якою є наша частка на ринку», — кажуть вони. Вони розуміють, що їхній продукт є лише крихітною частиною ринку, але вони абсолютно задоволені тим, що мають. Ханссон і Фрід стверджують, що не хочуть змагатись з іншими компаніями. Безумовно, вони зацікавлені мати прибуток та покращувати сервіс. Але якоїсь стратегічної цілі у Basecamp не було 20 років тому і досить немає. Вони просто роблять свою роботу у міру своїх сил. Ханссон і Фрід вважають, що не обов’язково забирати чуже, щоб отримати своє. Має вистачити на всіх. Протилежність завоюванню світу — це не провал, а мудрість. Тому вони пропонують зарити сокиру війни.

 

"В екосистемі сучасного капіталізму виживають не тільки хижаки, травоїдним пацифістам там також є місце."

 

Очевидно, деякі із запропонованих Ханссоном і Фрідом практик було б непросто втілити у великих корпораціях. Також їхні ідеї радше пасують до компаній, що працюють в креативній індустрії; важче собі уявити їхню реалізацію на виробничих підприємствах. Але над ідеєю спокійної компанії варто подумати керівникам будь-яких організацій. Аргументи та практичний досвід Ханссона і Фріда переконують, що цілком можливо побудувати компанію із здоровою атмосферою для робітників і вона буде стабільно приносити прибуток. В екосистемі сучасного капіталізму виживають не тільки хижаки, травоїдним пацифістам там також є місце.

Ідеї Ханссона і Фріда атакують хаос, тривогу та стрес, що стали повсякденням мільйонів працівників у всьому світі. Чи є ця книга ознакою зміни капіталістичного духу, про необхідність якого говорять екологи та інші вчені? Ні, книга не претендує на перегляд основ капіталізму, але вона є важливим прецедентом. Твердження на кшталт того, що вимотування себе та своїх підлеглих довгими робочими годинами не є ознакою доблесті, але дурості, або що неможливо перепрацювати весь світ, нечасто почуєш від топ-управителів успішної американської компанії. Чи багато виявиться послідовників ідеї «спокійної компанії» або ж Ханссон і Фрід залишаться в історії бізнесу диваками, яким просто пощастило, покаже найближче майбутнє.

 

Читайте також:

Ліві корені неолібералізму (Володимир Іщенко)

 


Примітки

  1. Jason Fried and David Heinemeier Hansson. It Doesn't Have to Be Crazy at Work. Harper Business, 2018. 240 p.

Залишити коментар

Наступний номер

Наші видання

Блоги

Facebook

Наші партнери