«Наука необхідна народу. Країна, яка її не розвиває,
неминуче перетворюється на колонію»
Фредерік Жоліо-Кюрі
Наразі в нашій крані склалася досить неоднозначна і, значною мірою, парадоксальна ситуація: науку в Україні намагаються знищити. Знищити тишком-нишком, прикриваючись псевдопокращенням та голослівними реформами. Робіть висновки самі.
Відповідно до спеціального закону, що регулює діяльність усієї сфери наукових досліджень, а саме Закону України «Про науку та наукову діяльність» від 13 грудня 1991 року, держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності в обсязі, не меншому ніж 1,7 відсотка ВВП України. Однак станом на сьогодні фактичні бюджетні видатки на розвиток наукової сфери в Україні сягають близько 0,3% ВВП.
Для порівняння: лідери економічного рейтингу Світового банку – Японія, США та Китай – витрачають на науку відповідно 3,33%, 2,79% та 1,43% своїх ВВП. Нормою фінансування науки для країн ЄС є 3% ВВП, а в Ізраїлі та Швеції – 4%. Зауважу, що державні витрати на діяльність одного українського науковця втричі нижчі за російські показники, у 18 разів – за бразильські, у 34 рази – за південнокорейські й у 70 – за американські.
Таким чином, здоровий глузд підказує, що рівень фінансування української науки є критично низьким, уже котрий рік уся наукова діяльність балансує на межі існування. До того ж, з огляду на мізерні обсяги фінансування науки, в Україні малоймовірним стає й подальше залучення талановитої молоді до дослідницької діяльності.
Цілих 24 роки знадобилося українським можновладцям для ухвалення доленосного для кожного науковця закону, що нарешті створив підвалини для ефективного реформування наукового сектору в Україні. 26 листопада 2015 року Верховна Рада України ухвалила нову редакцію Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність». Ці зміни розробили молоді вчені НАН України, Міністерство освіти і науки, профільні комітети Верховної Ради та небайдужі науковці України. Саме цим нормативно-правовим актом закріплено довгождане право на дворічне відрядження науковців без втрати робочого місця, це суттєво полегшує життя молодим енергійним дослідникам. Загалом, Закон не є ідеальним, це – лише перший крок до загального покращення стану української науки. Можна сказати, що, з одного боку, Закон є компромісним, а з другого – він необхідний для української науки.
Однак радіти довелося недовго. 30 листопада 2015 року Міністерство фінансів України оприлюднило проект Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік». У проекті бюджету на 2016 рік урядові чиновники запропонували так звану «реорганізацію» наукової сфери всупереч ухваленій новій редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Суть «реорганізації» полягає в механічному об’єднанні всіх національних академій наук, позбавленні НАН України статусу головного розпорядника бюджетних коштів, і, нарешті, катастрофічному скороченні обсягів фінансування Академії, навіть порівняно з украй недостатнім бюджетним забезпеченням цього року. Заплановані урядом зміни не лише позбавлять учених можливості самостійно визначати пріоритетні напрями наукових досліджень, а й узагалі поставлять під загрозу подальше існування науки в Україні.
Усе вищезазначене спонукало до проведення 08 грудня 2015 року під Кабінетом міністрів України та Верховною радою України акції протесту молодих науковців Національної академії наук України «Молодь НАН – за реформу науки, а не бюджетний дерибан!», вона мала на меті нагадати депутатам Верховної Ради України та урядовцям Кабінету Міністрів України, що українська наука потребує продуманого та зваженого реформування згідно з принципами, закладеними в новій редакції Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».
09 грудня 2015 року профспілки НАН України разом із національними галузевими академіями наук України провели розширену акцію протесту проти урядової моделі реформування наукового сектору України.
Відповідно до нинішніх реалій та можливих загроз майбутньому української науки, основними вимогами науковців залишаються:
- проведення реформування науки в Україні відповідно до ухваленого 26 листопада Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»;
- заборона будь-якої реорганізації Національної та галузевих академій наук України до проведення належного аудиту з залученням і вітчизняних, й іноземних експертів;
- забезпечення самоврядності Національної академії наук України відповідно до законодавства та статуту, а також недоторканність її інфраструктури та земельних ресурсів;
- забезпечення в Державному бюджеті 2016 року повноцінного фінансування Національної академії наук України, принаймні не нижчому за рівень мінімальних потреб – 2,7 млрд. грн.
Невідомо, скільки ще часу українська наука протримається на ентузіазмі вчених, однак без науки жодна країна не має майбутнього… Ми живемо в світі технологій та інновацій. Усе, що оточує пересічного українця в повсякденному житті, є продуктом наукових досліджень. Країна, що не має власного наукового потенціалу, назавжди залишиться осторонь найважливіших технологічних розробок. Така країна перетвориться на абсолютно залежну та конкурентонеспроможну, вона буде цікавити міжнародну спільноту лише як країна збуту другосортного товару. Тим часом увесь світ житиме в інших реаліях та користуватиметься благами, що їх українці лише уявлятимуть як далеке майбутнє… Чи таку країну ми прагнемо збудувати для наших нащадків?
Усе в наших руках! Наразі триває збір підписів електронної петиції «Врятуймо науку України», прошу всіх свідомих та небайдужих людей приєднатися до боротьби за сильну та науково незалежну Україну!