ПРОТИ ГЕТЕРОСЕКСУАЛЬНОСТІ ЗА ГЕТЕРОСЕКСУАЛІВ

  • 08 листопада 2012
  • 1941
ПРОТИ ГЕТЕРОСЕКСУАЛЬНОСТІ ЗА ГЕТЕРОСЕКСУАЛІВ

Так, я проти гетеросексуальності і моногамії. Ні, я ціную і поважаю досвід гетеросексуальних і моногамних людей

Відповідаючи Ніні Потарській на зауваження, що я нечутлива до досвіду інших жінок і пропагую не-моногамність і не-гетеросексуальність в якості єдиної можливої, а також «правильної» для активістки норми, хочу прояснити кілька моментів. Насамперед, я притримуюсь ідеї перформативності гендеру та розрізняю «Я», «гендерні норми» і «гендерний перформанс». Наприклад, «Я» (Тамара Злобіна) з якихось причин було і є бісексуальним і не моногамним. Гендерні норми моєї соціалізації гасили потяг до жінок, а спроби поцілунків з подружками були неформальською фривольністю для них, і чимось більшим для мене – однак, відчуваючи, що вони по справжньому не вкладаються, я зупинялась. Ті ж гендерні норми спонукали мене практикувати серійну моногамію і я навіть 4 роки жила гетеросексуальним моногамним шлюбом. Щоразу, коли моє «Я» вступало в інтеракцію з соціумом, панівні гендерні норми чинили тиск, і мої внутрішні бажання та прагнення трансформувались у «гендерний перформанс», який був оптимальною формою поведінки у зовнішніх обставинах. Сьогодні, коли я бачу так багато інтерналізованої патріархатності у чоловіках довкола, а їм не особливо комфортно під моїм пристальним поглядом, коли людям складно приймати власну не-ексклюзивність у моїх плинних мережах зв’язків, які вибудовуються за логікою дару, а не обміну, мій гендерний перформанс рухається у напрямку лесбійської асексуальної гоморомантичності. І це не мій вільний вибір самовираження, гендеру і сексуальності. Це моя реакція на конкретну конфігурацію патріархату, у якому я живу, і мені доводиться докладати зусиль для обстоювання права на існування – навіть не себе – а такого гендерного перформансу, який уже є компромісним щодо мого внутрішнього «Я».

Наш патріархатний гендерний ландшафт задано двома великими структурами – гетеросексуальності і моногамії. У сучасних умовах я не бачу підстав робити розрізнення між гетеросексуальністю і гетеронормативністю (увага – зараз я говорю про «гендерні норми», а не про «Я» і не про «гендерний перформанс»). Гетеросексуальність і моногамія є єдиними можливими, вибудуваними як «природні», незаперечні і вічні обгортки репродукції. Вони мають конкретні конфігурації – міф про дві половинки, які мають злитись в одне ціле і бути разом до кінця життя; міф про есенціалістську суть чоловіка і жінки, які доповнюють одна одного наче пазли. Я всерйоз вважаю їх основними інститутами репродукування патріархату, які мають бути зруйновані – знову, увага – на рівні соціального ландшафту, таким чином знявши постійний нормативний тиск з «Я» і розширивши варіативність «гендерного перформансу». Адже сьогодні ситуація виглядає приблизно так:

«Я» – мені подобаються чоловіки

«Гендерні норми» – ти маєш цінувати свої стосунки з чоловіками понад усе, вийти заміж, народити дітей, присвятити себе сім’ї, у вільний від обслуговування чоловіка і дітей час працювати

«Гендерний перформанс» – якась суперечлива і незадовільна хрєнь

Мені б не хотілось, щоб мої розмисли якось ображали гетеросексуальних моногамних жінок. Критикуючи, я не оцінюю і, тим більше, не засуджую, чиїсь «Я» чи «гендерні перформанси». Я розумію напругу, коли гендерний перформанс вибудовується між внутрішньою гетеросексуальністю і зовнішньою гетеронормативністю. Але, повертаючись знову до соціального ландшафту, я не бачу, як можна гетеросексуальність просто «посунути» – альтернативні гендери не мають достатньо сили, щоб стати з нею нарівні, це раз, і, що менш помітно, але ще більш важливо – для гетеросексуальних жінок існуючий соціальний конструкт «гетеросексуальність» є репресивним і обмежуючим.

Мій шлях – зруйнувати гетеросексуальність як таку, запропонувавши взамін ідею відкритості і плинності сексуальності. Фактично, це ідея квір – у якій є місце будь-яким варіаціям внутрішніх схильностей «Я» і безкрає поле для «гендерних перформансів» – але немає оцього остогидлого нормативного зовнішнього фільтра. Тому я б воліла замість моногамії (неусвідомленої норми) практикувати договірну сексуальну ексклюзивність, і замість гетеросексуальності (яка окрім параметрів чоловік+жінка, задає якими мають бути ці чоловік і жінка, як вони мають поводитись та виглядати) – квір стосунки з чоловіками.

Яким чином мої розмисли допомагають молодим заміжнім жінкам з дітьми із сільської місцевості? Прямо сьогодні – ніяким. Тож я не перестаю бути соціалісткою, виступати за розподілену між соціальними агентами репродуктивну і доглядову працю, за зміни до законодавства у питанні домашнього насилля тощо. Тим більше, що зняття з жінок репродуктивної відповідальності на базисному рівні знімає необхідність гендерної нормативності. Однак і на рівні надбудови інститути влади потрібно долати, і сил додає той прекрасний новий світ, у якому пристрасно хочеться жити. У якому на гомо-, бі-, гетеро- людей не чинитиме тиску нормативна гетеросексуальність і моногамія. У якому соціальний гендерний ландшафт не задаватиметься двома жорсткими ієрархіями, а закручуватиме літеру Q у багатовимірний простір Калабі-Яу.

Рекомендовані

Наші видання

Блоги

Facebook

Наші партнери