• «Підйом марксизму: чи може він перемогти капіталізм?». Інтерв’ю з Девідом Гарві

    «Підйом марксизму: чи може він перемогти капіталізм?». Інтерв’ю з Девідом Гарві

    • Ліві і політика
    • 02/03/2018

    Девід Гарві, як урбаніст та дослідник-марксист, наголошує на необхідності впровадження локальних лівих експериментів та виокремлює основні суспільно-політичні сфери, що потребують реформ. На думку вченого, відповідні дії зможуть поступово підважити капіталізм у рамках чинних політичних систем.

    Далі
  • За науковий соціалізм: відповідь Денису Горбачу

    За науковий соціалізм: відповідь Денису Горбачу

    • Слайдер
    • 28/07/2015

    Питання про характер і напрям розвитку українського капіталізму — це важливе питання для щонайсерйознішого дослідження і дискусії серед українських нових лівих. Від відповіді на це питання напряму залежить і наша стратегія, і наш вибір щодо того, на які класи ми маємо спиратися. Ця дискусія мала б і структурувати лівий рух — так само, як питання, чи може російське суспільство оминути капіталізм, було найважливішим питанням для розмежування російських революціонерів ХІХ століття на народників і марксистів. Цей випуск «Спільного» аж ніяк не закриває це питання, а, по суті, лише починає дискусію, яка мусить тривати далі й виходити на новий дослідницький рівень.

    Далі
  • Теорії класової боротьби та їхня критика

    Теорії класової боротьби та їхня критика

    • Класова експлуатація
    • 21/09/2012

    Останніми роками світ став свідком релегітимізації категорії класової боротьби у науковому та суспільно-політичному обігу. Словосполучення «класова війна» (class warfare), ще нещодавно немислиме за межами антикапіталістичних кіл (зокрема, цю назву носить збірка інтерв’ю відомого лінгвіста, анархо-синдикаліста Ноама Хомського радикальному публіцисту Девіду Барзамяну [65]) нині не сходить з вуст навіть ультраконсервативних американських коментаторів. Звернення учасників протестів «Occupy Wall Street» до «99%» проти «1%», при всій його умовності та методологічній наївності, спонукає до розгляду реальних соціальних та класових суперечностей і розколів у соціумі.

    Далі
  • Право на місто

    Право на місто

    • Місто
    • 22/08/2011

    Ми живемо в часи, коли ідеали прав людини зайняли центральне місце і в політичному, і в етичному сенсі. Багато зусиль витрачають на просування ідеї про їхню важливість для побудови кращого світу. Але вони здебільшого не ставлять під питання засади панівної ліберальної та неоліберальної логіки ринку чи домінуючих режимів законності і дій держави. Врешті-решт, ми живемо у світі, де право приватної власності і норма прибутку мають перевагу над будь-якими іншими правами. Я ж хочу дослідити тут інший різновид прав людини – право на місто.

    Далі
  • «Право на місто» або точкові протести проти точкових забудов? Дилеми міського руху на прикладі ініціативи «Збережи старий Київ»

    «Право на місто» або точкові протести проти точкових забудов? Дилеми міського руху на прикладі ініціативи «Збережи старий Київ»

    • Статті
    • 25/04/2011

    Протести довкола будівельних проектів в Україні вже давно не є винятками. Часто в новинах можна наткнутися на повідомлення про демонстрації біля будівельного майданчика, блокування техніки чи силове протистояння між громадянами та приватними охоронцями. Список причин для незадоволення включає, але не вичерпується приватним привласненням спільного простору, зведенням корпоративних офісів та висотних будівель на місці скверів та дитячих майданчиків, знищенням зелених зон у містах, пошкодженням навколишніх будинків, зміною ландшафту історичних центрів міст.

    Далі
  • ПОЯСНЮЮЧИ КРИЗУ

    ПОЯСНЮЮЧИ КРИЗУ

    • Статті
    • 06/10/2010

    Інтерв'ю з Девідом ГАРВІ

    Девід Гарві є почесним професором антропології і географії в аспірантурі Міського університету Нью-Йорка, директором університетського Центру із простору, культури і політики, а також автором багатьох книг. Він викладав «Капітал» Карла Маркса впродовж майже сорока років. Гектор Агредано розмовляв із ним про його щойно опубліковану книгу «Загадка капіталу» («The Enigma of Capital»), економічну кризу і відповідь на неї зліва.

    У «Загадці капіталу» ви критикуєте мейнстрімних економістів за їхню неспроможність передбачити кризу. Чи не могли б ви розказати, чому буржуазні економісти пропустили настання кризи, в той час як багато марксистів її передбачали? Якими в цьому випадку є переваги марксизму над буржуазною економічною теорією?

    На мій погляд, центральною ідеєю в марксизмі, звичайно ж, є ідея суперечності.  Капіталістична система розглядається як така, що в самій своїй основі містить набір суперечностей, які стикаються одна з одною і таким чином витворюють суспільство, завжди засноване на різного роду суперечностях (tensions). Наприклад, суперечність між капіталом і працею, очевидна для будь-якого марксиста, створює основу для класової боротьби. Але існують і інші види суперечностей – між виробництвом і споживанням, між споживчою вартістю і міновою вартістю. Всі ці суперечності мають місце.

    Яким є призначення будинку? Люди можуть в ньому жити, то чи є його вартість споживчою чи міновою? Під час недавньої кризи ми побачили наочний приклад того, як суперечність між споживчою вартістю і міновою вартістю переростає в загальну кризу. Отож, на погляд марксистів, суперечності існують завжди. Таким чином, єдиним цікавим питанням із марксистської точки зору є той момент, коли ці суперечності переростають у велику кризу нестабільності і мають бути вирішені за допомогою винайдення іншої конфігурації капіталістичних сил (якщо кризу буде подолано в межах капіталізму).

    Є такий жарт про марксистів, про те що вони правильно передбачили дванадцять криз із останніх трьох. Так що завжди треба бути обережним, кажучи  про те, що суперечність визріє у фатальну кризу. Але теорія Маркса наголошує на тому, що такого явища, як стабільний капіталізм, не існує. Так що коли економісти, починаючи від Бена Бернанке і закінчуючи Полом Кругманом, починають говорити про 1990-ті як про період «великого спокою» («great moderation»), чи коли вони починають говорити, що кризові тенденції подолано – з марксистської точки зору очевидно, що такого ніколи не буде.

    Далі