Чи може Марксове осмислення релігії дати раду потрясінням, що були викликані драматичними змінами й провалами в секуляризаційних тенденціях і революційних можливостях, які Маркс виявив у європейському ХІХ столітті? І чи здатна соціальна теорія Маркса опиратися її «вигнанню» з політичного сценарію, в якому традиційно марксистські діячі – держави або рухи – більше недійсні або вкрай ослаблені? Було б зручно (хоча, мабуть, занадто легко) відповісти аргументом про чіпку живучість історичного матеріалізму в вивченні суспільно-політичної динаміки, що стоїть за нинішнім релігійним відродженням
Далі