Роман Губа
Можна відшукати мільйон способів виправдати власну невдачу, але не визнати справжньої причини. Програючи передвиборчу гонку, команда чинного президента Петра Порошенка продовжує шукати винних. Навіть відносно мирна риторика в дусі «Я вас почув» йде лише від самого кандидата, а не від запущеного передвиборчого станка. Ця система медійників, політтехнологів, церковників та інших мотивованих за інерцією продовжить працювати і після 21 квітня. А ось тривалість цієї інерції залежить уже від результатів.
Серед потенційних винуватців — українські медіа, котрі, як виявилось, публікували забагато критики чинного президента. Наприклад, прихильний до нього Інститут масової інформації (ІМІ) проаналізував новинні стрічки з 1 по 5 квітня 2019 року. Виокремивши з 6118 позиції 301 текст з чіткою негативною позицією щодо кандидатів. З них 234 матеріали (77,7 %) були направлені проти Петра Порошенка. Цю статистику одразу використали його прихильники. Варто зазначити, що карту «замало хвалять і багато критикують» розігрували й раніше.
«"Зрадофілам" хоч тризуб над Кремлем постав — скажуть, що криво», — слова самого Петра Порошенка, сказані у жовтні 2017 року у відповідь на критику.
«Допомогла» кандидату Порошенку й українська інтелігенція. Наприклад, ініціативна група «Першого грудня» опублікувала звернення до громадян. Його автори просто лякають наслідками голосування за Зеленського й натякають, що «вибір народу може бути помилковим». Це речення навіть виділено жирним шрифтом на сайті об’єднання. «Перед нами розгортається малоросійський Антимайдан, який грає на совкових стереотипах і здатен вкотре розколоти українське суспільство. Не бачити в цьому загрози — значить осліпнути», — попереджають інтелектуали. Звісно, якщо частіше згадувати стигматизуючий термін «малороси», то можна одразу об’єднати країну.
Ще один відкритий лист у подібному дусі опублікувала ситуативно створена ініціатива «Слуга олігарха як загроза Україні». 27 її учасників стверджують, що не агітують. Хоча все-таки агітують. «Обрати цю людину Президентом — означає перетворити Україну на об’єкт кпинів для всього світу. Не віддавайте голос “по приколу” за облудну маску, маріонетку корупційного олігарха».
Відкриті листи й звернення публічних інтелектуалів можуть викликати радше зворотній ефект, особливо в умовах протестного голосування. Навіть новостворена Православна церква України й та не втрималась від заяв перед виборами й повторила риторику президентського штабу.
«Не можна забувати, що Україна обороняється проти зовнішньої агресії. І нам потрібно обирати головнокомандувача, який в стані війни буде здатен забезпечувати захист нашої Свободи від зазіхань Росії, зможе сказати російському президенту “Ні!”, щоденно буде давати відсіч військовим, дипломатичним, економічним, інформаційним, релігійним зазіханням на нашу державу» — заявив митрополит Епіфаній в одній зі своїх проповідей.
Щодо кандидата Зеленського, то наразі його мало хто підтримав із відомих людей. Але це може швидко змінитися, якщо він дійсно переможе на виборах. А поки що найвдалішою формою його публічної комунікації є відсутність цієї комунікації. В більшості випадків за кандидата говорить його команда, а сам він більше полюбляє Instagram. Але попри активну агітацію в інтернеті, кандидат передусім спирається на підтримку телеканалу 1+1.
Багато з тих, хто зараз корчиться в істериці від високого рейтингу Зеленського, останні п’ять років підтримували пропагандистський характер телеканалу Ігоря Коломойського. Тепер учорашня «наша правильна пропаганда» повернулася до них спиною Василя Голобородька.
З рідкісних більш-менш незалежних інтерв’ю стає зрозуміло, що під час кампанії кандидат готовий легко змінювати риторику на протилежну і говорити взаємовиключні тези. Наприклад, від позиції про «домовляння з Путіним», якою постійно докоряли Зеленському, колишній комік перейшов до заяв про необхідність ведення інформаційної війни. Ще трохи й українські націонал-демократи зможуть розгледіти у ньому месію. Вже навіть Володимир В’ятрович схвально відгукнувся на його слова про Степана Бандеру.
«Звернення до нації» й спроби «протверезити народ» закінчаться після виборів, а новому чи новому старому президенту доведеться контактувати і з «малоросами», і з «агентами гібридної війни», і навіть із «нацією, яка голосує за коміка і блазня». А частина вчорашніх підписантів і делегатів легко перейде під інші знамена. Саме час процитувати Сергія Жадана, українського письменника, який колись носив футболки з червоною зіркою, а тепер бере участь у флешмобі «Голосуй не по приколу».
«Все розуміють і вміють пробачити,
Дають паспорти і забирають пожертви.
Я б теж звалив, але хочу побачити,
Як вони будуть один одного жерти.»
Читайте також:
Нова стара політична реальність України (Тарас Білоус)