Світ

«Свій шлях»: як у Швеції борються з коронавірусом

9372

Анна Топіліна

Останнім часом особливий «шведський шлях» боротьби з коронавірусом обговорюється дедалі більше в українських медіа: дехто запекло критикує шведський підхід, дехто ним захоплюється. Але про шведську стратегію ходить багато чуток: Швеція буцімто зовсім відмовилася від карантинних заходів, шведський уряд заперечує небезпечність вірусу тощо. Проте більшість із цих тверджень дуже далекі від реальності. Що ж відбувається насправді і як до цього ставляться самі шведи?

 

Достатні заходи безпеки

На відміну від своїх найближчих сусідів, які одними з перших оголосили карантин на державному рівні, Швеція й досі не впровадила жодних радикальних захисних заходів. Радикальність — це взагалі чужий шведам феномен. Навіть у боротьбі з пандемією на перший план вийшло традиційне шведське поняття «lagom» або «good enough», тобто «достатньо», не замало й не забагато. І заходи безпеки шведського уряду також йдуть за цим правилом — що занадто, то не здраво.

 

 

Що ж змінилося у Швеції з початку поширення вірусу? По-перше, заборонили зібрання кількістю понад 50 людей. Через це скасували майже всі публічні заходи: концерти, виставки, конференції, лекції тощо. Більшість навчальних курсів, спортивних класів та інших заходів також скасували або перевели на дистанційні платформи. 

По-друге, всім, кому дозволяє професія, запропонували працювати з дому. На домашнє навчання перейшли студенти всіх університетів та коледжів, що було досить просто організувати. Більшість шведських навчальних заходів має відпрацьовану стратегію дистанційної освіти. По-третє, всі будинки опіки для літніх людей закрили для відвідувачів (проте самі мешканці й досі в будь-який момент можуть покинути будинок), те ж саме стосується лікарень та пологових будинків.

 

"Експерти-епідеміологи рекомендують побільше гуляти та проводити час на вулиці й не радять носити маски."

 

До того ж уряд та колегія експертів виступили з низкою рекомендацій для усього шведського народу. Вони дуже помірковані: дотримуватися соціальної дистанції, мити руки, не користуватися без особливої потреби громадським транспортом та не подорожувати, не відвідувати літніх родичів, та — найголовніше — залишатися вдома за будь-яких симптомів ГРВІ. Для виконання останньої рекомендації були терміново спрощені правила лікарняних відпусток. Шведський уряд, до речі, підкреслює, що це не поради, а вказівки, обов’язкові для виконання.

Що не змінилося? Загальноосвітні школи та дитячі садочки працюють у звичному режимі. Керівництво окремих навчальних заходів запроваджує свої заходи безпеки: наприклад, діти в садочках можуть проводити більше часу на вулиці, щоб попередити розповсюдження вірусу, а школярі користуються їдальнями по черзі, щоб уникнути скупчення людей. Батькам заборонено утримувати школярів вдома без поважної причини — це порушує їхнє право на освіту.

 

 

Представники більшості професій працюють у звичному ритмі: магазини, торгівельні центри й інші установи переважно відкриті для відвідування (з посиленими гігієнічними вимогами), працюють кафе та ресторани, парки та сквери заповнені людьми. Громадський транспорт ходить за звичним розкладом. Експерти-епідеміологи рекомендують побільше гуляти та проводити час на вулиці й не радять носити маски, бо вони не дають потрібного захисту та можуть більше нашкодити, ніж допомогти. Саме тому на вулицях людей у масках майже немає. 

 

Політичний популізм vs влада експертів

Чому ж так відбувається? Чому Швеція обрала саме такий шлях? Шведський уряд пояснює це так: поки в інших країнах політики мають право самостійно впроваджувати радикальні заходи в умовах пандемії, у шведському законодавстві прописано, що всі подібні рішення мають ухвалюватися з урахуванням думки представників Folkhälsomyndigheten, Державного управління охорони здоров’я, та інших експертів-науковців. 

 

"Останнє слово завжди залишається за експертами-науковцями, які можуть раціонально оцінити ситуацію, зважити всі «за» та «проти» та порекомендувати уряду шляхи вирішення проблеми."

 

Політики, згідно зі шведською моделлю, для подібних рішень не мають достатньої компетенції та ризикують стати на шлях політичного популізму — ухвалювати ті рішення, які від них вимагає широкий загал, а не ті, що дійсно можуть допомогти в кризовій ситуації. Саме тому останнє слово завжди залишається за експертами-науковцями, які можуть раціонально оцінити ситуацію, зважити всі «за» та «проти» та порекомендувати уряду шляхи вирішення проблеми. 

Очолює раду експертів-епідеміологів головний епідеміолог країни Андерс Тегнель. Саме йому та його здатності не лише ухвалювати виважені рішення, а й стояти на своєму попри критику з усього світу, Швеція завдячує своїми досить м’якими карантинними заходами. Тегнель майже щоденно проводить прес-конференції, де розповідає про основні новини про вірус та відповідає на запитання журналістів. 

 

Андерс Тегнель — головний епідеміолог Швеції

 

Варто зазначити, що вся комунікація навколо коронавірусу надзвичайно прозора та ведеться на дорослому, виваженому рівні. Експерти постійно відповідають на запитання громадськості, не замовчують проблем, не приховують того, що на деякі запитання в них і досі немає відповіді. Ні експерти, ні медіа не вдаються до істеричної риторики, не упиваються стражданнями та не провокують паніку. Ймовірно, саме через це шведський дискурс навколо коронавірусу може сприйматися як дещо холодний та байдужий, хоча він зовсім таким не є.

 

Економічний добробут vs боротьба з вірусом

Одним із важливих мотивів відмови від суворих карантинних заходів у Швеції є саме економічне питання. І уряд, і експерти погоджуються в тому, що шведське суспільство не може собі дозволити припинити всю економічну діяльність і за нинішніх умов це не є необхідним. Ця позиція часто тлумачиться як байдужість до груп ризику: наче питання грошей та економічного добробуту важливіші, ніж життя окремих людей. Але дихотомія «людські життя» vs «гроші» радше маніпулятивна.

 

"Масштабна фінансова криза та масове безробіття можуть зашкодити громадському здоров’ю набагато більше, ніж сам вірус."

 

Експерти сфери охорони здоров’я стверджують, що масштабна фінансова криза та масове безробіття, що може стати результатом подібних радикальних дій, можуть зашкодити громадському здоров’ю набагато більше, ніж сам вірус. Колапс економіки країни також позначиться на системі охорони здоров’я, що заведе суспільство в замкнене коло. До того ж політики беруть до уваги й соціальний аспект: наприклад, закриття шкіл та дитячих садочків може боляче вдарити по найбільш незахищених групах. Тобто по дітях, для яких ці установи — єдине безпечне місце, чи по дітях, батьки яких не можуть задовольнити їхні потреби в освіті в домашніх умовах тощо. 

 

 

Отже, громадський діалог про економіку став одним із центральних в коронавірусні часи. Уряд звітується про впроваджені заходи підтримки економіки, медіа рапортує про небачене раніше зростання безробіття, проблеми дрібних підприємців, авіапромисловсть у кризі та інші нагальні запитання. Велику роль почала відігравати й громадянська солідарність.

Щоб підтримати економіку країни та вберегти малий бізнес від збанкрутіння, шведів активно закликають продовжувати споживати звичні товари та послуги. Наприклад, ходити в улюблене кафе чи купляти квіти у звичній крамниці — дотримуючись, звісно, всіх необхідних заходів безпеки. Або купляти абонементи, річні та подарункові картки у місця, які під час кризи закриті для відвідування (парки розваг, зоопарки тощо). «Якщо ми не підтримаємо наших дрібних підприємців сьогодні, завтра їх вже не буде», — проголошують шведи.

 

Громадський консенсус 

Чи підтримують самі шведи такий курс свого уряду? Так, з початку пандемії суспільна підтримка уряду дуже виросла. Цим можна завдячувати зрозумілій та виваженій комунікації з громадськістю, а також особливостям шведського менталітету. Швеція — суспільство індивідуалістів, яким подобається, коли з ними поводяться, як з дорослими розумними людьми та, замість заборон та примусової ізоляції, пояснюють, радять, попереджають та, насамперед, довіряють. Довіряють громадянській свідомості, солідарності та здоровому глузду громадян.

 

 

Цікаво й те, що представники однієї з найчисленніших груп ризику, літні люди, особливо підтримують курс уряду. Майже не чути слова на кшталт «уряд нас вбиває», натомість більшість дякує уряду за можливість самим вирішувати питання свого життя та смерті, вільно пересуватися та самостійно оцінювати ризики. Хоча, звісно, критичних голосів вистачає — як з боку експертів-опозиціонерів, так і громадськості.

Але обидві ці групи сходяться на одному: шведська модель виходить в першу чергу зі шведських передумов — демографічних, географічних, менталітетних. В Швеції досить низька густота населення, різні покоління тут не живуть разом, і контакт між ними не такий тісний, як у південній Європі. Утримання соціальної дистанції — це абсолютна норма, як і хороші гігієнічні звички. До того ж саме довіра народу до влади й звичка виконувати її рекомендації, — основна умова існування «шведського шляху».

 

Читайте також: 

Коронавирус в Китае. Гражданская война против невидимого врага (Редакція «Chuǎng»)

Політичне випробування пандемією (П’єр Дардо, Крістіан Лаваль)

Дисципліна та самоорганізація. Китайський карантин очима українського науковця

Не трактором єдиним. Як білоруси борються з коронавірусом, а світ помічає лише Лукашенка (Андрій Возьянов)

Поділитись