У світі існує безліч різноманітних музеїв: історичні, літературні, художні, краєзнавчі, музеї техніки, природи, людини, здоров’я, хліба, і навіть ковбаси та унітазів.
Серед усього цього розмаїття останнім часом дедалі помітнішими стають жіночі та гендерні музеї, які наразі виступають чи не єдиними центрами збору та збереження інформації щодо жіночої історії, історії фемінізму та гендеру. Завдяки діяльності цих музеїв відновлюються забуті й пишуться нові сторінки цієї історії. Жіночі музеї, яких у світі понад 50, активно просувають у суспільстві й утілюють на практиці ідеї гендерної рівності. Своєю діяльністю вони підтримують жіночі дослідницькі та художні проекти, сприяють формуванню гендерної культури суспільства й виховують гендерну чутливість – здатність бачити прояви дискримінації за ознакою статі.
Жіночі та гендерні музеї активно працюють у Австралії, Австрії, Албанії, Аргентині, Бельгії, Бразилії, В’єтнамі, Ірані, Іспанії, Італії, Кореї, Мексиці, Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Польщі, Сенегалі, Судані, США , Франції, Швеції, Швейцарії та інших країнах світу. Переважно ці музеї виникають як ініціативи жінок, котрі хочуть привернути увагу суспільства до жіночої проблематики, розповісти про жіночі сторінки історії, які й досі залишаються невидимими та невідомими.
Жіночі та гендерні музеї світу не схожі один на один. Усі вони різні за статусами у своїх країнах, усі мають різні можливості, у кожного – своє неповторне обличчя.
Наприклад, жіночі музеї у В’єтнамі та Кореї – державні й утримуються коштом держави, Frauenmuseum у Бонні (один із найстаріших жіночих музеїв світу, який існує з 1981 р.) отримує часткове фінансування з міського бюджету, а почасти заробляє гроші завдяки виставкам жіночого мистецтва.
Жіночий музей у Австралії працює в приміщенні колишньої в’язниці, а Віденський існує лише в Інтернеті.
У Німеччині діють 6, а в США понад 25 різних за своїми напрямами жіночих музеїв. Навіть функції цих музеїв різні. Одні є центрами, у яких жінки демонструють свої художні та дослідницькі проекти. В інших розповідається про сучасних жінок, котрі активно впливають на процеси, що відбуваються в суспільстві. Ще інші (як, наприклад, музей у Хіттісау, Австрія) присвячують свої експозиції діяльності місцевих жінок. Деякі, як-от центр у Сенегалі, ставлять перед собою завдання дати освіту дівчатам, навчити їх традиційних видів жіночої праці. Більше про жіночі та гендерні музеї світу можна дізнатися на сайті Міжнародної асоціації жіночих музеїв (IAWM) http://www.womeninmuseum.net/en/, хоча треба зауважити, що не всі жіночі музеї належать до цієї асоціації. Крім того, через брак фінансування не всі вони мають можливості утримувати сайти.
Якими б не були експозиції в цих музеях – усі вони розповідають про життя жінок, їхню творчість, про жіночі проекти та проблеми, які в різних країнах і на різних континентах є майже однаковими. Жіночі та гендерні музеї є частиною міжнародного жіночого руху. Їхня робота поки що не дуже відома навіть у рідних країнах, але з кожним днем вони набираються сил, і їхня діяльність стає дедалі помітнішою.
У 2008 р. жінки, які працюють у жіночих музеях різних країн, зібралися в м. Мерано (Італія) та вирішили об’єднати зусилля. Так було створено Міжнародну мережу жіночих музеїв, яка з часом перетворилася на Міжнародну асоціацію (IAWM).
Жінки, як правило, є біднішою часткою населення (явище фемінізації бідності), а сторінки жіночої історії практично не відомі широкому загалу. Така ситуація є притаманною й для України. Попри всі міжнародні зобов’язання, що їх узяла на себе країна в царині забезпечення рівних прав незалежно від статі, у ній досі існує дискримінація за ознакою статі, а суспільство й далі недооцінює роль, яку відігравали та відіграють жінки в українському суспільстві. Жіночих імен майже не знайти ні в підручниках історії, ані в довідниках.
Для того, щоби привернути увагу суспільства до цієї тематики, унаочнити гендерні проблеми, зробити їх зрозумілими та видимими, у 2008 р. команда ентузіасток та ентузіастів у Харкові розпочала створення першого в Україні гендерного музею – Музею жіночої та гендерної історії (Gendermuseum. www.gender.at.ua: www.gendermuseum.com, а з 2015 http://savegendermuseum.com/), який досі залишається єдиним гендерним музеєм на пострадянському просторі та в Східній Європі.
Першими ідею створення музею підтримали журналістка Світлана Сененко, національні гендерні експертки Олена Суслова та Лариса Кобелянська, директорка УЖФ Олеся Бондар.
До створення та розвитку музею в різні періоди долучалися Український жіночий фонд, Глобальний фонд для жінок, Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні ЄС-ПРООН, проект «Права жінок та дітей в Україні», Харківська обласна державна адміністрація, численні національні та міжнародні громадські організації та ініціативи гендерного напряму IAWM (Міжнародна асоціація жіночих музеїв світу), Kvinnofolkhogskolan (Шведська народна жіноча школа, Гетеборг), Фундація «Добра воля» (Краків, Польща), феміністична спільнота Іспанії. Вони всі надавали, а деякі продовжують у різний спосіб надавати українському музею підтримку: інформаційну, фінансову, методичну, організаційну.
Італійські жінки з жіночого клубу «Circolo de la Rosso», що активно працює в Мілані, подарували українському музею мотто: «Ми – мрія жінок, котрі жили вчора, і пам’ять жінок, котрі житимуть завтра…». Засновниці й творці українського гендерного музею продовжують ці рядки: «Ми – жінки, котрі живуть сьогодні й пишуть історію сьогодні, намагаємося відтворити сторінки історії невідомої, несправедливо забутої, і записати, що і як відбувається на наших очах… Історію пишемо, творимо, зберігаємо…».
Колекція Gendermuseum нараховує понад 3000 найрізноманітніших експонатів, зібраних в Україні та переданих із різних країн світу. Це книжки та сувеніри, фотографії та малюнки, друкована продукція та значки, дитячі іграшки, відео, особисті речі гендерних активісток та активістів, шкільні підручники, предмети побуту тощо. Ця колекція весь час поповнюється цікавими та іноді несподіваними експонатами й проектами, серед яких «Жіноче обличчя Майдану», «Нежіноче-жіноче обличчя війни», «Жінка та політика» тощо.
З моменту створення Gendermuseum веде активну інформаційно-просвітницьку та культурну діяльність із різними цільовими аудиторіями: студентською та учнівською молоддю, журналістською спільнотою, вчительством, іншими групами, організовуючи різноманітні заходи (виставки, екскурсії, лекції, семінари, круглі столи, тренінги, презентації тощо) на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Частими гостями музею стають гендерні дослідниці та дослідники, активістки та активісти з різних країн, які цікавляться інформацією щодо гендерних перетворень в Україні, діяльністю українських жіночих організацій, міжнародними проектами, що реалізуються в країні. Gendermuseum не обмежує цільові аудиторії – будь-хто зацікавлений може відвідати його експозиції та відчути на собі, як відбуваються в суспільстві процеси гендерного конструювання та маніпуляцій. Наприклад, чоловіки можуть пройти екскурсію у взутті на підборах, що дасть їм можливість відчути, як почувається жінка, від якої суспільство чекає «жіночності, краси та сексуальності». Погоджуються далеко не всі, але ті, хто проходить на підборах екскурсію (а це іноді до 2,5 – 3 годин), потім залишають у Книзі відгуків свої враження: «Ніколи не думав про ці речі… Мабуть, тепер буду інакше ставитися до гендерних питань…»
Український музей має свої особливості. На відміну від інших жіночих музеїв, які переважно працюють із тематикою, що стосується жінок (жінка та гроші, жіноче здоров’я, репродуктивні права жінок, жінка на ринку праці тощо), його експозиції порушують і намагаються висвітлити широкий спектр гендерних проблем, серед яких у т. ч й гендерні проблеми чоловіків, сексизм, насильство в сім’ї. А ще музей ставить собі завдання унаочнити причини цих проблем. У музеї зібрано велику колекцію дитячих малюнків, іграшок, підручників, зразків реклами, що демонструють, як репродукуються в суспільстві гендерні стереотипи.
Під час екскурсій відвідувачки та відвідувачі шукають відповіді на безліч питань, зокрема таких:
- Що таке гендер?
- Навіщо про нього знати?
- Що таке гендерні стереотипи і як вони гальмують розвиток особистості?
- Які вони – гендерні проблеми і чи треба їх вирішувати?
- Які вони – невідомі жіночі сторінки історії і чи треба їх відновлювати?
- Хто такі феміністки й до чого вони прагнуть?
- Що таке «скляна стеля» і яку роль вона відіграє в житті більшості населення України?
- Як дискриміновані чоловіки у суспільстві?
- Що таке сексизм і наскільки він небезпечний для суспільства?
- Хто такі гомосексуальні люди?
- Які знаряддя тортур створило людство для жінок?
У 2009 р. запрацював портал Gendermuseum www.gender.at.ua, який за роки існування перетворився на потужний інформаційний ресурс гендерної тематики, а з 2010 р. – віртуальна версія www.gendermuseum.com, завдяки якій експозиції Gendermuseum можуть відвідати не тільки жителі та жительки чи гості Харкова, але й усі, кому ця тематика цікава, в т. ч. й англомовна аудиторія. Завдяки допомозі волонтерок частину його експозицій перекладено англійською. Віртуальний музей зроблено за допомогою флеш-технологій, що дозволяє використовувати цей ресурс під час інформаційно-просвітницьких та виховних заходів навіть без доступу до Інтернету. Реальні та віртуальні експозиції містять потужну базу статистичних та візуальних даних.
Gendermuseum має тісні зв’язки з різними жіночими освітніми проектами світу (Жіноча народна школа в Ґетеборзі, Жіночий клуб de la Roso в Мілані, «Добра воля» в Кракові тощо) та залучається до вивчення, узагальнення та використання в просвітницькій діяльності найкращих практик цих організацій.
Головною проблемою музею було та залишається питання приміщення. Від початку створення його експозиції були пересувними. Вони виставлялися в міському центрі зайнятості, харківських університетах, Харківському обласному центрі молоді, художніх галереях міста, а іноді навіть на вулиці.
З серпня 2013 р. експозиції Gendermuseum розміщено в стаціонарному приміщенні загальною площею 55 кв. м., до ремонту якого в межах акції «Жінки підтримують жінок» Українського жіночого фонду долучилася гендерна спільнота України. Це дало можливість вивести музей на новий рівень і дати новий поштовх його діяльності. Експозиції музею «Дещо про гендер», «Жінки підтримують жінок», «Сексизм – практика дискримінації», «Жінки в армії, політиці та бізнесі», «Жінки та наука», «Жінка та війна», у яких виставлено понад 1500 експонатів, дають відвідувачам та відвідувачкам можливість:
- відчути на собі, як відбуваються в суспільстві процеси гендерного конструювання та маніпуляцій;
- ознайомитися з українським законодавством та міжнародними зобов’язаннями України в царині забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також із гендерною термінологією;
- дізнатися про найкращі світові гендерні практики (на прикладі Швеції);
- дізнатися про життя жінок у різні історичні часи;
- зануритися у відтворені умови життя в окупаційному Харкові;
- взяти участь у дискусіях та інтерактивних вправах;
- помацати експонати та сфотографуватися з будь-яким із них;
- отримати інформацію щодо гендерних перетворень у світі;
- ознайомитися з діяльністю міжнародних жіночих та феміністичних ініціатив і Міжнародної асоціації жіночих музеїв.
Gendermuseum ніколи не був бізнесовим проектом, і члени команди – Тетяна Ісаєва, керівниця проекту, Марія Чорна, його дизайнерка, Дмитро Мартиненко, технічний директор та адміністратор усіх інформаційних ресурсів, Людмила Стефанова, фінансова менеджерка, а також Інна Лазарук, Тетяна Коробкіна, Світлана Губіна, які долучалися до реалізації проекту в різний час, не ставили за мету заробляння грошей. Із моменту відкриття стаціонарного приміщення до кінця 2014 р. вони самостійно сплачували за комунальні послуги.
Наприкінці 2014 р. питання щодо подальшого існування Gendermuseum постало більш ніж гостро. Він опинився на межі закриття через швидке зростання цін на комунальні послуги.
На допомогу Gendermuseum прийшли партнерки з Kvinnofolkhogskolan Жіночої народної школи (Швеція, Гетеборг) – Agneta Wiren та Berit Larsson, які організували підтримку музею від школи. А на початку 2015 р. у Gendermuseum завітала іспанська дослідниця Maria Sanchez Garcia і, коли дізналася про ситуацію з українським гендерним музеєм, зініціювала кампанію на його підтримку #SaveGenderMuseum, до якої впродовж 2015 р. долучалися іспанські феміністки та феміністи, представники та представниці артистичної спільноти Іспанії, феміністичні ініціативи. Кампанію знову підтримала й Kvinnofolkhogskolan.
Завдяки кампанії #SaveGenderMuseum, у 2015 р. музей прийняв близько 700 відвідувачів та відвідувачок із Харкова й інших міст України, а також іноземних гостей, взяв участь у багатьох інформаційно-просвітницьких заходах, що відбувалися в Харкові та різних українських містах.
Gendermuseum є унікальним проектом, що демонструє жіночу солідарність. У 2015 р. Міжнародна асоціація жіночих музеїв (IAWM) надала українському музею членство, і водночас звільнила його від членських внесків. За її підтримки Gendermuseum узяв участь у конференції жіночих музеїв, що відбулася в Бонні.
2016 р. став для Gendermuseum визначним, адже на його базі народився проект «Центр гендерної культури як інноваційний центр інтерактивної гендерної освіти» www.genderculturecentre.org, реалізацію якого з 1 січня підтримав European Endowment for Democracy.
Центр гендерної культури – це місце, у якому кожна людина, незалежно від статі, віку, роду занять, соціального стану, беручи участь у різноманітних індивідуальних, групових і масових заходах, зможе отримати базові гендерні знання, в т. ч. інформацію про права людини, дискримінацію за ознакою статі, широкий спектр гендерної проблематики. Згідно з баченням команди, яка реалізовує цей проект, Центр (до складу якого увійшов Gendermuseum) із часом стане місцем міжкультурної комунікації, у якому закордонні гості Харкова зможуть отримати інформацію про гендерні трансформації, що відбуваються в Україні, про український жіночий і феміністичний рух, про діяльність НГО гендерного спрямування, а також про діяльність самого гендерного музею, екскурсії в який доповнять діяльність центру. Також використовуватимуться інтерактивні форми роботи: тренінги, Форум-театр, креативні майстерні, екскурсії до Центру, гендерні відеоклуби, майстер-класи, Школи тренерів тощо.
Особливістю діяльності Центру стане можливість навчатися для батьків із маленькими дітьми, адже тут було створено й дитячу кімнату.
Діяльність Центру охопить насамперед Харків і Харківську область. Але, поза всяким сумнівом, ініціатива буде поширюватися на всю Україну, оскільки з досвідом центру зможуть знайомитися гендерні активісти та активістки, дослідниці та дослідники з інших регіонів України та закордону, партнери, НГО гендерної спрямованості. Він забезпечить базу для апробації найкращих практик упровадження гендерної освіти та інформування, а в перспективі йдеться про об’єднання Центру гендерної культури та Gendermuseum у спільній локації та подальший розвиток як інноваційного майданчика інтерактивної неформальної гендерної просвіти.
Команда Центру гендерної культури та Gendermuseum відкрита до співпраці та взаємодії. Чекаємо на вас!