Education, science, knowledge

Польський диплом отримано. Що далі?

27.10.2015
|
Анна Боднар
14787

Анна Боднар

Із кожним роком дедалі більше українських абітурієнтів їдуть у Польщу на навчання в коледжі чи університеті. Офіційні дані вказують, що кількість студентів, які виїжджають із України на навчання, перевищує 15 тисяч. Присутність українсько-польських чи польсько-українських студентів на вулицях польських міст украй важко не помітити. Польські виші проводять дуже ефективні рекрутингові кампанії, відкривають офіси для іноземців, де можна отримати потрібну інформацію, ба навіть запроваджують українськомовну інфолінію.

Польські газети повідомляють, що іноземці – найбажаніший клієнт для вишів: плата за навчання для іноземних студентів є досить високою, вона може коливатися в проміжку від 1 до 5 тисяч євро залежно від обраного факультету; присутність великої кількості студентів із інших країн підвищує престиж та солідність університету; студенти, котрі приїжджають з-за кордону, часто є вихідцями з багатих сімей, а це дає додаткові преваги. Тому не дивно, що польські університети змагаються за іноземного студента.

Пам’ятаю, ще за часів мого вступу не кожен польський університет був доступним для абітурієнтів із інших країн, зокрема з України. Важко було навіть знайти якусь інформацію на офіційній веб-сторінці університету, де не було закладок «укр» чи «рос». За чотири роки ситуація змінилася докорінно. Кількість українців у приватних навчальних закладах часто перевищує кількість самих поляків. Студенти тут часто жартують, що поляки почуваються «не в своїй тарілці» за такої кількості українців. У державних закладах усе навпаки: переважна більшість студентів тут – поляки, є багато іноземців, котрі приїхали за різними студійними програмами, а відсоток українців досить невеликий.

Якщо йдеться про роботу, то польський ринок працевлаштування трохи відрізняється від нашого. По-перше, бути студентом і водночас працювати – це норма в Польщі. Звісно, якщо це не перший рік навчання, коли додаткова зайнятість може викликати певні ускладнення, тим більше для новоспеченого студента з України, у якого ще може бути мовний бар’єр. По-друге, навіть на найпростішій і малоінтелектуальній роботі вас можуть запитати про досвід. По-третє, є дуже велика кількість вакансій для студентів.

Працювати під час навчання – непростий, але досить корисний досвід. Працюючи й навчаючись водночас, вчимося організовувати себе, економити час і кошти, а також соціалізуємося в новому оточенні. На щастя, для багатьох українських студентів у Польщі є така можливість. Отримати роботу дуже просто, це я вам кажу як людина, що змінила п’ять робіт за три роки студій. Адже польські працедавці дивляться на українську молодь як на добрий трудовий ресурс. Чому так? Бо молодому та недосвідченому іноземцю легко нав’язати свої правила. Наприклад, переконати працювати без підписання «умови», тобто контракту, – це досить поширений трюк. У цій ситуації, якщо тобі пощастило мати справу з відповідальними людьми чи знайомими, проблем, звісно ж, може й не виникнути, але трапляється всяке. Якщо працюєш без контракту, то не маєш жодної юридичної підстави, щоб висунути будь-які претензії до боса. Збільшить кількість робочих годин – доведеться приходити, не виплатить заробітну плату чи виплатить не всю суму – твої проблеми, навіть рекомендацію після закінчення роботи не завжди просто отримати, через це в майбутньому важко буде довести новому працедавцю, що маєш досвід у цій сфері. Здебільшого серед прибічників такої схеми – організатори сезонних робіт, власники барів, кав’ярень чи малих фірм та підприємств. Тому тут треба бути вкрай обачним і не дозволяти наживатися на тобі, а такі спроби досить часто таки трапляються. Якщо вам усе-таки вдалося знайти солідну фірму з добрим ім’ям і пройти рекрутинговий процес (в основному це співбесіда та випробувальний термін), із вами підпишуть контракт, та скоріше за все це буде договір на практику чи стажування, бо поки що ви студент, а закінчена вища освіта залишається одним із важливих критеріїв; тим паче, бути на стаціонарі й працювати на повну ставку – це щось із галузі фантастики, як на мене.

Варто також ознайомитися з юридичним аспектом працевлаштування в Польщі, це перше, що має знати студент, зацікавлений підробітком. Отримати роботу в Польщі de facto може кожен студент-іноземець. Для власників студентської візи це можливість мати роботу впродовж 6 місяців, для власників посвідки на тимчасове чи стале проживання немає часового обмеження щодо працевлаштування.

Ще одна цікава та досить корисна річ – студентська практика. У Польщі можна й треба проходити практику. Така можливість є в кожній фірмі, на будь-якому підприємстві, у державній адміністрації чи організації, – майже скрізь, аби бажання та час були. Шкода, що не кожен знає про це, або навіть знаючи, багато хто нехтує цією можливістю. Перший непривабливий аспект практики – це те, що вона переважно безоплатна. Так, жодної зарплати та ніякого кар’єрного зростання! Більшість вважають таку практику марнуванням часу. Не раз чула фразу: «Для чого тобі практика? Іди краще в магазин касиром і гроші заробляй». Влаштуватися в магазин касиром чи в ресторан офіціантом – без проблем, але чи це буде розвитком у напрямі вашої спеціалізації? Не зовсім. Таку ситуацію можна оцінювати неоднозначно, польські роботодавці беруть до уваги будь-яку активність та діяльність, і часто вибирають студента, який не лише навчався, але й працював, не звертаючи уваги на те, була його праця фізичною чи інтелектуальною. Насамперед цінується заангажованість у певній сфері, а вже потім професійні навички. Тому великим плюсом буде практика в фірмі, профіль якої споріднений із вашим напрямом навчання. Більшість університетів на другому чи третьому році бакалаврату зобов’язують студента проходити практику. І часто студенти обмежуються саме такою практикою – похапцем знаходять щось, що не забирало б у них забагато часу та зусиль, аби тільки печатку поставили й не навантажували. Тому обов’язкова практика під час студій мало вражає пересічного працедавця, а от додаткова – це шанс відрізнятися від інших кандидатів.

Для тих, хто вирішує після навчання залишитися в Польщі, бо там і заробітки вищі, і пропозицій на ринку більше, ніж в Україні, зробити це не так уже й легко. Самі поляки нарікають, що після закінчення вишу, навіть із міжнародним ім’ям, важко працевлаштуватися. Мої знайомі-поляки, інженери, економісти й соціологи, їздять до сусідньої Німеччини, Франції та Великобританії, щоб заробити собі на прожиття та допомогти сім’ї. Конкуренція після закінчення внз тут колосально велика. Перший проблиск надії на постійну роботу – це стажування. Якщо хтось отримує стажування після конкурсного відбору, зазвичай залишається потім на роботу. Платна практика – ще один із варіантів отримати омріяне місце.

Наведу ще один цікавий приклад, що пояснює, чому варто практикуватися й відвідувати додаткові семінари ще під час навчання. Один із близьких мені університетів у Польщі проводить курси від фірми OSTC, що є ліцензованою платіжною установою, котра співпрацює з найбільшими валютними біржами по цілому світу. Узяти участь у такому курсі може обмежена кількість учасників, перевагу віддають особам, що закінчують університет. Заняття проводить не рядовий співробітник, а голова фірми. Після закінчення курсу є можливість отримання платне стажування чи працевлаштування, статистичні дані фірми свідчать, що 82% працівників прийшли в фірму ще як студенти випускних курсів. І це лише один із багатьох можливих варіантів, тож варто цікавитися, із якими інституціями, фірмами, організаціями співпрацює університет, що ви обрали; часто міжуніверситетська співпраця польських і українських вишів дає можливість влаштуватися чи в Польщі, чи в Україні.

Якщо все-таки хтось після отримання ступеня магістра чи бакалавра залишається шукати щастя в Польщі, то зазвичай стикається з більшими ускладненнями, ніж місцеві випускники. Конкуренція для випускників-українців є подвійною: по-перше, треба конкурувати на гідному рівні з польськими випускниками (рівень мови, контакти та вигідні зв’язки), а по-друге – з іншими здібними українцями, тож доводиться бути завжди на крок попереду. Тим паче, що шанс влаштуватися в солідну фірму вищий, бо малі підприємці найчастіше віддають перевагу комусь із місцевих – через незнання законів про працевлаштування іноземців чи просто через недовіру до людей із інших країн. Тож варто здобувати цікавий досвід, налагоджувати контакти з різними людьми та розвиватися в напрямі своєї спеціалізації.

 
Share