Андрій Мовчан
Іспанія стала другим після Італії європейським осередком пандемії. Лівоцентристський уряд запровадив тотальний карантин, і працівники практично всіх галузей відправлені в оплачувану відпустку або, де це можливо, працюють із дому. Втім, на початку епідемії своє право не ходити у велелюдні офіси — не ризикувати заразитися чи заразити інших — робітникам доводилися відстоювати в боротьбі. Український політемігрант Андрій Мовчан, який живе в Барселоні розказує, як робітники аутсорсингової компанії, де він працює в проєкті Airbnb, збунтувалися за своє право на здоров’я.
Барселонський район під назвою Poblenou (у перекладі з каталанської «нове село») ще з кінця позаминулого століття став центром індустріалізації міста, перетворивши столицю Каталонії на один з індустріальних вузлів Європи. Сьогодні про індустріальне минуле тут нагадують лише переобладнані під хіпстерські клуби цехи закритих чи перенесених у країни периферії фабрик.
У наш час Poblenou став районом концентрації IT-компаній і онлайн-корпорацій. Наприклад, саме тут у хмарочосі Torre Agbar сидять модератори Facebook. Але основна частина підприємств — це численні стартапи та аутсорсингові кол-центри, які продають відносно дешеву робочу силу таким гігантам, як Google, HP, Disney, Mango, Booking.com, а також Airbnb. Тут трудяться близько 100 тисяч «кібер-пролетарів», які розмовляють найпоширенішими мовами трьох континентів: англійською, іспанською, французькою, німецькою, російською, італійською, арабською. І я один з них. Працюю в компанії CPM International, на її проєкті аутсорсингу для Airbnb.
Панорама району Poblenou у Барселоні. В центрі — хмарочос Torre Agbar, де знаходиться офіс модераторів Facebook
Передчуття
Напередодні вибуху епідемії Барселона й район Poblenou жили звичним життям. 8 березня в центрі міста пройшла багатотисячна маніфестація. Наступного тижня всі так само спокійно вийшли на роботу. Ця безтурботність лякала. Через специфіку роботи в Airbnb, ми на власні очі спостерігали, як пандемія розповзається Італією, і щодня отримували тисячі заявок на скасування бронювань. Кожного ранку ми отримували інструкції, які регіони підпадають під корпоративну політику форс-мажору. Спершу лише кілька міст Північної Італії, потім — весь регіон, включаючи Мілан і Венецію, уже через кілька днів — вся Італія. Ті самі тенденції не міг не бачити й менеджмент компанії. Але вживати заходів ніхто не поспішав.
У нас близько 800 робітників. Колектив максимально мультинаціональний: італійці, французи, іспанці, аргентинці, бразильці, росіяни й інші. Попри невисоку зарплату, наші люди досить мобільні й часто подорожують. І ми сидимо в єдиному великому опенспейсі. У таких умовах ймовірність того, що хтось принесе в офіс інфекцію, прямує до 100%.
На тому ж тижні менеджмент ухвалив «соломонове рішення» перевести 30% працівників кожного відділу в старий офіс. Логіка полягала в тому, що в разі зараження когось в головному офісі та закриття його на карантин, кожен департамент зможе у лайт-режимі виконувати свої функції. Втім, вже в п'ятницю 13-го від цього рішення відмовились, тому що такі перетасування можуть лише нашкодити в ситуації епідемії. Слід сказати, тієї ж п’ятниці, більшість IT-гігантів Poblenou вирішили переводити своїх працівників на віддалену роботу. До нас дійшли чутки, що так зробив менеджмент Facebook. А дорогою додому я зустрів свою сусідку-аргентинку, яка працює в тому ж районі в службі підтримки Disney, і вона сказала, що із суботи працюватиме вдома.
"Ми сидимо в єдиному великому опенспейсі. У таких умовах ймовірність того, що хтось принесе в офіс інфекцію, прямує до 100%."
Керівництво пояснювало, що нас неможливо перевести на home office через технічні причини. Мовляв, на робочих станціях неможливо залогінитись без підключення до офісного телефонного коммутатора. Чути про такі «невирішувані» технічні задачі в компанії, яка працює над проєктом гіганта з Кремнієвої долини, було дуже дивно. Зрештою, на вихідні ми пішли в підвішеному та досить тривожному стані.
Тим часом новини про епідемію в країні ставали реально моторошні. Саме в період із 11 по 15 березня графік поширення вірусу почав переходити в експоненту. Середа — 506 нових виявлених випадків, четвер — 822, п'ятниця — 1259, субота — 1544, неділя — ще 2000 нових хворих. До вихідних денна кількість смертей майже не перевищувала 10 випадків, але в ту суботу 14 березня цей показник стрибнув до 152.
Кількість нових випадків зараження COVID-19 на день в Іспанії. Інфографіка: Вікіпедія, на базі даних Міністерства охорони здоров'я Іспанії
В суботу, 14 березня, уряд готує впровадження загальнонаціонального карантину. У постанові йшлося, що всі жителі Іспанії не повинні виходити з дому, окрім як для покупки їжі, відвідування аптеки, лікарні, роботи або інших екстрених випадків. Таким чином, обмежень на роботу не вводилося, а отже — в понеділок нас усіх чекали о 9:00 в офісі.
Бунт
Йти на роботу не хотілося. Сидіти в переповненому офісі, дихати одним повітрям і торкатись тих самих поверхонь із кількома сотнями колег, з яких хоча б один може бути носієм вірусу — така перспектива мені не усміхалася. Я твердо вирішив, що в понеділок не вийду на роботу: здоров'я важливіше за можливість отримувати 60 євро на день, продовжуючи обслуговувати потреби компанії.
Як не дивно, так вирішили ще чимало колег з усіх можливих відділів і усіх національностей. У WhatsApp-чатах працівників із різних департаментів почалося «бродіння». Йшлося про три очевидні вимоги: скасування доган за «прогули» у зв'язку з відмовою виходити в офіс, оплата цих днів як робочих і — голове — перехід на WFH («work from home»).
Важливо зазначити, що в нашій компанії є осередок легендарної анархо-синдикалістської профспілки Confederació General del Treball (кат. «Всезагальна конфедерація праці»), членом якої я маю честь бути. Із самого початку епідемії делегати синдикату вели переговори з менеджментом про термінові заходи безпеки для робітників. Того самого понеділка вони вже змогли добитися виконання першого пункту вимог: скасування санкцій за «прогули» в ці дні.
Скріншот з сайту профспілкового осередку CGT у CPM International
Тим часом працівників, які все-таки прийшли на роботу, просто розсадили через одного, щоб збільшити дистанцію. І на цьому заходи санітарної безпеки закінчилися. Працюйте.
Як з'ясувалося трохи згодом, рішення не йти на роботу виявилося правильним: в однієї співробітниці французького відділу, госпіталізованої напередодні, виявили вірус. Як тільки це стало відомо, офіс закрили близько 16:00. Керівництво сповістило співробітників, що офіс буде закритий на півтора дня для генерального прибирання. А вже в середу нас чекають на роботі.
"За делегатами профспілки стояли не лише члени синдикату, а вирішальний відсоток мобілізованих працівників, готових до дій."
Запрошення повернутися в середу й попрацювати всім дружним колективом мало вибуховий ефект. Стихійно утворилася група в WhatsApp на 200 чоловік, готових до найрішучіших дій, наскільки це можливо без зборів у реальному житті. Назва групи: «Juntos» (ісп. «Разом»). Ініціаторкою спроби об'єднати зусилля для досягнення вимог стала працівниця арабського відділу, біженка з Близького Сходу.
Тепер за делегатами профспілки стояли не лише члени синдикату, а вирішальний відсоток мобілізованих працівників, готових до дій. І це суттєво змінювало розклад сил.
Доки велися довгі переговори, «робітничі низи» кипіли й радикалізувалися у WhatsApp групі, яка розрослася в піковий момент майже до 400 учасників. З'ясувалося, що керівництво компанії знало про підозру на захворювання француженки ще чотири дні тому, але через брак тестів їй не ставили офіційний діагноз, тож визнавати цей випадок зараженням компанія відмовилася. Сотні робітників продовжували протягом кількох днів ходити у, ймовірно, вже заражений вірусом офіс.
"Найрадикальніший випадок стався в регіоні Естремадура, де робітники колл-центру, яких змусили вийти на роботу, викликали поліцію, і та закрила офіс."
Почали надходити новини про протести в інших великих колл-центрах Мадрида, Барселони та інших міст з аналогічними вимогами. У деяких із них, як і в нашому випадку, боротьбу також очолив анархо-синдикат CGT. Найрадикальніший випадок стався в регіоні Естремадура, де робітники колл-центру, яких змусили вийти на роботу, викликали поліцію, і та закрила офіс. Дехто з наших колег уже пропонував наслідувати чужий досвід і в разі відкриття офісу також викликати поліцію. Ці приклади підтримували рішучий настрій робітників стояти на своїх вимогах.
Перемога
Робітники чекали новин із зустрічі лідерів профспілки з менеджментом компанії. І ось в середу рішення ухвалено: всіх нас поступово переводять на роботу з дому.
Спеціально для цього компанія закупила 500 комплектів chrombox’ів, моніторів та іншого необхідного обладнання. Крім того керівництво погодилося заплатити робітникам за всі пропущені дні, крім «самоволки» в понеділок, за який все одно не накладали санкцій.
Коробки з комплектами обладнання для роботи з дому, закуплені компанією. Фото: Twitter CGT-CPM
Фактично це був страйк. Зупинення роботи без оголошення страйку. Страйк у явочному порядку. Коли сама загроза здоров'ю та життю підштовхнула робітників до об’єднання й негайних дій.
Важливо, що з цього конфлікту наша профспілка CGT вийшла з новим членами, які на власні очі побачили, що боротися та перемагати можна. Важливо, що авторитет CGT як «друзів трудящих» злетів на небувалі висоти. Важливо, що групи робітників у WhatsApp i Telegram не просто не затихли, а продовжують кипіти обговореннями й планами подальших кроків.
"Сама загроза здоров'ю та життю підштовхнула робітників до об’єднання й негайних дій."
Але найцінніше тут — це живий досвід солідарності та взаємодопомоги. Процитую кілька повідомлень із групи:
Бразилець: «Хлопці та дівчата, скажу ось що: я дуже радий, що ми всі хочемо йти в одному напрямку. Більшість із нас навіть не знають один одного. Деякі, можливо, ніколи один одного не бачили, але при цьому ми разом здатні на багато, і ми робимо».
Британець: «У нас тут величезна [телеграм-]група, але все дуже цивілізовано, незважаючи на COVID і керівництво компанії».
Француженка: «Коли все закінчиться — сподіваюся, скоро — організуймо пікнік, обіймемося, познайомимося!»
Андрій Мовчан
Мені самому страшенно приємно бути частиною цієї перемоги, яка була б неможлива без цінностей взаємовиручки, солідарності, інтернаціоналізму, братерства людей різних народів. Як і раніше, я гордий бути членом легендарної CGT — Confederació General del Treball. Сподіваюся, наш приклад зможе надихнути ще когось.
Читайте також:
Кто и как работает в украинских колл-центрах
Человек или алгоритм? Кто будет работать в колл-центрах будущего