Уроки десятиліття студентського активізму у Великій Британії

Rios-Jara, Hector

  • 21 January 2021
  • 619

Гектор Ріос-Хара

Десять років тому десятки тисяч студентів заповнили вулиці Лондона, протестуючи проти підвищення плати за навчання, скорочення видатків та за безкоштовну державну освіту під час найбільшої студентської демонстрації в історії Великої Британії. Вони зайняли штаб-квартиру Консервативної партії, вивісили на даху червоно-чорні прапори й оточили будівлю барикадами. Демонстрація ознаменувала відродження британського студентського руху та появу нового покоління активістів, що протистоятиме маркетизації та жорсткій економії протягом наступного десятиліття.

Хоча студенти не змогли зупинити подальшу комодифікацію вищої освіти, їм вдалося створити культуру антиринкового опору, популяризувати вимогу безкоштовної державної освіти та сприяти підйому демократичного соціалізму у Великій Британії. За десять років, коли тисячі студентів координують найбільший орендний страйк за останні десятиліття, важливою залишається рефлексія над студентським рухом 2010 року та уроками, які з нього можна винести.

 

Студентська демонстрація в Лондоні, 2017 рік. Джерело: Jack Taylor/Getty Images

 

Підйом і падіння студентських протестів 2010 року

2009 року чинний тоді прем'єр-міністр Гордон Браун створив комісію для дослідження наслідків введення плати за навчання і студентських кредитів у 1997 та 2006 роках, а саме їхнього впливу на університетські видатки та фінансове майбутнє вищої освіти. У результаті було створено «Огляд Брауна» (Browne Review), в якому пропонувалося підвищити плату за навчання, щоб збільшити доходи університетів та стимулювати розширення сектору. Згідно з оглядом, «вищі навчальні заклади повинні переконати студентів, що ті мають “платити більше”, щоб “отримати більше”. Гроші підуть за студентами».

Всупереч обіцянкам не підвищувати плату за навчання, новообраний уряд з коаліції консервативно-ліберальних демократів використав пропозиції огляду як виправдання радикальної програми жорсткої економії. Вона дозволить скоротити 70% університетських грантів на викладання й втричі збільшити плату за навчання — з £3000 до максимальної плати £9000. Така ринкова реструктуризація фінансування університетів стане причиною історичного повстання студентів 2010 року.

 

Студентський страйк 2010 року. Джерело: Alan Gallery / Alamy Stock Photo

 

Рух розпочався в листопаді в межах національної демонстрації, яку скликали Національна профспілка студентів (National Union of Students) та Профспілка університетів та коледжів (University and College Union) за підтримки Мережі освітніх активістів (Education Activist Network) та Національної кампанії проти плати за навчання й скорочень (National Campaign Against Fees and Cuts). Останні дві організації відігравали ключову роль у координації й заохоченні локальних студентських груп проти скорочень, які з кінця 2009 року протистояли жорсткій економії в університетах.

До демонстрації також долучилася велика кількість студентів і учнів, що виступили проти підвищення плати за навчання та скасування освітньої допомоги (Education Maintenance Allowance, EMA), щотижневої виплати в розмірі £30 для студентів із бідних сімей, які здобувають вищу освіту. Багато учасників протестували вперше. Це були здебільшого представники етнічних меншин і прекарного робітничого класу, які приїхали з передмість Лондона. EMA забезпечувала їх необхідним доходом для навчання та підтримки своїх сімей. Її скасування було б серйозною економічною втратою. Участь цих щойно політизованих студентів та учнів допомогла активізувати рух та поширити протести поза університетом.

 

"Повстання не зупинило підвищення плати за навчання в Англії."

 

З листопада 2010 року по січень 2011 року сотні асамблей, мереж та груп, які боролися проти скорочень, взяли участь у восьмиденній національній акції, щотижневих локальних мітингах і демонстраціях. Студенти зайняли близько 50 університетів, що підживлювало національну дискусію про цінність безкоштовної освіти. Наймасовішими були окупації Університетського коледжу Лондона та університетів у Глазго та Сассексі, які були справжніми символами протесту.

 

Під час студентського страйку 2010 року. Джерело: UPI / Alamy Stock Photo

 

Загнаний у глухий кут студентами, уряд відповів на протести насильством, правовими заходами та санкціями. 9 грудня парламент ухвалив підвищення плати за навчання невеликою більшістю з шести депутатів, тоді як за стінами парламенту поліція весь день в’язала студентів. Повстання не зупинило підвищення плати за навчання в Англії. Але протести спромоглися перешкодити урядовим планам раз і назавжди ліквідувати систему державного фінансування університетів.

 

Опір і альтернативи після 2010 року

Попри гіркі результати студентських протестів 2010 року, вони стали поштовхом для створення нової культури опору. 2010 року низові студентські рухи віддавали перевагу горизонтальним формам організації. Вони поєднували онлайн- і офлайн-активізм, популяризували практику окупацій і децентралізованих мереж дії. Більшість із цих інструментів стали знаковими проявами першої хвилі протестів проти жорсткої економії та руху «Окупай» 2011 року.

Ці нові форми радикального студентського активізму пережили 2010 рік і викували політичну культуру в університетах. Тією чи іншою мірою до сьогодні знову з’являються групи, які боролися зі скороченням видатків, кампанії за безкоштовну освіту та проти перетворення стабільної зайнятості на прекарну й позбавлення прав, орендні страйки та вимоги деколонізації навчальної програми. Усі вони чинять опір різним проявам маркетизації університету.

 

Орендний страйк 2016 року. Джерело: Oscar Webb/The Guardian

 

Найвизначнішими прикладами цієї традиції є кампанія за безкоштовну освіту та рух орендних страйків. Кампанія за безкоштовну освіту, організована Національною кампанією проти плати за навчання і скорочень (National Campaign Against Fees and Cuts), продовжувала діяти до 2017 року. Щороку демонстрації за безкоштовну освіту мобілізували місцеві групи, які брали участь в акціях проти жорсткої економії.

З 2015 року виникає нова тактика студентського активізму — страйки орендарів. Вони не тільки борються зі зростанням цін на університетське житло, але й розвивають культуру горизонтальних та децентралізованих мереж координації та прямої дії, що виникла 2010 року. У 2016 році студенти добилися дворічного замороження орендної плати в Університетському коледжі Лондона. Під час пандемії орендний страйк став популярною тактикою студентського руху, коли тисячі студентів протестували в десятках університетів по всій країні. Нещодавно студенти з Манчестера вибороли зниження орендної плати на 30% після координації орендного страйку та окупації будівлі університету протягом декількох тижнів. Відтоді кампанія продовжує поширюватися в різних кампусах по всій Великій Британії.

 

Учасники пенсійних страйків. Джерело: Alamy

 

Культура опору ринку відіграла важливу роль у пенсійних страйках 2018 та 2019 років, організованих Профспілкою університетів та коледжів (University and College Union). Страйк шокував увесь сектор. Це був несподіваний результат багаторічних конфліктів між проректорами та працівниками щодо відрахувань університетів у пенсії співробітників. Однак саме молоде покоління профспілковців, більшість з яких мали досвід боротьби проти маркетизації, посилили мобілізацію та виграли голосування за проведення колективної дії. Студенти-активісти організовували окупації університетів та приєднувались до пікету, що тривав протягом перших 14 днів страйку. Такий союз профспілок і місцевих студентських груп — помітний спадок десятиліття спільної боротьби та солідарності студентів і робітників.

 

Безкоштовна освіта й підйом демократичного соціалізму

Студентські протести також відіграли свою роль у зростанні популярності демократичного соціалізму у Великій Британії. У 2010 році Джеремі Корбін та Джон Макдоннелл відвідали окупацію Університетського коледжу Лондона, де близько ста студентів координували повстання та не давали йому згаснути. Корбін і Макдонелл були єдиними депутатами, які підтримали студентські протести, та єдиними політиками, які щиро вітали повстання. Візит зміцнив довіру між студентськими активістами та старою гвардією соціалістів Лейбористської партії. Цей новий союз заклав основу для масової підтримки, яку Корбін отримав від молодих активістів під час виборів керівництва Лейбористської партії у 2015 році, і створив сприятливе середовище для формування нової політичної культури демократичного соціалізму у Великій Британії.

 

Студентські протести 2010 року. Джерело: Matthew Lloyd / Getty Images

 

Підйом Корбіна та все більша популярність демократичного соціалізму — це, ймовірно, прямий результат протестів 2010 року та їхнього впливу на політику. Корбін включив безкоштовну освіту як ключову політику в лейбористські маніфести для парламентських виборів 2017 та 2019 років. Це ознаменувало історичний розрив із політикою у сфері вищої освіти нових лейбористів, які в 1997—2015 роках підтримували помірковану плату за навчання й надійніші системи кредитів і стипендії.

 

"Підйом Корбіна та все більша популярність демократичного соціалізму — це, ймовірно, прямий результат протестів 2010 року."

 

На відміну від цього, пропозиція Корбіна про безкоштовну університетську освіту передбачала відновлення державних грантів і скасування плати за навчання для нових студентів. Це була пізня перемога студентських активістів. Вона ознаменувала відродження дебатів про безкоштовну освіту.

 

Студенти проти ринкової реформи 2017 року

Переплетення нової культури студентського активізму та корбінізму викликало певне напруження щодо автономії руху та зв'язків між студентською та партійною політикою. Але у 2016—2017 роках обидві політичні сили об’єдналися, щоб протистояти новій хвилі ринкових реформ. 2016 року консервативний уряд запровадив новий пакет реформ вищої освіти, спрямований на дерегуляцію сектору та розвиток нових, орієнтованих на прибуток університетів. Були запроваджені деякі з реформ, які відклали 2010 року під тиском протестів. Серед них: ліквідація державного органу фінансування університетів, заміна його новим регулювальним органом і новою системою вимірювання якості викладання.

Хоча конвергенція місцевих кампаній і парламентський тиск лейбористів допомогли пом'якшити деякі пункти запланованої дерегуляції, спроби зупинити другий пакет реформ були менш успішними без масової мобілізації, як у 2010 році. Як наслідок, 2017 року парламент ухвалив новий Закон про вищу освіту та дослідження (Higher Education and Research Act), завершивши цим процес маркетизації, розпочатий 2010 року. Британська система вищої освіти стала напіввідкритим ринком, що дуже залежить від плати за навчання та боргів, з незначною підтримкою державного фінансування й мінімальним регулюванням якості освіти в університетах.

 

Студентська демонстрація в Лондоні, 2017 рік. Джерело: Jack Taylor/Getty Images

 

На відміну від 2010 року, ця друга перемога ринку не супроводжувалася відчуттям консенсусу між політичними партіями та громадською думкою. Парламентські запити щодо плати за навчання й боргу студентів показують, що реформи 2010 та 2017 років негативно вплинули на якість освіти в деяких університетах. Плата за навчання стала занадто високою, і це не покращило досвід студентів. Борг студентів зріс до близько £40 тисяч за кошт плати за навчання й кредитів. Вони борються за місце на ринку праці, і багато з них заробляє недостатньо, щоб виплатити борги.

Підвищення плати за навчання й витрат на проживання непропорційно вплинуло на студентів із робітничого класу та етнічних меншин. Вони не навчалися в університетах у тій кількості, що обіцяла реформа, складаючи лише 30% і 24% вступників відповідно. Початкова гарантія «платимо більше, щоб отримати більше» була справедливою лише для окремих університетів і для студентів з більш привілейованого середовища.

 

"Підвищення плати за навчання й витрат на проживання непропорційно вплинуло на студентів із робітничого класу та етнічних меншин."

 

Особливо постраждали спеціалізовані установи, присвячені гуманітарним, мистецьким та соціальним наукам. Реформи ліквідували державні гранти — їхнє найстабільніше джерело доходу. Це змусило подібні заклади відмовитись від своєї традиційної мети освіти заради освіти та заради виживання перейняти підхід до викладання та досліджень, орієнтований на прибуток.

 

 

Джерело: Amer Ghazzal/REX/Shutterstock

 

Негативні наслідки ринкових реформ, політичний тиск студентів та пропозиції лейбористів разом змогли успішно змінити публічну дискусію та популяризувати вимогу безкоштовної освіти. У 2018 році уряд закликав створити нову університетську комісію, яка рекомендувала зменшити плату за навчання з £9250 до £7500 і повернути викладацькі гранти. Вперше за десятиліття урядова комісія запропонувала зменшити плату за навчання та збільшити державні витрати на освіту.

 

Довгострокові наслідки 2010 року

За останнє десятиліття британські студенти програли дві ключові битви проти ринкових реформ, і водночас демократичний соціалізм не зміг здобути жодних перемог на виборчій арені. Однак опір студентів стимулював дискусію про освіту на національному рівні та передбачив кризу у вищій освіті, яка поволі набирає обертів після реформ 2010 та 2017 років.

Сьогодні пандемія виявила вразливі місця у фінансуванні вищої освіти, більшість з яких студенти вже засудили десять років тому. Наприклад, відсутність серед менеджменту університетів демократичної підзвітності; перевага економічної експансії над якістю освіти та турботою про спільноту; нестійка фінансова база, на якій зростали та розширювалися університети; нарешті, несправедлива плата за навчання, що стягувалась зі студентів, і кредити, які вони були змушені брати, щоб її покрити.

 

"Зараз ціле покоління студентів опинилося в пастці університетських залів під постійним тиском високої плати за навчання, щорічних контрактів орендної плати та все більших боргів, позбавлені необхідної їм допомоги та підтримки."

 

Під час пандемії спекулятивні бульбашки постійного зростання й розширення університетів лопнули. Глибокий економічний дефіцит, з яким стикаються університети, та невизначене майбутнє сфери — це прямий наслідок ринкових реформ. Пандемія також виявила найгірші практики університетського менеджменту та маркетингу. Всупереч усім науковим порадам, керівництво британських університетів наполягало на відкритті кампусів і закликало студентів повернутися до навчання. Очевидно, метою цього є не забезпечення освіти. Менеджери розглядають кінець карантину та початок навчального року як можливість для зведення балансу.

 

Орендний страйк 2017 року. Джерело: Jack Taylor/Getty Images

 

Зараз ціле покоління студентів опинилося в пастці університетських залів під постійним тиском високої плати за навчання, щорічних контрактів орендної плати та все більших боргів, позбавлені необхідної їм допомоги та підтримки. Це  причина того, чому сьогодні орендні страйки, боротьба проти перетворення стабільної зайнятості на прекарну, колективні дії, студентські окупації й усі можливі прояви антиринкової культури опору, що розвинулися 2010 року, як вогнище, розгораються в університетах Великої Британії.

Отже, що можна назвати спадком 2010 року та наслідками десятиліття студентської організації? Студентські протести 2010 року стали початком нової культури опору ринку та створення радикальних альтернатив ринковій політиці. Ця культура залишається живою й актуальною сьогодні. Під час окупацій, протестів, орендних страйків та пікетів активісти університетів продовжують боротися проти ринкових реформ і розвивати бачення нового державного університету, де пріоритетом є демократія, рівність та громадська відповідальність.

Ця культура опору та бажання відновити державну та безкоштовну систему вищої освіти — довготривалий і яскравий спадок студентських протестів 2010 року. Боротьба за державну та демократично регульовану систему вищої освіти триває у Великій Британії та за її межами.

Переклала Вікторія Мулявка за публікацією: Rios Jara, H., 2020. Lessons from a decade of student activism in the UK. In: ROAR. Available 21.01.2021 at: [link]

 

Читайте також:

Історія однієї перемоги: чого я навчилася в американських аспірантів (Вікторія Москалець)

Страйк вчителів у Польщі: робітнича солідарність і підйом соціальних рухів (Інтерв'ю з Ігнацієм Юзвяком)

Чому американські вчителі вимушені працювати на трьох роботах (Кеті Рейлі)

Бідність змушує американських викладачів-сумісників заробляти секс-роботою та спати в машинах (Аластер Гі)

Leave a Comment