Гендерна рівність і проблема походження людства

Пауэр, Камилла

  • 15 августа 2019
  • 1261

Камілла Пауер

В антропології вже давно існує думка, що мисливці-збирачі, особливо кочові групи, відомі як «суспільства негайної віддачі», котрі в той же день споживають усе, що здобувають, набагато егалітарніші, ніж будь-які інші суспільства, про які ми маємо свідчення.

Слово «егалітарний» увів Джеймс Вудберн, який має 60 років досвіду польової роботи (і продовжує працювати!) з народом хадза в Танзанії. Це слово передбачає рішуче, ідеологічне дотримання рівності. Люди насправді відрізняються за віком, статтю, силою, вміннями та здібностями, але егалітарні погляди підштовхують їх до рівного ставлення до всіх — у спільному використанні ресурсів, особистій автономії та ухваленні рішень. Егалітарні суспільства завжди підтримують таку рівність, постійно вистежуючи будь-кого, хто намагається звеличити себе та загрожує балансу влади. На думку Вудберна, це робить такі суспільства надзвичайно стабільними протягом довгого часу.

 

Люди племені хадза 

 

Як каже анархіст Браян Морріс, який має досвід тривалої польової роботи з південноіндійськими пандарами, ці суспільства, дійсно, анархістські з акцентом на особистій автономії та відсутності керівників, але й комуністичні в плані розподілу ресурсів та співпраці.

 

Заперечення егалітарної моделі мисливців-збирачів

Сьогодні іноді заперечують егалітаризм серед недавніх та нинішніх мисливців-збирачів. Одним із аргументів є історизація популяцій мисливців-збирачів, коли більше уваги звертають на їхню недавню та сучасну взаємодію із землеробством, скотарством і капіталістичними економіками. За цією логікою, сучасні мисливці-збирачі не можуть бути моделлю людської еволюції. Дуже багато чого змінилося.

 

"Викликає глибокі сумніви думка про те, що підтримка егалітарних відносин політично більш «проста», ніж встановлення ієрархії."

 

Інші говорять, що на різних континентах ми зустрічаємо багате різноманіття в економіці, довкіллі, культурі та технологіях мисливців-збирачів. Різні групи можна протиставити як суспільства негайної чи відкладеної віддачі, причому останні мають технології зберігання, що дозволяють накопичувати надлишки й спричиняють соціальну стратифікацію. Деякі з них історично мали відносини рабства й експлуатації праці. Іноді їх називають «складними» мисливцями-збирачами: вони живуть у поселеннях, а їхні суспільства мають вищу густоту населення. Але викликає глибокі сумніви думка про те, що підтримка егалітарних відносин політично більш «проста», ніж встановлення ієрархії.

 

Діти з племені пунанів

 

Інший підхід, який застосовують еволюційні екологи, полягає в тому, щоб відстежити передачу багатства через покоління. В суспільствах негайної віддачі успадковується дуже мало матеріальних цінностей, але ці дослідники вказують на спадкову мінливість здоров’я, сили та соціальних зв’язків як на значні чинники нерівності, що передається через покоління. Проте, незважаючи на ретельні пошуки джерел нерівності (так, звичайно, деякі люди сильніші й здоровіші, ніж інші, і це дійсно впливає на дітей), ідеологічна вимога рівності можливостей і доступу до благ залишається потужною й важливою в цих суспільствах. Такі погляди існують ще довго після того, як ці люди під впливом сучасності втратили традиційний спосіб життя.

 

Анархісти громлять тезу про егалітаризм мисливців-збирачів

Не так давно сумнів у «наративі» про спадковий егалітаризм мисливців-збирачів висловили несподівано антрополог-анархіст Девід Ґребер із колегою Девідом Венґровим. Вони намагаються розвіяти «міф», що люди колись втішалися свободою та рівністю в групах мисливців-збирачів, аж поки винахід сільського господарства не повів нас на шлях соціальної нерівності.

Найбільша проблема внеску Ґребера та Венґрова — це  те, що вони намагаються розібратися з темою походження нерівності, не звертаючи належної уваги на гендер. Великий ризик цього гендерно сліпого аналізу (незалежно від того, чи ми вважаємо, що він стосується походження людства або виникнення нерівності) полягає в тому, що заперечення егалітаризму мисливців-збирачів також підриває наше розуміння гендерного егалітаризму. Залишається стандартна картина чоловічого домінування як частини всієї людської еволюції. В її найбільш біологічно редукціоністській версії це «патріархальна теорія» — ідея, що чоловіки завжди були сильнішими та більш вправними зі зброєю, тому панували над жінками. Поки вони робили важливі речі, наприклад, полювали на великого звіра чи встановлювали соціальні зв’язки, жінки залишалися вдома з дітьми.

 

"Жінки мають дуже сильні засоби протистояти експлуатації з боку чоловіків та уникати їхнього контролю завдяки солідарності, колективності та соціальним мережам."

 

Це пародія на реальні гендерні відносини між кочовими мисливцями-збирачами. Жінки мають дуже сильні засоби протистояти експлуатації з боку чоловіків та уникати їхнього контролю завдяки солідарності, колективності та соціальним мережам. Серед мисливців-збирачів негайної віддачі чоловіки не можуть примушувати жінок або дітей.

 

Представники народу яруро з Венесуели 

 

Ґребер і Венґров нехтують ретельними дослідженнями, які показують, що жінки африканських мисливців-збирачів втрачають статус і свободу від чоловічого контролю, коли стають більш осілими. Це відбувається, коли жінки мають менше можливостей пересуватися й користуватися складними мережами підтримки. Африканські мисливці-збирачі особливо протистоять атомізації нуклеарних сімей, використовуючи багато механізмів для створення зв’язків між далекими друзями та родичами. Один із показників справді егалітарних мисливців-збирачів — це те, що люди можуть жити там, де хочуть.

Розглядаючи економічні моделі доходу в добу палеоліту, які запропонував Іен Морріс, Ґребер і Венґров додають: «Але якщо ми порівнюємо це з щоденним доходом сьогодні, чи не повинні ми так само враховувати всі інші речі, які збирачі палеоліту отримували безкоштовно, тоді як ми самі очікуємо, що за них треба платити: безкоштовна безпека, безкоштовне вирішення спорів, безкоштовна початкова освіта, безкоштовний догляд за літніми людьми, безкоштовна медицина, не кажучи вже про витрати на розваги, музику та релігійні послуги?». Цей перелік продовжується, але що важливо, вони не згадують безкоштовний спільний догляд за дітьми — мабуть, найяскравіший аспект гендерних відносин між мисливцями-збирачами, згідно із сучасною антропологією.

 

Походження людини: гендерні відносини посідають центральне місце в історії

Ґребер і Венґров, безумовно, не говорять про походження людини, оскільки

а) вони не дають контексту еволюції;

б) вони не розглядають роль статі та гендеру;

в) вони не згадують Африку — континент, на якому ми еволюціонували як сучасні люди.

Якщо поставити гендерні відносини в центрі історії еволюції людини, відкривається зовсім інша картина, що відрізняється від патріархальної моделі. Гендерний егалітаризм виявляється визначальним для еволюції наших предків, які володіли мовою.

Які існують докази зростання егалітарної тенденції в еволюції людини та чому це неодмінно мало гендерний вимір? Слід розглянути три основні складові: по-перше, біологія нашого виду, історія життя й еволюція психології —  свідчення наших тіл і розуму; по-друге, етнографія мисливсько-збиральницьких суспільств, особливо африканських мисливців-збирачів, які дають нам конкретне уявлення про те, як працює егалітаризм на практиці; по-третє, археологічні свідчення в Африці про мистецтво та символічність, що з’являються набагато раніше, ніж 40 тисяч років тому.

Які егалітарні особливості мають наша анатомія, історія життя та психологія?

1. Наші очі. Ми єдиний із понад двохсот видів приматів, що розвинув очі з витягнутою формою та яскравим білим кольором склер до темної райдужної оболонки. Відомі як «кооперативні очі», вони дозволяють усім, з ким ми спілкуємось, легко побачити те, на що ми дивимось. Навпаки, великі людиноподібні мавпи мають круглі темні очі, що ускладнює судження про напрям погляду.

 

 

2. Інтерсуб’єктивність. Наші очі пристосовані для читання думок один одного. Це також називається інтерсуб’єктивністю. Очі наших найближчих родичів виключають таку можливість. Із самого раннього віку для нас абсолютно природно дивитися в очі один одному, питаючи «Чи можеш ти бачити те, що я бачу?» і «Чи думаєш ти про те, що я думаю?».

 

"Африканські мисливці-збирачі підтримують колективну форму догляду за дітьми, що свідчить про те, що це було звичайним явищем у нашій спадщині."

 

3. Матері та інші. Найбільш переконливе пояснення того, як, коли та чому розвинулися інтерсуб’єктивність і кооперативні очі, дала Сара Гарді у визначній книзі «Матері та інші. Еволюційні джерела взаєморозуміння» (2009). Ми доглядаємо за дітьми в усіх людських суспільствах, матері з радістю передають своє потомство іншим для тимчасової опіки. Африканські мисливці-збирачі підтримують колективну форму догляду за дітьми, що свідчить про те, що це було звичайним явищем у нашій спадщині. Натомість, матері великих людиноподібних мавп (шимпанзе, бонобо, горили та орангутанги) не відпускають своїх дітей. Вони не наважуються ризикувати.

4. Бабусі, менопауза та дитинство. Це особливо стосується людиноподібних мавп. Інші види мавп поводяться інакше, готові залишити дитинча з родичем, якому довіряють. Ключовим чинником є те, наскільки близько споріднені особини. Матері-мавпи Старого Світу зазвичай живуть із родичами жіночої статі; матері великих людиноподібних мавп так не роблять. Це означає, що матері людиноподібних мавп не мають нікого, кому вони можуть достатньо довіряти. Тож це говорить нам щось важливе про соціальні умови, в яких ми еволюціонували. Наші праматері, мабуть, жили поруч із родичками, яким могли довіряти. Найнадійнішою серед них була мати молодої матері. Цю «гіпотезу бабусі» використовують для пояснення нашого довгого пострепродуктивного періоду життя — еволюції менопаузи.

 

Бабуся з племені хадза 

 

Діти еволюціонували спільно з бабусями. Дитинство — це період після відлучення немовляти від грудей і до того, як у дитини з’являються постійні зуби. За цей час дітям потрібна допомога в пошуку їжі, яку вони можуть перетравити, саме з цим допомагає бабуся. Таким чином, в контексті еволюції мати матері мала великий вплив на виживання дитини, поки мати могла почати цикл народження наступної дитини. Це призвело до особливих рис «складених» (англ. stacked) людських сімей, де мати одночасно має кілька залежних потомств. У інших матерів великих людиноподібних мавп дуже довгі проміжки між народженнями. Вони годують кожне дитинча грудьми, поки воно не стане самостійним підлітком. У людиноподібних мавп немає дитинства в сенсі сприятливого перехідного періоду. У цей вік багато з них загинуть.

Гарді показує, як опіка багатьох матерів визначала еволюцію унікальної психологічної природи нашого виду. Хоча спільний догляд за дітьми може розпочатися з відносин мати-дочка, встановлення зв’язку з онуками швидко приводить до залучення тіток, сестер, старших дочок та інших довірених родичів. Гарді говорить, що з моменту, коли матері дозволяють іншим тримати своїх дітей, з’являються чинники відбору нових видів читання думок. Вони породжують нові реакції (взаємні погляди, лепетання, годування з рота в рот тощо), які дозволяють цій різноплановій тріаді матері, дитини та нового помічника консолідувати зв’язки під час спостереження за намірами один одного.

5. Величезний об’єм нашого мозку. У той час як мати людини й шимпанзе мають досить схожу масу тіла, дорослі люди сьогодні мають понад втричі більший об’єм мозку, ніж шимпанзе. Мозкова тканина потребує дуже багато енергії. Виконуючи всю роботу самостійно, матері великих людиноподібних мавп мають обмежену кількість енергії, яку вони можуть надати потомству, тому ці тварини не можуть розширити об’єм мозку вище того, що називають «сірою стелею» (600 куб. см). Наші предки пробили цю стелю близько 1,5-2 мільйонів років тому з появою Homo erectus, який мав мозок понад у два рази більшого об’єму, ніж шимпанзе сьогодні. Це говорить нам про те, що спільний догляд за дітьми вже був частиною суспільства Homo erectus, а також у них розвинулися кооперативні очі та з’явилась інтерсуб’єктивність.

 

Діти племені хадза 

 

Ми можемо відстежити ступінь егалітаризму в суспільствах нащадків Homo erectus, вимірюючи розміри мозку цих ранніх людей за допомогою скам’янілих знахідок. Починаючи з 600-700 тисяч років тому ми бачимо краніальні показники в діапазоні сучасної людини, втричі більші, ніж розміри мозку сучасних шимпанзе. Починаючи з пів мільйона років тому зростання розміру мозку швидко прискорюється як серед африканських (сучасних предків людини), так і серед євразійських (предків неандертальців) популяцій. Те, що ми виявляємо серед викопних знахідок, матеріально засвідчує наявність значно більшої кількості енергії для жінок та їхнього потомства. Це вказує на неминучі гендерні особливості стратегій, які дозволяли це зробити.

 

"Популяції, де загрози домінування чоловіків, сексуальних конфліктів та інфантициду залишалися високими, не стали нашими предками."

 

Панування чоловіків і стратегічний контроль над жінками заважали б цьому безпрецедентному збільшенню розміру мозку. Популяції, де загрози домінування чоловіків, сексуальних конфліктів та інфантициду залишалися високими, не стали нашими предками. Пращурами сучасних людей були ті, хто якимось чином вирішив проблему панування чоловічої статі серед людиноподібних мавп, натомість залучивши самців до повсякденної підтримки цього потомства з надзвичайно великим мозком.

 

Навіщо нам такий великий мозок? Макіавеллівський розум веде до егалітарних відносин

Через витрати енергії значне збільшення розмірів мозку трапляється надзвичайно рідко в еволюції. Навіщо потрібен великий мозок? Однією з основних гіпотез є теорія соціального мозку. Вона пов’язує розмір мозку, зокрема розмір неокортексу серед різних видів приматів, зі ступенем соціальної складності, тобто мережею відносин, з якою має справу кожна особа. Це можна виміряти через середній розмір груп для кожного конкретного виду або розмір коаліцій і клік всередині соціальних груп. Одна з версій теорії «соціального мозку» зосереджується на розмірах саме жіночих груп як найважливішому чиннику еволюції розуму.

Спочатку «соціальний мозок» називався макіавеллівським розумом. Це витончена ідея, яка передбачає, що тварини у складних соціальних групах конкурують в еволюційному сенсі, коли стають більш здібними до співпраці та встановлення союзів. Тож, із погляду цієї теорії, значне збільшення розміру мозку у приматів — від мавп до людиноподібних мавп, а потім від людиноподібних мавп до гомінінів — є результатом зростання політичної складності та здатності укладати союзи.

Егалітаризм важко пояснити за допомогою дарвіністської теорії, заснованої на конкуренції. Один з авторів теорії макіавеллівського розуму Ендрю Вайтен і його студент Девід Ердал дійшли висновку, що макіавеллівський розум може бути причиною різниці між ієрархіями домінування в стилі приматів і типовим егалітаризмом мисливців-збирачів. У певний момент здатність діяти разом перевершує здатність будь-якої окремої особи панувати над іншими, незалежно від того, наскільки вона сильна. Якщо він (припускаючи на хвилину, що це «він») намагається домінувати, то зустрічає опір союзу, який разом може з ним впоратися. Як тільки це буде досягнуто, розумною стратегією стає не намагатися панувати над іншими, а використовувати союзи, щоб протистояти домінуванню над собою. Ердал і Вайтен назвали це «контрдомінантністю». Вони використовували цей термін для опису того, що регулярно зустрічається в африканських суспільствах мисливців-збирачів – так званий розподіл вимог, ставлення «не чіпай мене», гумор як засіб вирівнювання та неможливість примусу, оскільки жодна конкретна особа не є головною. Вчені вважали, що контрдомінантність — це підґрунтя для еволюції людської психології із суперечливими тенденціями, коли індивіди при нагоді намагаються отримати більшу частину ресурсів, але зіткнувшись із вимогами інших, поступаються й погоджуються отримати рівну частку. Вайтен та Ердал зосередилися на розподілі їжі як найпомітнішому прояві егалітаризму мисливців-збирачів. Але як секс вписується в цю модель? Вайтен та Ердал відзначають тенденцію мисливців-збирачів до моногамії або серійної моногамії, яка контрастує з полігінією серед землеробів та скотарів, що володіють майном. Але знову ж таки нам потрібно подивитися на нашу біологію, щоб побачити основні риси репродуктивної фізіології, які приводять до репродуктивного егалітаризму —  найважливішої форми егалітаризму з еволюційної точки зору.

Це дає нам таку егалітарну особливість нашої анатомії.

6. Статева фізіологія жінок. Це можна описати як вирівнювання та затягування часу. Чому? Тому що, якщо самці-гомініну справді потрібна додаткова енергія для її голодного потомства, краще віддати репродуктивну винагороду самцям, які залишатимуться поряд і робитимуть щось корисне для цього потомства. Наші репродуктивні сигнали ускладнюють життя чоловікам, які хочуть знайти фертильних самок, монополізувати фертильний момент, а потім перейти до наступної самки (класична стратегія домінантних людиноподібних мавп чоловічої статі). Ми маємо приховану й непередбачувану овуляцію. Чоловік не може певно сказати, коли його партнерка овулює. Жінки також потенційно здатні до зачаття практично протягом усього циклу, що складає набагато більшу частину, ніж у будь-яких інших приматів. Загальний результат полягає в приховуванні інформації від самців про те, коли саме самка є фертильною. Для домінантного самця, який намагається керувати гаремом самок, це катастрофа. Поки він намагається визначити можливу фертильність однієї самки, в якої проходить менструальний цикл, він повинен залишатися з нею та втрачає інші можливості. Тим часом інші самці підуть до інших жінок, здатних до зачаття. Тривала сексуальна сприйнятливість самок поширює репродуктивні можливості серед багатьох самців, тому з еволюційної точки зору вона їх вирівнює.

 

Жінка народу баяка з дитиною

 

Жінки народу баяка в лісах Конго мають гасло, яке чудово передає їхній опір чоловікам-перелюбникам: «Одна жінка — один пеніс!». Воно служить ритуальним закликом до спільного спротиву будь-яким спробам чоловіка сформувати гарем. Тож жінки мисливців-збирачів вимагають для кожної одного чоловіка, який допомагатиме задовольнити її енергетичні потреби та робити інвестиції в дороге потомство.

 

Розвиток символічності та мови залежить від егалітаризму

7. Мова. Сама мова — доказ тривалого періоду «первісного» комунізму. Понад п’ятдесят років тому провідний американський антрополог Маршалл Салінс зробив показове порівняння нелюдських приматів із мисливцями-збирачами. Відзначаючи егалітаризм як ключову відмінність, він вважав культуру «найдавнішим “вирівнювачем”». «Серед тварин, здатних до символічної комунікації, — пише він, —  слабкі можуть разом досягти повалення влади сильних». Тут ми можемо повернути напрям причинності в протилежний бік. Оскільки серед макіавеллівських і контрдомінантних людей слабші індивіди можуть домовитися про повалення влади сильних, ми — тварини, здатні до символічного спілкування. Мова може з’явитися тільки в таких умовах. Сильним не потрібні слова. Вони мають більш прямі фізичні засоби переконання.

 

Люди з племені хадза

 

У чудовій книзі «Борг» (2011) Ґребер розглядає нашу надзвичайну здатність співпрацювати з цілком незнайомими людьми, що є нормальним для всіх нас, мисливців-збирачів або ж жителів мегаполісів, але цього просто не знайти серед представників жодного іншого виду складних соціальних ссавців. Ця здатність, співпраця з людьми, яких ви ще ніколи не зустрічали та можете ніколи більше не побачити, лежить в основі використання символів та мовного спілкування. Як це каже Ґребер, «розмова — це галузь, особливо схильна до комунізму» (с. 97).

 

"Сильним не потрібні слова. Вони мають більш прямі фізичні засоби переконання."

 

Для свого функціонування мова, як взаємне дослідження думок один одного, вимагає ненасильницького безпечного простору та часу. Розмова, як виключно консенсусний процес, виражає суттєву протилежність відносинам домінування. Вона спирається на основну інтерсуб’єктивну здатність дивитись очима іншого. Принципово егалітарна матриця — єдине можливе підґрунтя еволюції мови.

 

Правила в суспільствах без керівників

Правила й табу в спільнотах мисливців-збирачів, де ніхто не є начальником для будь-кого іншого, можуть здатися випадковими наборами дивних звичаїв без особливої логіки. Візьмемо для прикладу поняття екіла серед баяка. Це давня ідея, свідчення якої знаходять в басейні Конго серед різних груп лісових мисливців-збирачів. Це неперекладне слово охоплює харчові табу, мисливську вдачу, повагу до тварин, менструальну кров, родючість і місяць. На думку антрополога Джерома Льюїса, екіла служить дороговказом для будь-якої людини, коли вона зростає, навчаючи її «створювати» свою культуру. Це дуже егалітарний підхід, оскільки авторитет цих правил не залежить від жодної окремої впливової людини, а походить від самого лісу. Аксіомою для екіли є належний розподіл ресурсів, взаємозалежність та повага між представниками різного віку чи статі, між людьми та тваринами. Ліс годує їх тільки за дотримання цих правил. Ми можемо сказати, що це не вигадка якогось домінантного самця, тому що для того, аби чоловіку зберегти свою екілу (інакше кажучи, його мисливську вдачу), він не повинен займатися сексом перед полюванням. Жінка зберігає свою силу, або екілу, коли «йде на місяць», тобто менструює. Усі в її хижі повинні дотримуватися однакових звичаїв та табу.

 

"Екіла, дійсно, являє собою те, що, як я вважаю, було першим правилом, правилом проти зґвалтування: «Ні значить НІ!», жіноче тіло є сакральним, якщо вона так говорить."

 

Дівчинка з народу баяка

 

Екіла — давня, самоорганізована система права, яка може перегукуватися з «великим вибухом» найдавнішої людської культури. Вона, дійсно, являє собою те, що, як я вважаю, було першим правилом, правилом проти зґвалтування: «Ні значить НІ!», жіноче тіло є сакральним, якщо вона так говорить. І ось моя історія про те, як вперше виникло це правило.

 

Спочатку було слово, і слово було «НІ!»

Жіночі тіла еволюціонували протягом мільйона років, щоб сприяти принципу «одна жінка —  один пеніс», надаючи перевагу чоловікам, які були готові ділитися та інвестувати, над тими, хто змагався за додаткових жінок за кошт інвестицій у майбутнє потомства. Але коли ми ставали більш макіавеллівськими в наших стратегіях, так само робили й потенційні альфа-самці. Остаточне стрімке зростання розмірів мозку аж до появи сучасних людей, ймовірно, відбиває «гонитву озброєнь» макіавеллівських стратегій між статями.

Зі збільшенням розмірів мозку матері потребували більш регулярних і надійних внесків від партнерів-чоловіків. Серед африканських мисливців-збирачів це стало звичною нормою, відомою антропологам як «служіння нареченій». Доступ чоловіка до сексу залежить від його успіху в наданні та здачі на вимогу будь-якої здобичі чи меду, що він приносить до сім’ї  нареченої – головним чином своїй тещі, яка фактично є його начальницею. Там, де жінки живуть зі своїми матерями, це робить майже неможливим панування чоловіка за допомогою контролю над розподілом їжі.

 

Батько з племені хадза 

 

Проблемою для перших сучасних жінок, коли вони стали отримувати максимальний стрес через збільшення розміру мозку, були чоловіки, які намагалися отримати секс без служіння нареченій. Для боротьби з цією загрозою матері дорогих дітей розширили союзи, залучивши майже всіх проти потенційного альфи. Чоловіки, які були родичами матерів (брати чи брати матері), підтримували цих жінок. Крім того, чоловіки, що добровільно інвестували в потомство, мали інтереси, прямо протилежні бажанням потенційного альфи, який міг підірвати їхні репродуктивні зусилля. Це об’єднувало всю громаду як коаліцію проти потенційної домінантної особини. Еволюційний антрополог Крістофер Боем описує це як «зворотне домінування», політичну динаміку, яка вперше створила морально регульовану спільноту.

 

"Чоловіки, що добровільно інвестували в потомство, мали інтереси, прямо протилежні бажанням потенційного альфи, який міг підірвати їхні репродуктивні зусилля."

 

Тож привід для зворотно домінантної, колективної (моральної) дії з’являється всякий раз, коли потенційний альфа-самець намагається викрасти потенційно фертильну самку. Чи можемо ми описати це детальніше з погляду  фактичної поведінки?

Стратегія альфа-самця — знайти й спаруватися з фертильною самкою, перш ніж перейти до наступної. Але як самець визначає фертильних самок, враховуючи, що в процесі еволюції людини овуляція стає все більш непомітною? Один показник репродуктивного циклу людини не можна так легко приховати — менструацію. Без ознак овуляції менструація стала дуже помітною підказкою для чоловіків, що жінка близька до фертильності.

Очевидною ціллю для альфа-самця є самка, що менструює. Охороняй її та займайся сексом із нею, поки вона не завагітніє. Потім шукай наступну. У таборах кочових мисливців-збирачів жінки репродуктивного віку вагітні або годують груддю більшу частину часу, що робить менструацію відносно рідкісним явищем. Підриваючи спільний догляд за дітьми, менструація загрожує спровокувати конкуренцію чоловіків за доступ до жінки, близької до фертильності, а також конкуренцію серед жінок, оскільки вагітна або мати, що годує, ризикує втратити чоловічу підтримку на користь жінки, в якої місячні.

Матері мають дві можливі відповіді на цю проблему. За логікою прихованої овуляції, вони можуть спробувати приховати менструацію, щоб чоловіки не дізналися. Але оскільки сигнал має потенційну економічну цінність, привертаючи увагу чоловіків, жінки повинні зробити зворотне: влаштувати видовище, щоб оголосити наближення фертильності. Щоразу, коли учасниця коаліції менструювала, вся коаліція приєднувалася до цієї жінки, підсилюючи її сигнал для приваблення чоловіків. Жінки в коаліціях почали використовувати речовини кольору крові як косметику для посилення своїх сигналів. Це модель жіночих косметичних коаліцій як джерела мистецтва та символічної культури.

 

Бойове розфарбування

Завдяки створенню косметичної коаліції опору, жінки стримують альфа-самців, оточуючи жінку, в якої місячні, і відмовляючись підпускати до неї будь-кого. Вони створюють перше у світі табу на менструальну кров або колективну уяву крові, говорячи перше у світі слово: «НІ!».

Але навіть як відмова цей косметичний показ заохочує чоловіків-інвесторів, які готові піти на полювання та принести здобич для всієї жіночої коаліції. Жінки, які носять косметику, рішуче проявляють солідарність проти альфа-самців і гарантують, що самці-інвестори отримають винагороду за свою поведінку. Сексуальний відбір жінок, що належать до ритуальної косметичної коаліції, цілком в інтересах чоловіків-інвесторів, оскільки вони виключають конкуренцію з потенційними альфа-самцями.

Модель жіночої косметичної коаліції (ЖКК) демонструє нам прототип морального порядку, який підтримується ритуалами досягнення статевої зрілості, табу та заборонами, які оточують менструацію в багатьох етнографічних записах. Вищезгадана екіла є класичним прикладом.

 

"Завдяки зворотному гендерному домінуванню серед мисливців-збирачів виникає інститут служіння нареченій із приблизно рівними шансами на репродуктивний успіх для всіх мисливців."

 

Стратегія ЖКК — це також прототип символічної дії з колективним договором про те, що фальшива або уявна «кров» означає справжню кров. Хоча вона є революційною на рівні моралі, символічності та економіки, ця стратегія постає як еволюційна адаптація, яку спричиняє сексуальний відбір чоловіками учасниць жіночого ритуалу. На цій основі завдяки зворотному гендерному домінуванню серед мисливців-збирачів виникає інститут служіння нареченій із приблизно рівними шансами на репродуктивний успіх для всіх мисливців.

Нарешті, модель ЖКК пояснює найдавніший символічний матеріал, що ми знаходимо в археологічних свідченнях. Коли теорія була вперше висунута в середині 1990-х, вона передбачала, що перші символічні засоби будуть складатися з криваво-червоної косметики. Теорія говорила, де та коли ми повинні їх знайти: в Африці, під час і перед утворенням нашого виду у зв’язку зі збільшенням розміру мозку. Це вказує на історію використання пігментів 600—700 тисяч років тому й особливо під час швидкого зростання розмірів мозку в останні 300 тисяч років.

 

Люди з народу хімба покривають своє тіло та волосся сумішшю з охри, жиру та попелу, щоб захистити шкіру від сонця. Їхня шкіра стає червонуватою. Це символізує кров, яка, зі свого боку, символізує життя. 

 

Ці теоретичні припущення мають яскраві підтвердження. Серед викопних решток середньокам’яної доби Африки регулярно знаходять криваво-червоні оксиди заліза, червоні охри. Ці пігменти — перші довговічні матеріали, які видобували, обробляли, відбирали й використовували в мистецтві. Вони мають щонайменше 300 тисяч років історії на Сході та в Південній Африці; їм може бути навіть пів мільйона років. Із часів сучасних людей вони зустрічаються на кожному південноафриканському місці розкопок та в кам’яних укриттях. Вони стають ознакою сучасних людей, коли ті розселяються з Африки по всьому світу. Їх знаходять у великій кількості як у верхньому палеоліті Європи, так і в Австралії від часів появи перших сучасних людей на цьому континенті.

 

Гендерна неоднозначність в основі найдавніших релігійних уявлень

Як ми знаємо в добу #MeToo, чоловікам важко чути, коли жінки кажуть «НІ!». Зі статевою фізіологією, яка створена еволюцією, щоб майже завжди цікавити чоловіків, жінкам доводиться наполегливо працювати над тим, щоб заглушити сигнали привабливості. І якщо вони хочуть, щоб чоловіки пішли й почали полювати, їм доводиться дуже важко працювати.

 

"Нам потрібен ритуал: галас, образливі пісні, войовничі танцювальні композиції, щоб привернути увагу чоловіків. Але вирішальний чинник — це символічне перевертання реальності."

 

Шепотіння «Не зараз, любий» не допоможе. Нам потрібен ритуал: галас, образливі пісні, войовничі танцювальні композиції, щоб привернути увагу чоловіків. Але вирішальний чинник — це символічне перевертання реальності. Якщо чоловіки шукають партнерів для спарювання, які належать до жіночої статі потрібного виду, то змініть ці ознаки та спільно розіграйте сценарій: «Ми насправді самці, навіть не люди, а тварини!» Дайте сигнал: «Не та стать! Не той вид! Не той час!». Станьте коаліцією з тілами розмальованими червоною охрою та імітуйте парування тварин, на яких ви хочете, щоб чоловіки полювати.

Тепер ми розуміємо, чому ритуали досягнення статевої зрілості серед мисливців-збирачів мають такі форми. Танець бика калахарської канни – один із найдавніших ритуалів у світі. Жінки табору демонструють голі сідниці, коли танцюють грайливу імітацію спарювання антилоп. Чоловіки можуть спостерігати за обрядом, але не наближатися до хижі усамітненої дівчини, в якої почалася менструація. Її визначають як бика канни, з яким жінки імітують спарювання.

 

Танець бика калахарської канни

 

Під час церемонії «майтоко» народу хадза дівчата одягаються як мисливці та розігрують історію про матріархиню, яка полювала на зебр і прив’язувала до себе їхні пеніси. Те, що спочатку видається незрозумілим, тепер набуває сенсу як конструювання жінками надприродного табу «Не та стать! Не той вид!». Це показує нам, як виглядали перші релігійні уявлення.

 

Гендерний егалітаризм зробив нас людьми: невідома таємниця

Навіть якщо ви не вірите в цю конкретну історію та хочете знайти інше пояснення використанню червоної охри та походженню віри в надприродне, існують біологічні та психологічні свідчення того, що наші предки пройшли тривалий період егалітаризму. Без цього не було б нас як сучасних людей, що володіють мовою. Можливо, ми б еволюціонували у гомінінів із меншим мозком і більш круглими очима, які використовували системи спілкування жестів і вигуків у стилі приматів, а планета виглядала б зовсім інакше.

 

Бушменка з Намібії

 

Чи все це має значення? Чи має значення те, що жінки організовують себе як революційну стать і прориваються крізь «сіру стелю» розміру мозку? Що жіночі політичні стратегії створили символічну культуру людства? Що опір лежить в основі життя людини? Чи слід нам розповідати нашим дітям історію нашої палеолітичної спадщини гендерної рівності — цієї невідомої таємниці, що відкрила нашим африканським предкам дорогу в надзвичайне майбутнє? Якщо ми хочемо, щоб ця дорога простягалася вперед у майбутнє настільки, наскільки вона сягає назад у наше минуле мисливців-збирачів, я думаю, що це має значення.

Переклав Павло Шопін за публікацією: Power, C., 2019. "Gender egalitarianism vs patriarchy theory". In: Freedom. Available 15.08.2019 at: [link].

Читайте також:

После Дарвина (Стивен Роуз, Хилари Роуз)

Енгельс і походження пригноблення жінок (Шерон Сміт)

Міста до виникнення держави у давній Євразії (Девід Венґров)

Як змінити хід історії людства? (принаймні ту її частину, що вже відбулася) (Девід Ґребер, Девід Венґров)

 

Стаття підготовлена за підтримки Quebec Institute for International Research and Education

Оставить комментарий