Смерть робітника, або Як працює Державна регуляторна служба

  • 03 июня 2019
  • 1267
Смерть робітника, або Як працює Державна регуляторна служба

Артем Тідва

«Партизани самі себе заплутали», — так жартома голова Державної регуляторної служби пояснює бізнесменам, чому в назві їх присутнє слово «регуляторна». І це могло б бути смішно, але… ДРС обходиться бюджету у понад 70 мільйонів гривень на рік. Її діяльність зводиться до урегулювання, а точніше просто до сприяння дерегуляції бізнесу. Ця служба з 200 людей намагається звузити шляхи наповнення держбюджету за кошт недобросовісних роботодавців. Справжні партизани! «Підривна» діяльність цих «партизанів» заслуговує широкої уваги, але я розповім про один доволі показовий епізод.

 

Наслідки підривної діяльності на ринку праці

Розпочну здалека — із середини січня 2019 року. Саме тоді арматурник на прізвисько Червоний, не маючи страхового кріплення та легального працевлаштування трагічно розбився на будмайданчику зірвавшись з одного з останніх поверхів ЖК «Seven» у Києві. Не останній поверх для забудовника, проте останній поверх для будівельника. Очевидці розповідають, що вже на тіло загиблого надягали жилет і каску, попри те, що профспілкові активісти декілька місяців воювали, щоб будівельникам видали хоча б жилети, аби їх було видно в темряві. Через три дні на тому самому будмайданчику загинув ще один працівник під час очищення бурової установки від землі: на нього впав ненадійно закріплений бур.

 

"ДРС від самого початку свого існування ускладнює діяльність регулюючих органів та державних служб, що слідкують, аби бізнес дотримувався законодавства — від екологічного до трудового."

 

Після цих випадків туди завітала з перевіркою Державна служба України з питань праці (Держпраці), розпочала роботу прокуратура.

 

 

Якщо перевірка вже приходить на підприємство, то перевіряють одразу все — і належність оформлення працівників, і технічний стан робочих місць. В нинішніх умовах прийти з позаплановою інспекцією дуже складно, коли «посол бізнесу у владі» (так сама себе називає голова ДРС Ксенія Ляпіна) разом із професійними громадськими діячами-бізнесменами постійно заявляють про чисельні «скарги від бізнесу» на надмірну регуляцію. ДРС від самого початку свого існування ускладнює діяльність регулюючих органів та державних служб, що слідкують, аби бізнес дотримувався законодавства — від екологічного до трудового. Фактично ДРС утворилася на противагу структурам типу Держпраці. У Держпраці протягом 20142015 років було об’єднано Держгірпромнагляд, інспекцію з охорони праці, санітарно-епідеміологічну службу, служби дозиметрії, вибуховості, гігієни тощо.  

Ще коли Яценюк оголосив про створення ДРС, він сказав, що мета існування нової служби — скорочення кількості чиновників і дармоїдів та збереження ефективності роботи державної машини, спрямованої на захист громадянина. Проте за цей період видатки на ДРС і бюрократія, викликана цією структурою, лише розрослись. Державні структури почали перешкоджати діяльності одна одної. Скоротилася лише кількість регулюючих і контролюючих функцій держави, але про це згодом. Повернімось до трагічного випадку на ЖК «Seven».

 

Трагедія та фарс

Нещасний випадок з арматурником на прізвисько Червоний не поодинокий. Трагічна ситуація на ринку праці України склалася не в останню чергу через дерегуляцію бізнесу та неоліберальні реформи.

Обираючи між можливістю працювати без оформлення в Україні чи так само, але за дещо вищу платню в Польщі, люди часто обирають нелегальну працю за кордоном.

Якщо хтось має знайомих на будівництві в Україні, запитайте в них, коли останнього разу була перевірка на будмайданчиках? Чи чули вони про «котлонадзор», який перевіряє відповідність кріплень держстандартам, належний стан обладнання, оформлення працівників. Такі перевірки — надзвичайна рідкість. Вони часто відбуваються лише на папері, бо віддані на совість роботодавців, які в гонитві за прибутками закривають очі на технічні проблеми.

 

 

За останні два роки я з колегами провів близько 300 інтерв’ю з працівниками однієї з найуспішніших будівельних компаній в Україні. 70% будівельників працюють без належного оформлення: хтось оформлений за договорами цивільно-правового характеру, хтось отримує «білу» мінімалку й решту готівкою, когось ви взагалі не знайдете в переліку працівників. Працює собі Вася-Петя, а бригадир на свій розсуд визначає, кому скільки видати з бригадного гонорару.

 

Ніхто не змушує

«Так хто ж їх змушує працювати нелегально? Вони самі просять нелегально працевлаштування!» — обурюється на прес-конференції представник МТІ[1] на аргумент юриста стотисячної профспілки про те, що скорочення повноважень Держпраці призводить до збільшення смертності на виробництві. Ця ситуація нагадує теорії економістів початку XVIII століття, де працівник сам оцінює пропозиції роботи на ринку й встановлює умови свого працевлаштування. Але це так не працює, і навіть Адам Сміт про це знав:

Інтереси торговців… в будь-якій окремо узятій галузі торгівлі або виробництва — завжди в певних аспектах відрізняються від суспільних інтересів, чи навіть суперечать їм. Ці люди зазвичай зацікавлені в тому, щоб дурити і навіть пригнічувати суспільство. Ми ... рідко чуємо про спілки власників, частіше — про спілки працівників. Але якщо хтось припускає, що власники рідко об'єднуються, — то він просто не розбирається в цій темі. Роботодавці завжди і всюди знаходяться в певному мовчазному союзі між собою, погоджуючись не підвищувати оплату праці вище поточного рівня… Нескладно однак, передбачити, яка з двох сторін має перевагу в суперечці і змусить іншу сторону погодитись на запропоновані умови.[2]

90% опитаних нами будівельників хотіли б працювати легально. Самі розсудіть. Будмайданчик місце підвищеної небезпеки: сьогодні ти на коні, а завтра на цвях станеш, надихаєшся мідного купоросу[3] чи ацетону і тимчасово втратиш працездатність, просто в голові запаморочиться в спеку, втратиш рівновагу під час вітру на висотних роботах. Щомісяця в Україні на роботі гине понад 30 людей лише за офіційною статистикою. Усіх 100% цих смертельних випадків можна уникнути. Можна подумати, що високий травматизм і смертність — то риса нерозвиненого бізнесу у фазі первинного накопичення капіталу. Проте й у великих іноземних компаніях, і в маленьких вітчизняних відбуваються травматичні та летальні випадки. Вся справа в організації виробничого процесу. Якщо безпеку на виробництві не організовувати й не витрачати на неї ресурси, то ризик виробничого травматизму підвищується. Працівникам на фірмі, де ми проводили інтерв’ю, не оплачували час, витрачений на встановлення огорожі.

 

"Проте й у великих іноземних компаніях, і в маленьких вітчизняних відбуваються травматичні та летальні випадки. Вся справа в організації виробничого процесу."
 

Все ж 10% опитаних обирають «нелегальне» працевлаштування свідомо. Кажуть, що мусять отримувати субсидію для сплати комунальних платежів, по три тижні (а то й три місяці) не бачачи родину за роботою в столиці. Ризик втратити субсидію для їхнього родинного бюджету в провінції є стимулом погоджуватися на неналежне оформлення на роботі.

 

 

Люди також вже просто не вірять в силу регулюючих органів, з ностальгією згадуючи зупинки будівництва інспекціями десятиріччя тому за порушення, які нині стали нормою. Рутина щоденного багаторічного свавілля роботодавців установлює нову «норму», яку тепер вимагають утвердити в трудовому законодавстві. Неолібералам простіше «узаконити» нелегальні практики в проекті Трудового кодексу, ніж боротись із проблемами найманих працівників і працівниць, що виникли внаслідок дерегуляції ринку праці.

 

ДРС проти Кабміну й Держпраці

«Бізнес жаліється на масштабні перевірки Держпраці»,каже голові Державної регуляторної служби України журналіст телеканала з медіахолдинга[4] олігарха Ріната Ахметова. В такому ключі відбувається обговорення скасування постанови Кабміну №295, яка встановлювала  порядок позапланових перевірок підприємств на дотримання трудового законодавства і не тільки.

«ДРС ... отримує право скасувати акти міністерств... Прошу скоротити вдвоє інспекції контролюючих і регулюючих органів», — давав напутнє слово тодішній прем’єр-міністр Яценюк.

Сама очільниця ДРС — пані Ляпіна — свою місію називає «фільтр між законодавчою і виконавчою владою». ДРС скасовує закони й редагує проекти міністерських актів та постанов. Ляпіна нарікає на те, що ДРС не має права самостійно судитись із Кабміном. За логікою адмінсуду, однією зі сторін має бути суб’єкт, наділений владними повноваженнями. А тут виходить, що одна державна служба (ДРС) намагається обмежити право іншої (Держпраці) проводити позапланові перевірки. Ба більше, єдиний можливий порядок позапланових перевірок, який влаштував би ДРС —  це перевірки за умови попереднього повідомлення у Мінсоцполітики. Це додаткова корупційна складова! Цікава виходить «боротьба проти бюрократії й роздутого бюджету» у пані Ляпіної на державній зарплаті в 70 тисяч гривень на місяць.

Оскільки самостійно ДРС не може судитись проти Кабміну, на підмогу приходить професійний громадський і політичний діяч, бізнесмен, який давно співпрацює в напрямку ринкових реформ з Ляпіною, — Сергій Доротич.

Політична партія Доротича «Сила громад» створена смілянським олігархом Андрієм Карпенком. Від своєї громадської організації «Союз захисту підприємництва» Доротич входить до громадської ради при Антимонопольному комітеті України. З одного боку, він і не має представницького статуса, який є у Федерації роботодавців, з іншого — сказати, що ДРС лобіює інтереси великого капіталу напряму, складно.

 

 

За посередництва Доротича, під приводом захисту малого та середнього бізнесу, Ляпіна втілює волю найкрупнішого капіталу: 28 квітня 2017 подається позов про протиправність перевірок Держпраці за постановою КМУ № 295, який не подобався ДРС. Кабмін з Держпраці та ГО «Соціальний рух» перемагають суд проти ГО Доротича та ДРС. Пізніше з порушеннями процедури проходить апеляційний суд, де ухвалюється протилежне рішення й таки визнається постанова Кабміну про позапланові перевірки такою, що втратила чинність.

Отже, ДРС заважає державі виконувати соціальні функції в інтересах крупного бізнесу: вони намагаються якнайшвидше скасувати старі акти про державне регулювання та не допустити до ухвалення нові. Саме така ситуація й була з Постановою КМУ №295 —  чисельні виснажливі доопрацювання.

В Міжнародній організації праці (МОП) таку ситуацію з узурпацією законодавчої та виконавчої влади купкою лобістів бізнесу вважають дикунством.

Менеджер проекту ЄС-МОП Антоніо Сантуш стверджує, що скасування постанови КМУ №295 повертає нас на два кроки назад в імплементуванні ратифікованих Україною конвенцій МОП. Ефективна діяльність Держпраці буде неможливою.

 

Напівкруглий стіл

Тепер Ксенія Ляпіна й Сергій Доротич гастролюють по країні та роздають бізнесменам шкідливі поради про те, що варто оскаржувати результати перевірок останніх років. Ці поради легко розбивають представники Держпраці, коли їм все ж дають мікрофон.

«Ви ведете себе некоректно! Нікому не цікава ваша позиція! Ми зібрались тут не для того!» — кричить Доротич представникам Держпраці, коли ті доводять неправоту його тверджень.

«Не дозволю!» — наполегливо перебиває Доротич представників профспілок, відбирає у співробітниці прес-центру мікрофон і починає власноруч надавати мікрофон тим, кого знає, а не тим, хто тягне руку для участі в дискусії.

«Ти брехло!» — каже пан Доротич у відповідь на незручні питання профспілкових активістів.

 

"Суди з трудових питань тривають по два-три роки, а судитись проти роботодавця, що порушив права підлеглих працівників, самостійно — дуже марудна справа."

 

Ляпіна вважає, що наймані працівники та працівниці лише страждали від позапланових перевірок, бо кошти, виплачені як штрафи за нелегальну працю, нібито могли бути витрачені на преміювання працівників.

 

 

Вона радить працівникам не звертатись у Держпраці, а захищати трудові права в суді. Очевидно, пані Ляпіна не знає, що суди з трудових питань тривають по два-три роки, а судитись проти роботодавця, що порушив права підлеглих працівників, самостійно — дуже марудна справа. Будучи нерівним із робітником, роботодавець може заднім числом видавати накази й документи на підтвердження своєї лінії захисту, чого позбавлений найманий працівник.

 

Висновок

Дерегуляція бізнесу не привела до вибілювання «сірої» зайнятості. Попри знижені податки ми не побачили зростання податкових надходжень. Посилення конкуренції в освіті не призвело до підвищення якості освіти, а лише до скорочення доступу до неї. Економічне зростання вимагає інвестиції в соціальну сферу і стимуляцію внутрішнього попиту, а для цього потрібні надходження до держбюджету, заходи спрямовані на подолання бідності. За умов, коли бізнес узурпує виконавчу та законодавчу владу, економічне зростання неможливе, а можлива лише подальша тінізація ринку праці. Дерегуляція ринку праці сприяє поширенню корупції та нещасним випадкам на виробництві. Будівельник, який минулого тижня встановлював огорожу на ЖК «Seven» каже, що зараз будмайданчик привели у взірцевий стан. Ніщо вже не нагадує про два січневих нещасних випадки. А я переконаний: якби приведення робочого місця у належний стан було б зроблено раніше, то сліз рідних і близьких загиблих арматурника та бурильника вдалось би уникнути.

 

Читайте також:

Профспілковий фундамент шведського соціалізму (Артем Тідва)

«Майже десять відсотків активної робочої сили в Польщі — це українці» — інтерв’ю з активістом польського профспілкового руху Ігнацієм Яном Юзвяком


Примітки

  1. МТІ — одна з найбільших компаній на ринку ІТ України.
  2. Adam Smith — An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations — The Adam Smith Institute.
  3. Автор сам, бувши студентом і підробляючи на будмайданчику, отруївся мідним купоросом і місяць не вставав з ліжка. Всі зароблені на будівництві кошти (навіть більше) він витратив на лікування ускладнень, викликаних отруєнням.
  4. Йдеться про медіахолдинг «Медіа Група Україна», який належить  компанії SCM Ріната Ахметова

Оставить комментарий

Наши выпуски

Блоги

Facebook

Наши партнёры