Головний редактор випуску – Володимир Іщенко
Ще кілька років тому спробу заговорити про класову експлуатацію і класову боротьбу в інтелектуальному середовищі України, швидше за все, підняли б на сміх як прояв твердолобого догматизму або ж інфантильного епатажу. Коли ж науковці, публіцисти і політики заводили мову про клас, то ледь не завжди це був «середній клас», якого бракувало для становлення демократії і «громадянського суспільства». Або ж, рідше, згадувався «олігархічний клас», який стоїть на заваді втілення в життя цього омріяного кінця історії. Про робітників згадували хіба що в контексті шахтарських страйків. Українську інтелігенцію захопила неоліберальна утопія індивідуального успіху та стурбованість національною свідомістю, які витісняли за рамки гідного уваги антагоністичні класові відносини і класові конфлікти.
Розуміючи потребу в базовому лікнепі, ми відкриваємо випуск запальним текстом Майкла Швальбе, який доводить, що класова боротьба має місце всюди, де стикаються антагоністичні інтереси власників капіталу та найманої праці. Ерік Олін Райт пропонує переконливі відповіді на «вічні питання» про «середній клас», класові позиції дітей та дружин, зміну класових позицій протягом життєвого шляху, елегантно вдосконалюючи марксистський класовий аналіз. А Майкл Буравой звертає увагу на діалектику боротьби проти експлуатації та виключення в сучасному світі. Усупереч постмодерністам, що раді волати про «зникнення класів» через тимчасову слабкість класової свідомості, Михайло Собуцький обстоює політекономічну природу класу, що не зводиться до ідентичності, водночас наголошуючи, що наймана праця лишається універсальним класом.
Класова експлуатація і боротьба – це не лише абстрактні терміни з високочолих дискусій, ми легко можемо побачити їх навколо: в реаліях зниження та стримування зростання зарплат, подовження робочого дня, руйнування солідарної пенсійної системи заради збільшення нібито низької продуктивності (а насправді інтенсивності) праці, на що жаліються капіталісти на сторінках бізнес-журналів. Це також і реалії виснажливої фізичної праці у деградуючій пострадянській промисловості, які жваво описують Олександр Гарін та Євгенія Бєлорусець.
Класовий аналіз часто звинувачують у відсталості від життя, нібито він не актуальний за нового гнучкого та мережевого капіталізму, що вже подолав жорстку ієрархію виробничого процесу. У відповідь на ці закиди в третьому розділі випуску ми розповідаємо про деякі з поширених в Україні «новітніх» та «нестандартних» форм зайнятості/класової експлуатації: неформальна, ніяк не оформлена і ніяк не захищена зайнятість, позикова праця (через передачу функцій субпідрядникам або ж наймання персоналу через агенції зайнятості зі зменшенням оплати і гарантій праці), поєднання студентами роботи і навчання. За ідеологічними кліше про «гнучкість» та «мобільність» неоліберального капіталізму насправді ховається лише жорсткіша та інтенсивніша експлуатація, про що йдеться в рецензії Володимира Іщенка.
Беверлі Сілвер відкриває розділ про робітничі протести світ-системним аналізом причин кризи робітничого руху та його перспектив у ХХІ ст., що дає можливість побачити українську ситуацію в глобальному контексті. Деніел Валковіц та Олег Дубровський – один з дослідницької, інший з активістської перспективи – розповідають про особливості робітничої мобілізації та її гірких поразок у пізньому СРСР та в перші роки незалежності України. Проблемам слабкості робітничого руху в пострадянських країнах присвячені інтерв’ю з Давідом Манделем та рецензія на його книжку. Анастасія Рябчук і Віталій Атанасов докладно аналізують уже недавній, інноваційний та частково переможний протест – захоплення робітниками Херсонського машинобудівного заводу з вимогами його націоналізації.
В умовах безправності найманих працівників зароджується попит на профспілкові організації, а в лівих активістів – ілюзії щодо їх потенційної революційності. Матеріали останнього розділу розвіюють рожевий романтизм навколо профспілок. Профспілка – це рутинна і нерідко брудна робота, розповідає Віталій Махінько, а незареєстрована профспілка може виявитися навіть шкідливою для робітників авантюрою, що яскраво описується у статті Захара Поповича. Східноєвропейські профспілки, яким присвячена стаття Адама Мрозовіцького та Трійн Роосалу, можуть бути фактором «цивілізування капіталізму», але навряд чимось більшим. Адже в кінцевому рахунку профспілки зацікавлені у безперервному виробництві на підприємстві, як зауважує Френсіс Фокс Півен, що неминуче обмежує їх радикалізм. Чи не варто тоді розглянути справді революційні форми робітничої самоорганізації і повернути «диктатурі пролетаріату» – довгий час надмірно сакралізованому, а згодом не менш стигматизованому терміну – той первинний зміст, який у неї вкладали засновники марксизму?
До цього етапу класової боротьби, однак, ще далеко. Поки що в нашій країні ми бачимо переважно розрізнені, локальні та захисні робітничі протести. Складно сказати, чи скоро український пролетаріат буде здатний на організований наступ на захист своїх загальнокласових, а не лише окремішніх інтересів. Однак ми цілковито впевнені – класова експлуатація і класова боротьба формують центральний конфлікт нашого суспільства.
ЗМІСТ ВИПУСКУ
Класовий аналіз: основи
Майкл Швальбе. Лікнеп про класову боротьбу
Ерік Олін Райт. Клас має значення
Михайло Собуцький. Сучасність класу
Майкл Буравой: «Якщо хтось хоче позбутися марксизму, йому доведеться спочатку позбутися капіталізму»
Класова експлуатація навколо нас
Денис Горбач. Продуктивність праці і класова експлуатація в Україні
Олексій Вєдров. Експлуататори про себе
Євгенія Бєлорусець. Екскурсія цегляним заводом
Гнучкість, мобільність і експлуатація
Дмитро Райдер. Інформалізація праці як економічна логіка сучасного капіталізму
Віталій Кісіль, Ірина Андрущакевич. Студенти, які працюють: класова експлуатація і потенціал протесту
Робітнича боротьба: раніше і тепер
Беверлі Сілвер. Сили праці: поточні зміни у світ-системній перспективі
Деніел Валковіц: «Ми хотіли почути іншу версію історії – розказану робітниками»
Від профспілок до диктатури пролетаріату
Френсіс Фокс Півен: «Профспілки мусять забезпечувати безперервне виробництво»
Адам Мрозовіцький, Трійн Роосалу. Цивілізування капіталізму у Східній Європі? Робітничий активізм та профспілкові стратегії у автомобільних галузях Естонії, Польщі та Румунії
Віталій Махінько: «У більшості випадків доводиться використовувати не законодавство, а якісь хитрощі, примушувати організації нормально поводитися з людьми»
Гел Дрепер. Диктатура пролетаріату в Маркса й Енгельса
Рецензії
Давід Мандель: «Робітничому класу періодично доводиться придумувати нові форми боротьби»
Ольга Папаш. Художники за роботою. Рецензія на Трудову виставку, 16 листопада – 2 грудня, Київ
