Теологія визволення є формою теології у християнстві, і зокрема в католицизмі, що зосереджується на Ісусі Христі не лише як Відкупителя, але й як Визволителя пригноблених. Вона наголошує на християнській місії надати справедливість убогим та пригнобленим – в основному через політичний активізм.
Виникнення теології визволення
Головним чиному розвиток теології визволення приписується католицькому священнику в Перу Ґуставо Ґуттьєресу (Gustavo Gutiérrez), що було його відгуком на недолю вбогих. У 1971 році він написав працю Теологія визволення”, котра стала основним підручникому такого руху. Ця тенденція набула широкого розголосу в Латинській Америці, як і в інших місцях, і до неї активно приєдналися також бразилійські богослови Л. Бофф (Boff), К. Бофф та теолог Х. Ассман та ін.
Що таке теологія визволення
“Теологія визволення” здебільшого займається пошуками прогресивних шляхів розвитку, зокрема місцевих зразків соціалізму. При цьому теологи визволення рішуче виступають проти викривленого тенденційного тлумачення марксизму та соціалізму. Великі утопії минулого, з їхньої точки зору, і перш за все марксизм у “знятому” вигляді будуть використані у новій життєздатній програмі тотальної емансипації людини. Пріоритету цьому процесі “теологія визволення” віддає соціальній ролі релігії.
Читайте також:
Визвольне християнство у Латинській Америці: Теологія визволення та визвольне християнство (Міхаель Леві)
