Остання стаття, яка була опублікована на «Спільному», отримала багато критики на свою адресу, частина з якої видається справедливою, а також спровокувала дискусію всередині редакції. Безумовно, стаття справді містить судження, що заслуговують на подальшу критику та дебати. До того ж, її жанр та стиль дещо не вписується в звичний для видання формат аналітичної статті, що зазвичай публікуються на головній сторінці. Однак зазначимо, що цією публікацією ми мали на меті повідомити про наявність певних розслідувань подій в Україні, які обговорюються в західній академічній сфері та медіа, але про які не інформують українські ЗМІ. Навіть якщо висновки з зібраного матеріалу є сумнівними або недостатньо доведеними, доступ до цього матеріалу може допомогти поглянути на події лютого у складнішому світлі, ніж їх намагається витрактувати ідеологічний апарат держави, яка прагне легітимувати себе шляхом звернення до подій 20 лютого та їхніх жертв Нам дуже шкода, що через його вади цей текст може сприйматися як пропагандистський конструкт. Ми також розуміємо почуття людей, які пережили трагедію на Майдані і бачили очевидні вади матеріалу, — ми жодним чином не хотіли образити ці почуття. Тому ми пішли на зміну спершу невдалої назви статті на більш неоднозначну, яка би не навіювала готових відповідей. Також ми вже почали публікувати тексти (Михайла Лебедя, Якова Яковенка і Віталія Атанасова) з критикою цієї статті або тенденцій, що на їхню думку стоять за її публікацією, та збираємося найближчим часом продовжити дискусію навколо неї. Зокрема, в перспективі думаємо взяти інтерв’ю від живих очевидців цих подій, а також людей, що тісно займаються цим питанням (як-от від адвокатки Євгенії Закревської). Тож запрошуємо наших читачів, що мають різні погляди на сумнозвісні події 20 лютого на Майдані, до активної участі — в допомозі з інтерв’ю або ж написанні власних аргументованих блогових заміток чи статей.
