Світ

Феміністки у політиці: для чого потрібна Феміністична партія у Швеції?

8070

Інтерв'ю з Бахаран Раоуфі

Жінки мають право брати участь у шведській політиці із 1921 року, і з тих пір багато чого змінилось. Нині жінки не є чимось екзотичним у політиці та складають приблизно половину шведського парламенту. Тим не менш, на думку багатьох, проблеми гендерної (не)рівності загалом та у політиці зокрема досі залишаються актутальними та невирішеними у Швеції. 

Так, у 2005 році було заявлено про заснування нової партії під назвою «Феміністична Ініціатива», що стала першою політичною партією у Швеції, заснованою на фемінізмі. Хоча за 10 років свого існування «ФІ» ще не пройшла до національного парламенту, після останніх виборів вона є найбільшою позапарламентською партією у Швеції. Також партія здобула крісла на місцевому рівні і наразі є представленою у 13 муніципалітетах Швеціїї, включно зі Стокгольмом, Гетеборгом, Мальмо, Лундом та ін. Понад те, під час виборів до Європарламенту у 2014 році «Феміністична Ініціатива» під гаслом «Феміністки замість расистів!» вперше отримала місце у Європарламенті.

Щоб дізнатись більше про цю партію, «Спільне» взяло інтерв’ю у Бахаран Раоуфі ― членки «Феміністичної Ініціативи», яка представляє інтереси партії у комітеті з освіти в Лундському муніципалітеті та є відповідальною за розвиток партії у м. Лунд.

 

Єлена Дудко: Як виникла партія? Наскільки мені відомо, одна із засновниць «Феміністичної Ініціативи», Гудрун Шейман (Gudrun Shyman), протягом 10 років була лідеркою парламентської Лівої партії Швеції. Що змусило її розпочати окрему феміністичну партію?

Бахаран Раоуфі: Будучи лідеркою політичної партії протягом багатьох років, Гудрун бачила, як досі важко бути політикинею у Швеції, коли обговорюються твої зовнішній вигляд та одяг, замість твоєї фактичної роботи. Окрім того, питання гендерної рівності досі не були серйозно прийняті у Швеції, а лише в якості додаткових питань, які нібито «тільки для жінок та про жінок» та такі, що можуть вивчатися жінками на кафедрах жіночих/гендерних студій. І вона хотіла це нарешті змінити!

Є.Д.: На засадах якого саме фемінізму базується партія (радикального, соціалістичного…)?

Б.Р.: Ми навмисно намагаємося уникати такого роду формулювань, так як ми хочемо залишитися якомога більше відкритими для різних людей, орієнтованих на просування гендерної рівності. Проте ми визначаємо себе як ідеологічно незалежну інклюзивну антирасистську феміністичну партію… Я б сказала, що ми є відданими традиції інтерсекційного фемінізму, намагаючись інкорпорувати найрізноманітніші питання (расизм, квір-питання, права тварин і т.д.).

Є.Д.: Якою є економічна платформа партії? (У програмі партії цього чітко не вказано: критикується за сексизм як капіталізм, так і соціалізм, та, натомість, у якості рішення пропонується фемінізм).

Б.Р.: Ми вважаємо, що інклюзивний антирасистський фемінізм є відповіддю на економічні, екологічні, соціальні та безпекові політичні проблеми, з якими ми в даний момент стикаємося. Таким чином, ми є новою політичною силою, яка кидає виклик старим силам та нинішнім ідеологіям, таким як лібералізм і соціалізм. Ми не вважаємо, що лібералізм, із його акцентом на індивідуальних правах, у змозі пояснити і вирішити структурну дискримінацію та нерівність, із якою зіштовхується сучасне суспільство. Але і суто створення соціалістичної держави не означає, що різні форми дискримінації та сексизму будуть усунені.

Наша мета полягає у створенні доступного ринку праці, вільного від дискримінації, а також політична дія щодо рівності заробітної плати. Ми наполягаємо на зменшенні кількості робочих годин із 8 до 6 год/день та індивідуалізації відпустки по догляду за дитиною. Понад те, ми хочемо об’єднати допомогу по безробіттю, по хворобі та по соціальному захисту в одну комбіновану схему соціального страхування з гарантованим мінімальним рівнем оплати праці, збільшити мінімальну пенсійну ставку та зробити більш справедливою пенсійну систему, не у збиток тим, хто виконує безоплатну доглядову працю.

Ми проти виділення бонусів від системи соціального забезпечення. Підприємства, які фінансуються з державних податків принаймні на 50%, повинні бути реінвестовані, але вони мають прозоро звітувати про свої фінанси. Податкові кошти призначені для фінансування освіти та охорони здоров’я і повинні бути використані для цих цілей, а не збільшувати багатство венчурних капіталістів і приватних акціонерів.

Є.Д.: Навіщо Швеції окрема феміністична партія, якщо більшість парламентських партій (окрім ульра-правих «Шведських демократів») наразі є (про)феміністичними та включають до своїх політичних програм секції про фемінізм та гендерну рівність, а також політику для їх просування? Відповідно, що інноваційного пропонує «Феміністична Ініціатива» загалом та для просування гендерної рівності зокрема?

Б.Р.: Коли ми вперше йшли на вибори, то були впевнені, що пройдемо до парламенту і будемо невеликою, але дуже активною силою, яка проведе гендерний мейнстрімінг 1 та змусить усі інші партії приймати ці питання всерйоз. Таким чином, що через кілька років наша місія буде виконана, і ми будемо непотрібні в якості партії. Тим не менш, минуло 10 років, і ми досі не пройшли до національного парламенту і проти нас розгортаються величезні кампанії. Тому, виглядає так, що, по-перше, у нас є багато роботи попереду (більше, аніж ми припускали спочатку!), і, по-друге, що ми є дійсно потрібними. Основною метою партії є поставити антирасистську гендерну рівність на політичному порядку денному. Це не має розглядатись як субкатегорія, щось, що стосується лише деякої частини суспільства. Ці питання мають розглядатись серйозно, як такі, що зачіпають усі політичні сфери та кожного. Хоча більшість партій сьогодні стверджують, що вони є (про)феміністичними, як Ви згадали, проте майже жодна з них не взяла на себе повну відповідальність за просування гендерної рівності всерйоз.

Є.Д.: Які, на Вашу думку, наразі головні проблеми у сфері гендерної (не)рівності у Швеції? Які варіанти їхнього вирішення пропонує «ФІ»?

Б.Р.: У 2006 році у Швеції було запропоновано та прийнято 4 основні цілі щодо гендерної рівності, що включають таке:

  1. Рівний розподіл влади та впливу. Жінки і чоловіки повинні мати рівні права та можливості бути активними громадян(к)ами і формувати умови для прийняття рішень.
  2. Економічна рівність. Жінки та чоловіки повинні мати однакові можливості й умови щодо освіти та оплачуваної праці, які забезпечують економічну незалежність протягом усього життя.
  3. Рівний розподіл неоплачуваної праці: доглядової та хатньої роботи. Жінки і чоловіки повинні мати однакову відповідальність за ведення домашнього господарства, а також мати можливість давати і отримувати турботу на рівних умовах.
  4. Чоловіче насильство щодо жінок має припинитися. Жінки і чоловіки, дівчатка і хлопчики повинні мати рівні права і можливості для фізичної недоторканності.

Проблема в тому, що ці цілі ніколи не були прийняті всерйоз. Тому програма партії «Феміністична Ініціатива» заснована на тому, як досягти цих цілей. Наприклад, через:

  • уведення санкцій проти дискримінаційних роботодавців та розширення позитивної дискримінації на ринку праці щодо людей з особливими потребами та етнічних меншин;
  • персоналізування відпустки по догляду за дитиною;
  • постановка питання боротьби з насильством чоловіків щодо жінок як питання національної безпеки, пов’язаного з мілітаризацією та жорсткими уявленнями про норми маскулінності та фемінності. 

Якщо просто назвати декілька.

Є.Д.: Що Ви знаєте назагал про жіночі та феміністичні партії у Швеції? Чи є якісь інші? Чому було вирішено назвати партію саме феміністичною? Чи є подібні прецеденти у Європі чи десь у світі (називати партію феміністичною)?

Б.Р.: У Норвегії було створено осередок «Феміністичної Ініціативи». У Данії зараз організовується нова група, яка під час нещодавніх виборів спостерігала та підіймала питання гендерної рівності і в майбутньому планує іти на вибори. Вони теж надихнулись нашою партією. Тепер у нас є Сорайя Пост (Soraya Post) у Європарламенті, яка поширює ідеї та роботу «ФІ» у ЄС. Наприклад, вона дуже багато працювала зі встановленням зв’язків та поєднанням різних антирасистських феміністичних рухів в Іспанії, Польщі та Італії. Вона намагається домомагати та укріпити ці невеличкі організації та феміністичні партії задля того, щоб вони розвинулись, як «Феміністична Ініціатива». Наразі наша мета полягає у створенні сильного антирасистського феміністичного руху по всьому ЄС, що буде потужною альтернативою націоналізму та дискримінації, ульраправим рухам та партіям, що поширюються по всій Європі.

Є.Д.: У квітні 2015 року було анонсовано заснування партії «Феміністичної Ініціативи» у Норвегії, яка буде брати участь у місцевих виборах восени. Розкажіть, будь ласка, детальніше про цю норвезьку «ФІ». Якими є відносини між шведським та норвезьким осередком та чи є у «ФІ» амбіції до поширення даного політичного проекту на решту нордичних країн?

Б.Р.: Вони мають дуже тісні контакти з нашим правлінням, і їхня політична програма дуже схожа на нашу. Гудрун Шейман (Gudrun Schyman) останнім часом постійно була там. Вони хочуть бути схожими на нас та бути з нами: поширювати антирасистський фемінізм. Сподіваюся, вони переможуть, і ми побачимо подальше поширення цього проекту принаймні по всіх нордичних країнах.

Є.Д.: Чи є у Вашої партії зв’язки та співпраця із країнами поза ЄС?

Б.Р.: На жаль, я не знаю про якісь такі проекти чи співпрацю. Наша головна мета зараз ― це посилення та поширення цих рухів у Швеції, у нордичних країнах та у ЄС, там, де у нас зараз є платформа та можливості це робити.

Є.Д.: Чи приймають до лав партії чоловіків? Якою є їхня роль у партії?

Б.Р.: Звичайно, приймають! У нашій партії є багато чоловіків, адже не всі жінки ― феміністки, і не всі фемініст(к)и ― жінки. Ми не хочемо відокремлюватись від людей (у даному випадку ― чоловіків), які мають бажання працювати в одному напрямку з нами, ми швидше хочемо працювати разом. У нашій боротьбі і в нашому русі потрібні всі, незалежно від віку, гендерної ідентичності, сексуальності тощо.

Є.Д.: Чи є у Вас якась інформація щодо того, хто голосує за партію?

Б.Р.: Так, в більшості це молоді жінки у віці від 18 до 29 років. Тобто, наразі це одне покоління, але ми думаємо, що можемо впливати та залучати й інші.

Є.Д.: Мені просто цікаво, чи не є освічені, інтелектуальні жінки базою Вашого електорату і чи дійсно Ви досягаєте тих мігранток та/або жінок робочого класу, потреби яких Ви намагаєтесь адресувати?

Б.Р.: Так, у нас є ця проблема в певній мірі, і наразі я також працюю для того, щоб змінювати цю ситуацію на краще. Я думаю, що іноді мова, яку ми використовуємо, створює нам бар’єри для того, щоб достукатись до людей, чиї права та свободи ми хочемо підняти. Але мені здається, що це загальна проблема у шведській політиці, що партії не досягають тих людей, чиї потреби вони хочуть адресувати. Те ж саме, наприклад, з лівою партією, адже це не робочий клас голосує за них, а, в основному, студенти та викладачі, представники академії. І це має багато спільного із тим, якою мовою ми, політики, користуємось, як ми просуваємо себе, куди ми їдемо, які групи ми відвідуємо…

Але зараз ми працюємо над тим, щоб змінювати це. Наприклад, «ФІ» чи не єдина партія, яка говорить про колонізацію саамів 2 шведами, про те, як вони щороку втрачають свої землі. Тож, ми намагаємося їздити туди, встановлювати контакти з цими групами, щоб дізнаватися про їхні проблеми та потреби. Одна із наших партійних лідерок, Сіссела Нордлінг Бланко (Sissela Nordling Blanco) останнім часом багато працює із корінними народами. Вона також багато взаємодіє із ЛГБТ організаціями у Швеції, так як «ФІ» є дуже підтримуючою в цьому відношенні. У нас також є Вікторія Кавеса (Victoria Kawesa), яка часто піднімає питання та працює у сфері протидії ненависті щодо африканських народів у Швеції, вона навіть ввела та посилила увагу щодо терміну «афрофобія» у Швеції. Жінкою, яка зараз має місце у Європейському парламенті від «Феміністичної Ініціативи» є Сорайя Пост (Soraya Post) ― представниця ромської спільноти.

Тож, у нас є ці люди на владних позиціях, які представляють свої громади, які мають зв’язки з цими громадам, і, я сподіваюся, що у найближчому майбутньому це допоможе стерти ці інтелектуальні бар’єри і той факт, що лише певні групи людей голосують за нашу партію. Тому що, звичайно, якщо ти, наприклад, говориш про інтерсекційність, то лише деякі люди будуть знати, що ти маєш на увазі. Але так як у нас є сильні особистості всередині нашої партії, які мають сильні зв’язки зі своїм походженням, або тим, чим вони зацікавлені та у чому спеціалізуються, то, я думаю, що від цього прийде наш успіх.

Є.Д.: Ви згадали, що у вас є 2 партійні лідерки на даний час. Чи не могли б ви докладніше розповісти про це?

Б.Р.: На початку у нас не було партійних лідерів/ок, а були три спікерки, і ЗМІ просто розгромило нас за це, за те, що ми хотіли мати більш горизонтальну структуру в партії. Тепер, у лютому 2015 року ми зібралися на партійних зборах та вирішили обрати 2 партійних лідера/ки, яких ми наразі маємо офіційно. Одною з них є Гудрун, іншою Сіссела, остання є родом із Перу ― на жаль, Ви навряд чи побачите це у будь-якій іншій партії у Швеції.

Є.Д.: Ви згадали про медіа. У ЗМІ «ФІ» часто представлена як чоловіконенависницька партія. Що Ви скажете з цього приводу?

Б.Р.: Я думаю, що ми є загрозою. Ми несемо абсолютну загрозу для балансу сил у Швеції, адже ми виступаємо проти багатьох цінностей та норм, які, вважаються «основою шведської нації». Наприклад, ми запитуємо, чому гетеросексуальність є нормою, а гомосексуальність – ні? Ми говоримо про речі, які багатьом здаються «природними» та «очевидними».

Також ЗМІ часто працює в інтересах тих, хто має владу, тому, звичайно, вони атакують нас разом із лівою партією при першій можливості, адже ми намагаємось підірвати наявний баланс сил. Шведські медіа продукують шалену кількість стереотипів про нас як про чоловіконенависницьких, волохатих, істеричних і які там ще є стереотипи про феміністок. Особливо вони люблять виривати з контексту якісь фрази членок нашої партії і скрізь їх публікувати задля того, щоб створити нам погану репутацію. Але головне те, що, коли це відбувається, коли так багато ненависті проти партії, яка не поширює ненависть, це означає, що щось є дійсно не так із цим суспільством, і наша присутність та робота є справді важливою. Гудрун Шейман (Gudrun Schyman) запитали нещодавно: «Що Вас мотивує?» Її відповідь була: «Невігластво людей».

Є.Д.: Які економічні виклики наразі стоять перед шведським суспільством і чи здатні правлячі партії їх розвязати?

Б.Р.: Це дійсно складне питання. Я думаю, що проблема в тому, що ми тільки думаємо про економічний розвиток, не враховуючи соціального або екологічного розвитку. Політика, яку ми наразі маємо у Швеції та ЄС із правими урядами, є зосередженою в основному на економічному зростанні, коли забуваються та нівелюються соціальні та екологічні аспекти. Економіка працює у некорисний для людей та природи спосіб, пріоритезуючи корпорації: як корпорації можуть зростати, як ще більше спростити для них умови тощо.

І тепер, коли вони зробили це, і це, безумовно, не є сталим, можна легко проілюструвати, як зросли гендерні розриви, як усе більшою стає нерівність між бідними та багатими, і як люди з іноземним походженням стають усе більш дискримінованими на ринку праці та житла. Таким чином, в цілому соціальні умови погіршились, і це є той момент, коли крайні праві партії (такі як «Шведські демократи») приходять та беруть владу, звинувачуючи в усіх проблемах мігрантів/ок або інші вразливі категорії населення, а не те, у який спосіб працює сама система або ж партії (в основному консервативні, праві партії) та їхню відповідальність за проведені економічні реформи, які було зроблено коштом соціальної та екологічної стійкості та розвитку. Таким чином, ми повинні дійсно змінити наш спосіб пріоритезування речей, і нам потрібен новий шлях виконання цього. Ось чому «Феміністична Ініціатива» є такою необхідною!

Спілкувалася Єлена Дудко

 

Notes:

1. Гендерний мейнстрімінг ― послідовне впровадження політики, націленої на вирівняння дисбалансу в правах і можливостях жінок та чоловіків на всіх рівнях соціального і політичного життя (Гендер для медій; 2013: 196).

2. Саами (інші назви: самі, лапландці, лопарі) ― фіно-угорський народ, що проживає на території Лапландії у Норвегії, Швеції, Фінляндії та РФ.

Поділитись