Тетяна Мацьоха
Ми пірнули в цей світ, не розібравшись з тим,
що залишилося за спиною.
Не вміючи жити в одному світі — породили інший.
І не знаємо, куди йти. До чого прагнути.
С. Лук’яненко
(з книги «Лабіринт відображень»)
Кожне десятиліття породжує нові, властиві тільки йому пристрасті, потяги та залежності. Молодь як провідна та прогресивна ланка суспільства, на яку завжди покладаються великі надії, виступає в цьому випадку таким собі лакмусовим папером, який показує наявні суспільні суперечності. На тлі залежностей, що вже давно існують, поступово починають проявлятися нові, більш актуальні та злободенні, підкреслюючи своєю появою саме ті проблемні сфери, які не впорядковані належним чином.
Доступність до все нових видів «благ», безперервний розвиток гаджетів, спрямованих саме на розважальну складову суспільного споживання, складності в стосунках із рідними й близькими, падіння рівня емпатійності — це лише частина довгого списку, але вона окреслює негативний бік становлення сучасної української молоді в суспільстві. Всі ці чинники зумовлюють появу на тлі «старих» видів залежностей, як‑от алкоголізм, тютюнопаління, вживання наркотичних речовин, «нових», що динамічно набирають обертів і стрімко розширюють свій ареал в Україні.
У цьому разі залежності виступають своєрідним способом втекти від реального світу, на деякий час відволіктися від життєвих проблем, постійної конкуренції та суєти людського буття.
На черговій прес-конференції, присвяченій презентації звіту ESPAD на тему «Європейське опитування учнів щодо вживання алкоголю та наркотиків», яка відбулася в кінці вересня 2016 року, були представлені ключові результати за 2015 рік і динаміка розвитку залежностей, характерних саме для України.
Про дослідження ESPAD слід сказати, що це вже шоста хвиля соціологічних опитувань в Україні (попередні пройшли в 1995, 1999, 2003, 2007 і 2011 роках).
Нові статистичні дані були представлені на основі опитування, проведеного 2015 році серед 6 674 учнів і студентів (3 215 хлопців і 3 459 дівчат) віком 15—17 років сільських та міських загальноосвітніх шкіл, ПТУ й вишів I—II рівнів акредитації.
Дослідження провів Український інститут соціальних досліджень ім. Олександра Яременка за підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні та Європейського моніторингового центру з наркотиків і наркоманії (EMCDDA) в межах міжнародного проекту ESPAD, проведеного в 33 країнах Європи.
Результати цього дослідження демонструють нам поступове, але все ж стійке зменшення тютюнопаління та вживання алкоголю серед української молоді.
За даними ESPAD, якщо 2011 року частка молодих людей, які курили хоча б один раз в житті становила серед юнаків 67,7%, а серед дівчат — 55%, то 2015 року цей показник знизився до 60,4% у хлопців і до 46% у дівчат (Балакірєва 2015: 22).
Динаміка вживання алкоголю (хоча б один раз за останні 30 днів) з 53,7% в 2011 році знизилася до 42% в 2015. Суттєвої різниці за статтю не виявлено (Балакірєва 2015: 22).
Здавалося б, що ці позитивні тенденції повинні радувати представників соціальних структур. Але ж насправді вони приховують під собою актуалізацію більш сучасних видів залежностей, як-от інтернет-залежність, вживання ПАР (психоактивні речовини — психотропні засоби, наркотики), азартні ігри тощо.
Особливої уваги заслуговує проблема інтернет-залежності, оскільки саме вона розвивається найбільш масштабно та всеосяжно і зі свого боку нагадує складний пазл, що налічує безліч складових — від залежності від соціальних мереж до кібернетичної лудоманієї, яка проявляється в нав’язливому захопленні відео- та комп'ютерними іграми.
На сьогодні науковці (Варламова, Гончарова, Соколова 2015: 172) виділяють такі валідні та вимірювані показники інтернет-залежності:
- кількість часу, проведеного в інтернеті;
- способи проведення вільного часу;
- кількість/якість сну, його порушення через використання мережі;
- прояв агресивності, дратівливості при неможливості скористатися інтернетом;
- погіршення робочих/навчальних показників у зв'язку з використанням мережі.
Таблиця. Типологія інтернет-залежності
Ми не прибічники технопесимістів, але маємо підкреслити свою стурбованість щодо поглиблення проблеми інтернет-залежності серед молоді. Незважаючи на всі переваги масової комп'ютеризації населення, цей процес має серйозні соціальні наслідки. І оскільки на сьогодні інтернет є невід’ємною частиною життя сучасної людини, потрібно зуміти сформувати той необхідний баланс між віртуальним та реальним життям, який дозволить кожному реалізовувати себе як різносторонню особистість у всьому ансамблі людських взаємин без шкоди для здоров’я.
"У 9,9% респондентів виявлена сильна інтернет-залежність, а у 81% (!) помірна інтернет-залежність, виходячи з таких показників, як кількість проведеного часу в інтернеті, мотиви проведення часу в інтернеті, ставлення до соціальних мереж, комп'ютерних ігор, інтернет-серфінгу."
Сьогодні кожен третій юнак проводить більше ніж чотири години в інтернеті в робочий день; у 9,9% респондентів виявлена сильна інтернет-залежність, а у 81% (!) помірна інтернет-залежність, виходячи з таких показників, як кількість проведеного часу в інтернеті, мотиви проведення часу в інтернеті, ставлення до соціальних мереж, комп'ютерних ігор, інтернет-серфінгу (Балакірєва 2015: 78).
(р. н. — рік народження людини)
І в Україні до того ж інформаційні технології розвиваються досить повільними темпами в порівнянні з економічно розвиненими країнами. Проте вже зараз масштаби інтернет-залежності настільки суттєві, що її виділяють у низку нових залежностей, котрі суттєво впливають на становлення української молоді і суспільство в цілому.
Останнім часом за кордоном дуже велика увага приділяється саме цій проблемі. З появою нових технологій з’являються й нові види залежностей. Так, американська вчена Кімберлі Янг на цей момент виділяє п'ять основних видів інтернет-залежності (Янг 2000: 26):
1. комп’ютерна залежність (computer addiction): обсесивна пристрасть до роботи за комп'ютером (програмування, ігор або інших видів діяльності);
2. компульсивна навігація в мережі (net compulsions): компульсивний пошук інформації у віддалених базах даних;
3. перевантаженість інформацією (information overload): патологічна схильність до опосередкованих інтернетом азартних ігор, онлайн-аукціонів, електронних покупок;
4. кіберсексуальна залежність (cybersexual addiction): залежність від «кіберсексу», тобто від відвідування порнографічних сайтів, обговорення сексуальної тематики в чатах або закритих групах «для дорослих»;
5. кіберкомунікативна залежність (cyber-relational addiction): залежність від спілкування в соціальних мережах, форумах, чатах, групових іграх і телеконференціях, що може призвести до заміни реальних членів сім'ї і друзів віртуальними.
В Україні розповсюджена саме кіберкомунікативна залежність. Так, за проведеними дослідженнями, перше місце за відвідуванням посідають саме соціальні мережі — 27% загалом серед молоді. Вищий показник у дівчат — 29,8%, менший у хлопців — 23,9% (Балакірєва 2015: 80).
Варто також зазначити, що дівчата є активнішими в онлайн-спілкуванні, в той час як хлопці є більш завзятими геймерами. Саме такий розподіл за сферами інтересів, на наш погляд, пов'язаний з моделями поведінки, які формуються суспільством в дитині ще змалечку (лего, конструктори для хлопців, ляльки, пупси для дівчат; надмірний прояв емоційності є допустимим для дівчат, а хлопці мають бути більш стриманими). Тому якщо з часом дівчина зазвичай проявляє себе в комунікативній взаємодії, то хлопець — через конкретну дію, в цьому разі онлайн-дію в грі. Характерною є також відсутність зв’язку між потребою перебувати онлайн та віком опитаної молоді.
До чого ж призводить інтернет-залежність? Чим вона небезпечна? Річ у тім, що надмірне перебування у віртуальному світі розлучає людину зі світом реальним, призводить до постійно високого рівня тривожності, емоційної відчуженості, труднощів із концентрацією уваги. Через занурення в мережу елементарно може порушуватися режим сну та харчування.
"Як наслідок такого впливу ми можемо отримати суспільство індивідів, не здатних взаємодіяти, мислити колективно, бачити світ очами інших людей — своєрідний знеособлений світ."
Першим забив на сполох ще 1995 року американський психіатр Іван Голдберг, який запевняв, що надмірне користування інтернетом викликає депресію, стрес, агресію. На сьогодні відомо, що в дітей і підлітків залежність від віртуального простору спричиняє затримку соціального й емоційного розвитку. Як наслідок такого впливу ми можемо отримати суспільство індивідів, не здатних взаємодіяти, мислити колективно, бачити світ очами інших людей — своєрідний знеособлений світ.
Щоб спрогнозувати подальші тенденції розвитку цієї залежності, достатньо скористатися досвідом країн, які значно випереджають Україну в інформаційно-технічній сфері.
Так, наприклад, в Японії внаслідок технологічного прогресу виникла така соціальна проблема як «хікікоморі» (букв. «знаходження в самоті», «гостра соціальна самоізоляція»). Цей японський термін позначає людей, які відмовляються від суспільного життя й найчастіше прагнуть до крайнього ступеня соціальної ізоляції й самоти внаслідок різних особистих і соціальних факторів.
Переважно мова йде про 15‑річних підлітків-хлопчиків із забезпечених сімей, які кидають школу й місяцями, а то й роками сидять у своїх кімнатах сам на сам із комп'ютером, уникаючи контактів із зовнішнім світом. На початку своєї роботи японський психіатр Тамакі Сайто був вражений кількістю молодих японців, які ведуть такий спосіб життя. Наразі в 127‑мільйонній Японії їх вже як мінімум мільйон (Полыгаева 2015).
Окремої уваги потребує так званий «новий тип» японських інтернет-кафе, який існує вже майже десятиліття і почав набирати популярність ще під кінець минулого століття.
Такі інтернет-кафе, що є фактично гуртожитками з маленькими індивідуальними «барлогами», мають невеликий загальний простір, душові, пральні та автомати з безкоштовними напоями. Що найбільше приваблює як відвідувачів, так і постійних мешканців таких закладів, так це низькі за мірками Японії розцінки.
За 750 $ в місяць людина отримує кімнату, оснащену окремими дверима, особистий простір розміром приблизно 1,8 м х 1,2 м, необмежений доступ до напоїв на зразок«Кока-Коли», а також інтернет, комп'ютер та телевізор, безкоштовні ковдри й подушки. Правда, існує плата за додаткові послуги, наприклад можливість помитися коштує 3 $ (Полыгаева 2015).
Згідно з даними Міністерства охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення Японії, вже 2007 року 60 900 осіб регулярно ночували в інтернет-кафе, тоді як 5 400 людей жили в цих закладах постійно, бо не мали іншого даху над головою (Полыгаева 2015).
Ринок бурхливо росте й розвивається: тепер тільки в одному Токіо налічується близько десяти тисяч постійних мешканців інтернет-кафе — всього за три роки їх кількість зросла в два рази.
Турбує в цьому становищі те, що людям виявляється достатнім така дешевша альтернативна пропозиція повноцінному помешканню. Достатньо маленької комори без вікон та елементарних зручностей, проте з наявністю комп'ютера та необмеженого доступу до інтернету. В той час як уряд не поспішає вирішувати нинішні проблеми з доступним житлом, люди підлаштовуються під такий спосіб життя. Ніякого протесту, ніякої протидії.
З таким подальшим інформаційно-технічним розвитком сюжет британського серіалу-антиутопії «Чорне дзеркало» (Смаилова, Бронштейн 2016) здається не такими вже відірваним від реальності. Адже саме в цьому серіалі яскраво демонструється доведена до абсурдності внаслідок бездумного використання інформаційних технологій у капіталістичному суспільстві сутність людського життя. Про це нам варто замислитися вже зараз.
"Абсолютно забувається, що прогрес технологічний ще зовсім не означає прогрес людський."
Проте коли реальне життя перестає влаштовувати, коли навіть підсвідомо відчувається втрата сенсу буття, людина шукає альтернативи. На жаль, у споживацькому суспільстві момент протидії починає проявлятися не в діяльнісній сфері, а саме в споживацькій. Ніби-то можна заповнити те саме спустошення віртуальним життям чи періодичним вживанням речовин (ПАР, алкоголь), що допомагають на певний момент відійти від реальності:
«Людина все більше знецінюється, як говорив Фромм, “людина рухається без будь-якої свідомої мети, за винятком мети робити товар, бути в русі, йти вперед...”. А ось куди рухається? Навіщо рухається? Це зовсім недоречні запитання. При цьому абсолютно забувається, що прогрес технологічний ще зовсім не означає прогрес людський» (Мацёха 2015).
Життя на публіку, не залежно від того, що відбувається насправді за кулісами шоу — це сучасні реалії. Це саме той спосіб життя, який активно пропагується та розповсюджується засобами масової інформації. Бо саме такий він вимагає ще більшого споживання, безперервної купівлі товарів, шопінгу тощо.
Деякі вчені взагалі говорять, що наша епоха в принципі істероїдна. Люди найбільше стурбовані тим, щоб так чи інакше опинитися в центрі уваги, і намагаються здійснити це будь-якими способами. Якщо це вдається в руслі самореалізації, то вони щасливі і знаходяться на своєму місці. Проте в багатьох це не виходить, і вони намагаються привернути увагу хоч якось. Найбільш яскраві моменти життя вони переживають, коли відчувають, що на них спрямована увага. А на самоті або в натовпі, що практично те ж саме, настає різкий спад і сильна незадоволеність, тому люди намагаються знайти, чим ще привернути до себе увагу.
Варто сказати, що будь-які залежності — це лише симптом того, що суспільне життя все менше відповідає людському. І доволі самовпевнено вважати, що можна вилікувати хворобу позбавленням лише від певних її проявів. Для аналізу та роздумів українській громадськості залишається ще багато матеріалу, проте для конкретної протидії необхідно перш за все діяти всупереч споживацькому суспільству та культивувати такий самий діяльнісний підхід серед молоді.
Посилання
Балакірєва, О., 2015. ESPAD-2015: куріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед підлітків, які навчаються. Київ: Поліграфічний центр «Фоліант».
Варламова, С., Гончарова, Е., Соколова, И., 2015. «Интеренет-зависимость молодёжи мегаполисов: критерии и типология». В: Мониторинг общественного мнения, №2 (126), с.165—182.
Мацёха, Т., 2015. «Феномен одноразового общества». В: Пропаганда. Доступ 09.05.17 по адресу: [link]
Пикабу, 2017. Кибер-бомж. Доступ 09.05.17 по адресу: [link]
Полыгаева, Д., 2015. «Новые затворники: Почему молодые люди выбирают жизнь в четырёх стенах». В: The Village. Доступ 09.05.17 по адресу:[link]
Смаилова, Е., Бронштейн, Е., 2016. «Черное зеркало человеческой сущности». В: Спільне. Доступ 09.05.17 по адресу: [link]
Янг, К., 2000. «Диагноз — Интернет-зависимость». В: Мир Интернет, №2, с. 24—29.
