Досить! Усі намагаються налаштовуватися на краще, коли йдеться про соціальне дистанціювання та роботу з дому, розповідають про Шекспіра й Ньютона, які створили деякі зі своїх кращих творів під час епідемії чуми в Англії. Відповісти можна лише одне: їм не доводилося дбати про дітей.
Шекспір проводив більшість свого робочого життя в Лондоні, де були театри, а його сім’я мешкала в Стратфорді-на-Ейвоні. Коли 1606 року спалахнула чума, драматургу пощастило – Чорна Смерть його пощадила, хоча його орендодавиця померла в розпал епідемії. Шекспірові дружина й двоє дорослих доньок пересиділи небезпеку в сільській місцевості, у графстві Ворикшир. Ньютон ніколи не одружувався та не мав дітей. Велику Чуму 1665–1666 років він пережив у сімейному помісті на сході Англії, а більшість життя провів у Кембриджському університеті, який забезпечував йому стіл і впорядкований побут.
"По всьому світу жіноча незалежність стане тихою жертвою пандемії."
А тим, хто дбав про інших, в часи епідемії вочевидь бракувало натхнення, щоб написати «Короля Ліра» чи винайти корпускулярну теорію світла. Пандемія підсилює всі наявні нерівності (навіть якщо політики наполягають, що не час говорити про будь-що, крім кризи). Для білих комірців працювати з дому простіше, наймані працівники з фіксованими зарплатами й бонусами будуть більше захищені, а самоізолюватися в просторому будинку легше, ніж у тісній квартирі. Але одним із найразючіших наслідків коронавірусу буде те, що багато пар виявляться відкинутими у 1950-ті. По всьому світу жіноча незалежність стане тихою жертвою пандемії.
Здається, фізично вірус уражає жінок не так сильно. Однак останніми днями дискусія про пандемію розширилася: ми переживаємо не лише кризу охорони здоров’я, але й економічну кризу. Оскільки нормальне життя заморожене щонайменше на три місяці, втрата робочих місць неуникна. Водночас закриття громадських закладів та заборона соціальних контактів перекладає турботу про дітей з оплачуваної праці – дитсадків, шкіл, няньок – на неоплачувану. У промислових містах коронавірус руйнує домовленості багатьох пар, де обоє заробляють: Ми можемо працювати, тому що хтось інш_а наглядає за нашими дітьми. Замість цього доводиться вирішувати, кому тримати удар.
"Доглядова праця більше ляже на плечі жінок, бо так улаштовано ринок праці."
З цією пандемією пов’язано багато зверхності. Особливо злить неспроможність Заходу усвідомлювати уроки історії: Ебола 2014 року в трьох африканських країнах, вірус Зіка 2015 та 2016 років та нещодавні епідемії SARS, свинячого та пташиного грипів. Науковці, які досліджували ці явища, встановили, що епідемії мали вирішальні й тривалі наслідки для гендерної рівності. «Епідемія Еболи вплинула на доходи всіх, – пояснила New York Times Джулія Сміт, дослідниця політик з охорони здоров’я університету Саймона Фрейзера, – але доходи чоловіків повернулися до доепідемічного рівня швидше, ніж жіночі». Наслідки епідемії можуть тривати багато років, розповіла мені Клер Венгем, доцентка Лондонської школи економіки, спеціалістка з глобальної політики охорони здоров’я. «Ми також побачили, що [під час Ебола-кризи] знизилися показники дитячих щеплень». Пізніше, коли ці діти хворіли на захворювання, яких можна було б уникнути, матерям доводилося брати оплачувані відпустки.
На індивідуальному рівні економічні рішення, до яких удаватимуться сімейні пари в найближчі місяці, цілком зрозумілі. Що потрібне пацієнтам пандемії? Догляд. Що потрібне літнім людям під час карантину? Догляд. Що потрібне дітям, яким не можна в школу? Догляд. Усе це дбання, ця неоплачувана доглядова праця більше ляже на плечі жінок, бо так улаштовано ринок праці. «Ідеться не лише про соціальні норми, за якими піклування покладається на жінок, а також про практичні питання, – додає Венгем. – Хто заробляє менше? Хто гнучкіш_а?»
За офіційною статистикою, у Великобританії 40% зайнятих жінок працюють не на повну ставку, а серед чоловіків таких лише 13%. У гетеросексуальних парах жінки часто заробляють менше за партнерів, тож коли трапляються негаразди, їхня робота оцінюється як менш важлива. А негаразди можуть тривати не кілька тижнів, а й кілька місяців. Частина жінок не зможе повернутися на той кар’єрний рівень, який вибудовували впродовж років. Звісно, коли зачиняють школи, багато татів також приходять на допомогу, але це далеко не правило.
Попри те, що у XX столітті жінки масово вийшли на ринок праці, явище «другої зміни» продовжує існувати. По всьому світу жінки — навіть працевлаштовані — виконують більше хатньої праці та мають менше вільного часу, ніж їхні партнери-чоловіки. Навіть із мемів про панічні закупи можна помітити, що домашню роботу на кшталт запасання харчами виконують насамперед жінки. «Я не боюся Covid-19, але брак порозуміння між людьми мене лякає», — повідомляє особливо популярний твіт про корона-кризу. «Переживаю за людей, яким доводиться йти в магазин, щоб прогодувати сім’ю, а там Сьюзен і Карен закупилися на 30 років наперед». Жарт працює лише тому, що, за загальними уявленнями, «Сьюзен» і «Карен» – типові матусі із заможних передмість – більше відповідальні за ведення домогосподарства, ніж, скажімо, «Майк» і «Стів».
"По всьому світу жінки — навіть працевлаштовані — виконують більше хатньої праці та мають менше вільного часу, ніж їхні партнери-чоловіки."
Не треба довго шукати пари, які вже прийняли складні рішення про розподіл додаткової неоплачуваної праці. Так, коли я телефонувала Венгем, вона була вдома сама з двома дітьми (вони з чоловіком влаштували двогодинні зміни, по черзі займаючись доглядом та оплачуваною роботою). Це можливе рішення, однак для інших розподіл може відбуватися за старими моделями.
Багато пар, де обоє працевлаштовані, прилаштувалися до нових умов так, як їхні дідусі й бабусі: одна займається домогосподарством, а другий заробляє на хліб. «Мій чоловік – лікар швидкої допомоги й лікує пацієнтів із коронавірусом. Щойно ми прийняли дуже складне рішення: чоловік на час роботи поживе в гаражі», — написала епідеміологиня Рейчел Патцер з університету Еморі. Вона має тритижневого малюка та ще двох дітей. «Коли я (сама) намагаюся проходити з дітьми шкільну програму, а мале верещить, варто спустити його з рук, я переживаю за здоров’я свого чоловіка й сім’ї».
Самотні матері й тати опиняються перед іще складнішим рішенням: як поєднати роботу та догляд, якщо школи зачинені? Не варто ностальгувати за «ідеалом 50-х», коли татусь повертався надвечір додому, де його зустрічали свіжа вечеря й покупані діти, адже й тоді багато сімей були дуже далекі від цього стереотипу. Сьогодні у Великій Британії чверть сімей мають лише одн_у з батьків, у понад 90% випадків це матері. Зачинені школи ще більше ускладнюють їм життя.
Епідемія Еболи показала й інші – гостріші – наслідки, яких, хоч і в меншому вимірі, можуть зазнати промислові країни в часи коронакризи. Закриття шкіл вплинуло на шанси дівчаток, тому що багато з них не повернулися до навчання (збільшення підліткових вагітностей загострило цю тенденцію). Зросло домашнє й сексуальне насильство. Більше жінок почало вмирати під час пологів, адже ресурси було спрямовано в інші сфери. «Система охорони здоров’я переживає струс, все перекидають на епідемію, — каже Венгем, яка під час Еболи займалася науковою роботою в Західній Африці. – Урізають усе непріоритетне. Це може вплинути на материнську смертність і доступ до контрацептивів». З цього питання у США, у порівнянні з іншими багатими країнами, жахлива статистика: чорні жінки помирають під час пологів удвічі частіше, ніж білі.
"Сьогодні у Великій Британії чверть сімей мають лише одн_у з батьків, у понад 90% випадків це матері."
Венгем була шокована статистикою зі Сьєрра-Леоне — країни, яку особливо жорстко вразила Ебола: з 2013 по 2016 рік, тобто під час епідемії, від ускладнень під час пологів померло більше жінок, ніж від самої заразної хвороби. Однак, як і непомічена доглядова праця, від якої так залежить сучасна економіка, ці смерті також загубилися в тіні проблем, викликаних епідемією. Мовляв, так сталося. У своїй книжці «Невидимі жінки» Керолайн Кріадо-Перес пише, що під час та після епідемій вірусу Зіка та Еболи було опубліковано більше ніж 29 млн тематичних статей у понад 15 тис. професійних виданнях, та менше 1% з них стосувалися гендерних вимірів епідемій. Венгем досі не вдалося знайти бодай один гендерний аналіз пандемії коронавірусу. Сьогодні вона з двома співавторками намагаються заповнити цю прогалину, працюючи над дослідженням.
Знання, отримані з епідемій Еболи та вірусу Зіка, мають бути враховані в сучасних політиках. У багатих і бідних країнах разом з обмеженням соціальних контактів та забороною виходити надвір слід очікувати зростання домашнього насильства. Стрес, зловживання алкоголем і фінансові негаразди призводять до насильства в сім’ї, а карантинні заходи по всіх земній кулі загострять ці три чинники. Благодійна організація «Жіноча допомога / Women's Aid» у Великій Британії висловлює побоювання, що «нападники використають соціальне дистанціювання й самоізоляцію як інструменти контролю та примусу, щоб перекрити дорогу до безпеки й інституцій, які надають підтримку».
Дослідни_ці (також і ті, з ким я розмовляла) розчаровані, що це знання не доходить до рівня політичних рішень і далі практикується гендерно нейтральний підхід до боротьби з пандемією. Дослідни_ці бояться, що буде втрачено нагоду зібрати важливі якісні дані, корисні для майбутнього. Наприклад, ми досі не знаємо, як збудники, подібні до COVID-19, впливають на вагітних жінок. І це пояснює суперечливі рекомендації для них під час нинішньої кризи. Сюзанна Герез із Центру глобального розвитку зазначає, що нам також бракує даних для прогнозування того, коли можна знову відчиняти школи.
Не варто повторювати помилки. Хай якою жахливою здається ця думка, подальші епідемії неминучі, й гендерні питання не мають вважатися другорядними, такими, що відволікають від «справжньої кризи». Наші сьогоднішні дії впливають на життя мільйонів жінок і дівчат під час наступних епідемій.
"Надто довго політики за замовчанням розраховували на те, що догляд за дітьми та старими можна «звалити» на особисту відповідальність громадян – переважно жінок."
Коронакриза буде глобальною й тривалою — з погляду як економіки, так і медицини. Однак вона означає й певні шанси. Це може бути перша епідемія, під час якої гендерні та статеві відмінності буде задокументовано, на них зможуть спиратися дослідни_ці й ті, хто ухвалює рішення. Надто довго політики за замовчанням розраховували на те, що догляд за дітьми та старими можна «звалити» на особисту відповідальність громадян – переважно жінок – й ефективно розпорядитися величезними дотаціями на користь оплачуваної праці. Пандемія коронавірусу має пролити світло на розмір цього перекосу.
Венгем виступає за кризовий догляд за дітьми, економічну безпеку для дрібних підприєм_иць і пряму фінансову допомогу сім’ям. Однак надії у неї мало, адже досвід показує: часто уряди реагують короткостроково або й ретроспективно. «Усе, що трапилося, було прогнозоване, егеж? – каже вона. – Ми, група академічних дослідниць, знали, що хвороба не обмежиться Китаєм, що вона паралізує фінансові системи, але ні запасу грошей, ні урядового плану на такий випадок створено не було… Ми все це знали, однак вони нас не слухали. Чого їм дослухатися, якщо це про жінок?»
