• ПРО ДЕЯКІ ФУНКЦІЇ ЛІТЕРАТУРИ

    ПРО ДЕЯКІ ФУНКЦІЇ ЛІТЕРАТУРИ

    • Слайдер
    • 06/01/2014
    Свого часу ходила одна байка (і якщо це вигадка, то дуже показова). Якось Сталін запитав: «Папа Римський? А скільки в нього дивізій?» Історія підтверджує, що апарат – річ дуже важлива, але не вирішальна. Бувають такі нематеріальні сили, що важать більше за будь-що, хоч у термінах ваги їх не виміряєш. Нас оточують нематеріальні сили. І не тільки духовні цінності (релігійні вчення). Це і квадратний корінь, формула якого здолала століття, й ті ж декрети Сталіна та Папи... До таких сил я зараховую літературну традицію, тобто таку сукупність текстів, яку людство створило безкорисливо (на відміну від корпусу законів, наукових формул, стенографій доповідей або розкладу руху потягів), радше gratia sui, з чистої любові до них самих. Те, що читаєш для задоволення, для духовного зросту, поглиблення знань, ба навіть задля розваги, коли ніхто нас не приневолює цим займатись (виняток – навчальні заняття). Звісно, літературні об’єкти тільки наполовину нематеріальні, адже натурально виготовлені з паперу. Проте свого часу традиція передавалась лише усно, література втілювалася в голосі або викарбовувалась на камені; а сьогодні ми дискутуємо про майбутнє електронних книжок (e-books), які дозволяють нам читати афоризми життєвої мудрості чи «Дон Кіхота» на екрані з рідких кристалів. Відразу хочу застерегти, що я не збираюсь розводитися про vexata questio електронної книжки. Я належу до любителів читання романів та поезій на папері, якому властива зерниста фактура рогоподібних сторінок, але й здогадуюсь про покоління hackers, які, за життя не прочитавши жодної книги, завдяки електронним книгам сьогодні вперше пізнали та поцінували «Дон Кіхота». Як же виграв їх дух і програв зір! Якщо прийдешні покоління спроможуться налаштувати гарні стосунки (психологічні та фізичні) з e-books, сила «Дон Кіхота» нікуди не подінеться. Чому ж служить така нематеріальна сила, як література? Досить відповісти, як я, що діє вона gratua sui, а отже, нічому й не служить. Однак таке анемічне ставлення до літератури ризикує звести її до джоґґингу чи до розгадування кросвордів, хоч ті чимось теж корисні – для здоров’я тіла чи збагачення словникового запасу. Я ж говоритиму сьогодні про деякі функції, які набуває література щодо нашого особистого та суспільного життя. Далі
  • ЩЕ ОДНА ЦЕГЛИНА У СТІНІ (розділ 5)

    ЩЕ ОДНА ЦЕГЛИНА У СТІНІ (розділ 5)

    • Мистецтво
    • 19/12/2013

    Далі
  • ВЕЖА АБСУРДУ. Рецензія на відео «Вежа. Зонгшпіль» і газету «Чиє це місто» групи «Что делать» (+ВІДЕО)

    ВЕЖА АБСУРДУ. Рецензія на відео «Вежа. Зонгшпіль» і газету «Чиє це місто» групи «Что делать» (+ВІДЕО)

    • Слайдер
    • 05/12/2013
    Близько року тому корпорація «Газпром» та міська адміністрація вирішили звести хмарочос заввишки 400 метрів поблизу історичного центру Санкт-Петербурга, визнаного ЮНЕСКО об’єктом Світової спадщини. Будівництво «суспільно-ділового Охта Центру» у Червоногвардійському районі міста, що має завершитися у 2016 році, охоплює площу у 68 гектарів. Максимальна висота будівель у цьому районі, відповідно до законодавства — 100 метрів, однак проект «газочосу», який планують побудувати уже до 2012 року, передбачає висоту у 403 метри. На місці майбутнього бізнес-комплексу розташовано історичні пам’ятки «Шведська фортеця Нієншанц», стоянки доби неоліту та рештки шведського купецького міста-фортеці Ландскрон. Крім того, будівельники вже встигли знести пам’ятник ленінградцям, загиблим під час блокади. Проти будівництва проводилися кількатисячні мітинги, за даними Центру моніторингу соціальних процесів СПбДУ, проти забудови висловилося більше половини опитаних, за — лише чверть (Вишневский 2010). Проте на початку жовтня 2010 року, коли пишеться цей текст, проект здобув остаточну підтримку російської Головдержекспертизи. Зараз місцеві жителі намагаються боротися із незаконною і небажаною забудовою не лише кількатисячними мітингами, а й через суди. Далі
  • РОБОТИ І РОБІТНИКИ: ХТО ПОВСТАНЕ ПЕРШИМ?

    РОБОТИ І РОБІТНИКИ: ХТО ПОВСТАНЕ ПЕРШИМ?

    • Слайдер
    • 30/09/2013
    Серед наявних та потенційних досягнень науки особливе місце в суспільній свідомості займають роботи, особливо людиноподібні. Власне, більшість людей, почувши слово «робот», швидше за все уявить не просто маніпулятор на заводі, а механічну істоту з руками-ногами і головою. Такі роботи поки що залишаються переважно елементом пейзажу фантастичного фільму чи книги, а не повсякденної реальності. Однак і в цій якості вони відіграють певну роль у житті суспільства. Вигадані роботи є потужною силою, що змінює хід історії людства, або й узагалі вирішує питання про доцільність існування останнього (зазвичай не на його користь). Зважаючи на те, що крок від наукової фантастики до дійсності інколи виглядає близьким і реалістичним, уявлення про роботів, запозичені з творів масової культури, мають тенденцію впливати на дискусії про можливе та належне у науково-технічному прогресі, етику науки та стратегію розвитку цивілізації. Утім, роботи з наукової фантастики говорять більше про самих людей та суспільні умови, в яких перебував автор твору, ніж про технологію та науку. Їхня поведінка запрограмована не інженерами, а письменниками чи сценаристами, які можуть використовувати їх для просування певних ідей, візуалізації страхів чи надій. Звертаючись до художніх творів, що живляться страхом перед роботами, у кожному випадку можна знайти етичну, соціальну чи економічну дилему, навколо якої розгортається конфлікт, і побачити, що розумні машини є лише метафорою для конфліктів внутрішньолюдських. Далі