Місто

БОРОТЬБА ЗА КРЕАТИВНІСТЬ. КРЕАТИВНІСТЬ ЯК БОРОТЬБА

• Слайдер
• 01/02/2013

Я розгляну питання креативності як питання боротьби, і не лише в Амстердамі. Всі цитати, якщо окремо не зазначено іншого, походять із цього проекту. Отже, я хочу зосередитися на двох рушійних силах креативного міста: (а) ролі міських соціальних рухів (тобто активістів-сквотерів) та загрозі кооптації неоліберальною міською політикою, яка поступово втілюється в життя; (б) ролі ринку нерухомості та тимчасового житла, так званих «антисквотерських угод», які витісняють сквотерів та заміняють цю практику малобюджетними програмами, що не надають жодних житлових прав. Далі

ДИТЯЧІ СТРАЙКИ В 1911 РОЦІ

• Голод
• 28/01/2013

Дитячі страйки 1911 року, як показує Дейв Марсон у цьому тексті, були частиною величезного зрушення робітників протягом довгого, спекотного літа 1911 року. Про робітничі повстання багато пишуть, а шкільні страйки відкрив саме Дейв Марсон. Він натрапив на них випадково, коли досліджував історію своєї спільноти — галльських докерів. Він простежив історію цих страйків по всій країні і вписав їх у контекст як шкіл, так і ширших спільнот. Ситуація зі школами, яку він описує, мало змінилася. Не й зникли труднощі з організацією опору. Автор цього тексту зараз працює докером, а в 1970-1972 він був студентом у Раскіні. Далі

Дівчина на замовлення

• Гендер
• 14/01/2013

З поглибленням прірви між класами класична поза підкорення крадькома повертається. «Ми натираємо Вашу підлогу в традиційній позі, — вихваляються у своїй брошурі «Веселі покоївки» (Merry Maids), найбільша служба прибирання з тих, що повиникали протягом останніх двох десятиліть, — колінно-ліктьовій». Жодна самостійна покоївка не прийме цієї пози добровільно: як і більшість людей, що самі прибирають у себе вдома, покоївки надають перевагу швабрі, якою належить оперувати стоячи. У своєму повному довіднику з домашнього господарства «Домашній затишок» (Home Comforts, 1999) Шеріл Мендельсон попереджає: «Ніколи не просіть найнятих прибиральниць мити підлогу рачки; це прохання можуть сприйняти як приниження». Однак у суспільстві, де 40 відсотками всіх багатств володіють 1 відсоток сімей, а видатки 20 відсотків сімей з найнижчих прошарків перевищують їхні прибутки, на приниження інших є попит. Наколінники стали відомими в американському політичному дискурсі як атрибути сексуальних рабинь. Але робітниці «Веселих покоївок», «Покоївок» (The Maids International) та інших корпорацій, які надають послуги з прибирання помешкань, щодня годинами стоячи на цих чудернацьких пристроях підбирають крихти, які падають із заможних столів.

Далі

ЦЕ ТАКОЖ ПРАВДА ПРО НОВУ ГУТУ

• Слайдер
• 19/12/2012

Ришард Капусцінський (1932-2007) — відомий польський журналіст та публіцист, репортажі якого з країн Африки, Азії та Латинської Америки шануються у всьому світі та вважаються класикою. Переклав польською мовою болівійський щоденник Че Гевари, приятелював з Сальвадором Альєнде. Нарівні з нобелівською лауреаткою Віславою Шимборською є одним із найбільш перекладених польських авторів. За репортаж «Це також правда про Нову Гуту» Ришарда Капусцінського було нагороджено польським «Золотим хрестом заслуги», хоч спочатку його піддали нещадній критиці. У ньому автор звертає увагу на те, що з приходом радянської влади до Польщі проблеми робітників, ширше – соціальна несправедливість, нікуди не зникли, а лише набули нових форм. Пов’язані з процесами соціалістичної модернізації, вони потребують рішучого розв’язання, яке можливе, говорить Капусцінський, лише за тісного співробітництва як робітників, так і зацікавленого керівництва. Далі

ТВОРЕННЯ МІСЬКОГО СПІЛЬНОГО

• Слайдер
• 05/11/2012

У містах люди всіх типів та класів (хай як неохоче й антагоністично) збираються для спільного, хоч і минущого та змінного життя. Віддавна урбаністи всіх мастей висловлюються щодо цієї спільності, а її численні репрезентації (в романах, кіно, образотворчому мистецтві і т. д.) намагаються розкрити характер цього життя (або специфічний характер життя у конкретному місті в певний час) та його глибше значення. Коли Хардт і Негрі заявляють, що ми повинні розглядати «метрополіс як фабрику з виробництва спільного», вони подають це як відправну точка для антикапіталістичної критики та політичного активізму. Подібно до «права на місто», ця ідея вабить та інтригує, однак що вона може означати? І як її можна пов’язати з довгою історією суперечок та дискусій щодо створення та використання ресурсів у спільній власності? Далі

НЕВРАХОВАНІ ГОЛОСИ

• Права людини
• 17/08/2012

Починаючи з січня 2011 року за сприяння профспілкових активістів, дослідників, журналістів, митців і усіх зацікавлених в рамках дослідницького проекту і формування архіву “Праця і робітничий рух в Україні. Архів і дослідження” збираються і аналізуються матеріали, що стосуються становища робітничого класу, змін, що відбулися у класовій структурі, а також форм класової експлуатації після розпаду СРСР. Окрім формально зайнятих робітників у традиційних секторах економіки (індустріального пролетаріату) ми звертаємося також до таких категорій робітників як: трудові мігранти, неформально зайняті вуличні торговці у кіосках, базарах, блошиних ринках, переходах, робітники мереж супермаркетів та закладів громадського харчування, будівельники, нестабільно зайняті офісні працівники нижчих ланок (т.зв. “офісний планктон”, що влкючає зокрема і “гручку” чи “нестандартну” зайнятість, стажування тощо), працівники у сфері освіти, охорони здоров’я (“бюджетники”), фрілансери у сферах науки і культури, працівники громадського транспорту, небезпечна і/або нелегальна робота. Далі