Дві сторони медалі
Чим для вас є дитсадок? Спогадом із дитинства? Можливістю залишити дитину і вийти на роботу? Чи місцем, де ви працюєте щодня? Так чи інакше – дитсадок присутній у житті майже кожної людини.
Ми – команда дослідниць, які хотіли б почати розмову про проблеми українських дитсадків і їхній вплив на життя жінок. Весь 2020 рік ми розбиралися в українській системі дошкільної освіти, законодавстві та статистичних даних, читали дослідження про вплив дитсадків на становище жінок та гендерну нерівність. Ми провели онлайн опитування майже півтори тисячі молодих матерів та понад 5 000 працівниць комунальних дитсадків і записали понад 30 годин розмов із ними.
А тепер готові розказати вам найважливіше – про українські дитсадки. Ми пропонуємо уявити себе ненадовго в ролі виховательок і матерів – пройти для цього невеликі тестові завдання, щоби краще зрозуміти клубок проблем, з якими їм живеться.
Зважаючи, що відпустка по догляду фактично не оплачується, (переважно) жінки на кілька років втрачають можливість мати власний заробіток. Це означає і повну залежність жінки від партнера, і гірше матеріальне становище сімей із малими дітьми. Особливо критичною ситуація є для самотніх матерів.
Дитсадки є другою інституційною цеглинкою після відпустки по догляду за дитиною, яка має вирішальний вплив на становище жінок. Адже саме вони визначають, коли більшість матерів мають можливість повернутися до стабільної економічної активності.
На кінець 2019 р. із 137 450 педагогічних кадрів у дитсадках працювало лише 1 727 чоловіків. Ба більше, на всю Україну в дитсадках працювало всього 77 чоловіків-вихователів. Існує декілька причин – як і стереотип про догляд за дітьми як «природно» жіночу справу, так і низькі зарплати в секторі. Саме низька зарплата в «жіночих» секторах економіки є одним із ключових факторів існування гендерного розриву в оплаті праці – розриву між середньою зарплатою чоловіків та жінок у країні.
Очима матерів
З якими проблемами стикаються матері, чиї діти відвідують державні й комунальні дитсадки? Як це впливає на їх повернення на ринок праці? Як відрізняються проблеми доступу до дитсадків у містах та селах?
Шлях до дитсадка
В уявленні переважної більшості опитаних матерів, дитячий садочок – це необхідне середовище соціалізації та розвитку дитини.
Місто, Південна Україна
Садочок – це соціалізація, привчання до певного режиму, якісь заняття. Не всі мами можуть приділяти цьому стільки часу, не мають відповідної освіти, можливо, бажання… Не всі цим займаються, на жаль. Тому, я вважаю, що садочок потрібен дітям.
З якого ж віку в Україні діти отримують доступ до цього середовища, а матері – можливість повернутися до стабільної зайнятості?
До 2017 р. формально до ясел приймали у віці від 2 місяців, однак фактично норма не виконувалась. Зараз чинною ця норма залишилася лише для закладів дошкільної освіти сімейного типу.
Охоплення дошкільною освітою дітей до 3 років залишається низьким – на рівні 16.5% у 2019 р. Це один із найнижчих показників, якщо порівнювати з країнами Європейського союзу.
Навіть у цій частці мова йде переважно про дітей віком від 2 до 3 років – у закладах дошкільної освіти станом на 2019 р. перебуває лише 31 дитина віком до 1 року, та 11486 дітей віком 1-2 роки (0.1% від загальної кількості). Ймовірно, в останню категорію переважно потрапляють діти, яких заклади погоджуються прийняти трохи швидше, ніж у 2 роки.
В уявленні опитаних матерів, найкращий вік для дитсадка – це 2-3 роки.
Місто, Західна Україна
Найкращий вік – від трьох років, тому що дитина в три роки вже більше розуміє, може більше сказати, щоб її розуміли. І взагалі той емоційний стан: вже вона не так прив’язана до мами, до тата і тоді вже може вона йти впевненіше, і адаптація легше потім.
Але «оптимальний» вік, коли дитину краще віддавати до дитсадка, диктується як і уявленнями про розвиток дитини, так і об’єктивними обставинами. В українських садках просто немає умов для перебування дітей молодшого віку. Адже очевидно, що для комфортного й безпечного перебування таких дітей у дитсадку, необхідні менші групи, більше персоналу, який отримує суттєво вищі зарплати. Реальність зараз – часто переповнені групи, хронічний брак кадрів і низька оплата праці. Проте в цій реальності доглядають за 58% дітей віком 3-6 років, займаються їхнім розвитком і навчанням.
Встигнути добігти
Коли дитина нарешті отримала місце в дитсадку і пройшла період адаптації, це ще не означає, що матір може спокійно влаштовуватися на будь-яку роботу. Розклад та розташування дитсадка відіграє важливу роль – адже дитину необхідно вчасно відводити та забирати.
І якщо графік роботи матері не вписується в режим роботи дитсадка та час на дорогу, то їй доведеться покладатися на інших членів сім’ї (якщо вони є поряд), «викручуватися» в інший спосіб. Або ж шукати таку роботу, яка відповідає заданим рамкам.
Загалом опитані матері задоволені графіком роботи та розташуванням дитсадка. Але майже кожна четверта (23%) незадоволена графіком, а майже кожна п’ята (18%) – розташуванням закладу. Попри поширене уявлення, що проблема великих відстаней – це про великі міста, частіше незадоволені місцем розташування мешканки сіл (25% порівнюючи з 16% мешканок обласних центрів та столиці). Проблема в тому, що в сільській місцевості садок може бути в сусідньому селі або за кілька кілометрів у іншому кінці великого села – в умовах, коли громадського транспорту немає.
Місто, Західна Україна
Графік роботи садка робить неможливою роботу будь-де, крім сільради та пошти… Тому не вирішує питання повернення матері на роботу.
Село, Центральна Україна
Если б хотя бы до шести, до полшестого садик работал… у нас раньше, до войны, до семи садик работал. Сейчас многие уже работают до пяти.
Водночас за офіційними рекомендаціями Міністерства освіти і науки, для дітей до 4 років радять 12-годинний режим роботи кожної групи, від 4 – організація не менше однієї групи з 12-годинним перебуванням. І відповідно до державних будівельних норм, пішохідна доступність до найближчого дитсадка в місті має становити до 300 м, у селі – до 500 м.
Однак укрупнення закладів у сільській місцевості, хаотичне будівництво житлових кварталів у містах, переповненість дитсадків, брак фінансування достатньої кількості ставок – усе це призводить до скорочених графіків роботи та незручного розташування.
Обласний центр, Південна Україна
Ми знаходимося у великому місті, і їхати, наприклад, до дитсадочка дуже далеко – дорога може займати близько години. У нас дуже складна транспортна інфраструктура. І це дуже-дуже-дуже накладно буває для деяких батьків.
Хутір, Центральна Україна, багатодітна матір
Ребенок пошел в сад в пять… Он ходит сам три километра где-то… У нас, например, перед садиком перекресток. Оттуда трактор, оттуда машина. Мы сильно просили автобус, сильно просили, и у директора школы, объясняли, пусть даже будем на солярку давать там какую-то копейку, пожалуйста, пустите школьный автобус. Нет и всё. От «из-за двоих детей мы не будем вам пускать».
Умови перебування
Матері, чиї діти відвідують комунальні дитсадки, найбільше незадоволені тими аспектами роботи, які пов’язані з матеріальною базою закладу. Значну частину цих проблем їм доводиться вирішувати власним коштом.
Місто, Центральна Україна
Облаштування майданчиків зовсім погане, частіше всього ще часів СРСР.
Смт, Південна Україна
Світла не було в групі чотири роки, поки батьки не змінили проводку.
Водночас найбільше опитані матері були задоволені “людським фактором”: ставленням працівниць до дітей, психологічним станом дитини (“чи ходить у садок із задоволенням?”), кваліфікацією персоналу, навчанням, освітою та розвитком, які дитина отримує в закладі.
Місто, Центральна Україна
Нам дуже пощастило, коли у нас педагог – от вона любить дітей і це відчувається. Для мене важливо, щоб в садочку у тих людей, які працюють, не було, скажімо, професійного вигорання. Тому що це робота мега-важка.
Обласний центр, Центральна Україна
Реформу потрібно починати не з програм чи нових яскравих стін! А із підвищення рівня задоволеності вихователя: заробітна плата повинна бути не смішна, у групах не по 40–50 дітей, вихователі не повинні фарбувати дитячі майданчики, а перед цим клянчити гроші на фарбу в батьків. І вони повинні відпочивати! Бо жодна нова програма не запрацює при мінімальній зарплаті!
Очима працівниць
Які умови та оплата праці в українських дитсадках? З якими проблемами стикаються люди, котрі там працюють? Як робота впливає на життя працівниць та їхніх сімей?
Зарплати і фінансування
Відповідно до статті 61 Закону «Про освіту», посадовий оклад педагогічних працівників найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Кожна наступна категорія додає не менше 10%. Якщо цю норму закону було б виконано на момент опитування навесні 2020 року, то зарплата педагогічних працівниць садочків становила б щонайменше 11 400 грн «чистими». На кінець 2020 р. педагогічні працівниці мали б отримувати «на руки» мінімум 12 075 грн.
Вихователька, стаж 16 років, зарплата 4 500, місто, Центральна Україна
Я ж кажу – ми все потягнем, всьо нормально! Дайте хотя б, я не знаю… ну не чотири тисячі. Ну щоб вижить, ну хотя би до десяти. Всім. Щоб міг відложить, щоб міг поїсти, одіться – елементарні речі. Елементарні! Я ж не кажу про щось…
Однак зараз ця норма Закону не виконується, а зарплата визначається Єдиною тарифною сіткою, прив’язаною до прожиткового мінімуму, який от уже чотири роки вдвічі менший за мінімальну зарплатню. До того ж дитсадочки повністю фінансуються з місцевих бюджетів, які визначають кількість ставок, розміри доплат та відповідають за всі витрати – від канцтоварів, до капітального ремонту. Саме тому ситуація в закладах відрізняється від області до області, від села до міста. Але є й універсальні проблеми – недостатнє фінансування і критично низькі зарплати.
Вихователька, стаж 21 рік, зарплата 4 600, село, Південна Україна
Государство нам назначило эти зарплаты. И все. И выше этого местная власть не может платить, есть тарификация, она подписанная и визначена государством – вот и все. А государство как-то так постоянно дошкольников обходит – они считают, что мы должны питаться святым духом.
Через брак фінансування суттєва частка витрат лягає на плечі батьків та працівниць дитсадків. До того ж працівниці змушені також витрачати свій позаробочий час на підготовку до занять, виконання надмірної паперової роботи.
Вихователька, стаж 1 рік, зарплата 4 400, смт, Західна Україна
Відкрився садочок, то багато чого не було, треба було купити… Прийшли, сказали дівчатам, щось ось так і так: мусите десь якимось чином випросити. Ми безкінечно маємо з протягнутою рукою стояти, ви знаєте. А якщо не хочеш принижуватися, то йди за свій кошт купуй.
Вихователька, стаж 4 роки, зарплата 4 300, місто, Східна Україна
Если бы не эта дурацкая бумажная волокита, насколько больше мы могли бы дать детям!
Водночас персоналу хронічно бракує; групи, особливо у великих містах, часто переповненні, деколи – удвічі. Через брак кадрів та низьку зарплату частина працівниць змушені працювати понад ставку – аж до 60 годин на тиждень при нормі 30 годин для виховательок.
Задоволеність і стрес
Вихователька, стаж 9 років, зарплата 5 000, обласний центр, Західна Україна
Мені подобаються діти. Мені подобається з ними працювати, мені хочеться з ними працювати. От перше, що мені подобається – це діти, друге – це мені подобається працювати з дітьми. Все.
Високий рівень відповідальності та психологічної напруги, конфлікти з батьками та адміністрацією закладу, великі обсяги паперової роботи, переповненість груп та поведінка окремих дітей – усе це призводить до стресу та вигорання працівниць дитсадків.
Вихователька, стаж 4 роки, зарплата 4 300, місто, Східна Україна
Очень тяжело, потому что каждый родитель со своим характером, со своим видением жизни, а воспитатель, по сути, на поле боя один… Зачастую просто срываются на воспитателях и на учителях. Потому, что все считают, что только мы должны. Это бесправные какие-то существа, которые только должны и обязаны.
Умови життя
Вихователька, стаж 16 років, зарплата 4 500, місто, Центральна Україна
Пока не було сина, підробляла теж няньою. Но це взагалі копійки. Так відпустку проводила, можна сказать. В’язала на заказ. Теж там якусь копійочку. Працювала аніматором. Теж для маленького міста – це копійочка…
Директорка, стаж 23 роки, зарплата 4 200, село, Центральна Україна
Наші дівчата беруть відпустки, зара тим більше по 56 днів відпустки, от… Ну, їхали за кордон, да, вони їхали на клубніку, собірали сливи.
Лише 4% сімей працівниць мали хороше матеріальне становище – зазвичай завдяки суттєво вищому заробітку іншого члена сім’ї, переважно чоловіка. Такі обставини допомагають сім’ї, але відтворюють нерівність у становищі чоловіків та жінок, роблять жінок повністю залежними від партнера.
Вихователька, стаж 8 років, зарплата 4 700, село, Центральна Україна
Ми собі можем позволити все. Ну канєшно, ми економим, не п’єм, не гуляєм, не курим, на вітер гроші не розкидаєм, але я бідно не живу. Все то тільки із-за чоловіка.
Сім’ям більшості працівниць, навіть враховуючи додаткові джерела ресурсів, доводиться викручуватися, перепрацьовувати, економити на багатьох речах, жити без належного відпочинку. У ще більш скрутному становищі опиняються працівниці, у сім’ї яких є діти або ж дорослі, котрі за станом здоров’я не можуть працювати й потребують догляду. Чи не найгіршою є ситуація самотніх матерів.
Вихователька, стаж 17 років, зарплата 5 700, Київ
«Хумана», магазини секонд-хенд, я навіть і не мрію собі щось купити нове. Навіть і не мрію! Ви знаєте, для мене це просто фантастика, бо в мене ж діти, їх треба годувати.
Вихователька, стаж 6 років, зарплата 5000, місто, Східна Україна, самостійно виховує неповнолітніх дітей
Бывает, что даже на еду не хватает. Ну, вот я рассчитывала хотя бы нам 2 000 на две недели хватило, но нам не хватает… Чтобы мы нормально просто вот покушали, вот без всяких там – без колбасы, без сыра, без всяких там излишеств – надо тысячи три. На две недели… 6 000 мне просто на питание.
Кращий садок і шлях до нього
Комунальні дитсадки є соціальною інфраструктурою, яка фундаментально впливає на становище молодих матерів і працівниць закладів. Функціонування цієї інфраструктури неможливо суттєво покращити, переписуючи освітні програми, а її реформа не має сенсу без вирішення хронічних проблем недофінансування.
В Україні потрібна реформа дошкільної освіти, в основі якої будуть заходи, спрямовані на: покращення доступу до закладів; створення комфортних і безпечних умов перебування дітей; покращення умов та забезпечення гідної оплати праці працівниць. Для цього необхідно, зокрема, суттєво розширити мережу закладів, врегулювати й зменшити співвідношення кількості дітей на дорослу особу, збільшити оплату праці тощо. Усі ці заходи неможливо здійснити, допоки фінансування дитсадків практично повністю лежить на місцевих бюджетах – необхідна субвенція з центрального бюджету. Особливо зважаючи, що дитсадки вирішують не проблеми окремих людей чи регіонів, а є основою раннього розвитку дітей та становища жінок у суспільстві.
Повний текст дослідження зі статистикою по сектору, аналізом законодавства, прямою мовою матерів і працівниць, відповіддю на поширене питання «Чому вони не звільняються?», а також розгорнутими рекомендаціями, як покращити ситуацію – читайте за посиланням.
Дослідження проведено Центром соціальних і трудових досліджень у рамках проєкту «Хто потурбується? Інфраструктура догляду за дітьми дошкільного віку в контексті гендерної нерівності». Проєкт реалізовано за підтримки Фонду ім. Рози Люксембург в Україні.
Дослідження проводили: Оксана Дутчак, Олена Стрельник, Олена Ткаліч, за участі Ніни Потарської та Ірини Чорної.
Над матеріалом працювали:
Ідея та текст: Оксана Дутчак, Олександр Кравчук
Літературна редактура: Марія Козак
Дизайн та ілюстрації: Тетяна Денисенко
