• «Середній клас» як «порожній означник»: клас і міське спільне в ХХІ столітті

    «Середній клас» як «порожній означник»: клас і міське спільне в ХХІ столітті

    • Класова експлуатація
    • 24/06/2013

    Якщо нам вистачить терпіння поглянути, що стоїть за досить грубими цифрами, то ми побачимо, що ідея та реальність формування «світового міського середнього класу» водночас безпідставна та страшенно суперечлива. Протягом останніх тридцяти років найбільше поповнення світового середнього класу відбулося, як це не парадоксально, в КНР — у країні, яка водночас, без сумніву, породила міський промисловий робітничий клас. Поза Китаєм велику частку «світового середнього класу», згідно з панівним визначенням цієї категорії, можуть складати мешканці нетрів та робітники на тих ланках глобальних ланцюжків створення вартості, на яких найбільше структурного насильства. Решта «середнього класу» — це звичайні наймані робітники. Також сюди можна віднести тих, хто користувався допомогою соціальних програм лівого спрямування у країнах Латинської Америки, де прагнули вкотре відновити деякі класичні соціально-правові здобутки міського робітничого класу в усьому світі (Бразилія, Чилі) або впроваджували місцеві народні варіанти соціальної допомоги (Венесуела, Болівія, Еквадор). НРР також припускає, що глобальний міський середній клас підкріплюватиме ліберальні моделі та «м’яку владу» Заходу і таким чином підтримає дружню ліберальну геокультуру ХХІ століття. Проте ні Китай, ні релігійні та етнічні приватні тираніїї, якими славляться спільноти в нетрях та на нижчих щаблях виробничого ланцюга, не підтверджують цих сподівань. Важливо, що жоден із цих порядків не викликав би захвату ліберальних феміністок. Латиноамериканські соціалісти, знову-таки, в цьому сенсі досягли значно більшого. Загалом, у ХХІ столітті ми маємо змогу побачити, що глобальна урбанізація абсолютно не слідує шляхом «ліберальних» урбанізацій європейського ХХ століття. Не слідує тому, що, за винятком Латинської Америки в останні роки, сучасному процесові урбанізації не вдалося створити сильних та політично вагомих хвиль «міського успільнення» між робітничим класом, митцями та інтелектуалами — а саме це визначало характер європейської урбанізації у ХХ столітті на Півночі. Цей політико-культурний недолік — це, звісно, частина вже згадуваного недоліку соціокультурного. Таким чином, не лише дані, які використовують урядові консультанти, є безвідповідально неточними, а їхня класифікація — вимушеною, а ще й уявлення про характерні особливості західного історичного типу урбанізації, яке можна звести до символу середнього класу, є прозахідною фантазією, що давним-давно зародилася поміж консерваторів, які відчайдушно прагнули захистити свою власність та високе становище перед лицем зростання соціальної нерівності та бідності. Європейський урбанізм ХХ століття натомість виник із обговорюваного тут процесу «міського успільнення» довкола робітників. Він був наслідком класової боротьби. Те саме стосується і «якісного державного управління» — тією мірою, якою воно існувало.

    Далі
  • МІЛІТАРИЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ СТРАЙКАМИ І ПРИДУШЕННЯ СТРАЙКІВ У США ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

    МІЛІТАРИЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ СТРАЙКАМИ І ПРИДУШЕННЯ СТРАЙКІВ У США ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

    • Класова експлуатація
    • 07/02/2013
    Від усталених марксистських і профспілкових прикладів до менш відомих явищ, таких як громадянські страйки в країнах Латинської Америки, трудові конфлікти часто мали повстанський потенціал. Історично це було опосередковано появою подвійних владних структур і економічними та політичними потрясіннями і заворушеннями, а також супровідними реакціями і конфліктами держави, тимчасових працівників, найнятих на час страйку, працедавців і агентств безпеки працедавців із страйкарями та їхніми союзниками. Контролювання і управління страйком — це регулярні, стандартизовані елементи управління конфліктами між владою і робітниками, як правило, цілком самостійні і відокремлені від питань «національної безпеки» чи нормального функціонування соціально-економічної системи загалом. Утім, корисно також розглянути форми недержавного «мілітаризованого» контролю страйків. Було би помилкою строго відокремити звичайну динаміку промислового конфлікту від більш гострих і руйнівних конфліктів. Ескалація промислового конфлікту, а також особливо гострі форми конфліктів або страйків (наприклад, у базовій інфраструктурі) ілюструють зв'язок між стандартними та надзвичайними методами придушення, хоча в цьому випадку, здається, справджується старий діалектичний принцип «кількість переходить у якість». Далі
  • Крейґ Калхун: «Потрібно ставити питання про мету існування університету»

    Крейґ Калхун: «Потрібно ставити питання про мету існування університету»

    • Слайдер
    • 09/01/2013

    Я маю на увазі, що ми повинні думати про цю проблему не лише в економічній площині, адже спершу всі думають саме про фінансовий бік проблеми: яка вартість навчання, які переваги й таке інше, а не про суспільну роль університету, його призначення. Що він дає суспільству чи державі, що він дав випускникам, які можуть отримати роботу деінде? Це питання здається мені знехтуваним, і не лише в соціологічних обговореннях, але навіть у плануванні політики університетів. Усі думають про університет так, ніби це бізнес: як йому дістати достатньо грошей, як отримати прибуток, як заплатити професорам…

    Далі
  • ЕКСПЛУАТАТОРИ ПРО СЕБЕ

    ЕКСПЛУАТАТОРИ ПРО СЕБЕ

    • Слайдер
    • 24/12/2012
    «…Вчені вже звертали увагу на те, що в чоловіків з широкими обличчями вище рівень тестостерону, агресивності та владності. Можливо, саме це й робить їх ефективнішими керівниками». Так, представлені в журналі «Forbes Україна» ефективні керівники завжди мають широке обличчя. А ще впевнений погляд прямо на читача («А тобі слабо?»), схрещені на грудях або вперті в боки руки і, звісно, обов’язковий атрибут успішного підприємця – виставлене вперед помірне черевце. Завжди їх зображено великим планом, завжди на тлі їхніх володінь. У цегляному цеху, серед складених штабелями цеглин; на пшеничному лані, з колоском у роті; цей, з м’язами, - поруч із тренажерами, які виробляє його фірма; ці дами з відповідними всім канонам фігурами, засновниці туристичної фірми, – на тлі автобуса, яким і возять туристів; директор шоколадної фабрики – з надкушеною плиткою і серед завалів продукції; колекціонер антикварної зброї – задоволений, з автоматом Томпсона; молодий креативний топ-менеджер зі Сполучених Штатів Америки – зручно сівши з ногами у величезне шкіряне крісло, так щоб видно було кеди з червоною зіркою на підошві. І майже ніколи, ніде, ніхто – з робітниками. Єдиний і його власність, нікого більше. Хіба що Бог. Далі
  • «В КАКОМ ТЕМПЕ БРИГАДИР КРИЧИТ, В ТАКОМ ТЕМПЕ НУЖНО И РАБОТАТЬ...»

    «В КАКОМ ТЕМПЕ БРИГАДИР КРИЧИТ, В ТАКОМ ТЕМПЕ НУЖНО И РАБОТАТЬ...»

    • Слайдер
    • 28/11/2012
    Если работаешь медленно или некачественно, то сразу вылетаешь, потому что много желающих стоят в очереди на эту работу. Вот. Был там главный, который руководил процессом. Там было, типа, два конвейера, коробки шли по конвейеру, и нужно было брать и перебирать. Потом на другой конвейер перекладывать уже готовое. И тот человек, который руководил… Там был один бригадир, который был выбираный с низов, и другой, старший бригадир, который был назначаный с верхов. И этот старший бригадир просто кричал, вот так: хайда, хайда, хайда, хайда, хайда! И задавал темп работе таким способом. Вот как он кричит, в таком темпе нужно и работать. А если не в таком? А если не в таком, то вылетаешь. Сразу? Да, сразу. Моментально. Но в основном люди подстраивались. Но я, к счастью, как то удавалось мне подстраиваться и под скорость, и под качество. Но пришла сессия, и я ушел временно с этой работы, чтобы сдать сессию, а потом меня уже туда не взяли. Далі
  • ПАРЛАМЕНТСЬКА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ: ЗА І ПРОТИ

    ПАРЛАМЕНТСЬКА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ: ЗА І ПРОТИ

    • Слайдер
    • 26/10/2012
    Якщо ставлення лівого середовища до українського парламенту в його нинішньому вигляді однозначне і одноголосне – інструмент панування буржуазії, без варіантів, – то сприйняття парламентаризму як такого й можливої майбутньої ролі Верховної Ради в лівій політиці відрізняються. У розмові напередодні виборів учасники «Спільного» спробували ясно сформулювати протилежні позиції. Далі