Влада кохання: комікс про емоційну працю

  • 28 березня 2020
  • 6010
Влада кохання: комікс про емоційну працю

Публікуємо наш переклад коміксу французької феміністичної художниці Емми про емоційну працю.

Емма — 36-річна французька айтішниця, більш відома як авторка феміністичних коміксів. Окрім гендерної рівності, постійні теми її коміксів — антикапіталізм, антирасизм, протест проти поліцейського насильства та неоліберальних реформ.

 

Влада кохання

Пам’ятаєте подругу, до якої я прийшла в гості, а вона посварилася з чоловіком?    — Що значить — «що я зробила»? Та я ВСЕ зробила!

Того вечора вона гримнула дверима й залишила нас самих.

—  Вибач, вона зараз дуже нервова. Мабуть, через роботу.  — Через роботу? Ну… я, мабуть, теж піду.  Тоді я вирішила не втручатися.

Але наступного дня ми знову про це говорили, і я таки висловилась. — Він не усвідомлює, скільки всього ти робиш. Ти не пробувала приходити додому пізно, щоб він був вимушений сам займатися дітьми? Можливо, він би зрозумів.

— Я намагалась… Раніше я ходила на танці щовівторка, але коли поверталась, то він завжди був у дуже поганому гуморі й дувся. Тож я кинула заняття.  Я зрозуміла, що вона не тільки робить більшу частину хатньої праці, але й дбає про настрій свого чоловіка...

… ціною власного настрою.               — То тепер у поганому гуморі ти?               — Так, але нічого страшного. Зазвичай мені вдається цього не показувати.  	Її відповідь мене тоді приголомшила.

Але з роками, спостерігаючи й розмовляючи з подругами, я побачила, що багато з нас почуваються відповідальними за емоційний комфорт наших близьких.              — О, вони є з арахісовим маслом! Візьму для Ремі. Буде йому сюрприз, як повернеться з роботи.

Я й сама така.               — Ми заслужили по пиву чи по два!              — Ні, я піду додому. Я вже гуляла вчора ввечері, і Р. втомився. Допоможу йому доглядати за нашим чудовиськом.

І досить часто заради цього нам доводиться порушувати власну зону емоційного комфорту.                 — Жан-Рене, познайомтеся з нашою новою біологинею.                —  О-о-о-о, ласкаво просимо! Вони підбирають дедалі красивіших новеньких!                — Подякуй, а то він через тебе почуватиметься ніяково.

Соціологиня Арлі Рассел Хохшилд багато досліджувала, як ми по-різному виражаємо емоції в залежності від очікувань інших людей, особливо на роботі. Вона назвала це емоційною працею.  Дедалі більше професій сьогодні передбачають взаємодію з клієнтами. Це вимагає емоційних навичок. В результаті робітники й робітниці маніпулюють своїми емоціями або принаймні їхніми зовнішніми проявами, щоб відповідати очікуванням роботодавця.

Найчастіше наводять приклад стюардес, які повинні посміхатися навіть огидному клієнту або дитині, що доводить до сказу.                      — Бажаєте чогось ще?                     — Ще одна чарівна посмішка, більше нічого!                   — Якщо він не прибере руку за дві секунди, я наблюю йому в стакан.

Під час контакту зі споживачами та споживачками від працівників і працівниць незалежно від гендеру вимагають емоційної праці.                     — Доброго ранку, пані Роже, ви сьогодні чудово виглядаєте!!

Але коли мова йде про жінок, то доволі швидко стає очевидним, що їхня турбота про емоційний комфорт оточення виходить далеко за межі стосунків між працівницею та споживачем.                     — Я принесла юку, щоби прикрасити офіс!                     — Вдома я почувалася краще :’(          — Я спекла пиріг!  — Хто скидається на подарунок Жану-Рене?

І за дверима офісу це не закінчується.                    — Я хво-о-о-орий! У мене температура і горло болить...                    — Ой… Запишу тебе на прийом до лікаря / принесу тобі глінтвейну / ромашкового чаю / беладони / екстракту органічної журавлини, вирощеної на суглинках. -> Залежно від рівня хіпстеризму

Тому що приймаючи на себе відповідальність за здоров’я своїх чоловіків...                     — Запечу картоплі з фенхелем. Це корисно для твого шлунка.                     — О, кльово, бо я на роботі пообідав квашеною капустою, тепер трохи живіт  болить! 	замість них самих…

… підтримуючи родинні зв’язки, навіть коли це не наша родина... Артур Мама — Привіт, можеш сказати Артуру подзвонити батьку, щоб вони домовилися про свою рибалку? Ви до нас приїдете на канікулах? — Добре, скажу. І так, я щойно взяла квитки!

… передбачаючи їхні щонайменші потреби ще до того, як вони будуть сформульовані... — Я тобі купила труси зі знижкою, бо побачила, що в тебе вже багато дірявих!

… ми поступово стаємо матерями та няньками для своїх чоловіків, а не партнерками. — Тримай воду, ти цілий день нічого не пив.  — Ти би йшов уже спати. Вже пізно, а завтра на роботу.

Я часто чую, як чоловіки скаржаться, що їхні партнерки мають слабке лібідо. Але що може бути більш природним, коли зв’язок двох рівних партнерів перетворюється на зв’язок матері й дитини? — Займемось коханням? — Ти пам’ятаєш, що записаний на прийом до дерматолога?

Особливо враховуючи, що, якщо емоційна праця жінок не припиняється на виході з офісу, то вона продовжується й на вході в спальню. О, ні... О-о-о-о-о-о. 	Тому що гетеросексуальний секс досі переважно орієнтований на задоволення й оргазм чоловіка.

Тож традиційно секс закінчується тоді, коли його досягнуто, незалежно від того, чи задоволена партнерка.  — Капєц. 	Згідно з дослідженням, проведеним Французьким інститутом громадської думки 2015 року, 49% француженок важко досягти оргазму під час статевого акту.

І на цьому робота не припиняється, тому що багато жінок, попри фрустрацію, намагаються запевнити партнера в його статевій вправності, вигадуючи оргазм, якого не було, — Тобі було добре? Я довів тебе до оргазму? — Так, так! або мінімізуючи свою фрустрацію. — Та нічого страшного. Головне — це відчути тебе всередині (ГОНІВО!)	Чоловік повинен не лише досягнути оргазму… а й вірити, що він довів до оргазму жінку.  	Згідно з тим самим інститутом, 30% француженок регулярно симулюють оргазм, щоб підбадьорити свого партнера…

Безперервне пильнування потреб інших — це постійне (і невидиме) емоційне навантаженням для жінок.  — Ти наче чимось заклопотаний… — Не треба було мені вчора ввечері нікуди йти… він стомився — Треба подзвонити мамі… — Я забула подарунок від зубної феї для малюка!

Тому що на додачу до жестів турботи та часу на вислуховування, це навантаження полягає в тому, щоб постійно розшифровувати реакції та емоції оточення, щоб до них пристосовуватись.  Він виглядає дуже вимотаним… Нічого страшного — допечу хліб у грилі… Недостатньо пропечений багет Насуплені брови Мішки під очима Стиснуті щелепи

Звичайно ж, піклуватись про інших, проявляти емпатію — це добре.  Але часто це стає грою в одні ворота.  — Я хвора, в мене болить живіт!  — А знаєш, що тобі допоможе? Секс!  — Рівень емпатії: 0

Як і багато завдань, культурно закріплених за жінкою, це не завжди належним чином цінується — Ти ніколи не відповідаєш на мої смс, коли я протягом дня питаю, як справи.  — Якщо я не відповідаю, значить все нормально. Не треба писати смс!

Я пригадую свого колегу Д., який вічно скаржився, що його дружина з ним переписується, коли він на роботі.  — Так вона мене бісить цими фотографіями суконь.  — Бери вже яку хочеш, чого мене питати.

Насправді, дружина Д. робила набагато більше, ніж просто відправляла фотографії суконь, які вона, можливо, й не збиралася купувати.  — Але ж тобі подобається, коли вона в красивій сукні? Та й в основному вона це робить, щоб поговорити.  — Так, це правда.  	Насамперед, вона підтримувала комунікацію в їхній парі, за межами перегляду серіалів і догляду за дітьми.

Вона, як і багато інших жінок, виконувала цю роботу, яка вважається марною та поверховою — змащувала коліщатка соціальної взаємодії, підтримувала зв’язок, що уможливлює наше співжиття.  — Ти відповів на запрошення своєї колеги?  — Та ні, ми не можемо піти.  — В тебе є подарунок сестрі з нагоди народження дитини?  — Ні, та їй нічого не треба... 	Важливі не відповіді на запрошення й не подарунки, а те, що людина про це подумала.

Анна Йонасдоттір — ісландська дослідниця, що вивчає кохання. Її аналіз гетеросексуальних стосунків можна підсумувати так:  Почуття кохання є незамінним для людської істоти. Це те, що відрізняє її від тварин. У гетеросексуальних парах жінки виражають своє кохання, піклуючись про іншого, водночас жертвуючи власними потребами.  Чоловік живиться цими стосунками, щоб посісти своє місце в зовнішньому світі, замість того щоб відплатити партнерці взаємною увагою.  	Цю передачу енергії вона називає владою кохання.

Емоційна праця далеко не зайва. Вона дозволяє людині відчути, що вона існує, і знайти енергію для того, щоб діяти, творити, здобувати успіхів у суспільстві.  — Я хочу подякувати своїй дружині, яка завжди мене підтримувала, навіть у найскладніші моменти… Чоловік, що отримує наукову відзнаку, поки його дружина вдома складає його шкарпетки

Постійно обслуговуючи інших, ми витрачаємо час та енергію, які ми самі не спрямовуємо на те, щоб творити, діяти, змінювати суспільство.  У мене сьогодні ввечері збори, ти можеш забрати дітей?  Ця робота так багато для нього значить… Добре… я розберусь...

У коміксі «Почуття принца Чарльза» Лів Стрьомквіст склала топ-ліст видатних чоловіків, які спиралися на кохання жінок зі свого оточення, щоб досягти успіху.  Робить дитину своїй служниці й доручає їй піклуватися про свою хвору дружину. Дружину, яка візьме участь у написанні «Маніфесту Комуністичної партії», але так ніколи не буде вказана серед авторів. Робить усі свої дослідження разом із дружиною, потім кидає її заради своєї кузини й не вказує її авторства в жодній зі своїх робіт.

Жінки часто піклувалися про своїх старіючих чоловіків і підтримували їх до самого кінця, Мері, у мене з’явилася блискуча ідея! Принеси мені перо і папір! І відро для відхаркування шмарклів! Вже біжу, коханий! 	а зворотні випадки були набагато рідшими. Ернесте! У мене з’явилася бли… Вибач, Мері, я пішов шукати когось, хто зможе підтримати моє мистецтво!

А сьогодні?  Згідно з дослідженням, проведеним у США у 2015—2017 роках хворих на рак жінок кидали у 20,8% випадків, хворих чоловіків — у 2,9%.  — Пані Роже, ви сьогодні чудово вигля… оу.  — Вибач, я маю знайти когось, хто піклуватиметься про мене, коли я буду старим.

Але чоловіки б також виграли від кращого розподілу емоційної праці, адже їм важко впоратися без соціальної підтримки та догляду з боку дружин. Так, відомо, що надмірна смертність серед вдівців, викликана, зокрема, соціальною ізоляцією, систематично перевищує показник для жінок.  — Як ця штука відкривається?

Якщо всім від цього паршиво, треба це змінити! То що треба робити?  — Я вже бачу всі ці «треба просто попуститися» та «ніхто вас не просить усе це робити».  — Тільки приклад вдівців показує, що «все це» насправді дозволяє нам почуватися людьми, творити, діяти й навіть залишатися в живих! — Та й чи справді ми хочемо жити у світі без емпатії, де ніхто не приділяє уваги й не робить маленьких приємнощів одне одному?

Легко сказати, що це не має сенсу, коли ти сам цим користуєшся щодня. І навіть цього не усвідомлюєш! — Мене дратує, коли вона вимагає від мене квітів! Або коли вона хоче поїсти разом за столом, щоб «поговорити», замість того, щоб подивитися серіал… — Улюблене пиво, заздалегідь поставлене в холодильник — Футболка, куплена зі знижкою, бо на інших були дірки — Ефірна олія проти весняних алергій

Але я знаю купу жінок, які мріють про турботу, про маленькі ознаки уваги чи навіть про те, щоб їх трохи вислухали… тільки от вони за це платять… ідучи, наприклад, до манікюрниці або в перукарню. — Помасувати вам голову?  — Та-а-ак, будь ласка...

— Ні, потрібно краще розподілити емоційне навантаження.  — Щоб його несли всі — незалежно від гендеру. — Нашому поколінню це важко, бо в нас позаду десятиліття соціалізації

Мені неможливо бачити когось у біді й не відреагувати.  — Ой, подивись на цього бідного одноногого голуба… Ти не думаєш, що ми могли би… — Ні. — Лише на кілька… — Ні.

Чесно кажучи, я радше пишаюсь тим, що я така.  Навіть якщо це не завжди легко.

— Цікавитись іншими, робити їм приємне, підтримувати їх при потребі... — Це доволі мило, хіба ні? — Звичайно, це не має означати ігнорування власних потреб. Тому це повинно бути взаємним.

— Тож ми, жінки, повинні вчитися формулювати свої бажання, говорити, коли щось нас дратує. Але тільки цього недостатньо, щоб змінити стан речей.  — На мою думку, насамперед робити зусилля й вкладатися в цю емоційну сферу повинні чоловіки. Більше розмовляти з нами, стати більш емпатичними. Намагатися зрозуміти та задовольнити, зі свого боку, потреби тих, хто їх оточує.  - Таке суспільство буде кращим, хіба ні?

Читайте також:

Достатньо однієї кризи (Emma)

 

Залишити коментар

Підтримати Спільне

  •  

Наші видання

Блоги

Facebook

Хто потурбується? Недитячі проблеми дитсадків в Україні

  • Хто потурбується? Недитячі проблеми дитсадків в Україні

Наші партнери