Вас не здивує те, що японські події змінили мої погляди на ядерну енергетику. Вас здивує те, як вони змінилися. За результатами катастрофи на Фукусімі я більше не ставлюся до ядерної енергетики нейтрально. Тепер я її підтримую.
Паршива стара електростанція із неадекватними засобами безпеки зазнала удару монструозного землетрусу та величезного цунамі. Електропостачання зламалося і вивело з ладу систему охолодження. Реактори почали вибухати і плавитися. Катастрофа виявила знайомий спадок невдалої розробки та порушення правил. Проте, наскільки нам відомо, смертельної дози радіації не отримав ніхто.
Деякі зелені серйозно перебільшують, говорячи про ступінь радіоактивного забруднення. Щоб було зрозуміліше, можна подивитися на малюнок на xkcd.com. Він показує, що середня сумарна доза під час катастрофи на Острові Трьох Миль для тих, хто живе у радіусі десяти миль від заводу, у 625 разів менша за дозволену технікою безпеки для працівників підприємств у галузі радіації. А це, в свою чергу, половина дози, від якої однозначно збільшується ризик захворювання на рак, а це, в свою чергу, одна вісімдесята частина завідомо смертельного опромінення. Я не закликаю до недбалості. Я пропоную перспективу.
Якби інші способи виробництва енергії були повністю безпечні, все це мало би більше значення. Але енергетика схожа на медицину: якщо немає побічних ефектів, напевне, щось не працює.
Як і більшість зелених, я вітаю значне поширення відновлюваних джерел енергії. Я також можу поставитися із розумінням до скарг їхніх опонентів. Людей турбують не лише вітряні електроустановки на узбережжях, але і нові електромережі (опори та лінії електропередач). Із збільшенням частки відновлювальної електроенергетики в електромережах потрібно дедалі більше акумулювання енергії для підтримки світла. Це передбачає акумулятори в горах, а вони також непопулярні.
Вплив на довкілля та ціна відновлюваних джерел енергії зростає із часткою енергії, яку вони виробляють, так само зростають і проблеми із її збереженням та використанням надлишків. Цілком може бути, що (потрібно іще звіритися із порівняльним дослідженням) до певного рівня поширення електромереж – 50 чи 70 відсотків – відновлювані джерела енергії мають менший рівень вуглецевих викидів, ніж ядерна енергетика, але вище цього рівня поширення електромереж ядерна енергетика має нижчий рівень вуглецевих викидів, ніж відновлювані джерела енергії.
Як і інші, я пропонував використовувати відновлювану енергію і для заміни електроенергії, що виробляється із органічного палива, і для збільшення загального постачання, заміщуючи нафту для транспорту і газ для опалення. Чи слід нам також прагнути, щоб вони замінили сучасні ядерні потужності? Чим більше ми очікуємо від відновлюваних джерел енергії, тим більшим буде тиск на природу і тим складніше буде переконати громадськість.
Але розширення електромереж для зв’язку людей і промисловості із багатими, але віддаленими природними джерелами енергії також відкидається більшістю тих зелених, що жалілися на мій запис у блозі минулого тижня, де я обстоював думку, що ядерна енергетика безпечніша за вугільну. Вони пишуть, що хочуть зовсім іншого – нам слід зменшити витрати енергії та виробляти її на місцях. Їхні буколіки виглядають мило доти, доки не звертаєш увагу на обмовки.
На високих широтах, як у нас, маломасштабне виробництво енергії з природних джерел веде до чистих збитків. Генерування сонячної енергії у Великій Британії – це вражаюча витрата нечисленних ресурсів. Це безнадійно неефективно та погано відповідає конфігурації попиту. Вітряна енергія у населених місцевостях часто не має жодної цінності. Почасти це тому, що ми збудували поселення в укритих місцинах, почасти тому, що турбулентність поміж будівель інтерферується із потоками повітря та псує механізм. Мікрогідроенергетика може спрацювати для валлійської ферми, але не у Бірмінгемі.
І як нам забезпечувати роботу ткацьких фабрик, печей для обпалення цегли, доменних печей та залізниць? На сонячних панелях на даху? В момент усвідомлення потреб цілої економіки ви розлюбите виробництво енергії на місцях. Національна (чи, скоріше, інтернаціональна) електромережа – необхідна умова для широкого постачання відновлюваної енергії.
Деякі зелені йдуть ще далі: навіщо витрачати відновлювані ресурси на виробництво електроенергії? Чому б не зробити так, щоб вони самі надавали енергію? Щоб відповісти на це питання, ми поглянемо, що відбувалося у Великій Британії до індустріальної революції.
Перекриття дамбами та загатами британських річок для млинів було немасштабне, відновлюване, мальовниче та руйнівне водночас. Блокуючи річки та замулюючи місця розмноження риби, дамби знищували величезні міграційні потоки риб, які були одним із наймальовничіших наших видовищ і годували багатьох британців – зникали атлантичний осетр, мінога, шед, більша частина океанічного оселедця та лосося.
Тяглова сила була напряму пов’язана з голодом. Чим більше землі віддавали під годування тварин для промисловості і транспорту, тим менше землі годувало людей. У 17 сторіччі це був еквівалент сучасної кризи біопалива. Те саме стосувалося опалення. Як пише Ріглі у книзі «Енергія та англійська промислова революція», 11 мільйонів тон вугілля, що видобувалося в Англії у 1800 році, давали стільки ж енергії, скільки могли би дати 11 мільйонів акрів дерев (третина від площі лісів на земній кулі).
До того, як вугілля стало широко доступним, деревина використовувалася не лише для опалення приміщень, але й у промисловості: за підрахунками Ріглі, якби половина території Британії була покрита лісами, ми би виготовляли 1,25 мільйона тон брускового заліза на рік (крихта від теперішнього споживання) і більше нічого. Навіть за значно меншої, ніж зараз, кількості населення, промислові товари в економіці, заснованій на природі – це привілей еліти. Послідовно «зелене» виробництво енергії – децентралізоване, засноване на плодах землі – набагато шкідливіше для людства, ніж ядерний вибух.
Проте якщо економіки згорнуть ядерну енергетику, вони повернуться не до деревини, води, вітру чи сонця, а до органічного палива. За всіма параметрами (зміни клімату, виснаження ґрунту, місцеве забруднення, промислові травми та смерті, навіть радіоактивні викиди) вугілля у сто разів шкідливіше, ніж ядерна енергетика. Завдяки поширенню виробництва сланцевого газу, вплив природного газу наздоганяє вугілля.
Так, я досі ненавиджу брехунів, що керують ядерною індустрією. Так, я би хотів, щоб за наявності нешкідливих альтернатив весь цей сектор закрився. Але ідеальних рішень немає. Кожна енергетична технологія коштує дорого, відсутність енергетичних технологій – теж. Атомна енергетика зазнала однієї з найскладніших перевірок із усіх можливих , і вплив на людей та планету – малий. Катастрофа на Фукусімі навернула мене до прихильників ядерної енергетики.
