Августин Зенакос
425 тисяч греків підтримали неонацистську партію на останніх виборах. Хоча «Золотий світанок» пов’язаний із серією жорстоких нападів, і попри те, що їхні політичні погляди варіюють від просто неоковирних до відверто расистських, популярність цієї партії зростає з кожним днем. То що ж саме являє собою «Золотий світанок», звідки він узявся, якою є його справжня природа? Наскільки тісними є його зв’язки з поліцією? І хто ті люди, які голосують за нього?
«Політична партія кризи par excellence». Так описав «Золотий світанок» Ефтиміс Папавласопулос, політолог та дослідник громадської думки. А Христофорос Вернардакіс, інший суспільствознавець, сказав: «Це єдина політична партія, чия популярність очевидним чином зростає». 1
У відповідь на це зростання популярності очільники «Золотого світанку» нещодавно вжили заходів, щоб замаскувати природу своєї партії. Особливо після успіху на виборах, вони зробили спробу за допомогою серії публічних заяв представити їхню організацію як «націоналістичну» партію, яка щиро зацікавлена у добробуті грецьких громадян і стала на боротьбу проти політики жорсткої економії, запровадженої грецьким урядом за вказівкою «трійки». 2
Але це не має нічого спільного з дійсністю: «Золотий світанок» – це неонацистська організація, що виросла до рівня популістської політичної партії, піднявшись на хвилі народного невдоволення наявною політичною системою. Подібно до їхніх натхненників – німецьких нацистів – погляди неонацистів із «Золотого cвітанку» настільки ж строкаті, наскільки смішні, аж до містичних вірувань у давньогрецького бога Пана та інших богів з Олімпу, а також сатаністських вірувань, декорованих театральністю блек-металу. Вони також поділяють ірраціональні та конспірологічні теорії, на кшталт віри в те, що колись Рудольф Гесс, друга людина в НСДАП, мав грецьке походження, чи що Адольф Гітлер ходив вулицями Берліну 40 днів після свого вдаваного самогубства, щоб врешті піднятися на небеса.
На жаль, знов-таки подібно до їхніх натхненників, цих людей не можна просто списати як звичайних шарлатанів, попри те що шарлатанами вони, безумовно, є. Адже на додачу до цього «Золотий світанок» відповідальний за дедалі сильнішу атмосферу залякувань і страху, а її члени неодноразово пов’язувалися (хоча мало хто засуджувався) з нападами, насильством на расовому ґрунті, побиттями, здирництвом та спробами вбивств.
Зв’язки з хунтою Чорних Полковників
Журнал «Золотий світанок» вперше побачив світ 1980 року під керівництвом Нікоса Міхалолякоса, генерального секретаря партії. Його видання коротко переривалося 1983 і було поновлено 1984 р. Однак навіть задовго до цього погляди видавців заледве лишалися таємницею: 1973 року, у шістнадцятирічному віці, Нікос Міхалолякос став членом політичної партії «4 серпня», названої на честь перевороту 4 серпня 1936 р., яким було встановлено диктатуру генерала Йоанніса Метаксаса. Партія «4 серпня» була заснована 1969 року неонацистським «теоретиком» Константиносом Плеврисом, відомим такими здобутками на ниві літератури, як «Євреї: вся правда». 1976 року Нікоса Міхалолякоса було заарештовано за напад на журналістів, які висвітлювали похорон Євангелоса Малліоса, сумнозвісного мучителя на службі хунти Чорних Полковників, вбитого терористами з групи «17 листопада». Арешт повторився 1978 року – цього разу Міхалолякоса було ув’язнено на рік за членство в екстремістській праворадикальній групі та зберігання вибухівки.
1984 р. Нікос Міхалолякос став лідером молодіжної організації EPEN (Національний політичний союз), іншої фашистської партії, яка відверто ностальгувала за часами диктаторів, що керували Грецією між 1967 і 1974, відомих як Чорні Полковники. 3 Сам Міхалолякос висловлював гордість з приводу того, що його було призначено на цю посаду за наказом колишнього очільника Чорних Полковників, Георгоса Пападопулоса, який на той час відбував довічне ув’язнення.
«Національний народний рух «Золотий світанок» (пізніше «Народне об’єднання «Золотий світанок»») було засновано 1985 року, але активізувалося після 1993, коли було розпочато організацію протестів щодо македонського питання. Нікос Міхалолякос отримує звання Генерального секретаря, хоча члени руху звертаються до нього «провідник».
У грудні 2005 року «провідник» проголосив, що «Золотий світанок» припиняє самостійне існування і стане частиною заснованої ним націоналістичної партії «Патріотичний альянс». Це була перша спроба приховати неонацистський характер організації. Вона виявилася невдалою. У березні 2007 «Золотий світанок» вийшов з «Альянсу», і той поступово зник з поля зору. Того ж місяця відбувся шостий політичний з’їзд «Золотого світанку».
Безпрецедентний підйом
На місцевих виборах в Афінах 2010 року Нікоса Міхалолякоса було обрано в міську раду. Якщо й були якісь сумніви щодо того, чи його організація відкинула неонацистські погляди, то вони швидко зникли: наприкінці засідання ради лідер «Золотого світанку» показав усім нацистське вітання.
Незважаючи на це, грецькі мейнстрімні ЗМІ не особливо прагнули порпатися в темному минулому Міхалолякоса, навіть коли 1981 року спливли документи, згідно з якими лідер «Золотого світанку» нібито таємно був на зарплаті у KYP (Державної служби розвідки, пізніше EYP, Грецької служби розвідки). Згідно з цим документом, його місячна платня складала 120 тис. драхм. Міхалолякос це заперечив і заявив, що документ був підробкою.
«Золотий світанок» з’явився в загальнонаціональному опитуванні в листопаді з результатом 1%. Наступної весни, згідно з політологом Ефтимісом Папавласопулосом, настав ключовий момент. Медіа зосередили свою увагу на нелегальній імміграції, представляючи її найпершою та головною загрозою для Греції.
На початку 2012 ЗМІ почали протиставляти «Золотий світанок» «СІРІЗІ», лівій коаліційній партії, популярність якої на той момент також зростала. «Золотий світанок» скористався можливістю і став просувати риторику засудження урядової політики жорсткої економії. Але, на відміну від «СІРІЗИ», ця риторика має ще й надзвичайно расистську антимігрантську сторону. Уряд відповідає на це посиленням антимігрантських поліцейських заходів, аж до відкриття концентраційних таборів для нелегальних іммігрантів. Але «Золотий світанок» вдавається до ще більш «автентичної» версії: він говорить про Грецію як місце для людей з «грецькою кров’ю». У наступні місяці вони роздаватимуть їжу бідним, але лише тим, хто може довести власну «грецькість», і започаткують банк крові, але «лише для грецької крові».
На виборах у червні 2012 «Золотий світанок» отримує безпрецедентні 6,92% голосів, що забезпечує йому 18 з 300 місць у грецькому парламенті.
«Золотий світанок» позиціонує себе як «антисистемна» сила, однак його партійна програма цього не підтверджує. Там немає конкретного заперечення панівної парадигми: партія, звичайно, не є антикапіталістичною. Її риторика розмита, рясніє нападками на «крадіїв», «банки» та «корумпованих політиків» і ламентаціями про «величезну стратегічну потужність» Греції, за допомогою якої країна могла б досягнути «необмеженої могутності та міжнародного впливу». Відновлювати економіку вони збираються за допомогою буріння нафтових скважин. Єдине, щодо чого програма висловлюється конкретно, є питання боротьби з імміграцією, і в цій сфері пропозиції набувають моторошної докладності: «Золотий світанок» вважає за потрібне відновити протипіхотні мінні поля на державному кордоні, тобто використовувати незаконне озброєння, заборонене Оттавським договором, підписаним, звісно, і Грецією. 4
Олімпійська велич
Гортаючи журнал «Золотого світанку», складно зберігати серйозне обличчя. На його сторінках ми знаходимо перли на кшталт «Чи великий бог Пан помер? Расова душа відповідає: «НІ!»… 5 Цей текст підписано самим «провідником» Нікосом Міхалолякосом, котрий також стверджує, що «відродження еллінізму означає повернення до взірців олімпійських богів, з якими наші предки досягли величі»
Можна знайти й інші прекрасні історії, такі як грецьке походження Рудольфа Гесса чи воскресіння Гітлера, який бродив Берліном протягом 40 днів. Але ностальгія за Гітлером і нацизмом виходить за межі наївної метафізики. Трапляються заголовки на кшталт «Травень 1945 – травень 2005. Немає чого святкувати» 6 . Навпаки, ми читаємо в тексті, що оплакує поразку нацистів у Другій світовій війні, таке: «[Справжній] переможець – молодий боєць Гітлер’югенду, який загинув в бою у зруйнованому Берліні. Солдат Вермахту та Ваффен-СС, який долає спротив як сил природи, так і сил ворога».
Зв’язки з міжнародним фашизмом
«Золотий світанок» виставляє свої неонацистські переконання й іншими способами: у травні 2005, наприклад, він разом із німецькою неонацистською Націонал-демократичною партєю в Берліні взяв участь у церемонії вшанування Гітлера на річницю поразки нацизму. А в 2010 р. Нікос Міхалолякос виступив зі зверненням до з»їзду італійської неофашистської партії ForzaNuova.
Цікаво, звісно, як грецька політична партія, яка називає себе «патріотичною», може водночас ностальгувати за Гітлером та підтримувати стосунки з італійськими неофашистами, зважаючи на те, що перемога грецької армії над Італією на албанському фронті, а також відчайдушний опір нацистам під час окупації лишаються основним джерелом національної гордості для Греції. У поєднанні з вищезгаданими віруваннями в олімпійських богів такі погляди викликають спокусу розглядати цих людей як клоунів і зі сміхом ігнорувати їх, але цей сміх може різко увірватися.
«Ми, сильні, розчавимо вас, наче черв’яків»
«Ми хочемо створити, – казав Нікос Міхалолякос, – бойовий загін, що покарає зрадників у ключовий момент». А Йоргос Масторас, член організації, висловив це навіть більш чітко: «Пора вам зрозуміти, що вулиці тепер належать нам. І не сподівайтесь на відступ. Ви можете передумати і стати на наш шлях, шлях Природи, Сили та Людської Історії. Зробіть це або зникніть з наших очей, тому що МИ, Сильні, розчавимо вас, наче черв’яків».
Це не порожні слова: «[звинувачуваний Антоніс Андруцопулос (Периандрос) одноголосно визнаний винним у тому, що] 16.06.1998 р. приблизно о 15 годині 15 хвилин в Афінах […] разом із приблизно 9 іншими людьми, які також були членами організації «Золотий світанок» […], замислили скоїти зумисне вбивство, вчинили дії, що включали як мінімум початок цього злочину, а саме, вирішивши вбити Димітриоса Кусуриса, […] обвинувачуваний та його співучасники напали на нього з дерев’яними кийками та завдали численних сильних та жорстоких ударів переважно по голові та по решті тіла […]. Однак у них не вийшло здійснити свій намір та скоїти вбивство через зовнішні обставини та попри їхню волю.»
Вищесказане є остаточним рішенням Верховного суду Греції, який визнав Антоніса Андруцопулоса, відомого під прізвиськом «Периандрос», винним у скоєнні замаху на вбивство студента Димітриоса Кусуриса. Андруцопулос на той момент був другою людиною в керівництві «Золотого світанку», правою рукою Нікоса Міхалолякоса. Інцидент, що майже коштував Димітриосу Кусурису життя, почався, коли члени «Золотого світанку» зібралися біля приміщення афінського суду 16 червня 1998 року, щоб продемонструвати підтримку однопартійцям, які постали перед судом, і зіткнулися з робітниками-профспілчанами та лівими студентами, котрі прийшли туди ж, щоб підтримати своїх заарештованих. Обидві групи почали погрожувати одна одній.
Згідно зі звинувачувальним актом у справі Андруцопулоса, трохи пізніше він та інші члени «Золотого світанку» зустріли Димітриоса Кусуриса, який сидів разом з двома товаришами в кафе поблизу приміщення суду. Нападники розламали дерев’яну огорожу в маленькому парку неподалік і, в такий спосіб озброївшись дерев’яними кийками, атакували їх без попередження. Кусурис, якого побили найбільш жорстоко, вижив лише завдяки щасливому випадку. Просто вони подумали, що вже вбили його.
Андруцопулос уже встиг вийти з в’язниці та звинуватив свого колишнього лідера в недостатній підтримці та зраді ідеалів організації.
Це, однак, лише один з найбільш сумновідомих випадків з-поміж багатьох інших. У січні 1998 р. на Алекса Калофоліаса, учасника рок-групи «Last Drive», напали троє. Його вдарили залізним прутом, а коли він упав, продовжили бити головою об тротуар. Перехожі бачили, як нападники забігли до партійного штабу «Золотого світанку», що знаходився неподалік.
Напади не лише не припинялися, а й стали майже повсякденною справою, особливо в Афінах.
«Сексапільний» неонацист у ЗМІ
Місце Антоніса Андростополоса як правої руки лідера «Золотого світанку» протягом останніх декількох років зайняв Іліас Касидиарис. Він виступає в якості представника (спікера) партії і є членом парламенту з червня цього року. Він став загальновідомим після нападу на двох членкинь парламенту під час політичної дискусії в прямому ефірі: кинув склянку води в Рену Дуру (СІРІЗА, Коаліція радикальних лівих), і вдарив Ліану Каннелі (Комуністична партія Греції) по обличчю. Після цього він не був заарештований.
Заява Касидиариса під час виступу в парламенті 20-го вересня стала знаковою: «Нехай усі знають, що їм не варто казати про неонацизм. Ми вважаємо, що це зарозумілість і кримінальна дифамація 7».
Факти доводять, що вірити йому не можна. Нещодавно, коли Касидиарис вже був спікером «Золотого світанку», він написав статтю до партійної газети з нагоди дня народження Адольфа Гітлера. «Гітлер, – пише Касидиарис, – був «великим соціальним реформатором і організував зразкову державу». Цей член грецького парламенту запитує далі: що б сталося, якби «демократії», під якими він має на увазі «євреїв», не «зруйнували курс націонал-соціалізму на відновлення»? І відповідає так: «Романтизм як духовний рух і класицизм перемогли б декадентську субкультуру, яка призвела до виродження білої людини» … 8
Однак, незважаючи на нещодавній успіх «Золотого світанку» на виборах, не так багато людей читають його газету. Натомість багато людей просто читають популярні газети, зокрема жовту пресу, стежать за плітками на телешоу і слухають популярні радіостанції. Варто зазначити, що ставлення ЗМІ до Іліаса Касидиариса досить специфічне: він став новим улюбленцем телешоу про життя і популістських таблоїдів, які звертають увагу передовсім на «сексуальність» персонажа та його популярність серед жінок. На цих ток-шоу обговорюють те, що він усе ще живе з батьками, «тому що в них міцна родина», чи те, що Касидиарис має романтичні стосунки з потрійною стрибункою, яку було дискваліфіковано на Олімпіаді через расистські жарти на Twitter, чи те, що він витратив 800 євро на видалення волосся на власному тілі, чи те, що він зробив ін’єкції ботокса на обличчі, або досліджують причини того, чому він відмовився від танго, яким він захоплювався до політики.
Достатньо сказати, що це «відмивання» через банальність ЗМІ робить набагато більше для того, щоб злочини неонацистів не сприймалися громадськістю, ніж найактивніше заперечення цих злочинів у грецькому парламенті.
Битви за панування на вулицях
Але який насправді спосіб життя веде Іліас Касидиарис? Він чесно служив «Золотому світанку» більш ніж десять років і неодноразово пов’язувався із насильницькими діями, які його лідер Міхалолякос називав «битвами за панування на вулицях».
Народжений в Піреї, він виріс в афінському районі Егалео, де були іммігрантські спільноти, зокрема, з початку 1990-х – іракські біженці. Кілька років потому ці спільноти стали мішенню систематичних нападів праворадикальних расистських екстремістів, які все продовжували побиття і підпали.
Місцеві жителі, які виросли в цьому районі, розказали нам, що вони знали Іліаса Касидиариса в ті часи, і пов’язують його з нападами. Вони також сказали, що принаймні одного разу котрась з цих іммігрантських спільнот вирішила чинити опір, і Касидиариса сильно побили. Ці свідки частково пояснюють ненависть політика до мігрантів до цього періоду його минулого. Також справді спокусливо пов’язати це з іншою інформацією: що в ніч загальнонаціональних виборів 6 травня одним зі способів, яким «Золотий світанок» святкував свій успіх, був відданий бандам «наказ» нападати на іммігрантів у районі Егалео.
У жовтні 2002 р. члени банди «Золотого світанку» роздавали листівки у Технічному університеті в Афінах, побачили там антифашистські постери і почали зривати їх. Коли деякі студенти почали протестувати, вони напали на них та поранили одного зі студентів ножем. Присутній та місці подій свідок розказав нам, що помітив там Іліаса Касидиариса.
Його найбільше досягнення на сьогодні – звинувачення у співучасті в пограбуванні, нанесенні важких тілесних ушкоджень та зберіганні і використанні незаконної зброї. Згідно зі свідченнями очевидців, його автомобіль використовувався для втечі після нападу на аспіранта в кампусі Афінського університету. Нападники, побивши жертву кийками та поранивши ножем, розкидали навколо листівки «Золотого світанку». Іліас Касидиарис стверджував, що його не було на місці нападу і що є свідки, які можуть це підтвердити. Засідання суду відкладалося кілька разів.
«Вони вбили мене. Потім втрутився Бог»
Попри те, що напади відбувалися десятиліттями, «Золотий світанок» ще більш активізував насильницьку антимігрантську діяльність у 2011 р. Спочатку члени організації стали виступати як «стурбовані мешканці» у районах з високим відсотком іммігрантського населення, таких як Агіос Пантелеймонас та Платея Аттиків в Афінах. Це, безумовно, одні з найбільш занедбаних районів, де також високий рівень злочинності. Це поєднання живить «спонтанні» антимігрантські виступи, значною мірою організовані «Золотим світанком».
Звичайний порядок такий: «Золотий світанок» роздає грецькі прапори та банери з гаслами на кшталт «Скажемо ні ісламізації Греції!» Їх тримають ретельно відібрані місцеві, в той час як «бійці» «Золотого світанку» стоять на варті навколо. Ці «протести» ніколи не збирають більш ніж сотню людей. Але вони забезпечують достатньо позірної легітимності для того, щоб «стурбовані мешканці» стали «обуреними мешканцями» і почали чинити «правосуддя» як вони його розуміють…
Алі, іммігрант з Пакистану, який мешкає і легально працює в Греції, сказав нам про ідею «справедливості» від «Золотого світанку»: «Ми пішли купити бензин. Ми стояли на автобусній зупинці, коли зупинилася машина. Вони спитали, звідки я. Я сказав: «З Пакистану». Вони негайно почали бити нас і наносити удари ножами. Мене штрикнули прямо біля серця.» Ми спитали, чи він думав, що помре. «Але вони мене вбили, – відповів Алі, – Бог втрутився і врятував мене».
Про напади на расовому ґрунті, такі як випадок Алі, повідомляють майже щодня у більшості великих міст. За даними дослідження «Расистське насильство», фінансованого ООН, було зафіксовано 63 випадки насильницьких нападів на расовому ґрунті всього за три місяці, між 1 жовтня та 31 грудня 2011 р. 9
Між 1 січня і 30 вересня 2012 р. та сама мережа опитала жертв 87 нападів на расовому ґрунті на політичних біженців та іммігрантів. 83 з цих нападів сталися в громадських місцях, 73 було в Афінах, 3 в Піреї і 5 у місті Патра. Жертвами стали 85 чоловіків та 2 жінки, віком переважно від 18 до 35 років, у більшості своїй з Афганістану, Бангладеш, Гвінеї, Пакистану та Сомалі.
У 84 з 87 випадків жертви повідомляють, що причиною нападу було те, що вони іноземці і що їх обрали через «колір» чи інші фактори, котрі виявляли іноземне походження. Вони зрозуміли це через тривалі приниження на расовому ґрунті. У випадку жінок обидві гадають, що на них напади через їхні головні убори.
За свідченнями 48 жертв, злочинці пов’язані з екстремістськими групами. Згідно з описами, вони пересуваються групами (у 85 з 87 випадків на жертв нападало більше одніє особи), одягнені в чорне, інколи в камуфляжних штанях, мотоциклетних шоломах чи масках. Часто згадується практика нападників «патрулювати» район на мопедах, ніби свого роду «народна дружина». Вони зупиняють людей, які схожі на іммігрантів, питають їх про походження і потім нападають. У деяких випадках жертви розказують, що нападники пов’язані з «Золотим світанком»: або тому, що вони мали на собі речі з організаційною символікою, або тому що біля місця нападу бачили партійні зібрання. Зазвичай для нападів використовується така зброя, як дерев’яні кийки, залізні прути, телескопічні кийки, ланцюги, ножі та розбиті пляшки. 10
«Інвалідів треба стерилізувати»
«На світанку 22 липня 2012 року ми з друзями прогулювалися районом Запейо (Zappeio) (популярне серед геїв місце в Афінах), коли на нас напала група з двадцяти чоловік. Серед них і одна жінка… Вони були одягнені в одяг, що видавав їх: футболки «Золотого світанку». Вони вигукували образи, а поліцейський, котрий стояв лише в декількох метрах, ніяк не реагував…» – розказав 39-річний Тодоріс Даллас.
Цей випадок, один із багатьох задокументованих в одній вільній газеті, показує, що «Золотий світанок» діє також і проти ЛГБТ-спільноти. 11 У своїй заяві в дусі Третього Райху партія навіть запропонувала заборонити гей-прайди «на тисячу років».
Тому було би помилкою думати, що все більше насилля проти мігрантів означає, що вони є єдиною мішенню «Золотого світанку». Література цієї організації лише підкріплює таку тезу: «Неповноцінні: параноїки, розумово відсталі, шизофреніки, епілептики, носії мутацій, невиліковні алкоголіки, наркозалежні та інші мають бути примусово стерилізовані», – як сказано в статті, опублікованій у «Green Wing», «екологічному» відділенні «Золотого світанку».
Дехто може подумати, що навіть якщо мігранти не є єдиною мішенню «Золотого світанку», то все ж існують «чіткі правила», які визначають, хто має боятися, а хто – ні. Відповідно до цих правил, «справжній грек» (що означає: «білий гетеросексуальний грек без епілепсії та мутацій») не має підстав боятися. Але думати так – це велика помилка.
Однієї вересневої ночі за північ молодий білий чоловік прогулюється центром Афін. На його плечі гойдається камера, але він не фотографує. Щойно він звертає за кут до вузького переулку, двоє дужих хлопця перегороджують йому дорогу. Він намагається їх обійти, але вже занадто пізно.
«Я засуну цю камеру тобі в жопу», – каже один з них.
Той вдає, ніби не чує, і йде далі.
Вони біжать за ним. До переслідувачів приєднується ще троє. Всі молоді, не більше 25. На одному з них футболка з написом «Золотий світанок».
Вони так і не засунули камеру йому в жопу. Він відкараскався десятьма швами на роті.
Так сталося, що цей білий грек – мій друг.
Йому складно говорити з нами через опухлий рот. Коли ми говоримо, він все дивиться на своє розбите обличчя в дзеркало.
«Я відчуваю їхні руки на своєму обличчі. Як згадаю, мене аж нудить… Розумієте?»
«Йобані албанські мудаки»
В останні декілька років «Золотий світанок» намагався налагодити зв’язки з Грецькою православною церквою. Лідер цієї партії з гордістю оголосив, що більшість монахів з Афону, шанованої монастирської спільноти на півночі Греції, підтримують його організацію.
Організація, яка вірить, що «відновлення еллінізму означає поворот до олімпійських богів» та одночасно бажає підтримки від православної церкви, – це звучить безглуздо. Але, здається, це працює.
Кілька тижнів тому в афінському театрі Гітиріо мала відбутися прем’єра «Тіла Христового», п’єси Теренса МакНаллі, що досліджує тему гомоеротичності у християнстві. Митрополит Пірейський Серафим подав у суд на компанію за «богохульство». Щоб зареєструвати позов, він прийшов до поліцейського відділку в Омоної в супроводі чотирьох депутатів від «Золотого світанку», серед яких був прес-секретар парламенту Кристос Паппас. Вони висловили свою підтримку позову.
Під час прем’єри п’єси прихильники «Золотого світанку» об’єдналися з групами християнських фундаменталістів і насильницьки перешкодили виставі. На знаменитій плівці, знятій того вечора, член парламенту від «Золотого світанку» Іліас Парайотарос висловлює свої християнські почуття щодо «йобаних педиків», яких «їбуть пакистанці», і називає театр «йобаними албанськими мудаками».
Звичайно, не всі священики підтримують «Золотий світанок». Митрополит Сиатисти Павлос оприлюднив заяву: «Засмучує те, що деякі «християнські борці» об’єднуються із «Золотим Світанком», щоб захищати Ісуса. Ісуса, якого переслідує «Золотий світанок», того, кого ображають та принижують кожен день шляхом знущань над біженцями, імігрантами та навіть дітьми».
Павлос стверджував, що після цієї заяви він отримував погрози від «Золотого світанку».
«Сьогодні судять не поліцію»
12 жовтня 2012 року єгипетський студент А.Хамед став жертвою расистського нападу в центрі Афін, на площі Аттики. Як повідомила Мережа за політичні та соціальні права (Network for Political and Social Rights), троє людей напали на нього з залізними прутами, коли молодий чоловік виходив з автобусу. Трохи згодом, коли хлопець лежав на землі і стікав кров’ю, вони спустили на нього своїх собак. Нападники пішли, тільки коли біля тіла почали збиратися люди. Приїхав наряд на машині, а також поліцейський на мотоциклі. Вони не викликали швидкої допомоги. Хамеду довелося добиратися до поліцейського відділку Агіос Пантелеймонас із допомогою своїх співвітчизників, які приїхали на місце події,.
Черговий поліцейський, незважаючи на заперечення Хамеда, наполягав на тому, що мотивом атаки було пограбування. І це попри твердження Хамеда, що нападники не намагалися нічого взяти з його речей, натомість повторюючи расистські образи («чорний покидьок» та ін.) під час побиття. Черговий поліцейський так і не дозволив Хамеду відкрити справу проти нападників, наполягаючи на тому, що хлопець спершу має піти до лікарні. Хамед дійсно сходив до лікарні. Він втратив око.
За декілька тижнів до цього, в ніч 25 вересня, відбувся напад на офіси танзанійської громади в Кіпселі (центрі Афін). Як повідомили в Грецькому союзі з прав людини, нападниками були близько 80 членів «Золотого світанку».
Наступного дня на запрошення членів танзанійської громади відома адвокатка Яна Куртович прийшла до поліцейського відділку Агіос Пантелеймонас, який займався розслідуванням нападу, що стався минулої ночі. Там також були присутні члени «Золотого світанку», включно з членом парламенту Іліасом Панайотаросом. Мережа активістів за політичні та соціальні права звинуватила поліцейських у тому, що зазвичай у подібних ситуаціях (і ця не є виключенням) вони є інформаторами «Золотого світанку».
У повідомленні Мережі йдеться про те, що невдовзі поліція почала чинити тиск на іммігрантів, аби вони не впізнавали підозрюваних, яких було затримано під час нападу. Коли один з іммігрантів, незважаючи на протидію поліції, таки наполіг на впізнанні нападників та подав позов, його було заарештовано, тоді як нападнику дозволили вільно ходити вулицями. Поліція протягом кількох годин тиснула на позовника, змушуючи забрати свої свідчення та позов, що він зрештою і зробив. Інших іммігрантів так само «переконали» не заявляти жодних звинувачень проти нападників.
Під час усіх цих подій члени «Золотого світанку» вільно пересувалися поліцейськими приміщеннями. Ще більше їх зібралося перед відділками. Вони почали вигукувати гасла та погрожувати. Загони спеціальної поліції для боротьби з вуличними заворушеннями (riot police) прибували на місце, але спокійно стояли навколо, перемовляючись із членами «Золотого світанку». Коли юристка, пані Куртович, спробувала вийти з відділку, на неї напали на очах у поліції.
«Золотий світанок» часто використовує гасло «проти всіх», таким чином намагаючись створити видимість антисистемності. Останнім часом стало цілком очевидно, що поліція явно не входить до цих «всіх». Остання не один раз фактично виконувала накази «Золотого світанку». Про це криком кричать уже багато років, але за весь цей час так і не було зроблено спроби розслідувати наявні факти.
Після описаного вище нападу на студента Дімітриса Кусуріса в 1998 році основний злочинець Антоніс Андруцопулос (на той час друга людина в «Золотому світанку») був звинувачений у спробі вбивства. Він переховувався шість років. Міхаліс Хрисохоїдис, який став потім міністром громадського порядку (Minister of Public Order), навесні 1998 року створив спеціальну поліцейську групу, метою якої було схопити Андруцопулоса. До цієї ж справи була залучена EYP (Грецька розвідка). Але все це не дало ніякого результату. Шість років потому була зроблена доповідь, у якій стверджувалося: розслідування було «саботоване зсередини». 12
Незважаючи на офіційну доповідь, міністр сказав: «Я не вірю в те, що поліція це робила навмисно… В мене ніколи не було такої інформації».
Андруцопулос сам здався поліції в 2005 році. Коли свідки на його процесі сказали, що саме поліція стала причиною затримки його арешту, суд вивернувся: «Сьогодні судять не поліцію».
Та сама доповідь відкрила засекречені документи, згідно з якими поліція постачала «Золотий світанок» раціями та гумовими кийками під час великих демонстрацій. Це робилося для того, щоб останні протистояли «лівакам та анархістам». Ті ж таки документи показували, що члени «Золотого світанку» мали нелегальну вогнепальну зброю, яку їм надавали депутати (відповідно до документів, це були представники «Нової демократії», яка наразі очолює грецький коаліційний уряд).
Можна згадати і сумнозвісний інцидент, коли члени «Золотого світанку» напали з ножами на антирасистську демонстрацію в 2008 році. Після нападу вони заховалися за рядами MAT – ганебної грецької поліції, створеної для розгону демонстрацій. Було чути, як банда «Золотого світанку» кричить поліції: «Чому ви теж чогось не зробите?»
Змову між «Золотим світанком» та поліцією визнав навіть заступник голови Союзу поліцейських робітників Аттики (Vice-President of Police Employees Union of Attica) Нікос Карадимас. Після повідомлень про те, що поліція прикрила ультраправих екстремістів під час демонстрації 2011 року, він заявив: «Це правда, що в поліції дуже багато тих, хто симпатизує ультраправим. В деяких підрозділах підтримка правих може сягати 20%».
Підрахунки ЗМІ після виборів до парламенту показують, що підтримка «Золотого світанку» серед поліцейських сягає майже 50%.
Колишній міністр громадського порядку, перейменований під час свого останнього перебування на посаді в «міністра захисту громадян», Міхаліс Хрисохоїдис сказав у своєму інтерв’ю журналу UNFOLLOW: «Я не знаю, чи сягає підтримка ультраправих 50 чи 60%. Але вона велика. Навіть якщо це 40% – це занадто багато». Коли його попросили все ж пояснити, чому так багато полісменів голосує за неонацистську партію, він сказав, що вони «введені в оману» та шукають «політичного запалу». Його також спитали, чому грецька поліція симпатизує неонацистській тактиці, на що міністр відповів: «Я не вірю в те, що це правда».
«Ніякої толерантності до штурмовиків»
Грецький парламент нещодавно зняв недоторканність з одного з депутатів «Золотого світанку», Йоргіса Барбаруссиса, якого зняли на відео під час нападу на вуличних торговців – іммігрантів. Через кілька днів після того недоторканність зняли також із депутатів Йоргіса Герменіса та Панайотиса Іліопулоса за такі ж напади, а також з Іліаса Касидиариса, який тепер може постати перед судом за звинуваченням у пограбуванні, нанесенні тяжких тілесних ушкоджень та зберіганні й використанні нелегальної зброї. Але в порівнянні з надзвичайно великою кількістю наявних свідчень про «діяння» «Золотого світанку», ці дії видаються очевидно недостатніми.
Нинішній міністр захисту громадян Нікос Дендиас днями влаштував шоу в парламенті, нападаючи на «Золотий світанок,» та заявив, що він «не буде толерувати штурмовиків та їм подібних».
Втім, сталося зовсім не так. 30 вересня 2012 група антифашистів їхала на мотоциклах до центру Афін на демонстрацію проти «Золотого світанку». Згодом почалася бійка зі штурмовиками «Золотого світанку», які громили магазини іммігрантів (щоправда, останні згодом виявилися постійними мешканцями Греції). Прибула моторизована поліція ДЕЛЬТА, яка заарештувала 23 антифашистів та двох членів «Золотого світанку». Але якщо представники «Золотого світанку» були звільнені протягом декількох годин, то антифашистів доправили до головного управління поліції Аттики (General Police Directorate of Attica). До них не допускали адвокатів, а вночі, як вони заявили, до них застосовували тортури. Згодом це було підтверджено судовою експертизою.
Коли пана Дендіаса запитали про тортури в парламенті, він просто відмахнувся від цих тверджень та звинуватив СІРІЗУ, ліву опозицію, в підтримці насильства. Коли його спитали про цей інцидент знову, він послався на судову експертизу, яка начебто довела, що ніяких катувань не було. І це незважаючи на те, що судова експертиза на той момент навіть не була завершена, а коли була, то підтвердила твердження потерпілих. Коли ж міністр зіткнувся з матеріалом про тортури в Guardian, то сказав, що збирається «подати позов на газету». 13
425 тисяч неонацистів?
Після електорального успіху «Золотого світанку» та зростання його популярності в соціологічних опитуваннях люди все частіше цікавляться, хто ж він – виборець цієї партії. На останніх виборах за неї віддали голоси близько 425 тисяч людей з приблизно 6,2 мільйона (всього зареєстрованих виборців налічується 9,5 млн, але ці дані є застарілими).
Як стверджує політолог та соціолог Кристофорос Вернадакіс, основним електоратом «Золотого світанку» є збіднілий через кризу нижчий середній клас. Мала буржуазія, власники магазинчиків, представники нижчого середнього класу, що втратили роботу та поліція – ось соціальні групи, де ультраправі мають найбільшу популярність.
Цікаво також, що за останніми опитуваннями 7.4% виборців «Нової демократії» – правої партії, яка наразі очолює грецький коаліційний уряд – мають намір голосувати за «Золотий світанок». Невелика частина виборців СІРІЗИ – коаліційної партії лівих, яка зараз є головною опозиційною силою, – також збираються підтримати «Золотий світанок». Політолог Ефтиміс Папавласопулос вважає, що виборці «Золотого світанку» керуються окремими критеріями, які для них є вирішальними, як-от питання імміграції і мають «амбівалентну ідеологію та цінності». Половина виборців «Золотого світанку», як він зазначає, «походять із правого політичного спектру: 41% від «Нової Демократії» та 9% від ЛАОС [праворадикальної партії, яка не змогла пройти до парламенту за результатами останніх виборів]. Не можна не помітити й ті 20% виборців «Золотого світанку», які раніше голосували за ПАСОК [лівоцентристська популістська партія, яка зовсім нещодавно була найпотужнішою політичною силою в Греції, але провалилася на останніх виборах після реалізації нею жорсткої «політики економії» під час перебування в уряді]. Але найцікавішим є те, що 27% електорату «Золотого світанку» складають ті, хто належить до категорії «інші». Це означає, що ультраправі змогли осідлати хвилю зневіри в політиці, яка на минулих виборах переважно виражалася в тому, щоб не йти на вибори взагалі…» 14
«Ми не демократи»
Те, що 425 тисяч проголосувало за неонацистську партію в країні, яка потерпала від нацистської окупації, в країні, де спротив нацистам був одним із найсильніших у світі, дійсно шокує.
Втім, «шокуючий» зовсім не значить незрозумілий. Причину слід шукати у поглибленні боргової кризи та рецесії. Існують також цікаві дослідження, які виділяють структурні характеристики традиційного грецького суспільства та сучасної популярної культури, що зумовили таку ситуацію. Все це разом допомагає нам частково зрозуміти, чому так багато людей зачаровані «Золотим світанком». Інші дослідження відзначають історичну пов’язаність тоталітарного правління та неоліберальної економічної парадигми, знаходять промовисті історичні паралелі або ж критикують ідеологію «двох екстремізмів», яка робить ліберальну демократію такою вразливою до неонацистської загрози.
Але найбільш важлива історична паралель, яку варто провести, полягає в тому, що наміри «Золотого світанку», як і у їх попередників, є цілком відкритими.
«Вони не розуміють, – сказав лідер «Золотого світанку» Нікос Міхалолякос в 2011 році, – що коли ми станемо сильними – ми будемо безжальними! Якщо буде треба, ми готові забруднити руки! Якщо хочете, ми не демократи!»
Якщо не в іншому, то принаймні в цьому «Золотому світанку» треба вірити на слово.
Переклад Діни Артеменко, Ірини Когут та Івана Шматка за редакції Олексія Вєдрова за публікацією Borderlinereports.net
Читайте також:
Хунта чёрных банкиров (Денис Горбач)
«Формується образ мігранта як загрози національній безпеці» (Максим Буткевич)
