Про те, що нинішня зима стане важким випробуванням для українців, висловилося багато представників влади. Причини, начебто, очевидні. Для країни, що воює, забезпечити належний рівень комунальних послуг на всій території вкрай складно. Приліт ракети чи диверсія на стратегічно важливому об'єкті може залишити без тепла та електроенергії кілька регіонів. Однак і без війни житлово-комунальна та енергетична інфраструктури України перебували у тяжкій кризі та не мали запасу стійкості. Тому виникнення катастрофи внаслідок бойових дій чи то критичних погодних умов було питанням часу. І в цьому велика «заслуга» тих, хто роками заплющував очі на проблему.
Реальність та наслідки
На сьогодні підготовка до опалювального сезону виглядає об'єктивно складною. Агресор з перших днів дав зрозуміти, що готовий завдавати ударів по критичній інфраструктурі, і продовжує це робити. Так, 11 вересня було завдано ракетного удару по Харківській ТЕЦ-5, по Зміївській ТЕС, а також іншим об'єктам. В результаті було знеструмлено Харківську та Донецьку області, а також населені пункти ще в кількох областях.
Крім того, Україна тимчасово втратила контроль над такими найбільшими об'єктами як Запорізька та Вуглегірська теплові електростанції (ТЕС), Каховська ГЕС, Запорізька АЕС, яка є найбільшою в Європі. Додамо до цього значну частину сонячних та вітрових електростанцій, розташованих у Херсонській та Запорізькій областях. І хоча в «Укренерго» стверджують, що споживання електроенергії з початку війни знизилося на 30%, деякі експерти вважають, що її однаково не вистачить. А тому країні доведеться розраховувати на імпорт. Нагадаємо, що у лютому Україна від'єдналася від білоруської та російської енергосистем, і 16 березня синхронізувала свою ОЕС із операторами системи передачі Європи ENTSO-E.
Складна ситуація склалася і з тепловою енергією, де основною проблемою залишається дефіцит газу. На початку літа в уряді заявляли, що для проходження опалювального сезону Україні потрібно 21 млрд. куб. м газу, потім що 19 куб. м. На сьогоднішній день не вистачає 4 млрд. куб. м, на придбання яких необхідно 10 млрд дол., про що наприкінці серпня в інтерв'ю The Guardian заявив голова правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко. При цьому на придбання енергоносія в Україні не вистачає коштів. Є також питання щодо вже накопиченого газу, оскільки у відкритих джерелах немає даних про те, скільки його у сховищах належить державі, а скільки приватникам.
Є ще один неприємний фактор — ймовірність «диверсії» з боку «Газпрому». Якщо російський монополіст вирішить відключити транзит, то Україні, крім мінімальних 19 млрд куб. м, потрібно буде ще 2-2,5 млрд куб. м буферного газу, щоб підтримувати тиск у газотранспортній системі, розповів «Спільне» голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко.
У цьому контексті важливим є питання подальшої відмови України від російського енергоносія, що зараз намагаються зробити і в Євросоюзі. Останніми роками у нашій державі обговорювалося питання розвитку виробництва перспективного «зеленого водню». Навіть оголошувалося про плани створення Центральноєвропейського водневого коридору, який би поєднав Україну та південь Німеччини.
Питання у тому, чи буде тепер Європа підтримувати Україну в розвитку «зеленої» енергетики? Експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук у цьому сумнівається. За його словами, майже з 9 ГВт українських потужностей відновлюваних джерел електроенергії близько 5 ГВт перебувають на непідконтрольних територіях. Тому ресурси України у цей період часу обмежені. До того ж експерт не вірить, що Європа повністю відмовиться від послуг «Газпрому».
Таким чином, навіть без війни ми маємо проблеми з грошима та газом. У нас серйозна ситуація з електроенергією. Незрозуміла ситуація з вугіллям, якого не вистачає. Тому в деяких регіонах ще влітку почали розглядати найгірші сценарії розвитку подій. Мер Краматорська Олександр Гончаренко попередив городян про можливу відсутність опалення та непрацюючу каналізацію. А мер Слов'янська Вадим Лях прямо заявляв, що опалювального сезону у прифронтовому місті взагалі не буде.
До складної ситуації готуються і у відносно безпечних областях. У Дніпрі планують масово відключати від опалення бюджетні установи, бібліотеки, школи. А в Черкасах голова КП «Черкаситеплокомуненерго» Павло Карась не виключив можливої відсутності теплопостачання через брак газу, і порекомендував пенсіонерам та сім'ям з дітьми розглянути варіант виїзду до родичів із сіл, які опалюють будинки твердим паливом.
Підведемо проміжні підсумки. З об'єктивних причин опалювальний сезон буде найскладнішим із часів незалежності, про що заявляв і президент Володимир Зеленський. Але це без урахування аномальних погодних умов, які цілком можливі — згадаймо зиму 2020/2021 із 30-градусними морозами та снігопадами! А також без урахування аварій, які є реальними через знесення інфраструктури. Крім того, потрібно враховувати гостру нестачу кваліфікованих кадрів. І до цих проблем причетна вже не війна, а центральні та місцеві органи влади, які роками заплющували очі на кризу. Розглянемо ситуацію детальніше.
Безвідповідальність та нажива
Про сильне зношування об'єктів генерації говорять й офіційні дані. У своєму звіті за 2020 рік «Укренерго» зазначало, що 80% енергоблоків ТЕС, хоча і підтримуються у працездатному стані, зношені до межі. Зазначимо, що більшість українських ТЕС належать компанії найбільшого українського олігарха Ріната Ахметова. У жахливому стані перебувають і теплові мережі, які не ремонтувалися десятиліттями, тому що місцевим головам міських адміністрацій простіше облаштувати парк як показник ефективності своєї роботи замість того, щоб міняти труби, які ніхто з виборців не побачить.
Складним залишається питання з кадрами, адже саме від простих працівників залежить функціонування енергоблоків, теплових мереж тощо. В умовах тотальної оптимізації багато фахівців було вимито зі сфери.
«Працівникам нема на що годувати сім'ї та діставатися до роботи. За першої можливості кваліфіковані енергетики, яких потрібно готувати роками, їхали на заробітки за кордон», — розповів нам один з керівників районних електричних мереж у Житомирській області.
Не варто забувати й про систематичне підвищення тарифів, які значна частина населення не спроможна сплачувати. В результаті накопичуються мільярдні борги, що позначається на нездатності підприємств теплокомуненерго повною мірою підготуватись до опалювального сезону: провести ремонти, закупити обладнання, виплатити зарплати працівникам. Зазначимо, що з 2014 року комунальні тарифи зростають вдвічі швидше за середню зарплату по країні. Порівняємо дані 2013 і 2022 років.
| 2013 р. | 2022 р. | |
| газ | 0,92 грн за куб. м | 7,95 грн куб. м (підвищення у вісім разів) |
| опалення | 2,91 грн за обігрів кв/м | 33 грн за кв/м (підвищення у 11 разів) |
| електроенергія | 0,36 грн за кВт·год | 1,44 грн - 1,68 грн кВт·год (підвищення у чотири п'ять разів) |
При цьому середня зарплата за вісім років збільшилася лише в чотири рази: з 3,2 тис. грн у вересні 2013 р. до 13,9 тис. грн — вересень 2022 р. (дані work.ua). Через невідповідність зарплат і тарифів наприкінці минулого року 14% українців за опитуваннями витрачали на оплату комунальних послуг майже половину доходу сім'ї. Статистичних даних цього року немає, проте з урахуванням високого рівня безробіття, скорочення зарплат, а також через мільйони внутрішньо переміщених осіб, кількість тих, хто гостро потребуватиме субсидій, різко зросте. І, швидше, не на 10-15%, про що заявляють у Міністерстві соціальної політики України.
До речі, «ігри» з тарифами продовжуються й досі, незважаючи на закон, який запроваджує мораторій на збільшення оплати за комунальні послуги на час воєнного стану. Навесні кияни почали отримувати квитанції, в яких з'явилася нова графа — послуга з постачання гарячої води (15,35 грн) та послуга з постачання теплової енергії (31,07 грн), що вказано на сайті КП «Київтеплоенерго» у розділі плати за абонентське обслуговування. І це не кінець. Олег Попенко вважає, що влада на місцях намагатиметься і далі вводити додаткові нарахування.
У результаті в Україні створено систему, коли утримання комунальної сфери фактично покладено на плечі населення, яке цей тягар не витягує. Водночас влада не поспішає змінювати «правила гри». Газ, який є основою для формування тарифів, ми докуповуємо за ринковими цінами, при цьому обсягів, які видобуває сьогодні Україна, вистачило б для потреб держави, про що повідомляв голова парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус.
Зазначимо, що АТ «Укргазвидобування», яке на 100% є дочірнім підприємством «Нафтогазу», видобуває близько 70% від загального обсягу видобутку газу в Україні, решта — приватники. У цих умовах питання націоналізації чи тимчасового взяття під державний контроль газовидобувної галузі є більш ніж актуальним.
Як пояснив «Спільне» економіст і політтехнолог Всеволод Степанюк, ціна газу, видобутого в Україні вже з добрим прибутком у 50%, становить $100 дол. за тисячу кубів. При цьому він наголосив, що ринку газу, до якого апелює влада, в Україні немає. Автор «Спільне» Марина Ларіна у матеріалі «Конкуренція — не панацея. Як знизити тарифи на газ та електроенергію в Україні» зазначала, що конкуренція у сфері газу та електроенергії навіть теоретично не знизить тарифи. Їхня левова частка формується на етапі видобування, де і має бути зроблений акцент у регулюванні продажу українського газу за справедливими для населення цінами.
То чому в державі не спробують переглянути фінансування комунальної сфери, а тарифи для населення продовжують зростати? Одна з версій — «економічне мародерство». Але поки одні заробляють, пересічні українці змушені накопичувати борги за комунальні послуги, що може призвести до негативних наслідків. Експерт із ЖКГ Крістіна Ненно у коментарі нашому виданню зазначила, що після відміни військового стану абсолютно всі об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, керуючі компанії, ЖЕКи — звертатимуться до суду, з вимогою видати судовий наказ про стягнення заборгованості з ЖКГ.
Цікаво, що Міжнародний валютний фонд, ключова інституція із зовнішнього кредитування, постійно вимагає від уряду України запровадження ринкових цін на газ для населення в обмін на кредити. Нагадаємо, як заради отримання другого траншу МВФ у $700 млн, українська влада ще навесні збиралася відмовитися від регулювання цін на газ для населення та зробити їх ринковими, про що йдеться у листі про наміри до глави МВФ, який опублікований на сайті Мінфіну у 2021 році.
Порятунок від холоду
Від політичних та економічних прорахунків зрештою страждає проста людина. Навіть незважаючи на те, чи будуть обстріли електростанцій чи ні, в уряді ще влітку заявляли, що мають намір знизити мінімально допустиму температуру в житлових приміщеннях взимку до +16.
Зазначимо, що у 2015 році МОЗ України розглядало подібний варіант та не підтримало його. Вказувалося, що розрахункова температура повітря в житлових кімнатах не повинна бути нижчою за +18, оскільки нижчі температури (особливо в зоні дихання дітей на висоті одного метра від підлоги, де температура повітря буде нижчою за запропоновані +16), можуть сприяти переохолодженню організму людини, що призведе до загострення хронічних захворювань та виникнення захворювань органів дихання, поширення інфекційних захворювань.
Щодо порятунку громадян від холоду внаслідок НП, то, як вважає Олег Попенко, у країні відсутня загальна система підготовки до таких ситуацій. Кожен населений пункт готується, як може. Наприклад, у Львові мерія вже доручила встановити «буржуйки» у підвалах багатоквартирних будинків. Те саме ініціює влада м. Ірпінь Київської області. Але це, імовірніше, заходи на екстрений випадок, оскільки довго перебувати в підвалах взимку люди не зможуть. У Вінниці звучали пропозиції купити генератори в кожен під'їзд. А в Києві планується придбання мобільних котелень, які забезпечуватимуть теплом лікарні, дитсадки, школи та пункти обігріву.
Зруйнована російською ракетою ТЕЦ у Кременчуці / Фото: «Цензор»
Тим часом ситуація з підготовкою до зими потребує системного підходу. Олег Попенко звертає увагу на необхідність терміново перевірити всю систему електропостачання у кожній багатоквартирній будівлі.
«У разі повного або часткового знищення ТЕЦ через влучення ракети, єдиним резервним джерелом тепла в багатоквартирному будинку залишається електроенергія. При цьому мережі 95% будинків не пристосовані до того, аби були включені додаткові джерела тепла, наприклад, обігрівачі. У старих будинках мережі взагалі не витримують, через що у нас до війни щороку палали квартири, під'їзди, тому потрібно провести комплексну перевірку та зробити заміну електромереж. У тих будинках, де мережі знаходяться у поганому стані, треба попередити про це мешканців, щоб ті чітко розуміли, що не перебуватимуть у безпеці», — зазначив він. Експерт також додав, що у Києві керуючі компанії вже отримали команду перевірити електромережі в кожному будинку, але фахівців замало, і на перевірку, на його думку, може піти півроку.
Також Попенко наголошує на необхідності створення громадських центрів обігріву для тих, хто через різні причини залишиться без тепла. Причому розміщувати такі теплові пункти мають у теплих комунальних будівлях, а не в наметах.
«У теплопунктах необхідно поставити генератори, забезпечити можливість зв'язку, провести інтернет», — наголосив Попенко.
Зазначимо, що громадські центри обігріву створюються сьогодні і в Євросоюзі, у тій самій Німеччині. У цьому контексті порада голови КП «Черкаситеплокомуненерго» щодо виїзду городян у села є слушною. Попенко також радить громадянам розглядати цей варіант. Але потрібно поспішити із запасом дров, оскільки черги в багатьох лісництвах сформовані на тижні вперед, а ціни, порівняно з минулим роком, зросли в півтора рази, до 10-13 тис. грн за машину дуба з доставкою.
Деякі органи місцевого самоврядування в регіонах, де йдуть бойові дії, можуть піти на такий непопулярний крок, як переселення людей. У Миколаївській, Харківській, Запорізькій, Донецькій областях велика кількість населення виїхала, і у багатьох будинках мешкає 5-15% відсотків мешканців. А тому з огляду витрати ресурсів, опалювати будівлі буде недоцільно, вважає Олег Попенко.
Тоді куди переселити людей? Одним із варіантів можуть бути студентські та робочі гуртожитки, які є фактично у кожному місті. Є ще один крайній варіант, яким влада також може скористатися. Українське законодавство в умовах військового стану дозволяє розміщення військовослужбовців та евакуйованих осіб у квартирах та приватних будинках інших громадян. Про це йдеться у пункті 17 статті 8 закону «Про правовий режим військового стану», де зазначено про квартирну повинність для юридичних та фізичних осіб.
Гуртожиток Харківського аграрного університету ім. В. В. Докучаєва. Фото: Павло Бішко / Заборона
Використовувати такі повноваження — рішення дискусійне, і те, що на такий крок підуть, є малоймовірним. Цей пункт статті раніше вже намагалися прибрати. Втім, далеко не факт, що самі українці погодяться переселятися із свого холодного помешкання навіть на якийсь час, враховуючи, як неохоче багато громадян залишають ту ж саму зону бойових дій. У цьому випадку мер Краматорська Гончаренко пропонує власникам двокімнатних та трикімнатних квартир зосередитися на обігріві лише одного приміщення.
«Також кооперуємося з друзями, колегами чи сусідами. По одній, дві, три людини живемо в одній кімнаті», — зазначив він.
Інші експерти наголошують на необхідності залучення до сфери ЖКГ фахівців, які раніше звільнилися, і тих, хто пішов на пенсію — хоча б на час опалювального сезону. Звичайно, із виплатою конкурентної заробітної плати. Також місцева влада, особливо в сільській місцевості, могла би зосередитися на співпраці з місцевими підприємцями (насамперед з тими, хто має пилорами) щодо підтримки твердим паливом незаможних категорій громадян, яким з різних причин не нараховується субсидія.
Тут варто зазначити, що влада зараз розширює кількість субсидіантів, і в нинішньому опалювальному сезоні виплати зможуть отримати люди, які втратили роботу і перебувають на обліку в центрі зайнятості. Крім того, варто звернути увагу на створення продовольчих та медичних резервних фондів. Подібні заходи раніше ініціювала влада великих міст на першому етапі війни.
Безумовно, нинішня зима буде для України найважчою. При цьому військові дії стали лише каталізатором негативних процесів, що накопичувалися роками. Система, в якій критично важлива інфраструктура перебуває у приватних руках, показала свою неспроможність. Олігархи зацікавлені насамперед в отриманні прибутку, а щодо капітальних ремонтних робіт, які потребують значних капіталовкладень, то це справа десята. Подібні підходи потрібно змінювати.
Крім того, державі необхідно приділяти велику увагу соціальним питанням, особливо за умов підготовки до опалювального періоду. Варто максимально зосередитися на підтримці громадян, особливо тих, хто мешкає у регіонах, де ведуться бойові дії. І підтримка має бути комплексною та системною, а не залишатися ініціативою місцевих органів самоврядування, які діють кожен на власний розсуд. Інакше держава ризикує зіштовхнутися з непередбачуваними наслідками гуманітарної катастрофи.
