• Політична економія Еболи

    Політична економія Еболи

    • Health
    • 03/02/2015

    Ебола — проблема, вирішувати яку не будуть, оскільки це не вигідно. Із часу, коли вірус Ебола був вперше виявлений 1976 року, загинуло 2400 людей. Великі фармацевтичні компанії знають, що ринок для боротьби з Еболою мізерний, в той час як витрати на розробку ліків залишаються значними. Беручи за основу суто кількісні підрахунки, дехто може (і, можливо, справедливо) застерігати від занадто серйозної зосередженості на цій одній хворобі, яка вбила набагато менше людей, ніж, наприклад, малярія (300 000 померло з початку спалаху лихоманки Ебола) або туберкульоз (600 000). «Від спалахів еболи страждають найбідніші верстви населення світу. Й хоча вони призводять до надзвичайних потрясінь у суспільстві, це відносно рідкісні події», — розповідає «Vox» Даніель Бауш, керівник Відділу медичних досліджень ВМС США № 6, біомедичної дослідної лабораторії в Лімі, Перу. «Отже, якщо говорити про користь для фармацевтичних компаній, то вони не надто зацікавлені в проведенні першої, другої та третьої фази випробування ліків проти Еболи і розробці вакцини, якою скористаються кілька десятків тисяч або сотень тисяч людей».

    READ MORE
  • АНЕКСІЇ

    АНЕКСІЇ

    • Слайдер
    • 14/05/2014
    Мало хто із західних лідерів не наголосив на важливості суверенітету, територіальної цілісності та принципу верховенства права, коли Росія вдалася до анексії Криму 18 березня. У питанні про суверенітет треба звертатися до конституційних засобів та міжнародного права, як сказав Обама своїм союзникам з НАТО в Брюсселі, аби великі держави не могли просто залякувати малі. Кемерон був непохитний у твердженні, що країни не можуть нехтувати міжнародними правилами, не накликаючи на себе наслідків своїх дій, і присягнувся протистояти агресії. Меркель висловила жаль з приводу того факту, що принцип «хто сильніший, той і правий» взяв гору над силою права. Лідери G7 хором нагадували, що міжнародне право забороняє приєднання території іншої держави із застосуванням сили. Шрьодер розмірковував, що коли він як канцлер приєднався до решти НАТО в бомбардуванні суверенної країни Югославїі без підтримки Ради Безпеки ООН, його вилаяв — «присоромив» — його наступник; Партія Зелених у Європарламенті намагалася прийняти резолюцію, котра заборонила би йому висловлюватися з цього питання. Але годі про заяви. Що свідчать історичні факти? READ MORE
  • «Проголосуй заради Мандели»: АНК двадцять років після апартеїду

    «Проголосуй заради Мандели»: АНК двадцять років після апартеїду

    • Слайдер
    • 12/05/2014

    Рік тому в неформальному поселенні Мотсоаледі у Совето небо було чорним від підпалених покришок, місцеве кафе KFC розгромлене і спалене дотла, а вулиці забарикадовані, щоб не підпустити поліції. Обурені мешканці, що живуть тут уже двадцять років, вимагали від уряду забезпечити їх електрикою та водопроводом і погрожували, що бойкотуватимуть вибори. Але сьогодні, в день виборів, до тимчасової виборчої дільниці вже з самого ранку вишикувалася черга. 

    READ MORE
  • ГУМАНІТАРНИЙ РАСИЗМ? Міжнародна допомога, міграція та політика інтеграції біженців в Україні

    ГУМАНІТАРНИЙ РАСИЗМ? Міжнародна допомога, міграція та політика інтеграції біженців в Україні

    • Слайдер
    • 29/04/2014
    Щоб уявити реальні утопії, соціологам спочатку слід зрозуміти наявні сюрреалістичні антиутопії: чому ініціативи, започатковані спеціально для сприяння соціальним змінам шляхом «створення прообразу емансипативних альтернатив», можуть натомість (як це не парадоксально) закінчитися відтворенням репресивних соціальних відносин? Ця стаття розглядає суперечності та дилеми нещодавніх інноваційних практик у міжнародних інституціях з питань біженців. Спираючись на особистий наративний аналіз та інституційну етнографію програми допомоги біженцям в Україні, ця стаття ставить питання: як політика, практика та інтереси міжнародних інституцій, що борються за права людини, впливають на життя та можливості змін на краще для отримувачів допомоги. Йдеться про висвітлення глибинних парадоксів професійної міжнародної індустрії гуманітарної допомоги, яке уможливить переосмислення прав людини. Сьогодні Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) – ключовий агент у плеяді керівних організацій з питань міграції, поруч із більш контроверсійними організаціями на кшталт Міжнародної організації з питань міграції (International Organization of Migration – IOM)[ref]Цікаво, що УВКБ ООН як конкурує, так і все більше співпрацює з IOM. Відповідальна за «сприяння» міжнародному «управлінню міграцією» IOM має суперечливу репутацію спостерігача при порушенні прав людини у центрах утримання іммігрантів з глобального Півдня від імені країн-донорів глобальної Півночі, що виступають за обмежувальну політику допуску (напр., Georgi 2010). Тоді як значна частина критики спрямована на IOM як на осередок влади у сфері глобальної міграції, роль УВКБ ООН в обговоренні та відтворенні підпорядкування біженців, що мігрують, значною мірою ігнорується.[/ref]. Поряд із західноєвропейськими політичними «фабриками думки», режим контролю над біженцями продукує широкий спектр прикладних знань, які випливають зі способу розуміння державами та міжнародною громадськістю поняття «біженець» та соціальних проблем прав людини, пов’язаних із депортованими та політичними вигнанцями (напр., UNHCR 2010). READ MORE