• Лівиця не може померти

    Лівиця не може померти

    • Статьи
    • 09/10/2014

    У публічних дебатах сьогодні ширяться безліч дурниць, що їх ліниво повторюють експерти та мас-медіа. Найбільш отруйна серед них, звісно, популярна примовка, нібито політичні категорії «правого» та «лівого» віджили своє і їхнє протистояння відійшло в минуле. Є певна тривожна близькість між виразами крайніх правих «більше немає ні правих, ні лівих» та закликами крайніх центристів «вийти за межі категорій правого та лівого» (які, як вони стверджують, «більше нічого не значать»). Яка дивна іронія, що праві та центристи мислять в одному руслі: перші керуються ілюзією одностайності та примирення під віковічним стягом національної ідентичності, а другі діють за принципами раціонального менеджменту, що «неминуче» має забезпечити загальну згоду — й, безсумнівно, спливе багато часу, поки медіа, які несамовито відстоюють таку одностайність, усвідомлять, як багато вони мають спільного з тими, хто захищає дещо інше.

    Далее
  • Гонсало Посо: «Зараз в Україні відбувається зіткнення двох імперських сил»

    Гонсало Посо: «Зараз в Україні відбувається зіткнення двох імперських сил»

    • Статьи
    • 17/09/2014

    Нещодавня анексія Криму здається в якомусь сенсі відновленням застарілих схем міждержавної конкуренції та імперіалізму. Деякі марксистські теоретики, схоже, зовсім відкидали можливість такого повороту у своїх підходах до сучасного капіталістичного імперіалізму. Як це вписується у ваш підхід до капіталістичної геополітики? Як можна пояснити цю анексію і які це має наслідки для нашого ширшого розуміння імперіалізму? 

    Далее
  • Стратегія розвитку і режим накопичення: повернення капіталізму до України

    Стратегія розвитку і режим накопичення: повернення капіталізму до України

    • Статьи
    • 09/09/2014

    Виникнення незалежної української держави після краху Радянського Союзу позначило й початок історично нової епохи побудови капіталізму в цій країні. Ці два історичні моменти переплетені в свідомості багатьох людей, оскільки пропагандисти обох цих нових явищ — національної незалежності та ринкової економіки — обіцяли людям життя краще, ніж в СРСР, що розпадався.

    Далее
  • ПРОТИРІЧЧЯ ПРАВЛЯЧОГО КЛАСУ УКРАЇНИ

    ПРОТИРІЧЧЯ ПРАВЛЯЧОГО КЛАСУ УКРАЇНИ

    • Статьи
    • 03/09/2014
    Український капіталізм сьогодні вирізняється найкраще укріпленою олігархією з усіх пострадянських держав. Політика в Україні протягом останнього десятиліття робила примхливі повороти, рушієм яких було безпосереднє втручання українських народних мас. Між тим економічний, політичний та ідеологічний аспекти суспільного і повсякденного життя в Україні окреслені всюдисущим міжімперіалістичним протистоянням між Росією з одного боку і Сполученими Штатами та Європейським Союзом — з іншого. Звісно, накопичення капіталу в цій країні постійно перебуває під загрозою з боку обох цих імперіалізмів та внутрішніх соціальних переворотів і залежить від цих факторів. Полем дій та позиціювання правлячого класу був і буде ландшафт, сформований цими протиріччями. Нижче буде зроблено спробу описати в загальних рисах різноманітні секції правлячого класу в Україні, приділяючи особливу увагу розколам між ними, чинникам поділу на групи та центральній ролі олігархії. Для характеристики різних фракцій українського правлячого класу вирішальними є економічні, а не політичні чи ідеологічні чинники. Дії олігархів найбільш плідно пояснювати крізь призму чистих класових інтересів, економічної конкуренції та політичних владних блоків, що з цього виникають, а не за допомогою вірності якимсь трансцендентальним ідеологіям націоналізму чи демократії. Є надія, що цей нарис балансу сил зробить внесок у подальший аналіз часто хаотичних та заплутаних подій у сьогоднішній пост-Майданній Україні. Далее
  • Покарання і насильство: чи справді кримінальне правосуддя ґрунтується на величезній помилці?

    Покарання і насильство: чи справді кримінальне правосуддя ґрунтується на величезній помилці?

    • Статьи
    • 15/07/2014

    Трьох тисяч років достатньо для того, щоб перевірити будь-яку гіпотезу, і результати цього експерименту були з’ясовані вже давно. Такий підхід до насильства, який я називатиму моральним і правовим підходом, аж ніяк не вирішує проблему насильства, ба навіть не зменшує загрози, яку воно становить для нашого подальшого виживання. Натомість цей підхід супроводжувався невпинною і дедалі швидшою ескалацією масштабу людського насильства – аж до того, що століття, яке ми щойно пережили, було найкривавішим за всю історію людства.

    Далее
  • В ім'я любові

    В ім'я любові

    • Статьи
    • 09/06/2014

    [:uk]Важко заперечити, що доктрина «роби те, що любиш» – це сьогоднішня неофіційна мантра, коли йдеться про працю. Проблема в тому, що вона веде не до спасіння, а до знецінення реальної праці, включно з тією працею, яку вона намагається возвеличити, і навіть важливіше – до дегуманізації переважної більшості робітників. На перший погляд, «роби те, що любиш» – життєствердна порада, що закликає нас обдумати, яка діяльність нам найбільше до вподоби, а тоді взятися до неї та підприємливо перетворити її на засіб заробляти гроші. Але чому ми маємо шукати зиску в тому, що приносить задоволення? Хто є адресатом цієї сентенції, а хто — ні? Зосереджуючи нашу увагу на нас самих і нашому окремішньому щасті, доктрина «роби те, що любиш» відволікає нас від умов праці інших, водночас схвалюючи наш вибір і звільняючи нас від зобов’язань стосовно тих, хто працює не зважаючи на те, чи їм подобається їхня праця, чи ні.

    Далее