Русский
Українська
Английский
[:uk]З нагоди 25 листопада – Міжнародного дня боротьби з насильством, спрямованим проти жінок, – інтерв’ю з директоркою департаменту експертизи, моніторингу та законотворчої діяльності Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда Україна» Катериною Бороздіною.
Далее
[:uk]Що спільного між Україною і Новою Зеландією? А Новою Зеландією і Палестиною? Географічна, економічна й культурна дистанція між цими точками земної кулі почала тріскати у найпікантнішому місці. Взимку 2011 року світ облетіла скандальна новина про конкурс на новозеландському радіо Rock FM, переможцю якого обіцяли романтичний тур в Україну та сексапільну наречену з асортименту місцевої шлюбної агенції. Умови конкурсу обурили новозеландський рух захисту прав жінок, українську громаду Нової Зеландії, а також український жіночий рух «Фемен», що на той момент був уже добре знаним у світі. На знак протесту активістки «Фемен» вийшли під київський РАЦС, відомий в народі як «Бермудський трикутник».
Далее
Міфи про шлюб, якими переповнена пропаганда одностатевих шлюбів, переконують нас, що він тісно пов`язаний із любов`ю, турботою про старших і дітей, спільним благополучним проживанням — навіть, що шлюб є наріжним каменем у фундаменті щасливого особистого життя і здорової цивілізації. Феміністичні, анти-расистські та анти-колоніальні громадські рухи заперечують це, визначаючи шлюб як систему, яка насильно забезпечує дотримання сексуальних і сімейних норм. Завдяки цим соціальним рухам ми розуміємо шлюб як технологію соціального контролю, експлуатації та відчуження, обгорнуту атласною стрічкою сексистської і гетеропатріархальної романтичної міфології.
Далее
Як зазначив у своєму есеї «ЛГБТ в Україні — між “Русским миром” і Європейським Союзом» ЛГБТ-активіст Андрій Кравчук, «становище української ЛГБТ-спільноти взагалі зникло з поля зору широкої публіки і не викликає жодного суспільного інтересу»
Далее
28 вересня цього року у столиці Сербії Белграді відбувся другий в історії країни «успішний» Парад гордості. ЛГБТ-активісти намагалися організувати перший Парад у 2001 році, менш ніж через рік після кінця націоналістичного режиму Слободана Мілошевіча.
Далее
Гендерний розподіл праці був однією з основних складових Майдану: «жіночими» видами роботи визнавалися робота на кухні, у пунктах роздачі теплого одягу, прибирання приміщень, а «чоловічими» — охорона, захист від «Беркуту» та «тітушок».
ДалееМи вітаємо відтворення матеріалів сайту (повністю або частково), якщо в них не внесено жодних змін чи доповнень за умови гіперпосилання на сторінку оригінальної публікації. Використовувати матеріали з комерційною метою заборонено. Думка редакції може не поділяти думку автора(ки).
