19 січня 2009 року в Москві були вбиті правозахисник Станіслав Маркелов і журналістка Анастасія Бабурова (наша землячка, уродженка Криму). Вбивці виявилися членами ультраправої організації БОРН. На рахунку цієї банди вже були численні жертви: трудові мігранти, юристи, активісти. Але цей випадок став найбільш резонансним епізодом неонацистського терору, що ширився Росією в другій половині 2000-х років. Акції пам’яті, що традиційно проходять у різних країнах 19 січня, зі зрозумілих причин є подразником для ультраправих. В Україні проведення комеморативних заходів опікується міжорганізаційний «Комітет 19 січня».
Цікаво, що праворадикали проявляють солідарність між собою навіть в умовах війни на сході України, у якій бойовики БОРН брали участь по обидва боки. Два роки тому українські та російські ультраправі продемонстрували зворушливу єдність, прийшовши під егідою «Цивільного корпусу Азов» зривати акцію пам’яті Маркелова та Бабурової. Аж до того, що відомий російський неонацист Роман «Зухель» Желєзнов волав у центрі Києва на українських лівих: «Вы против русских людей, вам чурки нравятся… Что вы имеете против русских солдат, убивавших чеченских мразей?!» Річ у тім, що серед тих, кого Маркелов представляв у суді, була родина однієї з найвідоміших цивільних жертв Другої чеченської війни — 18-річної дівчини Ельзи Кунгаєвої, зґвалтованої та вбитої полковником російської армії. А Желєзнов — шанувальник цього злочинця й друг Тіхонова й Хасіс, вбивць Маркелова та Бабурової. Апофеозом стало плутане звинувачення з вуст голови столичного «ЦК Азов» Сергія Філімонова, відомого як Син Перуна, котрий обурювався, що антифашисти «обзывают русских фашистов русскими фашистами».
Цього року ультраправі діяли тонше. Протидію антифашистській акції очолювала організація «С14» та її лідер Євген Карась, котрих минулого року так вподобали українські ЗМІ. На Михайлівській площі, де проходила акція, засвітилися й багато інших праворадикальних угруповання, як «Реванш», «Традиція і порядок», УНА-УНСО, «Misantropic Division», кілька футбольних хуліганів київського «Динамо», а також російські й білоруські неонацисти з об’єднання «FirstLine». Ультраправі кидали через поліцейський кордон яйця й скрижанілі сніжки, намагалися спровокувати бійку та погрожували учасникам акції фізичною розправою та словами «передавайте привіт Маркелову». Фактично українські ультраправі вкотре провели акцію солідарності зі своїми російськими побратимами — неонацистами й вбивцями. Водночас вони з особливим цинізмом звинувачували в «проросійськості» саме учасників акції пам’яті Маркелова й Бабурової: мовляв, в акціях 19 січня, що відбувалися до 2014 року, брали участь і представники організації «Боротьба», частина членів якої підтримали в 2014 році сепаратистів.
Націонал-патріотична риторика приховувала справжню причину перешкоджання акції 19 січня — так зване «антиантифа», гасло й принцип, за яким ультраправі борються проти будь-якого антифашистського й лівого активізму. Неонацистську сутність тих, хто зірвав акцію, приховати не вдалося: ці нібито «борці з сепаратизмом» демонстрували нацистське вітання й викрикували гасла на кшталт «Зіг хайль-Рудольф Гесс-Гітлерюгенд-СС», а після завершення акції зірвали злість на випадковому перехожому. Ним виявився турист-підданий Великої Британії, якого брутально побили за фарбоване волосся, що сприймається ультраправими як виклик «традиційним цінностям». Ба більше, того самого дня в іншому районі Києва ультраправі вивішують банер із закликами до політичних вбивств («Шавочной мрази место в могиле»). А в онлайн-відео, записаному Євгеном Карасем після акції, прозвучало зізнання у причетності його організації до збройного нападу на Станіслава Сергієнка в 2016 році («ми його підрізали»).
На жаль, дії поліції, яка охороняла акцію 19 січня, наводять на сумні роздуми. Поліція фактично потурала нападникам і затримувала не їх, а частину самих організаторів акції, котрих перед її початком безпідставно вкинула до автозаків, при цьому ультраправі допомагали поліцейським. Через це учасники акції опинилися без мегафона, що надало їхнім опонентам додаткову перевагу. Коли ж затриманих антифашистів звільнили з поліцейського відділку, то назовні на них вже чатували ультраправі, яким хтось повідомив точні адресу й час. Показово, що поліцейських, які були 19 січня 2018 року на Михайлівській площі, очолював Вадим Гумен – корумпований офіцер, який під час Євромайдану брав участь у стеженні та викраденні протестувальників, а нині підозрюється у зв’язках із праворадикалами. Уся ситуація загалом нагадує львівські події до 14 жовтня 2017 року, коли під час затримань активістів лівонаціоналістичної організації «Автономний опір» та анархістської ініціативи «Чорний стяг» силовики та ультраправі діяли за явною змовою.
