«Чучело» і атестація. Чому в Кривбасі зупиняються шахти

Віталій Дудін

Кривий Ріг знову стає епіцентром класового зіткнення. Шосту добу триває підземна акція робітників шахти «Октябрська» «Криворізького залізорудного комбінату», яким володіє група СКМ Ріната Ахметова і «Приват» Ігоря Коломойського. Після закінчення своєї зміни вони відмовилися підніматися нагору, залишившись у небезпечних для здоров’я умовах. Щодня на вулицях під заводоуправлінням їх підтримують кількасот людей. На знак солідарності станом на ранок 8 вересня відмовилися підійматися на поверхню робітники ще трьох інших шахт комбінату. Всього зараз протестують близько чотири сотні із 3750 гірників, залучених до підземних робіт.

До традиційного гасла підвищення зарплати до $1000^[1] додалися й нові. Гірників обурює низька зарплата, ставлення менеджменту й ризик позбавлення пільг, що надаються працівникам Списку №1 і Списку №2^[2] після переатестації робочих місць.

Що змусило людей масово піти на такий відчайдушний крок, ризикуючи здоров’ям? У чому унікальність нинішнього протесту в Кривому Розі? І чому конфлікт розгортається так стрімко?

Профспілковий марш у Кривому Розі 1 травня 2018 року

Пенсійна історія

По-перше, у 2016 році Уряд почав переглядати списки професій, які мають право на пільгову пенсію через особливо небезпечні умови. Перелік «шкідливих професій» скоротився на 600, хоча спочатку їх нараховувалось півтори тисячі. Як наслідок, сотні тисяч людей втратили можливість раніше вийти на пенсію. Наприклад, слюсарів, яких близько тисячі на комбінаті, викреслили з переліку шкідливих професій.

По-друге, внаслідок сумнозвісної дерегуляційної гільйотини Уряд скасував надзвичайно важливі нормативні акти про умови праці — щодо гранично допустимих рівнів температури повітря, швидкості руху повітря, відносної вологості в підземних спорудах^[3]. У разі необґрунтованої гігієнічної оцінки умов праці гірники можуть позбавитися права на пільгове пенсійне забезпечення. І це тоді, коли, згідно з дослідженнями, в умовах впливу несприятливого мікроклімату трудяться майже 90% працівників підземного видобутку залізної руди в Україні. Адміністрація могла б закрити очі на прогалину й визнати умови праці шкідливими, але не зробила цього.

По-третє, робітники мають підстави сумніватись в об’єктивності експертної організації, яка перевіряє умови праці. До цього залучено ТОВ «Науково-дослідний інститут профілактичної медицини» з Харкова, хоча раніше цим займались експерти з Кривого Рогу, які краще розуміються на специфіці підземної праці. Робітники й робітниці підозрюють, що з харківською недержавною установою домовитися роботодавцеві було легше.

Закономірним, але несправедливим фіналом стало те, що результати атестації затверджені не були.

Важливо розуміти, що підприємство економічно не зацікавлене в призначенні пільгових пенсій, бо її в розмірі 100% оплачує роботодавець, перераховуючи кошти до Пенсійного фонду України^[4]. Тому, якщо атестація робочих місць на підприємстві не проводилася, то неможливо підтвердити право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також на щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими умовами праці, скорочену тривалість робочого тижня, підвищену оплату праці, безоплатне отримання молока тощо.

У такій ситуації шахтарі побачили спроби відібрати в них звичні гарантії. Теоретично вони могли б відстояти свої права у суді^[5], проте вони вирішили піти шляхом колективного захисту своїх прав.

Політичне тло

Адміністрація вже 4 вересня випустила дуже різкий пресреліз, в якому кваліфікувала дії шахтарів як:

1) незаконний страйк,

2) замах на злочин порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272 Кримінального кодексу),

3) спричинення матеріальних збитків.

Попри обіцянки забезпечити шахтарів усім необхідним, представники підприємства почали перешкоджати доступу до зв’язку і харчів, стимулюючи їх припинити акцію.

У робітничому середовищі існує різне бачення тактики: якщо незалежні профспілки пропонують збирати підписи під вимогами (це шлях до легального страйку), то відчайдушніші особи закликають блокувати відвантаження руди.

Проте в політичній сфері ситуація виглядає інакше. І народні депутати від «Слуги народу», і незмінний мер міста від опозиційної політичної сили намагаються виявити увагу до вимог повсталих робітників. Шахтарі обрали слушний момент: стара влада в особі команди Вілкула зіштовхнулась із кризою легітимності, тоді як нова команда Зеленського ще не здобула необхідної електоральної підтримки. Тому політики не налаштовані відкрито йти проти шахтарів.

Кривий Ріг в останні дні нагадує єдиний живий організм: містяни пишаються подвигом шахтарів, передають їжу, воду, сухий одяг, збирають кошти та підтримують їх на мітингах. У повітрі витає ідея підтримки на робочих місцях на інших підприємствах (зокрема, на ПАТ «Євраз Суха Балка»). У ці дні важко визначити, за ким буде останнє слово.

Користуючись нагодою, дамо слово людям із Кривбасу, які вже багато років беруть участь у профспілковому русі.

Юрій Самойлов,
голова Незалежної профспілки гірників України м. Кривий Ріг:

Місто підтримує підземний протест. Під заводоуправлінням постійно відбувається акція на його підтримку. Можливо, це й утримує адміністрацію від репресивних дій.

Характерною рисою цих протестів є значна участь жінок. Приблизно половина учасників — це дружини шахтарів або робітниці шахт.

В умовах коронавірусу попит на залізну руду не змінився, тому прибутки будуть такі ж, як і раніше або й вищі. Для робітників ризики зросли. Нещодавно на шахті помер робітник від коронавірусу.

Протести за зарплату в 1000 євро тривають із 2017 року. З того часу зарплата поступово зростала. Але досі трапляються зайняті на підземних роботах робітники, в яких вона на 2—3 тисячі гривень вище мінімальної. Стабільно зростає зарплата лише у керівників. Тому середній рівень зарплат на підприємствах галузі високий.

Менеджмент потрібно змінювати, бо він займається тиском, а не керівництвом.

З часів, як я працював на шахті «Октябрська», там глобально нічого не змінилося. Таке ж саме наплювацьке ставлення до людей і обладнання. Специфіка шахти в тому, що там залізна руда знаходиться на значній глибині (до 1,5 км), але керівництво не впроваджує технологічних новацій, щоб полегшити умови праці.

Юрій Самойлов

Сигналістка шахти «Октябрська»:

Настрій у нас оптимістичний. Шахтарі припинили боятися, коли на одному із зібрань обізвали директора «чучелом».

Такий протест небезпечний для здоров’я, та все ж ми підтримуємо рішення наших колег, які залишилися під землею. Ті, хто на поверхні, дуже турбуються за них і сподіваються, що все незабаром скінчиться.

Найскладніше роботодавцям буде замінити чоловіків, зайнятих на основних професіях. Відчувається, що до жіночої праці керівництво ставиться гірше, недооцінює її. Але жінки стають все активнішими. Вони не будуть просто виконувати все, що скажуть, а часто чинять опір начальству.

Мер доволі дружньо до нас поставився. Це не схоже на те, що було раніше. Напевно, він боїться втратити владу. При цьому чітко зазначив, що втручатися в конфлікт на будь-якому боці не збирається, адже це приватне підприємство.

Те, що зараз відбувається виборча кампанія, дещо шкодить. Адже нас одразу починають звинувачувати в тому, що акція кимось зорганізована.

Думаю, працівники не зупиняться й будуть боротися за розширення влади на підприємстві. Шахтарі довго терпіли. Вони розуміють технологічний процес і вірять, що могли б обійтися без начальників.

Читайте також:

Профспілкова гільйотина. Ринок праці звільнять від профспілок (Віталій Дудін)

Кривий Ріг: зарплата і демократія. Причини й наслідки робітничих протестів (Максим Казаков)

Робіть, що хочете. Як (не) працюють контролюючі органи на будівництві в часи карантину (Артем Тідва)