Конференція «Після 1991: пострадянські траєкторії»

2894

Зі зникненням СРСР на карті світу з’явилася нові незалежні державні утворення, серед яких — Україна. Ці держави пішли різними шляхами, але водночас мають і багато схожого: ринкові перетворення та соціально-економічні кризи різної інтенсивності, часом — військові конфлікти. У рамках щорічної конференції «Фоєрбах 11» ми пропонуємо оцінити, як відмінності й схожості пострадянських траєкторій вплинули на Україну та інші суспільства після 1991 року.

«Фоєрбах 11» — щорічна конференція, започаткована журналом соціальної критики «Спільне» у 2019 році, яка збирає науковців та активістів для обміну знаннями та досвідом. Ми прагнемо вийти на новий рівень українських публічних дискусій та подолати розрив між соціальною наукою й практикою прогресивних рухів.

 

На конференції будуть представлені наступні блоки:

Справедливий енергетичний перехід

Під час події ми обговоримо, наскільки реалістичним є забезпечення «справедливого переходу» за допомогою державного регулювання ключових галузей в економіці на пострадянському просторі, де просувається ринкова модель з високим рівнем дерегуляції. Проаналізуємо, як інші країни справлялись із цим та як їхній досвід може бути корисним для України.

Теми виступів та спікер/-ки:

► Запровадження ринкових механізмів в електроенергетичному секторі України
Марина Ларіна, дослідниця тем клімату та енергетики;

► Проблема вугільного сектору та закриття шахт: кліматичні зобов’язання України та перспективи «справедливого переходу»
Костянтин Криницький, керівник відділу енергетики ГО Екодія, експерт у вугільній промисловості та справедливій трансформації шахтарських регіонів;

Киргизстан на шляху до справедливої трансформації: зелений вектор і природні ресурси 
Гульжан Махмудова, спеціалістка з управління промислової безпеки Міністерства енергетики Киргизстану, учасниця групи «Справедлива трансформація і відмова від викопного палива»;

► Трансформація вугільних регіонів — німецький досвід
Штеффен Кюне, німецький активіст, заступник директора Академії політичної освіти у Rosa-Luxemburg-Stiftung;

► Модераторка: Анастасія Рябчук, соціологиня, співредакторка журналу «Спільне».

Подія у Facebook | Реєстрація

 

Право на місто у пострадянський період

За останні 30 років капіталістичний розвиток поглибив та трансформував просторові нерівності, які десятиліттями формував радянський режим. Кілька великих міст стали оазами накопичення, водночас решта регіонів пострадянських країн не змогли адаптуватися до умов периферійного капіталізму та «вигідно представити себе» на глобальному ринку. Під час події ми поговоримо про те, яким чином відбувається розвиток українських міст із 1990-х. Проаналізуємо, як міське планування впливає на буденне життя містян і містянок, які конфлікти виникають і чим вони завершуються. Помислимо, чи є альтернативи і як освіта може сприяти їх розвитку.

Теми виступів та спікер/-ки:

► Міське планування в Україні після 1991 — девелоперський поворот та бізнес-урбанізм
Олександр Анісімов, дослідник міського планування, магістр міських студій, керівник проєкту «Після Соціалістичного Модернізму» та голова ГО «Розуміти Радянський Поділ»;

► Міські стратегії конкуренції на глобальному ринку
Каталін Генбург, німецька дослідниця і ліва політикиня, депутатка Берлінського парламенту;

► Міські суспільні рухи
Ірина Юзик, міська активіста і журналістка;

► Освітні програми з урбаністики та регіонального розвитку
Світлана Шліпченко, дослідниця, ініціаторка і розробниця магістерської програми «Урбаністика та просторове планування», директорка Центру урбаністичних студій.

► Модераторка: Альона Ляшева, соціологиня, дослідниця житлової політики, співредакторка журналу «Спільне».

Подія у Facebook | Реєстрація

 

Індивідуалізація соціального відтворення: від солідарної системи до сім’ї

Ринкові перетворення та подальші неоліберальні заходи «оптимізації» призвели до суттєвого скорочення підтримки секторів, які відповідають за соціальне відтворення: дошкільних навчальних закладів, медичних закладів, соціальної роботи тощо. «Оптимізація» торкнулася й соціальної підтримки — пенсій, виплат самотнім матерям, піклувальницям. Ці зміни призвели до того, що питання соціального відтворення стали проблемою окремої сім’ї. А на практиці — як неоплачувана та низько оплачувана робота — лягли на плечі жінок на різних рівнях доглядової праці та піклування.

На зустрічі ми розглянемо та подискутуємо про те, як різні реформи «оптимізації» та ринкові перетворення сфер соціального відтворення вплинули на становище жінок в Україні.

Теми виступів та спікер/-ки:

► Якою логікою керується реформа «соціальних послуг», до яких наслідків вона може призвести в контексті децентралізації, і та як це може вплинути на сферу соціальної роботи в Україні?
Наталія Ломоносова, аналітикиня центру Cedos, співредакторка видання «Політична критика», аспірантка кафедри соціології НаУКМА;

► Чому «гроші за дитиною» не в змозі докорінно вплинути на умови перебування та роботи в українських дитсадках, яке місце працівниці займають у спробах реформувати систему дошкільної освіти і та як на ці процеси впливає ідеологія?
Оксана Дутчак, кандидатка соціологічних наук, дослідниця Центру соціальних і трудових досліджень;

► У якій ситуації в умовах індивідуалізації соціального відтворення опиняються самотні матері, яку політику проводить держава у сфері підтримки таких сімей та які тут стратегії боротьби за виживання?
Олена Ткаліч, журналістка, редакторка ІА «Соцпортал», активістка ГО «Соціальний Рух», співавторка дослідження «Хто потурбується»;

► Як реформи державних секторів піклування вплинули на становище працівниць у Грузії?
Софія Джапарідзе, лідерка незалежного об’єднання працівників сектору послуг у Грузії, авторка подкасту «Переосмислення радянської Грузії» («Reimagining Soviet Georgia»), аналітикиня.

► Модераторка: Надія Чушак, освітянка, антропологиня.

Подія у Facebook | Реєстрація

30 років тому криза радянської системи завершується проголошенням незалежних республік і курсом на ринкову економіку. Ефективний ринок мав замінити дефіцит товарів й негнучку бюрократію планової системи. Але жорстка ринкова конкуренція не передбачала збереження соціальних стандартів. Неоліберальні реформи означали перехід на ринкові ціни і дерегуляцію усіх сфер життя. Це призвело до ліквідації більшості наукоємних виробництв та інтеграцію до світового ринку у ролі постачальника сировини. І навіть збережені підприємства постійно ухилялись від сплати податків. Через це країни зіткнулись із бюджетними дефіцитами і потребою покривати їх позичками у іноземних кредиторів під кабальні умови.

Під час події ми поміркуємо про те, чи були альтернативи такій «шоковій терапії». Поговоримо про те, як різні пострадянські країни будували нові економічні системи; чим відрізняються вектори України з її олігархічною моделлю, авторитарного управління Росії та Білорусі з її державним капіталізмом. Помислимо, що чекає на ці економіки в майбутньому і чи можливі нові інтеграційні процеси та на яких умовах.

Теми виступів та спікер/-ки:

► Наслідки розпаду радянського блоку для новоутворених держав: економічна складова
Фелікс Яйтнер, політолог, дослідник пострадянських трансформацій;

► Між олігархами та авторитаризмом: російська політична економія після 1991 року
Ілля Матвєєв, кандидат політичних наук, доцент РАНХиГС;

► Все ще проти течії? Особливості соціально-економічного розвитку Білорусі з середини 1990-х років 
В'ячеслав Ярошевич, дослідник, доктор соціальних наук;

► Особливості українського капіталізму: між неоколоніалізмом та багатовекторністю 
Юлія Юрченко, докторка філософських наук, заступниця голови Дослідницької мережі з критичної політичної економії (CPERN) при Европейській Соціологічній Асоціації (ESA);

► Соціальні наслідки неоліберальних реформ в Україні
Віталіна Буткалюк, кандидатка соціологічних наук, наукова співробітниця Інституту соціології НАН України;

► Модератор: Олександр Кравчук, економіст, співредактор журналу «Спільне».

Подія у Facebook | Реєстрація

Показ фільму і дискусія з режисеркою Оленою Федюк

Подія у Facebook | Реєстрація

 

Тридцять років тому робітничий клас був на першій сходинці символічної ієрархії, однак у сьогоднішній Україні робітники часто сприймаються як «невдахи глобалізації», які не в змозі реформувати самі себе й жити успішним життям. Така трансформація сталася і в інших пострадянських країнах. Водночас робітники та робітниці нікуди не поділися, і попри низький рівень матеріального добробуту та політичного авторитету, досі становлять великий прошарок українського суспільства та виробляють надлишковий продукт на промислових підприємствах — продукт, який згодом розподіляється в нерівний спосіб поміж усіма іншими соціальними групами.

На зустрічі ми розглянемо пострадянські трансформації робітництва в Україні та інших країнах у двох сенсах, як клас-для-себе та як клас-у-собі:

- Робітнича політика за межами заводу: соціальні рухи, партії, вибори крізь класову призму;
- Політика на робочому місці: умови праці, режими панування, виробничі ієрархії.

Теми виступів та спікер/-ки:

► «Орієнтація на задачі» й «совладання» із зношеним обладнанням: виробничий процес на пострадянському просторі
Ольга Пінчук, аспірантка Департаменту історії НІУ ВШЕ у Санкт-Петербурзі, дослідниця, учасниця PS-Lab;

► Постпострадянський заводський режим: на чому тримається легітимність адміністрації та власника на українських промислових підприємствах
Денис Горбач, соціальний дослідник, докторант Паризького інституту політичних студій;

► Подолати прірву: класові та регіональні поділи в російських протестах
Стівен Кроулі, професор Оберлінського коледжу (Огайо, США), дослідник пострадянського робітничого класу та політичної економії постсоціалістичних трансформаці;

► Профспілковий активізм у нетрадиційному середовищі: освітяни як робітники
Девід Мандель, дослідник профспілкових рухів у пострадянських країнах;

► Модератор: Сергій Мовчан, співредактор видання «Політична критика».

Подія у Facebook | Реєстрація

Конференція відбудеться за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні з коштів Міністерства економічного співробітництва та розвитку ФРН.

Поділитись