Реакція на кризу на Запорізькій АЕС і російсько-українську війну загалом стала черговим провалом ООН. Зазвичай після подібних слів люди вказують на право вето чи інші проблеми ООН, для вирішення яких потрібні зміни Статуту. Але хоча нагадувати про необхідність реформи ООН важливо, шанси на її здійснення з’являться лише після закінчення російсько-української війни. Зараз же, на мою думку, необхідні невідкладні дії, які не потребують зміни статуту ООН — створення демілітаризованої зони та введення миротворців ООН на Запорізьку атомну електростанцію (ЗАЕС), щоб запобігти катастрофі. У цьому тексті я пояснюю, чому цей крок може бути дієвим рішенням, а головне — чому він є реалістичним, незважаючи на всі проблеми з ООН.
Надзвичайна сесія Генасамблеї
Невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, з огляду на неспроможність Ради безпеки ООН (РБ ООН) прийняти рішення й відповідно до резолюції «Єдність заради миру», була скликана 11 надзвичайна сесія Генеральної асамблеї ООН (ГА ООН). Цей механізм було застосовано вперше за майже чверть століття. Після 24 лютого 2022 року Генасамблея прийняла низку резолюцій із засудженням агресії та анексій, які мали радше символічне значення.
Але ГА ООН може приймати не лише символічні резолюції, а й давати мандат на проведення миротворчих місій, хоча востаннє це робила у 1956 році під час Суецької кризи. Навряд чи яка-небудь країна погодиться відправити своїх миротворців, якщо на це не погодиться Росія. Але резолюція ГА ООН може бути засобом тиску, щоб змусити Росію погодитись на миротворців. А якщо місію підтримають країни, які досі утримувалися чи не голосували за резолюції щодо російського вторгнення, такі як Індія, ПАР, В’єтнам тощо, то відмова може мати для Росії надто високу політичну ціну. Адже в такому разі РФ може втратити їхню «нейтральну» позицію. Такі країни, як Індонезія, яка вже заявляла про можливість задіяння її миротворців в Україні, могли б також посилити резолюцію, підтвердивши свою готовність надіслати миротворців на ЗАЕС.
Військовослужбовець із російським прапором на формі біля Запорізької АЕС у місті Енергодар, 4 серпня 2022 року. Фото: REUTERS / Alexander Ermochenko
Резолюції, які не даватимуть загальної оцінки війні, але будуть спрямовані на вирішення конкретних питань, щодо яких є ширший консенсус — таких як ядерна безпека — можуть здобути значно більшу підтримку в ООН. Це може запобігти ескалації війни та новим катастрофам. І, можливо, сприяти подальшому послабленню хиткої позицій РФ на міжнародній арені, припиненню вогню та початку мирних переговорів.
ЗАЕС
Російсько-українська війна — перша в історії, що ведеться безпосередньо довкола великої ядерної станції. Це не лише створює величезну небезпеку, але й означає, що реакція міжнародної спільноти на цю ситуацію може стати прецедентом, на який орієнтуватимуться, якщо щось подібне колись знову повториться. Поки що можна констатувати, що прецедент невтішний.
Попри зусилля Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), небезпека не зникла. «Нам пощастило, що ядерної аварії ще не сталося. Ми граємо в рулетку, і якщо так триватиме далі, то одного дня удача відвернеться від нас», казав гендиректор МАГАТЕ Рафаель Гроссі за тиждень до катастрофи на Каховській ГЕС та на початку українського контрнаступу, які ще збільшили ризики. Незалежно від того, хто як оцінює мотиви та плани сторін конфлікту, ймовірність катастрофи навіть внаслідок випадкового інциденту зараз є надто високою, щоб її ігнорувати.
Спостерігач МАГАТЕ на Запорізькій атомній електростанції, 29 березня 2023 року. Фото: Fredrik Dahl / IAEA Imagebank
Минулого літа генсекретар ООН Антоніу Гутерреш закликав створити демілітаризовану зону на ЗАЕС. Згодом голова «Енергоатому» Петро Котін закликав ввести на станцію миротворців ООН.
Півроку тому, після чергової заяви голови «Енергоатому», це питання детально розбирав Александр Гілдер, який прийшов до песимістичного висновку: «Виникає питання, чи може Генеральна Асамблея санкціонувати менші сили, відповідно до розділу VI, для забезпечення демілітаризованої зони навколо Запоріжжя та уникнення обстрілів станції. Проста відповідь: так, але навряд чи це буде зроблено».
Поки що його прогноз був правильним, але можливо зараз, після знищення Каховської ГЕС і дестабілізації путінського режиму, ситуація змінилася? Всі реактори ЗАЕС наразі зупинені. Контроль над станцією не має тепер для Росії практичного значення. Голосування проти демілітаризованої зони чи утримання на ГА ООН означав би лише очевидну підтримку російського ядерного шантажу. Не важливо, яку позицію займає той чи інший уряд щодо російського вторгнення, — це питання ядерної безпеки, яке може і має об’єднати країни, що мають різні погляди на цю війну.
Можливо зараз, в умовах контрнаступу, український уряд хотів би не створення демілітаризованої зони, а якнайшвидшого повернення ЗАЕС під свій контроль. Але доки триває війна створення демілітаризованої зони — однозначно кращий сценарій з огляду на ядерну безпеку. Тим більше воно потрібне зараз, в контексті заяв українського уряду про підготовку Росією теракту на ЗАЕС. Реалістично очікувати, що за резолюцію з мандатом на миротворчу місію в ООН проголосує значно більше країн, ніж за резолюцію з вимогою до Росії негайно передати Україні контроль над ЗАЕС.
Створити демілітаризовану зону ООН варто було ще минулого року, але це досі має сенс. Можливо зараз шансів на успіх такої ініціативи стало більше. І, можливо, для цього потрібен тиск громадськості, зокрема природоохоронних організацій, на уряди країн.
Президент України Володимир Зеленський під час виступу в Раді Безпеки ООН через відеозв’язок. Нью-Йорк, 5 квітня 2022 року. Фото: Peter Foley (EPA-EFE)
Перемир’я
ЗАЕС — не єдина проблема, щодо якої може знадобитися мандат ГА ООН на миротворчу місію. Навіть більше, у разі підписання перемир’я чи навіть мирної угоди, відповідні кроки ГА ООН також можуть бути необхідними. Україна навряд чи погодиться, щоб контроль над дотриманням припинення вогню здійснювала місія за мандатом Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) чи РБ ООН, де Росія має вето.
Росія протягом 2014-2022 років саботувала створення безпечної зони на російсько-українському кордоні в зоні конфлікту й моніторинг кордону місією ОБСЄ, хоча це передбачено Мінськими угодами, під якими стоять підписи від РФ. А навіть якщо Росія не блокуватиме спочатку, вона матиме можливість накласти вето на продовження мандату, як уже робила це з місією ООН в Грузії.
Навіть якщо після підписання перемир’я Росія не погодиться на миротворців за мандатом ГА ООН, вони можуть взяти під контроль українську сторону контактної лінії — як це вже було в Єгипті у 1956-1967 роках. Для України такий варіант буде більш прийнятний, ніж миротворці за мандатом РБ ООН. І якщо до того часу цей механізм вже буде використано, то це може пришвидшити переговори.
Такі кроки посилили б вплив ООН та позиції ГА проти РБ в самій ООН. Це також означало б посилення позицій країн Глобального Півдня, які зацікавлені у реформі ООН. Тож можливо це хороша нагода для бразильського президента Лули та інших лідерів країн Глобального Півдня, які закликали до переговорів, проявити свої дипломатичні здібності й показати, що їм справді не байдуже.
