• БРІКС і тенденція субімперіалізму

    БРІКС і тенденція субімперіалізму

    • Статті
    • 12/12/2014

    Активізація блоку Бразилія-Росія-Індія-Китай-Південна Африка (БРІКС) є тією потенційно важливою геополітичною та економічною силою, що вона від початку 2014 року страждає на прогресуючу шизофренічність у позиціонуванні себе в рамках глобальної політичної економії. Радикальніше налаштовані прихильники блоку стверджують, що він має «антиімперіалістичний потенціал». Проте, існують набагато більші ризики того, що БРІКС провадитиме субімперіалістичну діяльність зі сприяння та підтримки неоліберального режиму (зокрема в Африці) або навіть гратиме інтерімперіалістичну роль, оскільки Росію, здається, приваблює Українська/Кримська сцена.

    Далі
  • Як говорять пригноблені?

    Як говорять пригноблені?

    • Статті
    • 28/08/2013

    Останніми десітиліттями теорія постколоніалізму суттєво посунула марксизм з місця панівної парадигми серед інтелектуалів, що займаються критичним дослідженням відносин між Західним та не-Західним світом.

    Далі
  • ЧИ БОЇШСЯ ТИ ТЕМРЯВИ?

    ЧИ БОЇШСЯ ТИ ТЕМРЯВИ?

    • Блоги
    • 03/07/2013

    Далі
  • БЛИСК І ВБОГІСТЬ ІНДІЙСЬКОЇ ОСВІТИ

    БЛИСК І ВБОГІСТЬ ІНДІЙСЬКОЇ ОСВІТИ

    • Статті
    • 27/02/2013
    Сірі бетонні стіни й підлога; вузенькі віконця, цілодобова задушлива спека й один поламаний вентилятор на кімнатку площею 20 кв.м; а ще ящірки й павуки на стінах і дерев’яні меблі… Так виглядає не тюрма й не концтабір, а одна із приватних шкіл у найбагатшому штаті на північному заході Індії. Утім, не все так страшно: кабінетам фізики, хімії й інформатики позаздрять найбільші київські гімназії. Робити ж «євроремонт» у звичайних класних кімнатах тут не прийнято — мовляв, однаково все поламають і рознесуть. Ця думка небезпідставна. У школі навчається більше трьох тисяч дітей — а це всього-на-всього сорок-п’ятдесят чоловік у класі і п’ять хвилин на перекличку за номерами в журналі: «Перший», — «Є, мем!». «Другий», — «Присутній, мем!» Щоб учителька запам’ятала твоє ім’я, тут треба бути дуже видатною особистістю. Наприклад, сваритися із сусідами по парті, кидатися папірцями, запізнюватися на ранкові молитви. До речі, молитва вже давно почалася, а учні все заходять і заходять до класу. Вони швидко зрозуміли, що я нікого не каратиму й не битиму за спізнення. Так-так, за найменші порушення дисципліни в індійських школах б’ють — боляче, з усієї сили, по щоках, а то й книжкою по голові. Фізичні покарання, за які будь-де у світі на вчителя давно подали б до суду, тут нікого особливо не бентежать. Директор школи, якому я першого робочого дня побігла скаржитись на небачену жорстокість, навіть не зрозумів, що мені не подобається; самі ж батьки й діти сприймають такий стан справ як належний і справедливий — вчителька завжди права, її авторитет незаперечний, отже, якщо когось і вдарила, то було за що. Далі