Читачі та читачки! Товариші та товаришки!
Бути лівим в Україні стає дедалі складніше. І причина не лише в тому, що складно донести критичну думку в умовах панування ринково-ліберальних і ура-патріотичних ідей, але й у наростанні правого терору на вулицях українських міст, що часто є спрямованим проти лівих активістів та активісток.
19 січня в Києві на редактора журналу «Спільне» було вчинено напад із боку радикальних правих. Це сталося незадовго до антифашистської акції пам’яті правозахисника Станіслава Маркелова та журналістки Анастасії Бабурової, котрі загинули від рук російських неонацистів. Цей випадок був би менш кричущим, якби таке трапилося вперше, але це далеко не так.
Антифашистську акцію 19 січня, у якій взяла участь частина редакції журналу «Спільне», зірвали ультраправі. До кінотеатру «Жовтень» у центрі Києва, де відбувалася демонстрація, прийшли близько 50 праворадикалів, котрі погрожували фізичною розправою лівим активіст(к)ам. Частина агресивно налаштованих хлопців на акції визнали себе учасниками цивільного корпусу «Азов». Один із них стверджував (і це зафіксувала журналістка Громадського телебачення), що людей, котрі виступають проти українського націоналізму, треба вбивати. Під кінець заходу ще одна група молодиків почала скандувати «Зіг Хайль», стверджуючи, що це патріотична кричалка.
Хоча, головним чином завдяки присутності преси, ультраправі бойовики не зашкодили лівим активіст(к)ам під час акції, вони багаторазово обіцяли зробити це в майбутньому. Про такі наміри свідчить і гасло, оприлюднене на сайті «Бандерівець»: «Хороший антифашист – мертвий антифашист». Такі погрози не є порожніми словами. Вже на наступний день після заходу праворадикали опублікували фотографії деяких учасників та учасниць акції у соціальних мережах, щоб їх можна було розпізнати для подальших нападів. Створення баз облич та імен лівих активістів із подальшим скоєнням нападів є поширеною практикою серед правих груп в Україні.
Напади з боку праворадикальних угрупувань на лівих активісток та активістів не є новим явищем для українського суспільства. Нижче – лише короткий перелік нападів, що сталися впродовж останніх кількох місяців:
- 31 листопада під час Кліматичного маршу члени цивільного корпусу «Азов» погрожували нападом на екоанархістських активістів, що змусило останніх провести окремий захід;
- 16 січня учасники цивільного корпусу «Азов» вчинили напад на активістів профспілки «Пряма дія» під час організації освітнього заходу «К(А)НІКУЛИ».
- 17 січня було скоєно напад на перехожого на станції метро Шулявська. Молодики пояснили напад тим, що хлопець – комуніст. На таку думку їх наштовхнув той факт, що хлопець вийшов із кіностудії Довженка, де мали збиратися ненависні їм ліві з «Прямої дії».
Ці та інші випадки ультраправого свавілля мейнстрімні українські та європейські медіа ігнорують. Дії членів правих груп виправдовують їхньою участю у війні, навколо них створюється образ «героїв, які не помиляються». На фоні загальної патріотичної істерії та «декомунізації» толеруються явні злочини правих груп, як-то бандитські розбірки за переділ власності, влаштовані «Правим сектором» у Мукачеві. Крім того, правим вдається глибше, ніж будь-коли раніше, інтегруватися в правоохоронні органи, знов-таки часто за свої воєнні заслуги. Частина з них долучаються до репресивного державного апарату, частина – до приватних армій на службі великого бізнесу, а тим, кому це не вдалося, лишається провадити свою «боротьбу» на вулицях українських міст. Такий стан речей даватиме їм змогу продовжувати політику залякування тих, хто не згоден із їхніми ідеями, у першу чергу – лівих активістів. Ми вважаємо, що протидією агресії буде активне розповсюдження інформації про неї, тому просимо підтримати нас, поширюючи та підписуючи цю заяву, аби запобігти правому терору в Україні та дати можливість розвиватися «Спільному» й іншим лівим проектам.
Редакція журналу «Спільне»