«Хіміки» — так називали людей, що працювали на «Подільському цементі» двадцять років тому. Колишній кранівник розповідав, як кожні пару годин вони змінювали целюлозну маску на обличчі: «Через пилюку маска перетворювалась на цементну чашу! Уявляєш, що було в людей у легенях?»
Нещодавно мені на очі потрапив звіт цієї компанії за 2018 рік: нульова смертність, соціальний діалог із працівниками та мінімізація впливу на навколишнє середовище. Шкідливі умови праці нікуди не ділись. Але працівники на цьому підприємстві об’єднані сильною профспілкою, що входить до Профспілки будівельників та працівників промисловості будівельних матеріалів України, яку очолює Василь Андреєв. З ним ми поспілкувались після круглого столу про небезпечні умови праці кранівників і кранівниць у Львові.
Василь Андреєв
Сьогодні профспілки часто асоціюються з радянським минулим, де вони виконували допоміжну функцію для влади, а не відстоювали права працівників. Наскільки зараз потрібні права профспілок в Україні? Чому ця ідея все ще не надто популярна?
Ця ідея не надто популярна через відсутність культури захисту своїх прав із боку наших співгромадян, перш за все — працівників на робочому місці. У нас є сліпа віра в те, що «в кого є гроші, той і має рацію. Хоча всім зрозуміло, що ринок праці — це вулиця з двостороннім рухом. І як робітники отримують користь із заробітної плати, так працедавцю потрібна додана вартість, яку робітники йому приносять. В нашій країні ідея створення профспілкового руху як ніколи актуальна, з огляду на розшарування між власниками та найманими робітниками. Україна разом із Молдовою — найбідніша країна Європи. І останні десять років ця ситуація не змінюється на краще.
"В нашій країні ідея створення профспілкового руху як ніколи актуальна, з огляду на розшарування між власниками та найманими робітниками."
Розкажіть про історію вашої профспілки та регіональні представництва? Чи можете навести приклади успіху та перешкод профспілковому руху.
Профспілка будівельників України створена 1957 року після злиття профспілки робітників будівництва та робітників промисловості будівельних матеріалів. Вона проходила різні етапи — і мільйонний профспілковий загал, об’єднаний профспілкою будівельників, і скорочення членства. Але зараз усе зосереджено на вирішенні нагальних питань наших членів і подоланні викликів, які постають під час захисту членів профспілки перед роботодавцями, зокрема й не резидентів. Я маю на увазі транснаціональні корпорації. Регіональні кейси — це Дніпропетровщина із підвищенням заробітної плати на заводах німецької кампанії «Хайдельберг», Львівщина та Хмельниччина в переговорах з ірландською компанією CRH. І останній кейс — відновлення справедливості щодо більше як 400 членів нашої профспілки на підприємстві залізобетонних виробів на Вінничині, яке поставляє продукцію «Укрзалізниці».
Яка позиція профспілки будівельників стосовно Кодексу законів про працю та взагалі трудового законодавства в Україні?
Чого не може бути — це того, як зараз є із проєктом нового трудового кодексу. Ніхто його не чув, ніхто не бачив, хто його пише, не зрозуміло, але всі кажуть про те, що треба трошки дискримінувати працівників. Ми дуже негативно оцінюємо ідею створення ультраліберального Трудового кодексу замість Кодексу законів про працю. Ми не будемо сприймати тезу про те, що зараз дуже багато прав, які працівники не використовують. Це взагалі дуже дивне твердження. Натомість правозастосувальний механізм не забезпечує деякі права. Але немає прав, які би працівники не використовували. Ми будемо — і показали це 7 жовтня у всесвітній день дій за гідну працю — всіляко опонувати ідеї створення ультраліберального трудового кодексу. Якщо він буде ухвалений, вестимемо кампанію за його скасування. Врешті-решт, міжнародний профспілковий рух вже має позитивний досвід у цьому напрямку. Наприклад, Грузія відмовилася від курсу на лібералізацію трудового законодавства під тиском профспілок та Міжнародної організації праці. Ми бачимо, що і в Україні ідеї реформування трудового законодавства в ультраліберальному напрямку – це така ж важка ідея для політикуму, як і ринок землі. Це буде мати довготерміновий наслідок для всіх, хто пише Кодекс із фокусом на захист прав роботодавців або ж із фокусом на безправ’я будь-яких учасників ринку праці.
"Грузія відмовилася від курсу на лібералізацію трудового законодавства під тиском профспілок та Міжнародної організації праці."
Ви сказали про незабезпечені права для працівників, що саме Ви маєте на увазі?
Члени профспілки не використовують право на звільнення своїх роботодавців (згідно з 45 статтею Кодексу законів про працю), якщо ті грубо порушують трудове законодавство. Крім цього, завжди називається право на захист від скорочення або погодження з профспілками скорочення працівників на підприємствах (стаття 43, частина 7, КЗпП). Працівникам складно скористатись правом на отримання тримісячної матеріальної допомоги внаслідок звільнення за власним бажанням через порушення працедавцем трудового законодавства (ст.153, КЗпП). Права на розподіл житла також зафіксовані в Законі про права і гарантії професійних спілок. Десятки прав мають вузьке коло застосування в цей час. Все це показує глибину нерівності, правовий нігілізм, зокрема й наших громадян, членів профспілок, робітників, які не є членами профспілок, і взагалі правовий світогляд усіх громадян України. Але і ще раз повторюся, що це пов’язано з відсутністю механізму застосування будь-якої статті, яку я назвав.
Чи вдалось хоча б частково наблизити законодавство про охорону праці до європейських стандартів після підписання Угоди про євроасоціацію?
Важко сказати. До початку 2019 року наші урядовці відзвітувались мінімум про 13 директив — там і механізм імплементації, передбачений 40-м додатком договору про асоціацію, де саме розписані й трудові євродирективи, й директиви з гігієни праці, й з рівності на робочому місці. Ці 13 директив були включені в проєкт Трудового кодексу №1658 і №955, від якого відмовився парламент після приходу до влади нової політичної сили «Слуги народу». В нашій галузі фокус був на євродирективі 1997 року №57 «Про безпеку і гігєну праців на мобільних і тимчасових або пересувних будівельних майданчиках», яка стосувалась посилення безпеки й гігієни праці на будівництві. Незважаючи на зобов’язанні замовника будівництва наймати координатора з безпеки та гігієни праці між всіма субпідрядниками, імплементація цієї євродирективи була неповною. Ми зараз бачимо, що євродирективи мають виконуватися на рівні закону (і на цьому наголошують експерти Міжнародної організації праці) або хоча б постановою Кабінету міністрів. Тоді вони матимуть вищий рівень юридичної сили в порівнянні з іншими документи.
Наша профільна директива 57 була імплементована наказом Міністерством соціальної політики. Вона була як кістка в горлі новим законам про дерегуляцію бізнесу, про містобудівну діяльність й іншим, які впроваджують мінімізацію впливу держави на будівельний бізнес. Через це, звичайно, не можна казати, що Угода про євроасоціацію принесла велику користь для утвердження безпечних і здорових умов праці наших працівників.
Які повноваження профспілок мають найважливіше значення та використовуються найчастіше?
Концепт гідної праці Міжнародної організації праці містить чотири складові. Саме їх завжди, зокрема й на сьогоднішній прес-конференції, я намагаюсь підкреслювати. Це, перш за все, легальна або задекларована праця, тобто офіційне працевлаштування. З цього витікає соціальне страхування — це друга складова. Гідна оплата праці та гідні умови праці — це третя складова. Четверта складова — це право представництва профспілок в колективних переговорах. Ось чотири складові й права в українському законодавстві. Фактично це і є найважливіші права й повноваження профспілок.
Ви згадали про мобільні та тимчасові майданчики. Які взагалі атипові форми зайнятості застосовуються в будівельній сфері?
На жаль, в будівництві немає ніяких атипових форм зайнятості, окрім відсутності формальної зайнятості. Я не обмовився: на жаль, найгірші атипові форми зайнятості, зокрема й лізинг робочої сили, більш формальні, аніж те, що зараз є на будівельному майданчику. В наших реаліях люди працюють взагалі без будь-яких прав. Ми з цим часто стикаємось, коли доводиться захищати наших членів. Як захистити права працівникові, який не має трудового договору, але отримав травму? Як йому отримати невиплачену зарплату після того, як його було звільнено? Права цих людей ніяк не врегульовані, тому що вони відсутні на виробництві. Ці працівники знаходяться поза будь-якими правовими відносинами на будівельному майданчику.
Деякі лобісти бізнесу стверджують, що краще спростити, розширити можливості застосування атипової форми зайнятості, щоб дати можливість бізнесу врегулювати тіньову зайнятість. Наскільки це доцільний аргумент?
Приклад будівельного сектору в Україні показує, що найширше застосування нетипової зайнятості, а саме неформальної зайнятості, ніяк не впливає ні на збереження трудового потенціалу (торік Польща видала мільйон дозволів на працю українським будівельникам, перш за все будівельникам), ні на рівень заробітної плати. Це підтверджує те, що рівень середньої заробітної плати на будівництві вже протягом багатьох років нижчий, ніж середній рівень оплати праці в Україні. Це не допомагає й підвищити обсяги виробництва. Не забувайте, що розмір українського будівельного ринку — всього-на-всього 3% від українського ВВП. У Польщі будівельна галузь складає 13—14% ВВП, і ці 3% виглядають як ніщо. 3 млрд доларів — це, мабуть, будівельний ринок лише Варшави, і то не весь. Ще раз підкреслюю, що поширення атипових форм зайнятості для України не принесло нічого ні для працівників, ні для роботодавців.
Наскільки реально тиснути на працедавця для належного оформлення працівників?
Боротися треба завжди. Звичайно, захист прав нетипово зайнятих працівників потребує більших зусиль. На будівництві в Україні нетипово зайняті — це передусім неформально зайняті працівники без будь-якого трудового договору. Але навіть в цьому разі можна захищати їхні права.
Яким чином можна охопити профспілковим захистом людей, які залишаються поза трудовими договорами? Які стратегії в такому випадку для вашої роботи?
Зараз ми будуємо профспілку в одному з найменш формальних секторів — серед операторів баштових кранів. Втім, організація цих людей у профспілку дає їм досить швидкий результат, наприклад, в отриманні заборгованої заробітної плати. Коли люди не мають формальних прав, то вони не мають й обов’язків. Вони можуть зупинити роботу й почати страйк в будь-який момент, оминаючи складну процедуру легального страйку. Це дуже впливовий інструмент тиску на роботодавця: від крана залежать всі будівельні процеси на майданчику.
В юридичному захисті тих людей, які залишилися без робочого місця або без здоров’я внаслідок нещасного випадку, наші можливості хоч і обмежені, але вже дають результат, який перевищує середній по Україні. Суми компенсацій, які отримують наші члени, більші за ті, які присуджують українські суди.
"Колективний захист власних інтересів через профспілку дуже швидко дає реальні результати."
І групове лобіювання, наприклад, рівня заробітної плати. Груповий підхід до встановлення єдиного тарифу привів до того, що у Львові, де житлова нерухомість коштує в півтора раза менше, ніж в Києві, заробітна плата у кранівників в два рази більша, ніж у столиці. Колективний захист власних інтересів через профспілку дуже швидко дає реальні результати.
В нашому журналі ми вже ставили питання роботи Державної регуляторної служби (ДРС) — посередника між державним трудовим регулятором (Держпраці) і працедавцями. ДРС часто стають на бік бізнесу в трудових спорах і опосередковано сприяють високому травматизму. Чи стикались Ви в роботі з цією та іншими державними службами? І чи можна покладатись на підтримку регуляторних органів у боротьбі з приватними компаніями за права робітників?
Я не знаю про приклади роботи з Державною регуляторною службою. Якщо чесно, вона нецікава для мене. Я вважаю, що це приклад найбільшого провалу в регулюванні правових механізмів, застосуванні трудового законодавства взагалі в Україні, особливо з огляду на рішення суду, яке ДРС лобіювала, — про скасування повноважень Держпраці та інспекції праці. Ми будемо розповсюджувати інформацію про те, що сталося за сприяння Державної регуляторної служби, в офіційних органах Європейського Союзу, наголошуючи на тому, що скасування повноважень Держпраці — це порушення не лише 281 статті Угоди про асоціацію в розділі «Зони вільної торгівлі», що каже саме про повноваження інспекції праці. Це також суперечить 81-й і 129-й конвенції Міжнародної організації праці, що зобов’язує Україну до таких інспекцій в промисловому та в сільському господарстві.
Як ви співпрацюєте з іншими профспілками в Україні?
Ми завжди стоїмо на позиції солідарних дій різних профспілок. Ми підтримуємо рухи профспілок вугільної промисловості, страйки, акції протестів профспілок залізничників, профспілок освітян. Ми підтримуємо й навіть в деяких випадках беремо на себе відповідальність за організацію профспілок в професійно-технічній освіті, щоб показати всім, що галузева проблема — зовсім не галузева. І спільна діяльність дає результати: коли люди різних професій виходять на вулицю разом, вони опосередковано захищають всі власні інтереси. Наприклад, галузь будівництва підтримує галузь освіти, а працівники вугільної промисловості 2016 року виходять з акціями солідарності на підтримку нашого протесту. Тому солідарна підтримка й спільна дія — необхідний елемент захисту прав і інтересів працівників у наші складні часи.
Розмовляв Артем Тідва
Читайте також:
Смерть робітника, або Як працює Державна регуляторна служба (Артем Тідва)
Профспілковий фундамент шведського соціалізму (Артем Тідва)
Гроші та відчай на фасадах: історія будівельника Колі (Діна Артеменко і Міла Григоренко)
