Одним кліком. Чому кур'єрам час натиснути на Glovo-Україна

  • 13 серпня 2019
  • 3718
Одним кліком. Чому кур'єрам час натиснути на Glovo-Україна

Віталій Дудін

Смерть кур’єра віртуальної платформи Glovo показала українцям, з якими проблемами стикаються люди, що хочуть заробляти в цій галузі. Технології принесли не лише інноваційні рішення. Фантастичною тепер стала сама думка про дотримання базових прав трудящих.

 

Формула успіху

Іспанська компанія з доставки їжі Glovo добре зарекомендувала себе серед українських клієнтів. Будь-яка гастрономічна фантазія може бути задоволена протягом години, якщо ви живете у великому місті. Але про те, яких труднощів зазнають працівники, у нас майже не говорять. З погіршенням умов праці стикнулись кур’єри в столиці, де здавалося б хмарні ресторани приносять найбільші прибутки. Якщо до 22 липня кур’єри могли отримувати 5 тисяч гривень бонусів, обслуговуючи 70 замовлень на тиждень, то тепер отримати ці кошти можна, виконавши 100 завдань. Враховуючи, що одне замовлення забирає в середньому одну годину, київські кур’єри отримуватимуть близько 6 тисяч гривень за 40-годинний робочий тиждень. Ясна річ, що такі розцінки підштовхують до перепрацювань або поспіху.

 

"Доводилось крутити педалі, попри такі дрібниці, як дерева, що падали позаду."

 

Цього літа було дуже багато ураганів. Але гловерам доводилось працювати й у таких екстремальних умовах. Відмова від замовлень може обернутись санкціями (тимчасове обмеження доступу до замовлень), тому доводилось крутити педалі, попри такі дрібниці, як дерева, що падали позаду.

«Робота в зливу – це град в обличчя та інші принади. Одного хлопця ледь не привалило деревом. Він проїжджає, а позаду – дерево на всю дорогу. Під час дощу включають коефіцієнт оплати 1,3. Але виїздити, найімовірніше, доведеться. Дійсно, під час зливи можна відключити автоприйом (схвалення будь-якого замовлення). Раніше за це нічого не було, але зараз "кікають" на годину. Протягом цього часу працювати не вийде, навіть якщо дощ припинився і є бажання їхати», – розповідає столична кур’єрка.

Словом, працівникам Glovo доводиться нелегко. Навіть більше, вони не вважаються навіть працівниками! У документах компанії кур’єр називається фрілансером / незалежним підрядником / підприємцем, який працює на власний ризик.

 

 

Кожен охочий стати кур’єром погоджується в електронному вигляді з так званими «Особливими умовами», а не підписує трудовий договір. У разі надання неякісних послуг клієнти можуть подати позов до кур’єра. Якщо постраждав кур’єр (був пограбований чи травмований), то він не має право нічого вимагати від компанії. Вона нібито надає не роботу, а лише доступ до інформаційної платформи, де можна отримувати замовлення (основною діяльністю компанії оголошено розробку й підтримку технологічної платформи). Отже, компанія не є роботодавцем. Вона не мінімізує (як при аутсорсингу), а повністю знімає із себе зобов’язання з охорони праці, виплати зарплати, оплати лікарняних, відпусток тощо. Компанія має право вимагати від кур’єра підтвердження проходження медогляду, який, однак, проводиться за кошт працівника. Вінчає це положення про те, що всі суперечки між компанією та кур’єром вирішуються арбітражним судом у Барселоні (Іспанія). Після останніх слів будь-яке бажання виборювати справедливість може зникнути.

 

Тотальний контроль чи хитрощі?

Glovo позиціонує стосунки з кур’єрами як відносини рівноправних і автономних суб’єктів. Однак компанія здійснює контроль у рази сильніший, аніж будь-який бос щодо своїх підлеглих. Розірвання відносин може відбутись «негайно та без будь-яких формальностей» (пункт 6.3 Особливих умов). Підставою можуть бути: запізнення кур’єра (тричі за місяць), неналежна поведінка, недобросовісне виконання умов контракту. Гловерів навіть можуть притягнути до матеріальної відповідальності за «неправильне» використання одягу та інших засобів, за «негативні» коментарі в соцмережах. Заборона на розголошення комерційної таємниці діє необмежений період часу. Останнє (як і вимога «обережно» висловлюватись про Glovo в соцмережах) — обов’язок висловлювати лояльність до компанії. Як бачимо, відсутність гарантій за трудовим правом поєднується з найгіршими формами дисциплінарної влади, що випливає зі статусу роботодавця.

 

 

Умови, які пропонує компанія, значно гірші за передбачені українським законодавством. Однак неможливість знайти гідний заробіток змушує молодь погоджуватись на такі вразливі схеми. Незнання трудових прав поєднується з поширенням ілюзій про те, що «будь-які формальності й зв’язки з державою — це погано». Свою роль відіграє й нова влада, прихильна до лібертаріанських ідей. Вимагаючи ухвалення нового Трудового кодексу (в інтересах роботодавців) й обіцяючи захистити інвестора, вона дає зрозуміти, що права працівників не в пріоритеті. Як повідомляють співрозмовники з Міжнародної організації праці, Україна випереджає всі країни в Європі за темпами поширення таких схем. Проте якщо в країнах ЄС із багатими профспілковими традиціями цим обурені, то в нас — поки ні. Українська молодь готова довіритись духу конкуренції, обганяючи своїх ровесників. Лише смертельна ДТП з 20-річним кур’єром у Харкові змусила замислитись багатьох про зворотний бік свободи, яку пропонує нам корпорація.

 

100 років на місці

Ще радянські вчені[1] звертали увагу на те, що у 20-х роках підприємцям було зручніше укладати цивільно-правові договори підряду замість трудових договорів. Статус працівників-надомників маскувався за фіктивним статусом самозайнятого підприємця. Багато хто пояснював це тим, що трудове законодавство занадто забюрократизоване. Як показала практика, роботодавці готові обходити навіть найліберальніше трудове законодавство, як у США.

 

"Феномен уберизації праці став реакцією на профспілковий рух."

 

Сучасні дослідники вказують, що феномен уберизації праці став реакцією на профспілковий рух. Аби уникнути «зайвих» витрат на робочу силу, західні компанії впровадили нові сервіси, де роботодавець невидимий, а працівник обслуговує безпосередньо споживача. Як така модель виглядає в українському правовому полі?

 

Стартап проти Кодексу епохи соціалізму

Уся діяльність юристів Glovo зводиться до заперечення ознак трудових відносин між сторонами. У деяких місцях вони ледь не перехитрили самі себе. «Ніби юридичні» документи супроводжуються ремарками про те, що послуги надаються фрілансером без вступу в «правові» відносини. Це взагалі перекреслює суть усіх «папірців». Все ж змусимо себе проаналізувати їх.

За легендою компанії, вона надає лише інформаційні послуги й виступає «точкою зустрічі» покупця та кур’єра. У такому випадку її мало б цікавити лише, чи оплатив кур’єр доступ до системи. Проте вона встановлює вимоги до процесу праці. Наприклад, компанія вимагає, щоб холодна й гаряча їжа перевозилась у різних контейнерах, кур’єр одягав джинсову чи шкіряну куртку під час дощу тощо. Деякі вказівки сформульовані у вигляді рекомендацій (щоденне очищення сумки, дотримання ПДД і регулярна перевірка стану транспорту). Хоча це мало б хвилювати самих клієнтів.

 

 

Проте домовленості з кур’єрами містять низку формальних маячків, які, з погляду Кодексу законів про працю України (КЗпП), дозволяють вбачати в них трудоправову природу.

• Правила компанії вимагають пред’явлення медичної книжки, що підтверджує проходження медогляду, та наявність «ідеального здоров’я». За законодавством України (статті 24, 169 КЗпП), подібні вимоги можуть ставитись лише до представників певних професій (серед них — особи, що здійснюють транспортування харчових продуктів).

• Якщо працівник пройде інструктаж з ПДД (п.1.7 Особливих умов), то чи буде вважатись, що він пройшов інструктаж? Адже, згідно з п.4 ч.1 ст.29 КЗпП, роботодавець проводить інструктаж із техніки безпеки.

• Якщо компанія надає спеціальний одяг кур’єру, то чи можна це розуміти як видачу спецодягу (ст.163 КЗпП) або необхідних для роботи засобів (ч.2 ст.29 КЗпП)?

• Деякі положення розроблених компанією правил свідчать про наявність внутрішнього трудового розпорядку: 1) компанія Glovo визначає важливі чинники діяльності для незалежних підрядників; 2) послуги надаються без порушень технічних інструкцій компанії; 3) заборона вживання алкоголю та наркотиків до чи під час «робочих годин»; 4) встановлено максимальний час доставки — 60 хвилин.

 

"Якщо кур’єр виконує будь-які замовлення на користь компанії, то він, по суті, є найманим працівником."

 

Проте найвизначнішою рисою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є предмет — тривале виконання трудової функції. ЦПД передбачає виконання визначеного обсягу роботи (наприклад, написати статтю, побудувати будинок). Така позиція профільного міністерства. Інакше кажучи, цивільно-правовий договір вичерпується після надання конкретної послуги — доставки їжі з одного пункту в інший. Якщо кур’єр виконує будь-які замовлення на користь компанії, то він, по суті, є найманим працівником. Але як донести цю думку до корпорації?

 

Програма-мінімум кур’єрів

Київські кур’єри хочуть створити профспілку зайнятих на службах доставки, таких як Glovo, UberEats та інших. Звичайно, виникає питання: які права матиме така профспілка, якщо відносини не вважаються трудовими? Якщо статус кур’єрів лишиться незмінним, то, найімовірніше, ця структура відіграватиме роль організації, що веде перемовини від імені колективу. Попередні випадки діалогу не можна вважати вдалими: менеджери компанії заблокували доступ до додатка учасникам акцій протесту, які проходять у Києві з кінця липня. За підтримки іноземних колег в українських кур’єрів з’явиться можливість здійснювати тиск на офіс в Барселоні. Проте сама собою самоорганізація трудящих у секторах gig-economy є важливим прецедентом.

 

Джерело: Політична критика

 

На одній з акцій протесту було викладено такі вимоги:

•  система бонусів, яка давала б можливість отримати гідну заробітну плату без надзвичайних перепрацювань;

•  оформлення страхових полісів на кожного кур’єра на випадок ДТП або іншого нещасного випадку під час роботи на Glovo;

• зняття блокування з кур’єрів-протестувальників у програмному додатку Glovo;

• пільги на паливо та харчування для кур’єрів Glovo;

• оплата годин очікування – простоїв із вини роботодавця.

Особливо важливим є останній пункт, адже кур’єри бронюють часові слоти наперед, але в цей період часто не отримують замовлень. Це питання можна ставити в іншій площині — про надання мінімальних гарантованих робочих годин на тиждень (для цього сервіс має розподіляти між кур’єрами замовлення рівномірно, а не віддавати їх тим, у кого найвищий рейтинг). В інших державах гловери також вимагають суттєвих доплат за роботу в дощ і сніг, а також компенсації видатків на огляд і ремонт транспорту. Необхідним є запровадження механізму скарг на представників компанії (зокрема, стосовно сексуальних домагань). Необхідна демократизація «каральних» процедур: заходи на зразок блокування в системі мають проводитись із залученням працівників. Останнє фактично є формою реалізації колективних прав і неможливе без існування профспілки. Добитись цього можна шляхом зміни внутрішніх правил.

 

Світовий контекст

Такий шлях видається досить реалістичним. З’явились міжнародні ініціативи, які апелюють до подібних компаній, вимагаючи скорегувати модель відносин. Це означатиме взяття фірмами соціальної відповідальності та утвердження рівноправності сторін у цивільно-правових рамках. Звісно, такі точкові зміни не врятують працівника від прекарності — нестійкості найму. Але нинішній формат відносин ігнорує навіть ліберальні настанови про баланс інтересів. Кур’єр стає не просто слабшою стороною, а жертвою кабального контракту.

Куди принциповішим є питання про надання підрядникам статусу найманих працівників. Окремі ініціативи в Європі пропонують надати весь комплекс гарантій, передбачених трудовим правом. Звісно, такому сценарію корпорації будуть рішуче опиратись. У якості компромісу можна розглянути приклад з Данії. Компанія Hilfr.dk погодилась із вимогою профспілки надавати статус працівника всім, хто відпрацював понад 100 годин.

 

Тіна Мьоллер Мадсен від датської профспілки 3F вручає офіційний знак ОК (він символізує досягнення колективного договору) Нільсу Мартіну Андерсену з датської платформи Hilfr

 

Але насправді вимога оформити трудові відносини з кур’єрами не видається такою вже фантастичною. І ось чому.

 

Нова іспанська революція

25 липня 2019 року Верховний суд Іспанії став на бік гловера та визнав його залежним від платформи працівником. Серед аргументів є такий: без платформи особа просто б не могла доставляти їжу, тому такий додаток фактично є засобом виробництва. І навпаки, без кур’єрів компанія просто не могла б здійснювати доставку їжі (а саме посередництво під час торгівлі продуктами становить суть діяльності компанії, згідно з офіційними реєстрами). Кур’єри не мають право змінювати умови договірних відносин з компанією, що додатково вказує на асиметрію влади. Glovo фактично виступає в ролі роботодавця, адже справляє вирішальний вплив на надання офлайн-послуг і визначає їхню максимальну ціну. Компанія здійснює опосередкований контроль за виконанням роботи — за допомогою додатку й слідкування за локацією. Не відіграє ролі те, що деякі повноваження з контролю гловерів компанія делегує самим клієнтам. Підстави розірвання відносин нагадують дисциплінарні підстави звільнення (неналежне виконання обов’язків). У цьому рішенні судді аналізують не стільки норми внутрішніх документів Glovo, скільки зміст відносин. Судді звертають увагу й на попередні прецеденти, дотичні до sharing economy (зокрема, рішення Лондонського трибуналу з трудових спорів у справі Uber від 26.10.2016). 

 

"У цьому рішенні судді аналізують не стільки норми внутрішніх документів Glovo, скільки зміст відносин."

 

Найреволюційніше те, що суд цитував у своєму рішенні новітню Директиву 2019/1152 Європейського парламенту та Ради від 20 червня 2019 року про прозорі та передбачувані умови праці в Європейському Союзі. Документ покликаний обмежити поширення псевдофрілансу. Він проголошує мінімальний набір прав для зайнятих у подібних умовах (зокрема, прирівняно обмеження доступу до системи (бан) до звільнення). Правники підкреслюють, що Верховний суд Іспанії цитував документ ще до набрання ним юридичної сили. В усякому разі це вказує на нове розуміння проблематики: надається перевага суті відносин, а не формі, що вигідно працівникам.

 

...І українські лайфхаки

Якщо, зазнавши тиску на батьківщині, Glovo впровадить кращі умови праці, то чи «привезе» компанія ці стандарти в Україну? Навряд. Сумніватись у цьому змушує слабкість традиційних профспілок, відсутність самоорганізованих колективів у «нових сферах» та обмеженість повноважень інспекцій праці. Інакше кажучи, у нас просто нема кому змусити власника рахуватись із вигідними для працівника правилами. Відповідно, активізація цих суб’єктів — ключ до перемоги.

 

Протест гловерів у Барселоні

 

Чи є перспектива визнання відносин із сервісом Glovo трудовими у вітчизняній юрисдикції? Щиро визнаємо, що навіть практика визнання трудових відносин у більш традиційних галузях сформувалась лише нещодавно. Так, Верховний суд визнав неоформлення трудових відносин зі співробітницею приватної клініки та стягнув на її користь середній заробіток за час перебування в трудових відносинах. Такий спосіб захисту передбачений статтею 235 КЗпП. Досить часто інспектори Держпраці за результатами перевірки визнавали відносини трудовими й накладали штраф. Трапляються й більш парадоксальні випадки: так, Верховний суд вважав достатнім доказом перебування в трудових відносинах постанову про притягнення до адмінвідповідальності, де порушник-таксист вказаний як працівник компанії. Невідомо, чи зможуть власники цифрового бізнесу щось протиставити подібним лайфхакам...

 

"У нашій країні роботодавці ще довго користуватимуться благами дерегуляції."

 

Проте це не заперечує існування проблеми, яку іспанські судді назвали «законодавчою лінню». Це тим паче стосується України, де на рівні закону не проголошено презумпції існування трудових відносин та повністю ігнорується праця в нових умовах. Тому в нашій країні роботодавці ще довго користуватимуться благами дерегуляції.

Як бачимо, у відносинах із Glovo трудоправова складова дещо закамуфльована, але не через природу виробничого процесу, а через свідомі дії компанії. Нова директива Євросоюзу покликана засудити такі маніпуляції. Фріланс має бути вибором. Як зазначають західні профспілковці, за наявності вільного вибору між фрілансом та «підневільним» наймом люди схильні обирати друге. У країнах ЄС вимагають покласти край «перегонам на дно» — змаганню корпорацій зекономити на праці. Сподіваємось, що Україна не опиниться на узбіччі прогресу.


Читайте також: 
Рабочее сопротивление на складах Amazon в Польше

Гроші та відчай на фасадах: історія будівельника Колі (Діна Артеменко, Міла Григоренко)

Робітничий клас в Україні: сучасний стан і можливості для протесту (В'ячеслав Циба, Денис Новіков)

Смерть робітника, або Як працює Державна регуляторна служба (Артем Тідва)

Як працюють на найпотужнішій в Україні шоколадній фабриці (Орися Грудка)


Примітки

  1. Трудовое право / Под ред. Н. Г. Александрова. М., 1966. С. 105.

Рекомендовані

Залишити коментар

Наші видання

Блоги

Facebook

Наші партнери