Майже 20 тисяч гривень. П’ять питань про мінімальну гідну зарплату в Україні

  • 30 травня 2019
  • 3555
Майже 20 тисяч гривень. П’ять питань про мінімальну гідну зарплату в Україні

Роман Губа

У травні цього року опубліковано дослідження «Право на мінімальну гідну зарплатню», яке проводили Оксана Дутчак і Анна Оксютович.  
На основі цієї праці «Спільне» відповідає на п’ять найголовніших питань про мінімальну гідну зарплату.

 

Чим відрізняється мінімальна гідна зарплата від просто мінімальної зарплати?

Мінімальна зарплата — результат тристоронніх переговорів між представниками влади, бізнесу й профспілками. Її розмір є політичним рішенням та залежить від впливу кожного з учасників переговорів. У країнах зі слабкими профспілками мінімальна зарплатня може бути недостатньою для задоволення базових потреб навіть працівни_ць, не кажучи вже про їхні сім’ї. На противагу цьому, мінімальна гідна зарплатня базується на фундаментальних правах людини й визначається розміром зарплати, необхідної для дотримання пункту 3 Статті 23 Загальної декларації прав людини:

Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої  та її сім’ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Зараз місячна мінімальна зарплата в Україні складає 4173 грн. А згідно з дослідженням Дутчак та Оксютович, мінімальна гідна зарплатня має бути 19599 грн (до відрахування податків).

 

Звідки така цифра?

Методологія розрахунку мінімальної гідної зарплатні оцінюється на основі вартості споживчого кошика.

Спершу розробляється таблиця з набором місцевих харчових продуктів. Це дозволяє врахувати особливості й традиції споживання. Далі таблицю мають заповнити десять працівни_ць із сільської місцевості й десять — з міської, адже ціни можуть суттєво відрізнятися. Дослідження проводиться серед працівни_ць, які виробляють одяг для західних брендів.

Далі розробляється продуктовий кошик на один день для однієї людини. Він має забезпечувати 3000 кілокалорій та відповідати рекомендаціям збалансованого харчування Всесвітньої організації охорони здоров’я.

 

"Загальні витрати однієї людини (споживчої одиниці) на місяць мають становити 4965 грн."

 

За результатами дослідження продуктового споживчого кошика підрахували, що одній людині/споживчій одиниці необхідно 2299 грн на місяць для повноцінного харчування.

Для того, щоб оцінити вартість загального споживчого кошика, який включає також інші витрати, використовуються статистичні дані про те, яка частка витрат сім’ї в цій країні йде на харчові продукти.

 

 

За даними Державної служби статистики, українці 2017 року на їжу та безалкогольні напої віддають 46,3% всіх грошових витрат. Враховуючи це, загальні витрати однієї людини (споживчої одиниці) на місяць мають становити 4965 грн.

 

Я все ще не розумію, звідки береться майже 20 тисяч

З огляду на сімейний принцип мінімальної гідної зарплатні, місячна вартість споживчого кошика на одну людину множиться на три споживчі одиниці. За методологією «Кампанії за чистий одяг», доросла людина — це одна споживча одиниця, а дитина — половина споживчої одиниці.

Чому так? Бо мінімальної гідної зарплатні має бути достатньо для покриття потреб сім’ї, яка складається з трьох споживчих одиниць, наприклад: двох дорослих і двох дітей, однієї дорослої та чотирьох дітей, трьох дорослих. За даними Державної служби статистики, в середньому українська сім’я (домогосподарство) у 2017 році налічує 2,6 особи.

 

"За умов введення мінімальної гідної зарплати мають стабілізуватися демографічні показники, тобто народжуваність зросте, а обсяги трудової міграції зменшаться."

 

Звісно, якщо рахувати дитину за половину споживчої одиниці, то така сім'я матиме менше за три споживчі одиниці, як рахують авторки дослідження. Але нинішній склад сім’ї — результат демографічної кризи, прямими причинами якої є еміграція та низька народжуваність через скрутні соціально-економічні умови. За умов введення мінімальної гідної зарплати мають стабілізуватися демографічні показники, тобто народжуваність зросте, а обсяги трудової міграції зменшаться.

 

 

Чому використовується саме сімейний принцип?

За даними Державної служби статистики, у 2017 році середня кількість працевлаштованих в одному домогосподарстві становила 1,2 особи. При цьому серед тих домогосподарств, у складі яких були працевлаштовані особи, у 46,9% домогосподарств працювала лише одна людина. Таким чином, модель «одна зарплата на одну сім’ю» актуальна для України.

 

"Мінімальна гідна зарплатня має забезпечити можливість мати дітей та достойне життя для непрацездатних, а також тих, хто виконує домашню працю, в умовах неналежної підтримки держави."



Потрібно також не забувати про гендерну нерівність в оплаті праці та неоплачувану репродуктивну працю жінок. Тому треба покривати (хоча б частково) базові потреби членів сім’ї, які виконують таку невидиму працю. Мінімальна гідна зарплатня має забезпечити можливість мати дітей та достойне життя для непрацездатних, а також тих, хто виконує домашню працю, в умовах неналежної підтримки держави.

Мінімальна гідна зарплатня має виплачуватися працівни_цям незалежно від їхнього сімейного стану. Якщо розмір зарплатні буде залежати від розміру сім’ї, то роботодавці при прийомі на роботу почнуть дискримінувати працівни_ць, у яких є сім’ї, бо їм буде вигідніше наймати одина_чок, щоб платити менше. Щодо кількості працевлаштованих у сім’ї, то нижча оплата праці (яка не дозволяє утримувати дітей) призводить до економічної залежності працівни_ць від їхніх партнерів, що ускладнює зміну сімейного стану (наприклад, розлучення). Також нижча оплата праці не може забезпечити мінімальний гідний рівень життя самотніх матерів чи батьків.

 

 

Чи не є мінімальна гідна зарплатня, отримана в результаті такого дослідження, завищеною?

Ні, вона є радше недооціненою. Переважно — через структуру володіння житла в Україні, яка була закладена за Радянського Союзу: за даними Державної служби статистики, 94,4% домогосподарств мають власне житло. Навіть якщо ці дані дещо перебільшені, можна стверджувати, що переважна більшість людей в Україні мають власне житло, а не орендують. Якби більша частка людей жила в орендованому житлі, частка непродуктових витрат була б суттєво більшою, а частка продуктових — меншою, ніж це відображено в даних Державної служби.

 

"Неможливість орендувати чи купити житло, перш за все, посилює залежність — між партнерами у шлюбі, між молодшим і старшим поколінням."

 

Інакше кажучи, обрахована мінімальна гідна зарплатня недостатня для оренди житла, не кажучи вже про його купівлю. Неможливість орендувати чи купити житло, перш за все, посилює залежність — між партнерами у шлюбі, між молодшим і старшим поколінням. Окрім цього, так складніше змінювати місце проживання для пошуку роботи. Щоб забезпечити житлову незалежність сімей та можливість вільно обирати місце проживання та роботи в країні, орієнтовна мінімальна гідна зарплатня мала би бути ще вищою.

 


 

Зараз мінімальна гідна зарплатня у п’ять разів більша за офіційну мінімальну заробітну плату, яку встановлює держава. Це значить, що велика кількість найманих робітників не мають змоги забезпечити собі навіть базові потреби. Наближення розміру реальної заробітної плати до гідної має бути актуальною вимогою для трудящих України.

 



Ознайомитися з повним текстом можна тут.

Дослідження проводилось за підтримки Rosa Luxemburg Stiftung в Україні в рамках «Кампанії за чистий одяг» (Clean Clothes Campaign).

У статті використані ілюстративні матеріали з дослідження.

Головна ілюстрація: Василь Перов «Трійка».

 

Читайте також:

Ґендерна нерівність та режим жорсткої економії в Україні посткризового періоду (Оксана Дутчак)

Матері на ринку праці (Олена Ткаліч, Ірина Вергуленко, Катерина Гумен, Ольга Тимець)

Динаміка бідності в Україні (Михайло Трифонов)

Залишити коментар

Наші видання

Блоги

Facebook

Наші партнери