![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
Габор Вона, лідер крайньо правої партії Рух за кращу Угорщину, або, простіше, Йоббік, справді не сидить, склавши руки. Як і вся його команда, що домоглась фантастичного електорального успіху. Тепер, з огляду на підсумки першого туру парламентських виборів, Вона може сісти за написання потенційного бестселеру «Як створити ультраправу партію, за яку через 7 років голосуватиме кожен шостий, для чайників».
Якихось два роки тому в таку цифру — 16,7% — мало хто б повірив. На початку 2008 р. партію називали «маленькою», а навесні того ж року ще можна було самовпевнено писати про те, що «електоральна підтримка ультраправих не буде істотньо більшою, ніж стабільні 3-4%». Склалося так, що значно більшу увагу журналісти приділяли її парамілітарному крилу — Угорській гвардії, яка була створена «для фізичної та духовної самооборони» угорської нації у серпні 2007 р. Тоді, у замку Буда, 56 чоловіків (число, що символізує революцію 1956 р.) були посвячені на членство колишнім міністром оборони, а три священики, з католицької, кальвіністської та євангелістської церков, благословили прапор. Одягнені у чорні чоботи, чорні брюки, чорні жилетки без рукавів, чорні кашкети та білі сорочки, «гвардійці» своїм виглядом відсилали до архетипу класичного фашистського парамілітарного загону, а «прапор Арпада», центральний елемент організаційної символіки, використовувався до того фашистською Партією схрещених стріл.
Симптоматично, що три ключові фігури Йоббіка, серед яких був і засновник партії Давід Ковач, покинули її 10 березня 2008 р. на знак протесту проти створення гвардії, заявивши, що «Йоббік бере на себе відповідальність за те, що не зможе реально контролювати». Невдовзі діяльність Угорської гвардії була заборонена, проте Габор Вона вже пообіцяв, що перше засідання парламенту він відкриватиме у гвардійській формі.
Угорщина — це традиційно права країна, зауважує лідер консервативної партії Фідес Віктор Орбан. «Ми потребуємо національну лівицю. Але багато хто налаштовані скептично. Вони кажуть, що різні — можливо, говорити “генетичні” означає заходити надто далеко — але принаймні різні історичні характеристики роблять шанси національної лівиці примарними», — говорить він, натякаючи на привнесеність лівих ідей ззовні (неважко здогадатися, якою етнічною групою). Всередині рамок правого політчного спектру міжпартійні стосунки обіцяють бути досить цікавими. На виборах 2006 року Фідес та ультраправі сформували спільний список кандидатів у 81 населеному пункті. А тепер Орбан створює партії новий імідж щита від націоналістичних радикалів, запевняючи, що він захистить країну від підйому ультраправих. Йоббік повертає йому борг, у свою чергу називаючи Фідес «продуктом щедрості Фонду Сороса».
Йоббіку не можна відмовити в антисемітизмі, і у зв’язку з цим часто згадують відкритий лист Крістіни Морваї, майбутнього кандидата в президенти від цієї партії, надісланий послу Ізраїля, в якому вона написала: «Я бажаю, щоб всі ви, вошиві, брудні вбивці, отримували “поцілунки” від Хамас». Однак, якщо комусь і треба передчувати загрозу, то це циганам. Саме цій етнічній групі, яка становить до 10% угорського населення, Йоббік приділяє найбільше уваги, присвятивши «врегулюванню циганського питання» окремий розділ в своїй програмі. Як у ньому стверджується, після 1989 року переважна більшість циган втратила своє місце роботи і не змогла пристосуватися до нової реальності, тому завданням Йоббіка є інтеграція їх в угорське суспільство. Партія в своїх заявах широко використовує поняття «циганська злочинність», і, хоча в програмі заперечується колективна відповідальність циган за злочинну діяльність, в неформальних висловлюваннях партійні діячі більш розкуті. Конституюючи циган як ворожого Іншого і передрікаючи «початок громадянської війни» між угорцями та циганами, Йоббік наполягає тому, що «останньою надією» для угорців є залучення до вирішення циганського питання Угорської гвардії та Жандармерії — націоналістичної міліції, яка має бути створена після приходу партії до влади.
Для страху є підстави. Ціла низка жорстоких вбивств прокотилася Угорщиною останнім часом. В лютому минулого року в селі Татарсентдьордь, що за 50 км від Будапешту, пляшками із запалювальною сумішшю був підпалений будинок, в якому проживала циганська родина: 27-річний Роберт Чорба, його дружина та троє дітей. Коли вони вибігли з хати, по ним була відкрита стрільба, у результаті чого загинув батько та його п’ятирічний син. Трагедія за таким же сценарієм мала місце в селі Часа Чорба, де в тому ж місяці були застрелені батько та його чотирирічний син. У серпні в містечку Кішлета невідомі уві сні розстріляли 45-річну Марію Балог та її 13-річну доньку. На щастя, остання вижила. Невдовзі за вчинення вбивств циган на расовій основі були затримані четверо неонацистів, що мали на тілі татуювання у вигляді свастик. А в цей же час Угорська гвардія влаштовувала демонстративні провокативні марші по населеним пунктам зі значною часткою циганського населення. Для запобігання цьому циганські общини блокують дороги, як це було в Сайоказі, організовують вечірні патрулі, загони самооборони тощо.
«Вони відвернулись від євреїв, як від своєї мішені, до циган», — говорить про Йоббік директор інституту Political Capital Крістіан Сабадос. Як далі поводитиме себе партія, що підняла на знамена лозунг Угорщина для угорців, побачимо найближчим часом, а поки, 16 квітня, ультраправі всієї країни відзначатимуть річницю з дня загибелі в далекій Болівії Едуардо Рожа-Флореса, «Че Гевари навпаки», котрий в останні роки свого життя був редактором сайту Йоббіка.
Див. також: Violence against the Roma minority in Hungary and the Czech Republic and its repercussions.