Робіть, що хочете. Як (не) працюють контролюючі органи на будівництві в часи карантину

Артем Тідва

6 липня 2020 року на будмайданчику житлового комплексу «Діброва Парк» у Києві стався нещасний випадок із будівельником, машиністом баштового крана. За однією з версій, загиблий, — молодий батько, який любив свою професію, — наклав на себе руки, вистрибнувши з вікна кабіни будівельного крана з висоти 16 поверху після того, як дізнався про подружню зраду. Менеджер фірми, де працював робітник, подібні чутки коментує так: «Він у нас на фірмі пропрацював 8 років. Нормальна адекватна людина скоїла суїцид. Я не знаю, чому люди приймають такі рішення. Що в нього був якийсь непосильний кредит чи ще щось таке, я не чув. Фірма у нас порядна: конфліктів із загиблим ні в кого не було. Знаю лише, що в той день загиблий телефонував родичам друзям та просив у всіх вибачення, казав, що зробив щось непоправне в соцмережах. Випадково випасти з кабіни такого крану неможливо». 

У Профспілці кранівників до подібних версій ставляться з пересторогою: «Недобросовісні працедавці нерідко готові вдатись до найогидніших тактик, щоб не втрачати прибутків. Тому ми розглядаємо різні версії загибелі; намагаємось відділити свідчення людей, що працювали із загиблим від чуток та від інформації, яку вони почули від представників власників будівництва та підрядної фірми». 

Перекладання провини саме на постраждалих працівників не рідкість для забудовників в Україні. Можемо згадати гучний випадок смерті на будівництві 2014 року ЖК «Комфорт-Таун» — тоді після загибелі кранівниці Ліди Гуріної працедавець (ТОВ КСУМ, ЄДРПОУ 38619679) свідомо розповсюджував брехню про «недобросовісність» та «неохайність» загиблої, яка, за свідченнями інших будівельників із різних фірм, була взірцевою працівницею.

Від конкретного до загального травматизму

На превеликий жаль, з 2014 року ситуація зі смертністю на виробництві лише погіршувалась. За оцінками виконання Цілей сталого розвитку України, у 2020 році прогрес у забезпеченні надійних та безпечних умов праці відсутній або вкрай слабкий. З 2015 по 2019 рік смертність на виробництві зросла на 13%. Основними причинами нещасних випадків були організаційні. Серед найбільш поширених — невиконання вимог інструкцій з охорони праці, невиконання посадових обов’язків, порушення правил безпеки руху, технологічного процесу тощо. 

"Працівницям і працівникам, чиї права порушуються, Держпраці пропонує «працювати легально»."

Припущення про те, що працівники «недостатньо поінформовані» про ризики для їх здоров’я, було б наївним. В Україні відсутній дієвий механізм реагування на  порушення трудових прав. Адже всі наглядові держоргани було об’єднано в Держпраці, повноваження якої під прицілом неолібералів-лобістів бізнесу постійно скорочуються. Тепер замість нагляду та контролю за діяльністю працедавців, Держпраці більше займається консультаціями та роз’ясненнями. Доходить до абсурду: працівник заявляє про порушення, Держпраці телефонує працедавцю й просить це порушення прибрати. Після такого повідомлення можуть «прибрати» не порушення, а самого працівника. Працівницям і працівникам, чиї права порушуються, Держпраці пропонує «працювати легально».

Онлайн-контроль за офлайн-безпекою

Деякі державні служби з початком карантину, дійсно, змогли підвищити свою онлайн-ефективність, але певну частину роботи неможливо перевести в онлайн. Наприклад, стати на облік безробітному стало простіше. У базі даних Держслужби зайнятості до карантину на 300 тисяч безробітніх було 100 тисяч вакансій. З початком карантину вже 500 тисячам безробітніх могли запропонувати лише 60 тисяч робочих місць. Тому порада від Держпраці «не працюйте в тіні» нездійсненна. Роботу деяких служб перевести онлайн неможливо. Ускладнилась робота з захистом трудових прав на будівництві.

По-перше, ще в березні  Державну архітектурно-будівельну інспекцію (ДАБІ) України розформували. У новоствореній натомість Державній інспекції з містобудування (ДІМ) станом на липень 2020 року працює всього 8 людей. Заяви Кабміну про початок роботи нової інспекції не відповідають дійсності: в червні 2020 року на новоутворену інспекцію не доходить кореспонденція, повертаючись відправнику. Будуй, що хочеш і як хочеш, у ці 5 місяців.

По-друге, вже п’ятий місяць як Держпраці (а в квітні і ДАБІ) реагує на заяви про порушення трудових прав відпискою про неможливість виїзної перевірки, посилаючись на карантин^[1]. Це обмежує можливості законного захисту трудових прав. З одного боку, міністри, депутати та інші чиновники в період пандемії ходять у ресторани та кафе. А з іншого — забороняють перевіряти ці заклади на наявність там незадекларованої праці. Ті, хто їх годують, возять, доставляють їм товари та надають послуги, не можуть законно захистити свої трудові права вже п’ятий місяць.  

Відповідь ДАБІ

Хто з нас досягне цілей сталого розвитку

Пандемія інтенсифікувала свавілля недобросовісних працедавців і ускладнила боротьбу за покращення умов праці. Звісно, ДАБІ розформували й до карантинних заходів, а Держпраці просто «забула» додати розділ про професійний травматизм на новий сайт. Проте ніяких щоденних офіційних даних про травматизм у загальному доступі більше немає — лише за запитом. Ніяких дозволів від будінспекції: встигнеш за п’ять місяців без ДАБІ поставити паркан де заманеться, збирай кошти з інвесторів у «нерухомість за півціни» й тікай закордон — нікому навіть зауваження зробити. Ніяких перевірок у ці п’ять місяців — можна й працівникам не платити, аби лише знайти тих, хто від безробіття працюватиме за порожні обіцянки оплати в майбутньому.

"В умовах капіталізму видатки на похорон одного або декількох працівників — це просто ще одна прийнятна стаття витрат."

Бізнесмени іноді зауважують, що ми, ліві й профспілкові активісти, «демонізуємо» працедавців. На подібне зауваження представника одного об’єднання роботодавців в Україні влучно відповів член Міжнародної організації праці Антоніу Сантуш в рамках курсу «На шляху до безпечної, здорової та задекларованої праці в Україні»: «Так, ми дещо демонізуємо бізнесменів. Але якби нам час від часу дійсно не траплялись такі випадки, то нам не було б що тут обговорювати». В умовах капіталізму видатки на похорон одного або декількох працівників — це просто ще одна прийнятна стаття витрат. Мерців везуть до родичів, а нові прибутки з’являються на рахунках бізнесменів.

Читайте також:

Профспілковий фундамент шведського соціалізму (Артем Тідва)

Смерть робітника, або Як працює Державна регуляторна служба (Артем Тідва)

«Боротися треба завжди» — голова профспілки будівельників Василь Андреєв

Гроші та відчай на фасадах: історія будівельника Колі (Діна Артеменко і Міла Григоренко)