• ПОКАРАННЯ І НАСИЛЬСТВО: ЧИ СПРАВДІ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОСУДДЯ ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ВЕЛИЧЕЗНІЙ ПОМИЛЦІ?

    ПОКАРАННЯ І НАСИЛЬСТВО: ЧИ СПРАВДІ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОСУДДЯ ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ВЕЛИЧЕЗНІЙ ПОМИЛЦІ?

    • Права людини
    • 15/07/2014
    Протягом останніх трьох тисячоліть, ще з часів перших законотворців: Хаммурапі та Мойсея, Дракона і Солона, Платона й Арістотеля, Цицерона та Юстініана, – людство було залучене до масштабного соціального дослідження. Ми проводили великий соціальний експеримент для перевірки гіпотези про те, що насильству можна запобігти, визначивши його як злочин (або ж військовий злочин) і згодом караючи тих, хто його скоїв, новим насильством зі свого боку (яке ми визначаємо як правосуддя). Трьох тисяч років достатньо для того, щоб перевірити будь-яку гіпотезу, і результати цього експерименту були з’ясовані вже давно. Такий підхід до насильства, який я називатиму моральним і правовим підходом, аж ніяк не вирішує проблему насильства, ба навіть не зменшує загрози, яку воно становить для нашого подальшого виживання. Натомість цей підхід супроводжувався невпинною і дедалі швидшою ескалацією масштабу людського насильства – аж до того, що століття, яке ми щойно пережили, було найкривавішим за всю історію людства. Ба гірше, зараз ми цілеспрямованими зусиллями досягли технологічної спроможності знищити всіх на землі, ставши, таким чином, найпершим видом в еволюційній історії, який перебуває під загрозою самостійно спричинити власне вимирання – якщо ми не посилимо нашу спроможність запобігати насильству набагато ефективніше, ніж дозволяють способи мислення, якими ми користувалися протягом останніх трьох тисячоліть, і засновані на них стратегії. Далі
  • В ім'я любові

    В ім'я любові

    • Гендер
    • 09/06/2014

    Важко заперечити, що доктрина «роби те, що любиш» – це сьогоднішня неофіційна мантра, коли йдеться про працю. Проблема в тому, що вона веде не до спасіння, а до знецінення реальної праці, включно з тією працею, яку вона намагається возвеличити, і навіть важливіше – до дегуманізації переважної більшості робітників. На перший погляд, «роби те, що любиш» – життєствердна порада, що закликає нас обдумати, яка діяльність нам найбільше до вподоби, а тоді взятися до неї та підприємливо перетворити її на засіб заробляти гроші. Але чому ми маємо шукати зиску в тому, що приносить задоволення? Хто є адресатом цієї сентенції, а хто — ні? Зосереджуючи нашу увагу на нас самих і нашому окремішньому щасті, доктрина «роби те, що любиш» відволікає нас від умов праці інших, водночас схвалюючи наш вибір і звільняючи нас від зобов’язань стосовно тих, хто працює не зважаючи на те, чи їм подобається їхня праця, чи ні.

    Далі
  • КОНСТРУЮВАННЯ СВОБОДИ: Прототип машини свободи

    КОНСТРУЮВАННЯ СВОБОДИ: Прототип машини свободи

    • Слайдер
    • 04/06/2014
    Пропонуємо вашій увазі третю лекцію із серії радіопередач «Конструювання свободи». Ось тут можна прочитати переклад другої лекції на тему «Якими інструментами нехтує сучасна людина», з якої ми почали свою серію перекладів. Ці лекції прочитав у 1973 році Ентоні Стаффорд Бір — знаменитий кібернетик, який займався розробкою проекту «Кіберсін» у Чилі за часів правління Сальвадора Альєнде. Це був утопічний проект управління економікою як динамічною системою за допомогою сучасних — тобто початку сімдесятих. Проект не вдалося втілити через військовий переворот 1973 року. Однак теоретичні і практичні розробки, про які розповідає Стаффорд Бір у цій серії лекцій, наочно показують, яким може бути демократичне управління великими системами — і доводять, що насправді комуністичний проект не такий уже й утопічний, а навпаки, цілком здійсненний. Більшість інституцій усе ще діють в рамках національної держави, хоч ця ситуація і стрімко міняється. З одного боку, національні держави поступаються суверенітетом наднаціональним політичним блокам; з іншого боку, гігантські транснаціональні корпорації просто нехтують національним суверенітетом у світогляді, на який вони спираються у своїй діяльності. Далі
  • ЭНЕРГЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ТЕКУЩЕГО КРИЗИСА В УКРАИНЕ

    ЭНЕРГЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ТЕКУЩЕГО КРИЗИСА В УКРАИНЕ

    • Слайдер
    • 30/05/2014
    Текущий политический и военный конфликт уже изменил экономические отношения, включая энергетические, между Украиной, Россией и западными странами. Этот доклад — попытка описать эти изменения. Доклад состоит из четырех частей: 1. Об энергетических отношениях между Россией и Западом. 2. Об энергетических отношениях между Россией и Украиной. 3. Цели разных сторон в настоящем конфликте. 4. Несколько пунктов программы социальных и трудовых движений в связи с энергетикой. Далі
  • НЕОЛІБЕРАЛІЗМ ТА ІНДИВІДУАЛІЗМ: Чи стає «его» причиною міжособистісного насильства?

    НЕОЛІБЕРАЛІЗМ ТА ІНДИВІДУАЛІЗМ: Чи стає «его» причиною міжособистісного насильства?

    • Слайдер
    • 29/05/2014
    Схоже, неолібералізм, індивідуалізм та насильство пов’язані між собою. Неолібералізм тісно сплетений з індивідуалізмом, адже він наполягає, що суспільство не потрібне, бо ми самі відповідаємо за власне благополуччя (Peters 2001; Brown 2003). З точки зору кримінології, не складно зрозуміти, як така зосередженість на індивіді може призводити до насильства. Згідно з теорією соціального контролю Хірші (Hirschi 1969), наприклад, слабкі або ж пошкоджені соціальні зв’язки знімають обмеження для девіантної поведінки особи. Оскільки, відповідно до цієї теорії, індивіди від природи орієнтовані на задоволення власних інтересів, вони можуть скористатися можливістю індивідуалізації, щоб обійти суспільні обмеження. Якщо згадати про неоліберальну тенденцію цінувати індивіда більше за суспільство, то можна стверджувати, що ця ідеологія є небезпечною, оскільки прагне зняти важливі соціальні обмеження і, таким чином, сприяти поширенню злочинів, мотивованих егоїзмом, — серед яких і міжособистісні насильницькі злочини. Такі міркування означають, що з посиленням неолібералізму в певній країні можна очікувати на зростання індивідуалізму та, як наслідок, поширення міжособистісного насильства в цій країні. Далі
  • «КАПІТАЛ У ДВАДЦЯТЬ ПЕРШОМУ СТОЛІТТІ» (рецензія на книгу Тома Пікетті)

    «КАПІТАЛ У ДВАДЦЯТЬ ПЕРШОМУ СТОЛІТТІ» (рецензія на книгу Тома Пікетті)

    • Слайдер
    • 22/05/2014

    «Капітал у двадцять першому сторіччі» — одна з тих вражаючих книг, яка безперечно заслуговує на увагу. Пікетті наполягає, що суспільствознавці загалом і економісти зокрема мають порівнювати і вивчати «факти» (с. 574-575). Саме це автор намагається донести до читача у своїй безсумнівно значній роботі, що займає майже 700 сторінок. Може здатися, що назва книги є прямим посиланням на працю Маркса «Капітал», написану в ХІХ столітті. Однак, як з’ясовуємо з самого початку книги, це не так. Тим не менш, ця книга прийдеться до смаку економістам, орієнтованим на марксистську спадщину, — хоч водночас вона стане для них повним розчаруванням у теоретичному плані.

    Далі