• Триколор і червоний стяг

    Триколор і червоний стяг

    • Права людини
    • 07/02/2015

    Різноманітні штучні ідентичності, кожна з яких вважає себе вищою за інші, озвіріло викроюють собі в цьому уніфікованому світі клапті локального домінування. Це все один і той самий світ, де інтереси дієвців повсюдно незмінні, хоч би взяти ліберальну версію Заходу, авторитарну і націоналістичну версію Китаю чи путінської Росії, теократичну версію Еміратів, фашизоїдну версію озброєних банд… Народи повсюдно змушені одностайно відстоювати версію, яку підтримує локальна влада.

    Далі
  • Участь крайніх правих у протестах Майдану: спроба систематичної оцінки

    Участь крайніх правих у протестах Майдану: спроба систематичної оцінки

    • Слайдер
    • 19/01/2015

    Наскільки значною була участь крайньо правих у протестах Майдану? На жаль, це питання швидко стало жертвою надмірної політизації — з одного боку, завдяки активній пропагандистській дискредитації Майдану, що здійснювалася його опонентами, включаючи російські ЗМІ, а з іншого, – спробами його виправдання (ліво-)ліберальними і поміркованими націоналістичними прихильниками. Ретельний аналіз цієї дискусії (що велася не лише в формі статей, але й у соціальних мережах на кшталт Фейсбуку) ще має бути зроблений, втім уже можна навести кілька загальних спостережень.

    Далі
  • ЩО ТАКЕ НАРОД?

    ЩО ТАКЕ НАРОД?

    • Статті
    • 26/12/2014

    Далі
  • Политика подлинности и ее пределы

    Политика подлинности и ее пределы

    • Соціальний протест
    • 10/12/2014

    Восприятие «Майдана» многими людьми, как в Украине, так и в других странах было крайне стереотипным. Далеко не только российская пресса утверждала, что украинские протесты 2013-2014 гг. были спровоцированы и проплачены извне, Америкой и Европой, а возглавили их западноукраинские «фашисты», которые затем, при поддержке новых властей, предприняли крестовый поход на украинский Восток, говорящий на русском языке и не желающий жить по указке «заокеанских советников». Слыша эти «штампы», сами «революционеры» протестовали: Майдан был совсем «не про это», он был объединяющим, спонтанным и подлинным; он был уникальным событием, сплотившим граждан из разных частей Украины против продажной и жестокой власти, и не нужно помещать его в рамки подобных стереотипов! Проблема, однако, в том, что эти клише были не только «очками» зарубежных зрителей, следивших за событиями по телевидению, они стали здравым смыслом большого числа самих украинцев, наблюдавших за событиями вблизи и не поддержавших Майдан. Здравым смыслом, который получал в их глазах все больше и больше вполне «реальных», а отнюдь не только телевизионных, подтверждений. Невозможность диалога и взаимопонимания между соотечественниками, которые встали по разные стороны баррикад – между теми, кто видел в Майдане подлинное, объединяющее граждан событие и теми, кто воспринимал его как политический фарс, приведший к трагическим последствиям – повергала в отчаяние и тех, и других. По моему мнению, парадоксальным образом, именно аура подлинности и уникальности Майдана, которой восхищались его активисты, способствовала стереотипному восприятию «украинской революции» ее противниками. Более того, на мой взгляд, Майдан отличала своеобразная «политика подлинности», которая, с одной стороны, сумела сделать этот протест привлекательным для огромного числа людей, а с другой, не позволила ему добиться собственных целей.

    Далі