• Политика подлинности и ее пределы

    Политика подлинности и ее пределы

    • Соціальний протест
    • 10/12/2014

    Восприятие «Майдана» многими людьми, как в Украине, так и в других странах было крайне стереотипным. Далеко не только российская пресса утверждала, что украинские протесты 2013-2014 гг. были спровоцированы и проплачены извне, Америкой и Европой, а возглавили их западноукраинские «фашисты», которые затем, при поддержке новых властей, предприняли крестовый поход на украинский Восток, говорящий на русском языке и не желающий жить по указке «заокеанских советников». Слыша эти «штампы», сами «революционеры» протестовали: Майдан был совсем «не про это», он был объединяющим, спонтанным и подлинным; он был уникальным событием, сплотившим граждан из разных частей Украины против продажной и жестокой власти, и не нужно помещать его в рамки подобных стереотипов! Проблема, однако, в том, что эти клише были не только «очками» зарубежных зрителей, следивших за событиями по телевидению, они стали здравым смыслом большого числа самих украинцев, наблюдавших за событиями вблизи и не поддержавших Майдан. Здравым смыслом, который получал в их глазах все больше и больше вполне «реальных», а отнюдь не только телевизионных, подтверждений. Невозможность диалога и взаимопонимания между соотечественниками, которые встали по разные стороны баррикад – между теми, кто видел в Майдане подлинное, объединяющее граждан событие и теми, кто воспринимал его как политический фарс, приведший к трагическим последствиям – повергала в отчаяние и тех, и других. По моему мнению, парадоксальным образом, именно аура подлинности и уникальности Майдана, которой восхищались его активисты, способствовала стереотипному восприятию «украинской революции» ее противниками. Более того, на мой взгляд, Майдан отличала своеобразная «политика подлинности», которая, с одной стороны, сумела сделать этот протест привлекательным для огромного числа людей, а с другой, не позволила ему добиться собственных целей.

    Далі
  • Поза полем бою: радикальна боротьба курдських жінок

    Поза полем бою: радикальна боротьба курдських жінок

    • Гендер
    • 02/12/2014

    Далі
  • Почему я не поддерживаю українскую армию

    Почему я не поддерживаю українскую армию

    • Права людини
    • 02/11/2014

    Далі
  • КОРЕНІ РАСИЗМУ ТА ПОВСТАННЯ У ФЕРГЮСОНІ

    КОРЕНІ РАСИЗМУ ТА ПОВСТАННЯ У ФЕРГЮСОНІ

    • Статті
    • 17/10/2014
    «Складно заперечити, що вони виявляються такими передбачуваними, коли нарешті стаються». Такий висновок зробив Мерлін Чокваньюн, дослідник з університету Вісконсина-Медісона, у статті для Washington Post, у якій він порівнював вибух протестів і заворушень у Фергюсоні, Міссурі, з великою кількістю подібних заворушень в інших містах з шістдесятих років і донині. Цілий світ знає про Фергюсон після смерті Майка Брауна, неозброєного афроамериканського підлітка, від рук білого поліцейського, який спочатку зупинив хлопця просто через те, що той ішов посеред вулиці. Злочин був мерзенний, та поліцейські вбивства неозброєних чорношкірих чоловіків є аж занадто звичними у Сполучених Штатах — одне таке вбивство відбувається кожні 28 годин, згідно зі звітом Низового руху Малькольма Ікс. Те ж, що виділяє випадок у Фергюсоні — це тривала мобілізація з вимогами справедливого покарання за вбивство Майка Брауна, в центрі якої — афроамериканські мешканці передмістя Сент-Луїс. Далі