УКРАИНСКИЙ КРИЗИС И ПУТИ ВЫХОДА
- Статьи
- 12/02/2015
[:uk]Що потрібно дослідити - це змінну стосунках між статями, як у соціальній реальності, так і в уявленні, яке мали статі одна про одну. Ця стаття є попередньою спробою зробити це у стосунку до революційних та соціалістичних рухів 19-го та початку 20-го століть, розглядаючи ідеологію, виражену зображеннями та символікою цих рухів1. Оскільки вони в основному створені чоловіками, звісно, неможливо стверджувати, що зображення статей виражає також погляди більшості жінок. Проте можна порівняти ці зображення ролей та відносин із соціальною реальністю того періоду, а також із конкретними формулюваннями ідеології революційних та соціалістичних рухів.
Далее[:uk]Теза Сергія Квіта у статті про зміст і завдання освітніх реформ «Ми не очікуємо, що заплановані зміни задовільнять усіх: переможцями стануть лише ті, хто зможе запропонувати високу якість освіти» фактично позначила напрямок на неоліберальне реформування української системи освіти. Виходячи із досвіду США та Великої Британії, основними принципами неоліберальних перетворень вищої освіти є: акцент на отриманні прибутку та економічній ефективності з метою скорочення державних витрат, орієнтація на студентів, що сплачують за навчання і на ринок праці, вимірювання освітніх послуг на різних рівнях з метою встановлення відповідності стандартам якості освіти. З точки зору економії бюджету, такі кроки можуть здатися доречними з огляду на політичну ситуацію. Проте варто враховувати, що «правила ринку» в конкуренції між навчальними закладами автоматично загострюють і конкуренцію між абітурієнтами, які потенційно до них вступатимуть. Це, у свою чергу, слугуватиме поглибленню освітньої нерівності, оскільки рівність доступу до вищої освіти представників різних соціальних класів в українському суспільстві стоїть під великим питанням.
Далее[:uk]Різноманітні штучні ідентичності, кожна з яких вважає себе вищою за інші, озвіріло викроюють собі в цьому уніфікованому світі клапті локального домінування. Це все один і той самий світ, де інтереси дієвців повсюдно незмінні, хоч би взяти ліберальну версію Заходу, авторитарну і націоналістичну версію Китаю чи путінської Росії, теократичну версію Еміратів, фашизоїдну версію озброєних банд… Народи повсюдно змушені одностайно відстоювати версію, яку підтримує локальна влада.
ДалееЕбола — проблема, вирішувати яку не будуть, оскільки це не вигідно. Із часу, коли вірус Ебола був вперше виявлений 1976 року, загинуло 2400 людей. Великі фармацевтичні компанії знають, що ринок для боротьби з Еболою мізерний, в той час як витрати на розробку ліків залишаються значними. Беручи за основу суто кількісні підрахунки, дехто може (і, можливо, справедливо) застерігати від занадто серйозної зосередженості на цій одній хворобі, яка вбила набагато менше людей, ніж, наприклад, малярія (300 000 померло з початку спалаху лихоманки Ебола) або туберкульоз (600 000). «Від спалахів еболи страждають найбідніші верстви населення світу. Й хоча вони призводять до надзвичайних потрясінь у суспільстві, це відносно рідкісні події», — розповідає «Vox» Даніель Бауш, керівник Відділу медичних досліджень ВМС США № 6, біомедичної дослідної лабораторії в Лімі, Перу. «Отже, якщо говорити про користь для фармацевтичних компаній, то вони не надто зацікавлені в проведенні першої, другої та третьої фази випробування ліків проти Еболи і розробці вакцини, якою скористаються кілька десятків тисяч або сотень тисяч людей».
Далее