• ВИРІШАЛЬНА РУМУНСЬКА ОСІНЬ

    ВИРІШАЛЬНА РУМУНСЬКА ОСІНЬ

    • Статьи
    • 10/10/2013
    Хоч спрямування та подальше політичне самовизначення цих протестів іще не відомі й відкриті до можливостей, однак вони свідчать про реакцію на ширші економічні перетворення. Видобуток золота в Рош’ї Монтані за допомогою ціаніду, а також запланований Шевроном видобуток сланцевого газу на сході та півдні Румунії вказують на повернення економіки країни до первинного рівня виробництва. По суті, точнісінько як у міжвоєнний період, основним джерелом накопичення, схоже, стає видобуток первинних ресурсів силами транснаціональних корпорацій, чому сприяють компрадори з політичного класу, у яких на меті лише відхопити частину прибутків і залишатися в змозі відтворювати себе в умовах низового тиску народу. Це призведе до посилення політичного контролю над населенням військовими засобами — що вже помітно з гігантських бюджетів, які держава щороку виділяє поліції та таємним службам — і завдяки ймовірному росту ультраправих націоналістів та популістів, які шукатимуть способів нажитися на народному невдоволенні. Ось чому Румунська осінь є вирішальною. Її результат визначатиме майбутнє як Румунії, так і всього регіону. Далее
  • Кліматичні зміни та капіталізм

    Кліматичні зміни та капіталізм

    • Статьи
    • 08/10/2013

    На позаминулих вихідних було оприлюднено п’ятий звіт Міжурядової групи експертів з питань змін клімату (Intergovernmental Panel on Climate Change, IPCC). IPCC об’єднує сотні вчених, що досліджують кліматичні зміни, з тим, щоб вони спільно проводили всеохопний аналіз стану клімату Землі та робили прогнози щодо його майбутнього.

    Далее
  • Хасиди й Умань: те, про що мовчать у медіа

    Хасиди й Умань: те, про що мовчать у медіа

    • Статьи
    • 03/10/2013

    Власне, на прикладі Умані чудово ілюструється той економічний індивідуалізм та його наслідки, про які і пише Буден. В умовах розпаду солідарної взаємодії, уманчани замість об’єднуватися в профспілкові утворення і гуртом вимагати покращення трудових умов для себе та перенаправлення прибутків від паломників у корисне для міста русло, воліють вирішувати свої економічні проблеми особисто. Вони грають з хасидами в таку собі лотерею, де поодиноким щасливцям вдається зривати джек-поти, а більшості — тяжко гарувати щогодини за свої десять гривень. Чинними ж визнаються тільки дихотомії культурних розрізнень: толерантність (влада) / нетолерантність (ультраправі), працелюбність (бізнес) / байдикування (наймані робітники). Перекладені на різні мови і артикульовані в різних індивідуальних аргументах вони правлять за ерзац суспільства і допомагають спустити зайву пару всім втягнутим у такі розрізнення — але не більше. І Новий рік хасидів як циклічне дійство лише по-новому актуалізує в публічній сфері ті самі економічні протистояння, каналізуючи їх водночас в культурній гризні. І так, запевне, триватиме ще дуже довго, допоки… допоки самі уманчани не схаменуться і не почнуть відстоювати своє спільне благо та право на місто, що безумовно не належить ні консервативним хасидам, ні жодним капіталістам.

    Далее
  • Роботи і робітники: хто повстане першим?

    Роботи і робітники: хто повстане першим?

    • Статьи
    • 30/09/2013

    Серед наявних та потенційних досягнень науки особливе місце в суспільній свідомості займають роботи, особливо людиноподібні. Власне, більшість людей, почувши слово «робот», швидше за все уявить не просто маніпулятор на заводі, а механічну істоту з руками-ногами і головою. Такі роботи поки що залишаються переважно елементом пейзажу фантастичного фільму чи книги, а не повсякденної реальності. 

    Далее
  • Про феномен паскудної роботи

    Про феномен паскудної роботи

    • Статьи
    • 27/09/2013

    Ми пропонуємо вашій увазі текст, що справді наробив багато шуму в англомовному світі. Десятки публікацій в різноманітних виданнях, сотні обговорень та перепостів у соціальних мережах — усе це про статтю Девіда Гребера. Навіть традиційно неоліберальний The Economist змушений був виправдовувати «феномен безглуздої та паскудної роботи». Девід Гребер, «інтелектуал у вигнанні», антрополог, викладач Лондонської школи економіки, «ідеолог Окупаю» та один з найпопулярнішх мислителів останніх років в США, у своєму тексті намагається проблематизувати наше повсякдення. Чому, попри весь технічний прогрес, якого ми досягли, ми так багато працюємо? Чому наша робота дедалі частіше нагадує безглузде копирсання в папірцях, без якого людство прекрасно обійшлося б? Для чого ми сидимо цілими днями в офісах замість виробляти або просто насолоджуватися життям? Як саме ми всі стали «офісним планктоном»? Насправді, здається, що Гребер так і не дає задовільної відповіді. Говорити, що саме панівний клас винен у виникненні «феномену безглуздої роботи» — значить говорити, що історія твориться за чиїмось розрахунком, а значить — переоцінювати суб’єктивну роль у суспільних змінах. Скоріше має йтися про структурні чинники, які зумовили сучасний стан справ. Так чи інакше, статтю Девіда Гребера слід прочитати кожному. Вона не тільки стимулює рефлексувати над звичними для нас речами, але й дає уявлення про актуальні дискусії, що точаться в англомовному інтелектуальному світі.

    Далее
  • РЕВОЛЮЦІЯ БІЛЯ ВОРІТ?

    РЕВОЛЮЦІЯ БІЛЯ ВОРІТ?

    • Статьи
    • 23/09/2013
    Якщо вже з 14 вересня профспілки — це модно, то, може, скоро молодь нарешті відкине сором і скаже про себе: «Так, ми вимагаємо!» Ані уряд, ані неприхильні до профспілок коментатори, ані навіть учасниці й учасники суботньої демонстрації у Варшаві не очікували такої чисельності акції. Мирний марш, що об’єднав три головні профспілки біля пальми на транспортному колі де Ґолля, не був, як зазвичай до цього часу, просто копією протестів працівників Парижа чи Брюсселя. Це був гучний маніфест громадянського невдоволення — найбільший за останні десятиріччя опір соціально-економічній політиці держави. Далее